Ѕ”““я

 нига "Ѕутт¤". јрх≥в Buttya.zip (280k)

÷¤ книга - дл¤ тих, хто вступаЇ в доросле житт¤, дл¤ тих, хто думаЇ ≥ шукаЇ в≥дпов≥д≥ на в≥чн≥ запитанн¤. ÷¤ книга призначена тим, хто, маючи нову св≥дом≥сть ≥ новий св≥тогл¤д, маЇ будувати ”крањну майбутнього, ос¤¤ну розумом ≥ духовн≥стю Ц –усь “риславну; –усь слави ≥ краси, гармон≥њ ≥ ф≥зичноњ досконалост≥, –усь розуму ≥ ≥нтелектуального пошуку; –усь добра, любов≥, жертовност≥ Ц духовну –усь.

«ћ≤—“

ѕередмова

„астина ≤. ¬сесв≥т

1. „ому одн≥ люди в≥р¤ть в Ѕога, а ≥нш≥ н≥? ўо таке в≥ра в Ѕога?
2. „ому ≥ нав≥що ми живемо?
3. „и навчимось ми колись розум≥ти оточуючий нас ¬сесв≥т?
4. як у¤вити соб≥ багатовим≥рний св≥т, та ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ там?

5. „ому св≥тить —онце?
6. ўо таке неск≥нчен≥сть?
7. ўо дивитись по телев≥зору, ¤кщо там лише бруд, жорсток≥сть, насилл¤? „ому показують так≥ ф≥льми?
8. „и буде людина жити на ≥нших планетах?
9. якщо житт¤ на «емл≥ загине, то чи зможе воно в≥дродитись?
10. „ому не знаход¤ть останк≥в ≥стот ≥нших цив≥л≥зац≥й, що в≥дв≥дували «емлю?
11. „и ≥снуЇ Днечиста силаФ, л≥совики, вамп≥ри, вод¤н≥, русалки, в≥дьми ≥ тому под≥бна нечисть?
12. „и ≥снують ≥нш≥ вим≥ри житт¤?
13. ўо знаходитьс¤ за УкосмосомФ?
14. „и зможе хоча б колись Ћюдина п≥знати все?
15. „ому ¬сесв≥т УвибухнувФ?
16. „и Ї розумне житт¤ в глибинах океану?
17. як виникла молекула ƒЌ ? як виникли атоми?
18. „и ≥снують потойб≥чн≥ св≥ти.
19. „и ≥снуЇ взаЇмозвТ¤зок м≥ж людьми, рослинами ≥ тваринами?
20. „ому в св≥т≥ не ≥снуЇ н≥чого абсолютного?
21. як перейти в ≥нший св≥т з ≥ншою к≥льк≥стю вим≥р≥в?
22. „и можна мандрувати у час≥?
23. „и ≥снуЇ Усьоме небоФ?
24. як створюютьс¤ умови дл¤ житт¤ на «емл≥ ≥ планетах?
25. ўо таке Дсв¤та тр≥йц¤Ф?
26. „и Ї музика не людська, а природна?
27. „и ≥снуЇ загроза загибел≥ людства?
28. який за розм≥рами  осмос ≥ чи зможе людина добратись до його меж≥?
29. „и правда, що на «емл≥ найближчим часом вичерпаютьс¤ корисн≥ копалини ≥ що робити пот≥м?
30. як утворились планети, ¤к утворилась —он¤чна —истема?
31. „и ≥снують ЌЋќ? як вигл¤дають ЌЋќнавти?
32. як астролог≥¤ передбачуЇ майбутнЇ?
33.  уди д≥ваЇтьс¤ енерг≥¤ ≥ св≥тло з≥рок?
34. „ому под≥њ на —онц≥ впливають на под≥њ на «емл≥?
35. як живе реагуватиме при зм≥н≥ впливу сфери «емл≥ на вплив сфери д≥њ ≥ншоњ планети?
36. як установити контакт з представниками ≥нших цив≥л≥зац≥й?
37. „и може бути вторгненн¤ ≥нопланет¤н на «емлю?
38. „и можливе гармон≥йне ≥снуванн¤ м≥ж Ћюдиною ≥ ¬сесв≥том, м≥ж Ћюдиною ≥ природою «емл≥?
39. як утворюютьс¤ ≥ з чого складаютьс¤ Учорн≥ д≥ркиФ?
40. яка ймов≥рн≥сть ≥снуванн¤ розуму у ¬сесв≥т≥?
41. „и загрожуЇ «емл≥ перенаселенн¤? якщо так, то може необх≥дно скорочувати народжуван≥сть, а може необх≥дно колон≥зувати  осмос?
42. „и зможемо ми колись узнати свою ≥стор≥ю ≥ ≥стор≥ю «емл≥, розгадати тайни минулого?
43. як виникло житт¤ на «емл≥?
44. ўо таке в≥чн≥сть? „и Ї межа у ¬сесв≥ту? якщо Ї, то що там за нею?
45. як зм≥нитьс¤ житт¤, ¤кщо зм≥нитьс¤ пер≥од обертанн¤ «емл≥ навколо ос≥? ўо таке ¤дерна зима?
46. „им викликаютьс¤ льодовиков≥ пер≥оди?
47.  оли виник чи народивс¤ ¬сесв≥т?
48. який в≥к п≥рам≥д ≥ ¤ке њх призначенн¤?
49. „и завжди ¬сесв≥т був таким, ¤к зараз ?
50. ўо ц≥кавого в≥домо про ћ≥с¤ць?
51. ўо таке ћетагалактика?
52. „и може людина дос¤гти з≥рок?
53. „и Ї правдою ≥стор≥¤ про Ќо¤ ≥ про потоп?
54. „и ≥снувала планета ‘аетон ≥ чи було на н≥й житт¤?
55. Ќав≥що ≥снуЇ ¬сесв≥т?
56. „и д≥йсно ћонастирський остр≥в на ƒн≥пр≥ Ї сильною енергетичною зоною, одною з дес¤ти найпотужн≥ших у св≥т≥?
57. яка тварина найрозумн≥ша?
58. яка швидк≥сть думки?
59. як людина розр≥зн¤Ї кольори? „ому де¤к≥ люди не розр≥зн¤ють њх?
60. як в≥др≥знити ≥стину в≥д брехн≥?
61. „и д≥йсно вс≥ пон¤тт¤ у св≥т≥ в≥дносн≥?
62. „ому житт¤ побудоване на взаЇмопоњданн≥?
63. як неживе може стати живим?
64. „ому у —в≥т≥ все пол¤рне? „ому не ≥снуЇ добра без зла?
65. „ому хижаки ворогують м≥ж собою?
66. ўо таке золота середина?
67. „и можна створити к≥борга розумн≥шого за людину?
68. як можна по¤снити плин часу, та чим в≥н зумовлений?
69. „ому не сп≥впадають географ≥чна ≥ магн≥тна ос≥ «емл≥?
70. ¬се повертаЇтьс¤ Уна круги сво¤Ф. ѕо¤сн≥ть цей висл≥в.
71. як по¤снити д≥ю лози в руках лозоходц¤?
72. «в≥дки берутьс¤ у людства знанн¤?
73. Уўо таке правило невтручанн¤Ф?
74. ўо значить Увбити драконаФ?
75. як розум≥ти висл≥в Уу ст≥н теж Ї вухаФ?
76. –озкаж≥ть про символи У≤н ≥ яньФ.
77. „им в≥др≥зн¤Їтьс¤ прост≥р в≥д вакууму?
78. я чув, що ≥ у науки Ї своњ недол≥ки. ’≥ба можуть бути недол≥ки у науки?
79. ўо таке УгуниФ?

„астина ≤≤. —утн≥сть бутт¤

1. „ому людина помираЇ?
2. „ому кажуть, що Уне хл≥бом ЇдинимУ живе людина?
3. ўо мають на уваз≥, коли говор¤ть про Удуховне рабствоФ?
4. „и д≥йсно ≥снуЇ те, що називають пеклом? ≤ що тод≥ таке рай?
5. „ому на св≥т≥ Ї б≥ль, горе ≥ стражданн¤? „ому людина робить людин≥ бол¤че? „ому люди не можуть жити в злагод≥?
6. „ому одн≥ люди в≥р¤ть в Ѕога, а ≥нш≥ н≥ ? ўо таке в≥ра в Ѕога ?
7. „и правда, що «емл¤ маЇ розум?
8. „и готове людство до косм≥чних контакт≥в ≥ косм≥чноњ агрес≥њ?
9. „и може людина померти духовно?
10. „и Ї вища сила, що впливаЇ на ≥стор≥ю ≥ розвиток цив≥л≥зац≥њ?
11. „ому наша держава при таких природних багатствах така б≥дна?
12. „ому книги зам≥нив телев≥зор? „ому н≥хто не хоче читати ≥ розумн≥шати?
13. як зрозум≥ти сенс свого житт¤?
14. „ому наше покол≥нн¤ так в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попередн≥х?
15. ўо таке людина з великоњ букви?
16. ўо маЇ робити людина впродовж житт¤?
17. Ќав≥що живе Ћюдина?
18. „ому люди спочатку руйнують, а пот≥м починають захищати те, що зруйнували?
19. „и можливе переселенн¤ душ ≥ чи залежить в≥д людини к≥льк≥сть вт≥лень на «емл≥?
20. ¬ ¤кому в≥ц≥ люди починають розум≥ти сенс свого житт¤?
21. „и можна гарно вчитись ≥, взагал≥, чогось дос¤гнути в житт≥, ¤кщо кожного дн¤ маЇш думати про те, що поњсти ≥ в що од¤гнутись?  оли не маЇш найнеобх≥дн≥шого нав≥ть дл¤ ≥снуванн¤?
22. якщо житт¤ на «емл≥ загине, то чи зможе воно в≥дродитись?
23. „ому у ¬сесв≥т≥ все народжуЇтьс¤, а пот≥м помираЇ?
24. „ому люди живуть так мало?
25. як уникнути самотност≥?
26. ўо впливаЇ на формуванн¤ особистост≥?
27. як знайти свою другу половину?
28. „и можна по долон¤х передбачити долю?
29. „и можуть бути щасливими одинок≥, сам≥тн≥ люди?
30. „ому людин≥ ≥нод≥ кажетьс¤, що де¤к≥ под≥њ вже колись були?
31. „и може спостер≥гати за нами людина п≥сл¤ смерт≥?
32. „и можна дос¤гнути в≥чного житт¤ у майбутньому?
33. ўо таке житт¤?
34. „и можна сп≥лкуватись з душами померлих?
35.  ажуть, що все, що робить людина, повертаЇтьс¤ до нењ. „и правда це?
36. „ому ран≥ше д≥ти не пили, не курили, не вели розпутне житт¤, а зараз все це скр≥зь?
37. „ому ран≥ше вс≥ люди були р≥вн≥, а зараз н≥?
38. „и може смерть бути пор¤тунком в≥д житт¤?
39. „ому так легко потрапити до поганоњ компан≥њ ≥ важко знайти гарну?
40. „ому одн≥ народжуютьс¤ ген≥¤ми, а ≥нш≥ н≥?
41. „и правда, що вс¤ необх≥дна ≥нформац≥¤ дл¤ житт¤ людини закладаЇтьс¤ ще до народженн¤, ≥ що там уже Ї ≥нформац≥¤ про минул≥ житт¤ людини?
42. як можна зм≥нити житт¤, коли не маЇш влади, щоб його перебудувати?
43. „и потр≥бн≥ азартн≥ ≥гри?
44. як≥ перспективи у програм≥ст≥в?
45. яку роль в житт≥ людини в≥д≥грають грош≥? „и можна чогось дос¤гнути в житт≥ без грошей? як можна розбагат≥ти?
46. „и Ї ≥деальна людина у св≥т≥? якою маЇ бути ≥деальна людина?
47. „ому людина не завжди в≥дпов≥даЇ за своњ вчинки?
48. „ому люди мають р≥зн≥ смаки?
49. „и може людина сама будувати свою долю?
50. „и може одна людина любити ≥ ненавид≥ти водночас?
51. якщо Ї дол¤, то чому одним призначено щаст¤, а ≥ншим лише горе?
52. „ому людина використовуЇ лише один в≥дсоток можливостей свого мозку?
53. ўо таке здоровий образ житт¤?
54. «в≥дки ≥ ¤к виникли ≥мена людей? як≥ ≥мена найкращ≥?
55. як добитись справедливост≥ скр≥зь ≥ в усьому?
56. як дос¤гти мети?
57. ўо таке сов≥сть?
58. „ому люди не безсмертн≥?
59. „ому ми копаЇмось в минулому, коли треба думати про майбутнЇ?
60. яка мета житт¤, призванн¤? яку профес≥ю обрати?
61. „ому людина легко в≥рить в надприродне ≥ часто не дов≥р¤Ї тому, що маЇ?
62. ўо в≥дбуваЇтьс¤ з людиною п≥сл¤ њњ смерт≥?
63. ¬≥д чого залежить к≥льк≥сть Дт≥лФ у людини? „и може вона сама њх будувати? „и може людина отримати њх в майбутньому житт≥?
64. „и впливаЇ мова на розвинен≥сть людини?
65. ѕро що йде мова, коли говор¤ть про с≥м запов≥дей житт¤?
66. як ви в≥дноситесь до таких рис людини ¤к смиренн¤ ≥ пок≥рн≥сть перед Ѕогом, до ¤ких закликаЇ нас церква?
67. Ѕ≥льш≥сть людей вважаЇ свою повед≥нку гуманною. ј що таке гуман≥зм? ÷е не робити н≥чого поганого?
68. „и в≥льна людина УЎл¤ху ƒаногоФ (людина ƒао) в≥д оточуючого сусп≥льства, в≥д причин ≥ насл≥дк≥в оточуючого ¬сесв≥ту?
69. ’то такий Узомб≥Ф? „и можна перетворити людину в Узомб≥Ф?
70. „и Ї люди, у ¤ких н≥коли не було ворог≥в ? як≥ риси њх характеру ?
71. як розум≥ти висл≥в Уу ст≥н теж Ї вухаФ

„астина ≤≤≤. —в≥т людини

1. „ому люди спочатку кл¤нутьс¤, що любл¤ть ≥ жити не можуть одне без одного, а пот≥м зраджують ≥ розход¤тьс¤?
2. „ому ≥нод≥ людей називають Уживими трупамиФ?
3. як ви в≥дноситесь до ненормативноњ лексики?
4. „ому кажуть, що Уне хл≥бом Їдиним У живе людина?
5. ўо Ї добро ≥ що Ї зло?
6. якщо Ѕог ≥снуЇ, то де в≥н знаходитьс¤? ÷е правда, що ¬≥н все бачить ≥ все про вс≥х знаЇ?
7. „ому людина робить поган≥ вчинки?
8. „ому людина може жити серед бруду ≥ см≥тт¤?
9. „ому ми завжди пом≥чаЇмо погане, не пом≥чаЇмо ≥ забуваЇмо добро?
10. „ому так багато людей пТють, кур¤ть, вживають наркотики?
11. як мавпа стала людиною?
12. „ому тварини не вбивають соб≥ под≥бних, а розумн≥ люди це робл¤ть?
13. ўо таке любов?
14. „ому люди так≥ р≥зн≥: зл≥ ≥ добр≥, чесн≥ ≥ нечесн≥, в≥рн≥ й н≥?
15. „и Ї люди без гр≥ха?
16. „ому не можна заборонити вживати алкоголь, тютюн, наркотики?
17. „ому люди не схож≥ н≥ в чому?
18. „ому люди так≥ жорсток≥? ўо таке жал≥сть? „ому люди бувають безжальн≥?
19. ўо таке душа ≥ чому вона Ї лише у людини? „и д≥йсно душа безсмертна?
20. ¬важаЇтьс¤, що задоволенн¤ гр≥ховне? „и це д≥йсно так? ≤ ¤к≥ бувають задоволенн¤?
21. яка максимальна к≥льк≥сть людей може жити на «емл≥?
22. як перевиховати егоњстичну людину?
23. „ому люди, отримуючи матер≥альн≥ блага, втрачають духовн≥сть?
24. „и може одна людина любити ≥ ненавид≥ти водночас?
25. як подолати такий недол≥к, ¤к заздр≥сть?
26. „и стало б краще вс≥м, ¤кби вс≥ говорили правду?
27. „и може сучасна людина перетворитись в перв≥сну?
28. як зм≥нити повед≥нку людини, ¤ка н≥кого не слухаЇ?
29. „и можливий альтруњзм без егоњзму?
30. „ому наша держава при таких природних багатствах така б≥дна?
31. „ому книги зам≥нив телев≥зор? „ому н≥хто не хоче читати ≥ розумн≥шати?
32. „ому секрети легше дов≥р¤ти незнайомим люд¤м?
33. „ому, коли у людини горе, вона замикаЇтьс¤ у соб≥, н≥кого не хоче бачити, вважаЇ, що њњ вс≥ покинули ≥ вона н≥кому не потр≥бна?
34. „ому людина все вивчаЇ ≥ досл≥джуЇ?
35. „ому Ћюдину вважають Дв≥нцем твор≥нн¤Ф?
36. „и зможе людина стати розумн≥шою за ¬сесв≥т?
37. „ому люди так часто в≥р¤ть брехн≥?
38. „ому люди так≥ продажн≥?
39. „ому п≥дл≥тки бажають вигл¤дати дорослими, а доросл≥ Ц д≥тьми?
40. якщо Ѕог визначаЇ долю людей, то чому так багато самогубц≥в?
41. як впливаЇ музика на св≥дом≥сть ≥ повед≥нку людства?
42. „ому при знайомств≥ ми зразу ж зараховуЇмо людей до гарних i поганих, розумних та дурних, кому можна дов≥р¤ти ≥ кому Ц н≥?
43. „и ≥снуЇ звТ¤зок м≥ж сном ≥ реальним житт¤м? Ќав≥що сон людин≥ ≥ ¤к в≥н впливаЇ на майбутнЇ?
44. –озкаж≥ть про людськ≥ УкомплексиФ ≥ чому вони Ї?
45. як можна зм≥нити св≥й стан душ≥?
46. як роз≥братись в соб≥?
47. „ому поњздка до ”жгорода зм≥нила житт¤ ≥ погл¤ди ƒ≥ми?
48. „ому вс¤ка зм≥на дл¤ людини суттЇва?
49. „и правда, що розум людини розвиваЇтьс¤ поступово?
50. як привернути до себе увагу?
51. „и правда, що в дитинств≥ хлопц≥ по зд≥бност¤х в≥дстають в≥д д≥вчат?
52. „и правда, що в≥д доброго слова краще ростуть ≥ рослини ≥ тварини?
53. ўо заважаЇ люд¤м любити один одного?
54. „ому посм≥шка привертаЇ до себе людей?
55. якою може бути краса?
56. „и можна назвати сучасну музику музикою?
57. як по¤снити те, що людина, ¤ка плакала, через хвилину може засм≥¤тись?
58. „и ≥снують в≥щ≥ сни?
59. „и вс≥ пов≥рТ¤ можна по¤снити науково?
60. „и може найр≥дн≥ша людина за мить стати чужою? ≤ чому?
61. „ому ≥нод≥ п≥сл¤ сну людина встаЇ ще б≥льш втомленою, н≥ж до сну?
62. „и у вс≥х випадках необх≥дно доводити свою правоту, висловлювати власн≥ думки?
63. „и можна покладатись на ≥нтуњц≥ю ≥ ≥нстинкт?
64. „и можна по написаному визначити характер людини, на що вона здатна, њњ минуле ≥ майбутнЇ?
65. як в≥дпов≥сти на знущанн¤? „и можна мстити за знущанн¤?
66. √орд≥сть це добре, чи погано?
67. ўо робити, коли ≥ проблеми немаЇ ≥ н≥чого не виходить?
68. ўо краще: знати про все потроху, чи щось одне, але досконало?
69. яку людину можна вважати розвинутою, а ¤ку Ц недорозвинутою?
70. „ому людина р≥дко вчитьс¤ на своњх помилках?
71. „ому ≥ноземн≥ п≥сн≥ нам подобаютьс¤ б≥льше, н≥ж своњ, тим б≥льше народн≥?

„астина ≤V. —усп≥льство

1. „ому людина помираЇ?
2. „и д≥йсно ≥снуЇ те, що називають пеклом? ≤ що тод≥ таке рай?
3. „ому на св≥т≥ Ї б≥ль, горе ≥ стражданн¤? „ому людина робить людин≥ бол¤че? „ому люди не можуть жити в злагод≥?
4. як добитись справедливост≥ скр≥зь ≥ в усьому?
5. як уникнути самотност≥?
6. Ќав≥що Ѕог створив людину ≥ хто створив Ѕога?
7. „ому церква л¤каЇ людей к≥нцем св≥ту?
8. якщо Ѕог винищив поганих людей потопом, то де вони набрались знову ≥ чому Ѕог не знищуЇ њх зараз?
9. ’то такий ƒи¤вол?
10. ўо означаЇ хрест в христи¤нськ≥й в≥р≥?
11. „и правда, що п≥сл¤ смерт≥ Ѕог д≥лить людей на праведних ≥ гр≥шних?
12. „и правда, що в раю не ≥снуЇ тваринноњ њж≥, що хижаки там перестають бути хижаками, що там вс≥ ≥стоти друз≥?
13. „и правда, що людина в≥дпов≥сть за вс≥ своњ вчинки, що ¬севишн≥й все бачить?
14. „ому багато людей чекають јрмагедон?
16. „ому на св≥т≥ ст≥льки рел≥г≥й? ўо було б, ¤кби вс≥х людей обТЇднала одна рел≥г≥¤?
17. як виник п≥ст?
18. ≤снуЇ висл≥в У—ам≥тн≥сть бог≥вФ. ўо в≥н значить?
19. „ому комун≥стична влада знищувала рел≥г≥ю?
20. „ому У≥удањзмФ походить в≥д ≤уди? „ому багато людей не любл¤ть Їврењв ≥ називають њх УжидамиФ?
21. ўо таке Ус≥м тањнствФ?
22.  оли була написана Ѕ≥бл≥¤?
23. який гр≥х найважчий? який гр≥х не прощаЇтьс¤?
24. „и можливе Увсесв≥тнЇ братствоФ?
25. „и може людина бути творцем нового щасливого св≥ту?
26. „ому серед визнаних св≥том письменник≥в мало украњнц≥в?
27. „ому украњнський народ такий пасивний?
28. „и зможе людство подолати УтероризмФ?
29. „и можна покращити У¤к≥стьФ людей штучною селекц≥Їю?
30. як ви в≥дноситесь до фем≥н≥зац≥њ сусп≥льства?
31. „ому китайц≥ користуютьс¤ не буквами, а ≥Їрогл≥фами?
32. ўо зробити, щоб людство зрозум≥ло помилки ≥ не повторювало њх?
33. „и треба думати про сенс житт¤ ≥ чому?
34. „ому людина насторожено в≥дноситьс¤ до того, чого вона не знаЇ?
35. „ому людина легко в≥рить в надприродне ≥ часто не дов≥р¤Ї тому, що маЇ?
36. „и буде людина жити на ≥нших планетах?
37. „и ≥снуЇ некорислива дружба ≥ ¤к њњ знайти?
38. Ќав≥що не «емл≥ багато народ≥в, мов, культур?
39. „ому зм≥нюЇтьс¤ в≥дношенн¤ до товариш≥в ≥ знайомих з часом?
40. „ому у людини так мало друз≥в?
41. „ому держави озброюютьс¤ в той час, коли люди хочуть жити мирно?
42. ’то так≥ ар≥њ? ўо це за народ?
43. „и правда, що вс≥ мови п≥шли з санскриту?
44. „ому рух народ≥в в ≥стор≥њ в≥дбувавс¤ завжди з≥ сходу на зах≥д?
45. „ому зараз в ус≥х осв≥тн≥х закладах головне не знанн¤, а грош≥?
46. як виникла рос≥йська мова?
47. „и можна оч≥кувати найближчим часом Уапокал≥псисФ «емл≥?
48. ’то так≥ екстрасенси: л≥кар≥ чи шарлатани?
49. ƒобре це, чи погано, ¤кщо б ус≥ люди говорили на одн≥й мов≥?
50. „ому люди р≥зних нац≥ональностей не можуть жити мирно?
51. „и зб≥льшилась би тривал≥сть житт¤, ¤кби людина жила поза сусп≥льством?
52. як можна зробити ”крањну кращою?
53. ўо таке Уг≥перборе¤Ф?
54. Ўколи ≥ навчанн¤ необх≥дн≥ лише дл¤ здобутт¤ профес≥њ, чи ще дл¤ чогось?
55. „и завжди вчител≥ оц≥нюють д≥тей за њх знанн¤ми?
56. як довго про≥снуЇ людство?
57.  оли ”крањна наздожене розвинут≥ крањни?
58. яка максимальна к≥льк≥сть людей може жити на «емл≥?
59. „и може людина об≥йтись без сп≥лкуванн¤?
60. як стати комун≥кабельною людиною?
61. „ому на сход≥ розвинута народна медицина, а у нас н≥?
62. „ому –им, √рец≥¤, ™гипет ≥ ≥нш≥ крањни були передовими, а пот≥м втратили свою роль?
63. ўо таке маф≥¤?
64. „и може людство жити без в≥йн?
65. „и може одна Ћюдина любити ≥ ненавид≥ти водночас?
66. „и говорили велик≥ провидц≥ ≥ пророки що-небудь про майбутнЇ ”крањни?
67. –озкаж≥ть про пТ¤ть простих запитань семи античних мудрец≥в.
68. „и повинна людина бути патр≥отом?
69. „ому люди, що обТЇднались в групу, зам≥сть допомоги один одному вимагають виконувати ¤к≥сь обовТ¤зки? „ому чолов≥ки б≥льше допомагають один одному?
70. „ому у талановитих д≥тей немаЇ грошей на навчанн¤ ≥ навпаки?
71. „ому д≥т¤м важко знаходити сп≥льну мову з батьками?
72. „ому д≥ти часто схож≥ на д≥дус≥в та бабусь б≥льше, н≥ж на батьк≥в?
73. „ому так гр¤зно в парках ≥ н≥хто не нагл¤даЇ за рослинами?
74. „и у вс≥х випадках необх≥дно доводити свою правоту, висловлювати власн≥ думки?
75. „ому люди до одних в≥днос¤тьс¤ добре, до ≥нших погано, а трет≥х взагал≥ не пом≥чають?
76. ўо важлив≥ше: навчанн¤, чи в≥дношенн¤ до тебе твоњх друз≥в?
77. як повернути найкращого друга?
78. „и необх≥дн≥ людин≥ кумири? яким маЇ бути кумир?
79. яка верс≥¤ походженн¤ украњнськоњ символ≥ки найв≥рог≥дн≥ша?
80. ўо таке Ув≥чн≥ книгиФ ≥ ¤к≥ книги до них в≥днос¤тьс¤?
81. ¬ прес≥ ≥ по телебаченню коментар≥ р≥зних людей про стан сусп≥льства часто не т≥льки не сп≥впадають, але й бувають повн≥стю протилежними. як роз≥братись де правда?
82. „ому на вулиц¤х ст≥льки бездомних д≥тей?
83. ƒе живуть украњнц≥ ≥ ¤к вони там опинилис¤?
84. „ому ¬и вид≥л¤Їте украњнц≥в серед ≥нших народ≥в? ћоже украњнц≥ УвибранийФ народ?
85. Ћюди на земл≥ вс≥ р≥вн≥, вс≥ одинаков≥ перед Ѕогом. ¬с≥ велик≥ гуман≥сти ≥ ф≥лософи пропов≥дували ≥нтернац≥онал≥зм, а ви говорите про нер≥вн≥сть людей, а серед народ≥в вид≥л¤Їте украњнц≥в. „и не вважаЇте ви, що тим самим с≥Їте ворожнечу м≥ж народами ≥ людьми?
86. ¬и Ц ≥деал≥ст! « нашого народу вже н≥коли н≥чого путнього не буде. Ќевже ви д≥йсно в≥рите, що ваш≥ слова д≥йдуть до св≥домост≥ натовпу?

„астина V. ћудр≥сть тис¤чол≥ть

Ќагорна пропов≥дь ’риста
™вангел≥Ї в≥д ћатфе¤

™вангел≥Ї в≥д Ћуки
™вангел≥Ї в≥д ≤оанна
«апов≥д≥ пророк≥в
≤з книги ≈кклез≥аста
Ѕеттельгейм Ѕруно Уќсв≥чене серцеФ
„естерф≥льд. Ћисти до сина
Ћ≥хтенберг. јфоризми
–≥зне
«апов≥ти
ћорально Ц етичний кодекс

¬ початок

ѕ≈–≈ƒћќ¬ј

Ќа початку третього тис¤чол≥тт¤ в≥д народженн¤ ’ристового русько-украњнський етнос постав перед вибором: бути чи не бути? ∆ити повнокровним ≥нтелектуальним ≥ духовним житт¤м, чи п≥ти в небутт¤? ¬ б≥льшост≥ своњй украњнц≥ на раз≥ безвольна, стар≥юча, облишена пас≥онарноњ енерг≥њ, з втраченою самосв≥дом≥стю ≥ в≥дчутт¤м другор¤дноњ вартост≥ вимираюча нац≥¤. ¬≥дсутн≥сть нац≥ональноњ ≥дењ ≥ перспективи майбутнього, навТ¤зана ззовн≥ культура, запрограмован≥ чужинц¤ми мораль, св≥дом≥сть зробили ≥снуванн¤ украњнц≥в - русич≥в безц≥льним ≥ н≥кчемним.

“а чи все так погано ≥ безнад≥йно? „и ≥снуЇ ≥нший шл¤х розвитку, чи Ї майбутнЇ у наших д≥тей ≥ онук≥в?

ўоб в≥дпов≥сти на поставлене питанн¤ необх≥дно дати в≥дпов≥дь на ≥нше: ¤ке призначенн¤ русько-украњнського етносу в еволюц≥њ планетарного сусп≥льства? Ѕо ¤к не маЇ в компТютер≥ жодноњ не призначеноњ дл¤ чогось детал≥, так не ≥снуЇ у ¬сесв≥т≥ жодного елемента, немаючого призначенн¤, тим б≥льше, коли мова йде про долю одного з пров≥дних етнос≥в на наш≥й планет≥.

ўоб зрозум≥ти сеанс свого бутт¤, зрозум≥ти хто ми, необх≥дно в≥дновити власну ≥стор≥ю, бо знаЇмо лише ту, що писали дл¤ нас завойовники; т≥, хто зробив усе можливе, щоб ми забули не т≥льки св≥й родов≥д, а нав≥ть те, хто ми так≥ взагал≥. Ќеобх≥дно донести до тих, хто ще здатний думати власною головою, новий св≥тогл¤д ≥ нове св≥тобаченн¤, бо кожноњ мит≥ св≥дом≥сть людей УпрограмуЇтьс¤Ф засобами масовоњ ≥нформац≥њ, що не належать украњнц¤м, бо живемо нин≥ в умовах ф≥з≥олог≥чноњ зах≥дноњ культури, ≥нтернац≥ональноњ св≥домост≥ розтл≥нн¤ ≥ руйнац≥њ, користуЇмось македонсько Ц татарсько - угро-ф≥нським д≥алектом р≥дноњ мови Ц рос≥йською. —учасна рос≥йська мова Ї одн≥Їю з наймогутн≥ших ≥ найгарн≥ших мов у св≥т≥, але њњ спотворюЇ страшний за насл≥дками матершинний бруд, що заполонив вс≥ мовн≥ простори ≥ став њњ гармон≥чною частиною. ¬ той же час ми не користуЇмось власною Ућатеринською мовоюФ Ц мовою, що Ї душею народу...

Ќаписана книга продовжуЇ книги автора У–усьФ та УЅагато званих, мало вибранихФ ≥ призначена дл¤ формуванн¤ нового св≥тобаченн¤ з тим, щоб дати поштовх в розкритт≥ св≥домост≥ украњнц≥в, щоб кожна людина почала думати власною головою ≥ д≥¤ти на власний розсуд, а не жила за стереотипами навТ¤заними њй ззовн≥. Ћюдина, що думаЇ власною головою Ц найстрашн≥ша дл¤ вс≥х, хто паразитуЇ на н≥й, ≥ задл¤ чого програмуЇтьс¤ все сусп≥льство зац≥кавленими структурами ззовн≥ ≥, нав≥ть, власною владою.
ўо таке добро ≥ зло?, чи ≥снуЇ Ѕог?, в чому сенс людського бутт¤? ÷≥, та багато ≥нших, але под≥бних до них в≥чних питань задаЇ людина соб≥ на прот¤з≥ житт¤. јле найчаст≥ше це буваЇ при переход≥ в≥д дит¤чого до дорослого житт¤, коли молода людина хоче зрозум≥ти сама себе ≥ оточуючий ѓњ ¬сесв≥т. ƒругим пер≥одом поверненн¤ тих же питань Ї в≥к п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в житт¤. “≥ ж сам≥ питанн¤ сенсу бутт¤, вартост≥ прожитих рок≥в, зас≥¤ного ≥ зруйнованого за собою...

¬ запропонован≥й читачев≥ книз≥ подан≥ в≥дпов≥д≥ на питанн¤, що задавались авторов≥ прот¤гом к≥лькох рок≥в студентами ф≥зико-техн≥чного ≥нституту ƒн≥пропетровського нац≥онального ун≥верситету в процес≥ читанн¤ лекц≥й з курсу У≈колог≥¤ космосуФ, а ще в б≥льш≥й м≥р≥ учн¤ми аерокосм≥чноњ школи при Ќац≥ональному центр≥ аерокосм≥чноњ осв≥ти молод≥ ”крањни. «агальна к≥льк≥сть питань ≥з сфери бутт¤ людини ≥ ¬сесв≥ту перевищила тис¤чу, з ¤ких були в≥д≥бран≥, а на думку автора, найважлив≥ш≥.

ƒати вичерпну в≥дпов≥дь на б≥льшу частину под≥бних в≥чних питань неможливо в принцип≥, бо Уобмеженим елементно мозком сприйн¤ти, обробити ≥ усв≥домити ≥нформац≥ю, що перевищуЇ Їмн≥сть мозку неможливоФ. “ож подан≥ в книз≥ в≥дпов≥д≥ хоч ≥ побудован≥ на п≥дірунт≥ сучасних у¤влень про навколишн≥й ¬сесв≥т, не претендують на незаперечн≥сть. ѓх призначенн¤ в ≥ншому, в тому, щоб розбудити думку ≥ розкрити св≥дом≥сть, надати перший ≥мпульс у власних пошуках в≥дпов≥дей на в≥чн≥ питанн¤.

ѕ≥ддаючи сумн≥ву багато з класичних стереотип≥в нашоњ св≥домост≥, водночас сл≥д застерегти читача п≥д посп≥шних висновк≥в з того чи ≥ншого питанн¤, бо у вс¤кому випадку треба виходити з того, що ¬сесв≥т Ї Їдиною живою розумною системою, в ¤к≥й людство Ї лише маленькою складовою частиною. ≤, в той же час, кожна людина це, У≥скра божаФ, ≥ кожна людина маЇ жити зг≥дно з морально-етичним кодексом людства, за запов≥д¤ми ¬севишнього. якщо ж щось у будов≥ ¬сесв≥ту, чи людини викликаЇ протест душ≥ чи св≥домост≥ Ц не посп≥шаймо судити за те —или Ќебесн≥, а тим б≥льше ¬севишнього, бо в своњх думках ≥ судженн¤х виходимо не з божественного, а з людського. Ўукаймо по¤сненн¤ ≥ зрозум≥ймо, що так, ¤к воно Ї, так воно ≥ маЇ бути.

У—тукайте Ц ≥ в≥дкриють, шукайте Ц ≥ знайдете, прос≥ть Ц ≥ дано будеФЕЦ говорить ≤сус ’ристос. Ќепростий ≥ нелегкий шл¤х п≥знанн¤ ¬сесв≥ту ≥ розум≥нн¤ Ѕутт¤ власного ≥ вишнього.
Ќа цьому шл¤ху Ц шл¤ху сходженн¤ до √орного, до ¬ишнього Ћюдство робить лише перш≥ кроки, але ¤к важливо зробити св≥й перший крок в житт≥.
¬ к≥нц≥ книги подан≥ думки ≥ висловленн¤ р≥зних час≥в ≥ р≥зних автор≥в, що допоможуть читачев≥ в розум≥нн≥ багатьох хвилюючих його питань.

| «м≥ст | ¬ початок |

¬—≈—¬≤“, «ј ќЌ»

1. „ому одн≥ люди в≥р¤ть в Ѕога, а ≥нш≥ н≥? ўо таке в≥ра в Ѕога?

Ќа р≥вн≥ св≥домост≥, а част≥ше п≥дсв≥домост≥, майже вс≥ розум≥ють, що ≥снуЇ щось вище, могутн≥ше за людину, що само ≥снуванн¤ людини п≥дпор¤дковуЇтьс¤ не просто законам природи, а формуЇтьс¤ ¤кимось ≥ншим чином. ќдн≥ вбачають в цьому закони еволюц≥њ в≥чноњ природи, в≥нцем розвитку ¤коњ Ї людина. ≤нш≥ розум≥ють, що не все так просто, що Ї щось надприродне, чого на цей час людство ще не може ос¤гнути, але ¤ке впливаЇ на все, що в≥дбуваЇтьс¤ у ¬сесв≥т≥. ѕерш≥ вважають себе атењстами (не в≥руючими), ≥нш≥ Ц в≥руючими (тењстами).

¬≥ра в ¬ищ≥ могутн≥ сили, в абсолютний –озум, в “е, що робить матер≥ю живою, Ї в≥рою в “ворц¤ ¬сесв≥ту, в Ѕога. ¬≥ра в Ѕога умовно д≥литьс¤ на три стад≥њ. Ќа перш≥й людина не розум≥Ї процес≥в ≥ ¤вищ, що в≥дбуваютьс¤ навколо, але в≥рить в надприродне. Ќа друг≥й, вивчаючи закони матер≥ального (речовинного) ¬сесв≥ту, вона екстраполюЇ њх на все сутнЇ ≥ не знаходить у ¬сесв≥т≥ м≥сц¤ дл¤ Ѕога. јле на трет≥й стад≥њ, коли вона починаЇ розум≥ти, що не все можна по¤снити законами Уматер≥альногоФ (речовинного) ¬сесв≥ту, вона знову повертаЇтьс¤ до в≥ри в “ворц¤. як сказав в≥домий англ≥йський вчений, мал≥ знанн¤ в≥ддал¤ють нас в≥д Ѕога, велик≥ Ц наближають до нього. ¬ ус≥ часи видатн≥ вчен≥ були, водночас, ≥ глибоко в≥руючими людьми.

| «м≥ст | ¬ початок |

2. „ому ≥ нав≥що ми живемо?

÷е питанн¤ необх≥дно розд≥лити на два: чому? ≥ нав≥що? ∆ивемо ми завд¤ки на¤вност≥ поток≥в енерг≥њ, речовини, ≥нформац≥њ. ≤ншими словами, завд¤ки на¤вност≥ в≥дпов≥дних потенц≥ал≥в, що породжують властив≥ њм потоки життЇзабезпеченн¤. ѕри цьому маЇмо дв≥ концепц≥њ ≥снуванн¤ живого. «г≥дно з першою, житт¤ виникаЇ, ¤к випадков≥сть, або, в кращому випадку, ¤к одна з можливостей в розвитку матер≥њ. «г≥дно з другою, ¬сесв≥т побудований так, немов би все Ц закони, структури, напр¤мок еволюц≥њ Ц п≥дкор¤Їтьс¤ Їдин≥й мет≥ Ц творенню людини, ¤к к≥нцевому продукту еволюц≥њ. ƒруга концепц≥¤ отримала назву Уантропного принципуФ.
ƒруге питанн¤ - Унав≥що?Ф Ц на даний час в≥дпов≥д≥ не маЇ, хоча ≥снуЇ багато верс≥й щодо призначенн¤ людини в будов≥ та еволюц≥њ ¬сесв≥ту. ќдна з найб≥льш ймов≥рних (з точки зору людськоњ лог≥ки) верс≥й, говорить про людей, ¤к про Убог≥вФ одного з р≥вн≥в розуму у ¬сесв≥т≥. ¬ розумному ¬сесв≥т≥ людство займаЇ лише свою розумну н≥шу. ≤ ц¤ н≥ша з одного боку нагадуЇ школу, де ми вчимось майбутн≥й рол≥ у ¬сесв≥т≥, з ≥ншого Ц майстерню, де набуваЇмо необх≥дн≥ на майбутнЇ навички ум≥нн¤, знанн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

3. „и навчимось ми колись розум≥ти оточуючий нас ¬сесв≥т?

Ќаше розум≥нн¤ оточуючого ¬сесв≥ту залежить в≥д знань набутих нами, канал≥в збору ≥нформац≥њ ≥ можливостей роботи з набутою ≥нформац≥Їю. Ћюдина маЇ пТ¤ть спец≥ал≥зованих канал≥в збору ≥нформац≥њ: з≥р, слух, нюх, смак, ≥ в≥дчутт¤ форми в простор≥ при дотику. ѕри цьому б≥льше 80 в≥дсотк≥в ≥нформац≥њ людина отримуЇ за допомогою зору, в≥д10 до 20 в≥дсотк≥в - слуху. Ќа ≥нш≥ канали ≥нформац≥њ приходитьс¤ всього к≥лька в≥дсотк≥в. ¬ той же час в канал≥ зору вс¤ ≥нформац≥¤ надходить до нас в ≥нтервал≥ електромагн≥тних хвиль з довжиною 0.3-0.7мкм, або в видимому спектр≥. ќбмежену ≥нформац≥ю отримуЇмо ≥ по ≥нших каналах.

≤накше кажучи, людина отримуЇ з оточуючого ¬сесв≥ту з безмежних за к≥льк≥стю ≥ зм≥стом поток≥в ≥нформац≥њ надзвичайно обмежену њњ к≥льк≥сть. ≤ це при тому, що дл¤ обробки ц≥Їњ ≥нформац≥њ ми маЇмо дуже обмежен≥ можливост≥, бо обмеженою елементно системою можна обробити, ос¤гнути, усв≥домити лише ≥нформац≥ю, що не перевершуЇ можливост≥ даноњ обмеженоњ системи, або обмежену ≥нформац≥ю. “ож людина в тому вигл¤д≥ ≥ в тому стан≥, в ¤кому вона ≥снуЇ зараз, н≥коли не зможе адекватно ос¤гнути ≥ усв≥домити оточуючий ¬сесв≥т. ¬ б≥льшост≥ своњй людство живе не за реальним св≥тосприйн¤тт¤м, а за спрощеними модел¤ми ¤вищ ≥ процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ навколо нас. ћи живемо в св≥т≥ на 90 в≥дсотк≥в (а може й б≥льше), створеному в наш≥й у¤в≥.

¬ де¤к≥й м≥р≥ поглибити наш≥ у¤вленн¤ ≥ нашу св≥дом≥сть можуть техн≥чн≥ засоби збору ≥ обробки ≥нформац≥њ, що дозвол¤Ї зв≥льнити частину св≥домост≥ в≥д зайвоњ ≥нформац≥њ ≥ використати дл¤ обробки ≥ сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ б≥льш високого рангу. јле набуваючи ≥нформац≥ю вищого рангу ми втрачаЇмо ≥нформац≥ю нижчого, бо Їмн≥сть мозку обмежена.

| «м≥ст | ¬ початок |

4. як у¤вити соб≥ багатовим≥рний св≥т, та ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ там?

”¤в≥ть точку, що немаЇ розм≥р≥в. ¬ед≥ть точку в ¤комусь напр¤мку - отримаЇте л≥н≥ю, одновим≥рний прост≥р. “епер рухайте л≥н≥ю в перпендикул¤рному до нењ напр¤мку, отримаЇте площину, двохвим≥рний прост≥р. –ухаючи площину в перпендикул¤рному напр¤мку, отримаЇмо трьохвим≥рний прост≥р. ј тепер спробуйте у¤вити соб≥ те, що у¤вити наша св≥дом≥сть в≥дмовл¤Їтьс¤, а саме: рухайте трьохвим≥рний прост≥р перпендикул¤рно вс≥м трьом ос¤м трьохвим≥рност≥ - ≥ отримаЇте чотирьохвим≥рний. ѕо аналог≥њ можемо "утворювати" ≥ ≥нш≥ багатовим≥рн≥ св≥ти.

ќсоблив≥стю нашого трьохвим≥рного ¬сесв≥ту Ї обертовий рух. “очка не може обертатись, бо не маЇ простору. Ћ≥н≥¤ не може обертатись по т≥й же причин≥, нав≥ть навколо власноњ ос≥ тому, що не маЇ товщини. ќбТЇкт в площин≥ уже може обертатись навколо точки, а обТЇкт тривим≥рного св≥ту навколо точки ≥ навколо ос≥. ≤ншими словами, обТЇкт n - вим≥рного простору може обертатись навколо простор≥в ≥з (n-2) координат. ќбТЇкт чотиривим≥рного простору може обертатись навколо точки, пр¤моњ ≥ площини, а 5-ти вим≥рного - ще й навколо тривим≥рного простору.

ќбТЇкт тривим≥рного простору, обертаючись навколо ос≥, маЇ два полюси: п≥вн≥чний ≥ п≥вденний, плюс ≥ м≥нус, вихори за рухом часовоњ стр≥лки ≥ протилежним. ¬ лог≥ц≥ нашоњ св≥домост≥ це "так" ≥ "н≥", згоди ≥ запереченн¤, пр¤мого руху ≥ зворотного та т.п. ≤ншими словами, лог≥ка ≥ закони мисленн¤ людини в≥дпов≥дають законам будови ≥ еволюц≥њ нашого ¬сесв≥ту, хоча б≥льш ймов≥рно, що саме ¬сесв≥т побудовано за лог≥кою тривим≥рност≥. Ѕо сказано в ™вангел≥њ в≥д ≤оанна: спочатку було —лово, ≥ —лово було з Ѕогом, ≥ —лово було Ѕог.
ќбТЇкт чотиривим≥рного простору може обертатись навколо площини, ¤ка в свою чергу маЇ дв≥ ос≥ ≥, в≥дпов≥дно, не два зар¤ди, а чотири; не два полюси, а чотири ≥ т.д. „отиривим≥рному ¬сесв≥ту в≥дпов≥даЇ уже не двохзначна (так-н≥), а чотирьохзначна лог≥ка. ≤ вс≥ принципи ≥ закони чотиривим≥рного ¬сесв≥ту мають трансформуватись п≥д чотири координати простору ≥ задану к≥льк≥сть координат часу (не обовТ¤зково одну, ¤к у нас), а сам ¬сесв≥т буде побудовано ≥ еволюц≥онуватиме за двохвим≥рною чотиризначною лог≥кою, у¤вленн¤ про ¤ку можна отримати лише методом ≥ндукц≥њ ≥ шл¤хами аналог≥й ≥ асоц≥ац≥й, екстрапол¤ц≥Їю за меж≥ в≥домого.

як бачимо, зб≥льшенн¤ числа координат простору ≥ часу неймов≥рно зб≥льшуЇ к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть природних ¤вищ ≥, в≥дпов≥дно, можливост≥ розуму, що розвиваЇтьс¤ в такому багатовим≥рному ¬сесв≥т≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

5. „ому св≥тить —онце?

« точки зору ф≥зики Ц завд¤ки термо¤дерним реакц≥¤м, синтезу атом≥в водню в атоми гел≥ю, легких елемент≥в в б≥льш складн≥ ≥ важк≥. —онце Ц це велетенський термо¤дерний казан пост≥йноњ чи пер≥одичноњ д≥њ. “а чи так це? «меншимо —онце в розм≥рах до 1,4м, що обертаЇтьс¤ на в≥дстан≥ 150м в≥д —онц¤. Ќа в≥дстан≥ 500м обертатиметьс¤ ёп≥тер, що нагадуватиме мТ¤ч з розм≥рами близько 14см, а найдальше Ц на в≥дстан≥ близько 5км Ц ѕлутон, розм≥ром близько 2мм. як бачимо, —он¤чна система Ц це суц≥льна пустота. ўе пуст≥ший м≥жзор¤ний прост≥р. якщо до ѕлутона пром≥нь —онц¤ йде майже 5,5 годин, то до найближчоњ з видимих з≥рок Ц близько чотирьох рок≥в. “ож, давайте задамось питанн¤м: а кому св≥тить —онце? Ќевже заради отих к≥лькох загублених у простор≥ планет?
Ќе додаЇ впевненост≥ в розум≥нн≥ цього питанн¤ ≥ парадокс ќльберса, зг≥дно з ¤ким з≥рок у ¬сесв≥т≥ ст≥льки, що, не зважаючи на в≥дстан≥, вони мають закрити все небо ≥ св≥тити ¤к суц≥льне —онце, чого ми не спостер≥гаЇмо. “о куди ж д≥ваЇтьс¤ випром≥нюванн¤ з≥рок?
як бачимо, —онце св≥тить не т≥льки планетам, тим б≥льше, що дл¤ по¤сненн¤ парадоксу ќльберса мають бути ≥ ≥нш≥ споживач≥ енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ, що йдуть в≥д —онц¤. ј це значить, що наш≥ у¤вленн¤ про устр≥й  осмосу ≥ житт¤ в ньому дуже далек≥ в≥д д≥йсност≥. ÷е значить, що —онце, ¤к частинка велетенського живого ≥ розумного орган≥зму ¬сесв≥ту Ї лише м≥сцевим розпод≥лювачем енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ, що надходить до нього з поза меж простору, в ¤кому ≥снуЇмо ми. ÷е швидше за все ланка того ѕрадерева, що проростаЇ через кожну кл≥тинку ¬сесв≥ту, того подиху Ѕога, енерго- ≥нформац≥йного приводу, завд¤ки ¤кому функц≥онуЇ ≥ св≥тить —онце, ≥ завд¤ки ¤кому живемо ≥ ≥снуЇмо ми. ј те, що ми розум≥Їмо ¤к термо¤дерний казан Ц це лише одна ≥з стор≥н ≥снуючого. «вичайно, це лише верс≥¤... ≤ все таки: чому ≥ кому св≥тить —онце?

| «м≥ст | ¬ початок |

6. ўо таке неск≥нчен≥сть?

Ќеск≥нчен≥сть Ц це в≥дсутн≥сть к≥нц¤, меж≥. –озр≥зн¤ють потенц≥йну безмежн≥сть, повТ¤зану з рахунком посл≥довност≥ чисел без меж≥, ≥ актуальну, повТ¤зану з безмежною д≥лим≥стю, з наближенн¤м до меж≥, дос¤гнути ¤коњ теж не можна. Ќа в≥дм≥ну в≥д потенц≥альноњ неск≥нченост≥ без меж≥, актуальна маЇ межу, але недос¤жну. ќбидва види неск≥нченост≥ ¤вл¤ютьс¤ абстрактними, модельними, бо в ф≥зичному досв≥д≥ людини под≥бних неск≥нченостей не ≥снуЇ. ’оч ¤кий великий за розм≥рами ¬сесв≥т, але в≥н замкнутий, а тому обмежений (≥накше не д≥¤ли би закони збереженн¤). ћи також не знаЇмо наск≥льки можна д≥лити прост≥р ≥ час, бо стикаЇмось з обмеженн¤ми найменшого кванта д≥њ ѕланка ( ), коли подальший под≥л в час≥ t стикаЇтьс¤ з усе б≥льшою невизначен≥стю в енерг≥њ ≈, а под≥л простору ’ з такою же невизначен≥стю ≥мпульсу –. Ѕ≥льш детальний анал≥з пон¤тт¤ неск≥нченост≥ показуЇ, що воно повТ¤зане з пон¤тт¤ми перервност≥ ≥ безперервност≥, ¤к≥ в свою чергу Ї в≥дносними ≥ ¤к≥ можна розгл¤дати лише через призму конкретних ф≥зичних процес≥в, ¤вищ ≥ структур. ¬≥дпов≥дно ≥ пон¤тт¤ неск≥нченост≥ набуваЇ рис в≥дносност≥ в залежност≥ в≥д моделей нашоњ св≥домост≥ ≥ реал≥й ф≥зичного св≥ту, що в багатьох аспектах не можуть бути в≥дображен≥ на р≥вн≥ ≥нформац≥йних моделей доступних нам нин≥.
Ќедос¤жн≥сть реальноњ меж≥ демонструЇ парадокс «енона. якщо з пункту ј в пункт ¬ виб≥жить јх≥ллес, найпрудк≥ший м≥ф≥чний б≥гун √рец≥њ, а з точки ¬ виповзе черепаха, то јх≥ллес н≥коли не наздожене черепаху, бо поки в≥н доб≥жить до точки ¬, черепаха доповзе до точки —, поки јх≥ллес доб≥жить до точки —, черепаха доповзе до точки ƒ ≥ так неск≥нченно.

| «м≥ст | ¬ початок |

7. ўо дивитись по телев≥зору, ¤кщо там лише бруд, жорсток≥сть, насилл¤? „ому показують так≥ ф≥льми?

 олись в≥домий вчений х≥м≥к Ће-ЎательЇ сформулював дуже важливий принцип: кожна система еволюц≥онуЇ в напр¤мку зменшенн¤ зовн≥шн≥х вплив≥в. ¬ людському сусп≥льств≥ Ц це думки, процеси, мораль, ¤к≥ першими ≥дуть в напр¤мку подальшоњ еволюц≥њ даного народу чи людства взагал≥.  оли дивишс¤ телепередач≥, то спостер≥гаЇш дв≥ реч≥ Ц паростки майбутнього ≥ Дпрограмуванн¤Ф людства п≥д оч≥куване майбутнЇ. Ќа жаль покращенн¤ матер≥ального стану людства не призводить до покращень в духовн≥й сфер≥. «а час≥в –ад¤нського —оюзу питанн¤м Увихованн¤Ф сусп≥льства прид≥л¤лась велика увага, а в результат≥, п≥сл¤ розпаду —оюзу, отримали найбрудн≥ше, з найб≥льшими збоченн¤ми сусп≥льство. «гадаймо √ерман≥ю час≥в фашизму, коли найрозвинут≥ший у вс≥х в≥дношенн¤х народ поринув в жорсток≥сть ≥ насилл¤. “ож коли ми дивимось в своњй мас≥ саме так≥ передач≥ ≥ ф≥льми, слухаЇмо п≥сн≥ Дкабацько Ц тюремногоФ зм≥сту, то маЇмо в≥дверто сказати Ц це те, до чого прагне сусп≥льство ≥ що оч≥куЇ нас в найближчому майбутньому, хочетьс¤ нам того чи н≥.
¬ семидес¤т≥ роки минулого стол≥тт¤ прозвучали пророч≥ слова болгарськоњ провидиц≥ ¬анги: ДЌ≥хто н≥кому не потр≥бен. Ћюдей ц≥кавл¤ть лише грош≥. ¬они вважають, що за њх допомоги можна поставити все на своЇ м≥сце. Ќ≥хто не розум≥Ї, що вже недалеко той день, коли грош≥ стануть н≥кому не потр≥бним, см≥тт¤м! “ак, не за горами той день, коли у людей буде все, кр≥м можливост≥ отримати те, що маЇ д≥йсно ц≥ну, але чого не купиш: дружбу, повагу, любов, сп≥впричетн≥сть...Ф
„ому показують так≥ ф≥льми? Ѕо люди схильн≥ до цього, бо той бруд ≥ жорсток≥сть прит¤гують њх, ≥ таких людей багато, ¤кщо не б≥льш≥сть. ј тому на таких ф≥льмах можна заробити ≥ запрограмувати людей на ще б≥льший бруд ≥ ще б≥льшу жорсток≥сть. Ћегко поринути в св≥т тваринних ≥нстинкт≥в, особливо, коли ти за походженн¤м хижак, ≥ дуже важко бути людиною в незалежност≥ в≥д ситуац≥њ.

| «м≥ст | ¬ початок |

8. „и буде людина жити на ≥нших планетах?

¬ своњй еволюц≥њ людство прагне ≥ прагнутиме до розширенн¤ сфери своњх можливостей ≥ сфери свого ≥снуванн¤. ≤ рано чи п≥зно воно заснуЇ колон≥њ на планетах, де зможе створити прийн¤тн≥ дл¤ ≥снуванн¤ умови. ѕерш за все це буде ћ≥с¤ць, а вже пот≥м ћарс, ¬енера, супутники ёп≥тера. “а найб≥льше шанс≥в у створенн≥ штучних поселень на орб≥т≥ «емл≥, особливо ¤кщо використати дл¤ цього астероњди. Ѕо сфера орб≥ти «емл≥ ≥деальна дл¤ ≥снуванн¤ людини.
Ќа завад≥ людськ≥й експанс≥њ можуть стати: неможлив≥сть ≥снуванн¤ людини поза межами сфери д≥њ «емл≥, бо людина лише кл≥тинка того Дорган≥змуФ, живого ≥ розумного, ¤кий називаЇмо «емлею. якщо ми не зачепимо в своњй експанс≥њ ≥нтереси ≥ншого розуму ≥ ≥нших форм житт¤ у ¬сесв≥т≥ (не зайн¤тих кимось територ≥й у ¬сесв≥т≥ не ≥снуЇ так само, ¤к ≥ на «емл≥) ≥, нарешт≥, ¤кщо вплив ф≥зичних (≥ Ѕог знаЇ ще ¤ких) властивостей ≥нших планет не будуть руйнувати «емне житт¤, або не трансформують його до невп≥знанност≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

9. якщо житт¤ на «емл≥ загине, то чи зможе воно в≥дродитись?

ћожлив≥ два вар≥анти загибел≥ живого на «емл≥ Ц повне знищенн¤ нос≥њв генетичноњ ≥нформац≥њ ≥ часткове (¤к окремий випадок Ц загибель людства). ¬ першому випадку знадобитьс¤ новий Дпос≥вФ житт¤ за допомогою комет, або ≥нших небесних посланц≥в, за допомогою сон¤чного пром≥нн¤ ≥ ≥нформац≥њ, ¤ку воно несе з в≥дтворенн¤м живого через воду ≥, нарешт≥, ¤кщо сама «емл¤ запрограмована на по¤ву живого ≥ розумного (¤к ¤блун¤ на те, що на етап≥ плодоношенн¤ завТ¤жутьс¤ ≥ визр≥ють ¤блука).
¬ другому випадку живе пройде знову той же шл¤х, що до нього уже в≥дбувавс¤. ќсь т≥льки ск≥льки часу знадобитьс¤ на в≥дтворенн¤ живоњ б≥осфери «емл≥? Ѕо знаЇмо принцип: косм≥чним под≥¤м Ц косм≥чн≥ в≥др≥зки часу.

| «м≥ст | ¬ початок |

10. „ому не знаход¤ть останк≥в ≥стот ≥нших цив≥л≥зац≥й, що в≥дв≥дували «емлю?

«важаючи на те, що весь ¬сесв≥т живий ≥ розумний, маЇмо визнати, що в≥н побудований ≥ розвиваЇтьс¤ за Їдиними принципами ≥ законами, ≥ ¤кщо Ї б≥олог≥чне житт¤ на «емл≥, то воно маЇ бути ≥ в ≥нших зор¤них системах. ћаЇмо також визнати, що ≥ на под≥бних до «емл≥ планетах воно маЇ розвиватись так само, ¤к ≥ на «емл≥, ≥ що там з часом мають зТ¤витись ≥стоти под≥бн≥ до людей.
” ¬сесв≥т≥ Ї зор¤н≥ системи старш≥ за —он¤чну, а тому ≥ розум, що розвинувс¤ там, може бути б≥льш могутн≥м ≥ мати б≥льш≥ можливост≥. ј це значить, що в≥дв≥дини «емл≥ були неодноразовими, ¤кщо не пост≥йними. “ож чому не знаходимо останк≥в ≥стот, що могли загинути на «емл≥? ѕо¤снень може бути багато. ≤ перше Ц це косм≥чний мон≥торинг, заборона на ¤ке завгодно Дзабрудненн¤Ф ≥нших косм≥чних т≥л Ц на них не повинно залишитись нав≥ть ƒЌ  ДчужогоФ живого, не те що останк≥в багатокл≥тинного орган≥зму. ƒруге по¤сненн¤ Ц вс≥ залишки знищуютьс¤ з тим, щоб вони не могли вплинути на розвиток людськоњ цив≥л≥зац≥њ (бо людина поклон¤Їтьс¤ нав≥ть людським мощам Ц к≥сткам померлих особистостей; а у¤в≥ть що було б, ¤кби це був к≥ст¤к ≥нопланет¤нина, з його можливост¤ми до Дчудотворенн¤Ф?). « цього приводу ц≥кавий звичай мали наш≥ пращури, що спалювали померлих. ћожливо цей звичай вони прийн¤ли у Днебожител≥вФ, бо важко зрозум≥ти нав≥що спалювати, коли прост≥ше закопати?
ўе одним вар≥антом може бути косм≥чна заборона на в≥дв≥дуванн¤ «емл≥. ј можливо останки Ї, т≥льки ми њх не пом≥чаЇмо, бо шукаЇмо щось особливе, а воно таке ж саме, ¤к ≥ «емне?!

| «м≥ст | ¬ початок |

11. „и ≥снуЇ Днечиста силаФ, л≥совики, вамп≥ри, вод¤н≥, русалки, в≥дьми ≥ тому под≥бна нечисть?

“ам де Ї потоки енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ, ≥снуЇ ≥ житт¤. ‘орми житт¤ надзвичайно р≥зноман≥тн≥, так само ¤к ≥ умови його ≥снуванн¤. ќдн≥ форми ≥снують завд¤ки безпосередньому живленню в≥д природних джерел, ≥нш≥ паразитують на живому, використовуючи њх енерг≥ю ≥ ≥нформац≥ю. Ћюдину б≥льше всього непоко¤ть саме останн≥, а, точн≥ше, т≥ з них, що паразитують на людин≥, або можуть вплинути на переб≥г њњ бутт¤. « точки зору ф≥зики заборони на ≥снуванн¤ форм житт¤, в≥дм≥нних в≥д б≥олог≥чних, на земл≥ не маЇ. ўо стосуЇтьс¤ Днечист≥Ф, то щось под≥бне маЇ ≥снувати, бо не буваЇ диму без полумТ¤, ось т≥льки в ¤кому вигл¤д≥ ≥ ¤к?
÷≥каво що Днечистою силоюФ можемо називати вс≥ випадки Усилового характеруФ, ¤к≥ по¤снити не можемо н≥ науково, н≥ за допомогою власного досв≥ду, хоча це зовс≥м не значить, що вони неможлив≥.
¬≥дносно в≥дьм Ц то маютьс¤ на уваз≥ представниц≥ ж≥ночоњ стат≥, ¤к≥ над≥лен≥ Дв≥данн¤мФ ≥ ¤к≥ поступово з л≥кар≥в ≥ в≥даючих, завд¤ки нерозум≥нню своњх зд≥бностей сусп≥льством, стали Дв≥дьмамиФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

12. „и ≥снують ≥нш≥ вим≥ри житт¤?

” ф≥зичному св≥т≥ п≥д словом вим≥р розум≥Їмо одиниц≥ першопочаткових складових ¬сесв≥ту, а саме: прост≥р, час, грав≥тац≥йний, електричний та ≥нш≥ зар¤ди ≥ њх комб≥нац≥њ, що дають вс≥ ≥нш≥ ф≥зичн≥ величини. ѕ≥д вим≥рн≥стю житт¤ можна також розум≥ти т≥ складов≥, без ¤ких воно не можливе, а також т≥, що дозвол¤ють його збагачувати ≥ ур≥зноман≥тнювати.
∆ивим можна вважати обТЇкт, що маЇ в своЇму склад≥ хоча б три основн≥ складов≥: матер≥альну, енерго≥нформац≥йну ≥ духовну.  ожна з цих складових може бути дуже р≥зноман≥тною. Ќаприклад, ф≥зична основа може мати р≥зну м≥рн≥сть простору ≥ часу, р≥зн≥ за будовою ≥ призначенн¤м зар¤ди ≥ р≥зн≥ види енерг≥њ. ¬ в≥дпов≥дност≥ до матер≥альноњ реал≥зац≥њ ¬сесв≥ту знаходитьс¤ його ≥нформац≥йна основа ≥ види розумност≥, що в ньому можуть розвинутись (кожний розум, на зразок людського, це лише фрагмент јбсолютного розуму, за ¤ким живе ¬сесв≥т). ≤снуЇ ≥Їрарх≥¤ розуму, його ¤костей ≥ можливостей. јналог≥чно ≥снуЇ градац≥¤ того, що ми називаЇмо ƒухом Ѕожим Ц в≥д найпрост≥ших складових у будов≥ елементарних частинок до людей ≥ Ѕог≥в.
∆ивучи житт¤м Ћюдини, ми нав≥ть у¤вити не можемо про можливост≥ б≥льш високих створ≥нь Ц бог≥в Ц ≥ в можливост¤х њх розуму, в усв≥домленн≥ ¬сесв≥ту, в висотах духовност≥, доступних њм.

| «м≥ст | ¬ початок |

13. ўо знаходитьс¤ за УкосмосомФ?

¬сесв≥т, чи УкосмосФ по-грецьки, Ї системою обмеженою, або, ¤к кажуть ф≥зики, замкнутою. « власного досв≥ду ми знаЇмо, що абсолютно замкнутих систем не ≥снуЇ; Ї замкнут≥ системи, по одному, або к≥лькох параметрах. ¬одночас кожна така кваз≥замкнута система звТ¤зана з зовн≥шн≥м св≥том, ¤к м≥н≥мум по одному параметру. ¬с≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в нашому ¬сесв≥т≥, принципи ≥ закони, за ¤кими в≥н побудований ≥ розвиваЇтьс¤, говор¤ть про те, що з поза меж ¬сесв≥ту до нас ≥ через нас (через ¬сесв≥т) линуть енерг≥¤ ≥ ≥нформац≥¤; що ≥снуЇ енерго≥нформац≥йний привод ¬сесв≥ту. «в≥дки ж ≥де той життЇдайний пот≥к ≥ куди в≥н повертаЇтьс¤? як≥ ¬сесв≥ти знаход¤тьс¤ там (хоча саме пон¤тт¤ ДтамФ ми в≥дносимо до простору нашого ¬сесв≥ту) ≥ чи ≥снуЇ прост≥р за межами ¬сесв≥ту ми сказати не можемо. Ќа жаль, весь наш обмежений досв≥д не може надати хоча б ¤коњсь ≥нформац≥њ про те що ДтамФ, окр≥м сказаного вище ≥ того, про що мовитьс¤ в де¤ких св≥тогл¤дних концепц≥¤х давнини ≥ сучасност≥, де говоритьс¤ про Ѕога ≥ бог≥в, про —в≥ти ƒуху, ≤нформац≥њ, про пануюч≥ над цими св≥тами ѕринципи ≥ «акони.

| «м≥ст | ¬ початок |

14. „и зможе хоча б колись Ћюдина п≥знати все?

ƒитина, ¤ка приходить в перший клас, маЇ над≥ю зак≥нчити школу ≥ продовжити навчанн¤ в вищих навчальних закладах з тим, щоб стати фах≥вцем.  ожна людина (а точн≥ше њњ сутн≥сть Ц душа, що перебуваЇ в школ≥ Д«емл¤Ф в вигл¤д≥ Ћюдини) маЇ над≥ю ≥ можливост≥ сходженн¤ в розум≥ ≥ в дус≥, с¤гаючи висот бог≥в найвищих р≥вн≥в (бо ¤к смертн≥ люди на земл≥, так смертн≥ ≥ т≥ сутност≥, ¤ких називаЇмо богами; звичайно, не абсолютно, а лише в ф≥зичному план≥, точн≥ше матер≥ально-енергетичному). ≤ так само ¤к д≥ти зм≥нюють батьк≥в, а одн≥ фах≥вц≥ ≥нших, так ≥ люди в своЇму сходженн≥ зм≥нюють бог≥в. ¬ цьому сходженн≥ не вс≥ стають фах≥вц¤ми, ≥ чим вище вершина, тим менша к≥льк≥сть дос¤гаЇ њњ, але на шл¤ху сходженн¤ можливост≥ розуму ≥ духу людини весь час зростають, а, в≥дпов≥дно, ≥ можливост≥ п≥знанн¤ ¤к ¬сесв≥ту, так ≥ “ворц¤ —в≥ту явленого, бо п≥знати систему, складовою частиною ¤коњ Ї ти сам, неможливо. ќбмеженою елементне системою неможливо п≥знати б≥льш складну систему н≥ж ти сам.

| «м≥ст | ¬ початок |

15. „ому ¬сесв≥т УвибухнувФ?

ѕ≥д вибухом ми розум≥Їмо надзвичайно прискорен≥ в час≥, пор≥вн¤но з≥ звичайними, процеси. «а сучасними теоретичними модел¤ми ¬сесв≥т Дутворивс¤, виник, вибухнувФ за надзвичайно малий пром≥жок часу (нав≥ть в пор≥вн¤нн≥ з секундою) з ¤когось матер≥ального утворенн¤, що за розм≥рами наближалось до нул¤ (до точки). ўо це був за стан матер≥њ не може сказати жоден теоретик, ¤к ≥ те, де було ≥ зв≥дки вз¤лось все те, що ми спостер≥гаЇмо: прост≥р, час, речовина, енерг≥¤, рух, розум, житт¤. ¬ той же час пон¤тт¤ самоњ одиниц≥ часу в≥дносне. якщо вз¤ти ¤кусь д≥ю в≥д початку до к≥нц¤ ≥ вим≥рювати њњ в ≥нтервалах ≥ншоњ д≥њ, то отримуЇмо, в залежност≥ в≥д умов процесу, р≥зн≥ тривалост≥ в час≥ ≥ навпаки. “о ж те, що ми пробуЇмо описати в сучасних секундах, на початку ери творенн¤ було тими ж секундами одного ≥ того ж процесу ≥ зникаюче маленькими, або всесв≥тньо великими секундами ≥нших процес≥в. ≤ншими словами, пон¤тт¤ ДвибухуФ в≥дносне ≥ в≥днесене воно до людського сприйн¤тт¤ оточуючого нас ¬сесв≥ту.
ўе одним ц≥кавим моментом з цього приводу Ї зауваженн¤ св¤того јвгустина, ¤кий сказав: ¬сесв≥т створено з часом, але не в час≥. ≤ чи вибухнув ¬сесв≥т, чи взагал≥ це просто наше сприйн¤тт¤ Ц все це не суттЇво дл¤ в≥дпов≥д≥ на питанн¤ про створенн¤, чи народженн¤ ¬сесв≥ту.

| «м≥ст | ¬ початок |

16. „и Ї розумне житт¤ в глибинах океану?

—аме питанн¤ про розумне житт¤ в≥дноситьс¤ до розумност≥ людини; ≥ншими словами розумним признаЇтьс¤ лише людський розум. ¬ д≥йсност≥ вс¤ матер≥¤ жива ≥ розумна, а само житт¤ не вичерпуЇтьс¤ б≥олог≥чними формами, ¤к ≥ розум Ц людськими. Ќин≥ б≥льш≥сть вчених б≥олог≥в практично впевнена, що на високому р≥вн≥ розвитку розуму знаход¤тьс¤ дельф≥ни, але це розум не людський; людина в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших ≥стот можливост¤ми абстрактного мисленн¤ ≥ творчост≥. Ћюдина користуЇтьс¤ модел¤ми ≥ образами не ≥снуючими в природ≥ ≥ створюЇ своњм розумом ≥ руками те, чого також не ≥снуЇ в природ≥. ¬ цьому в≥дношенн≥ людина ун≥кальна (звичайно на «емл≥), бо под≥бних можливостей ми не спостер≥гаЇмо н≥ на суш≥, н≥ в глибинах земл≥ чи океану.

| «м≥ст | ¬ початок |

17. як виникла молекула ƒЌ ? як виникли атоми?

‘ранцузьк≥ вчен≥ п≥драхували, що дл¤ того, щоб випадково утворилась одна молекула ƒЌ  необх≥дно, щоб атоми ¬сесв≥ту кожноњ секунди утворювали р≥зн≥ комб≥нац≥њ, ¤к≥ б не повторювались, прот¤гом 10320 рок≥в!, не говор¤чи про необх≥дн≥сть умов репродукц≥њ (самов≥дтворенн¤) ц≥Їњ молекули. ¬сесв≥т же Д≥снуЇФ близько 20 млрд. рок≥в. “ож маЇмо погодитись або з верс≥Їю штучного походженн¤ ƒЌ , або з необмеженим (нашою св≥дом≥стю) часом ≥снуванн¤ ¬сесв≥ту.
“а ще до виникненн¤ ƒЌ  мали виникнути атоми. ≤ тут сл≥д говорити про р≥зн≥ можлив≥ вар≥анти. јтоми могли виникнути з вакууму, ¤к краплини дощу в перенасиченому вологою пов≥тр≥ при охолодженн≥, або ¤к кристалики криги в фазовому переход≥ при замерзанн≥ води. ћожливо, що перший атом був створений за задумом “ворц¤, а вс≥ ≥нш≥ утворювались за фрактальним принципом (так ¤к розростаЇтьс¤ дерево). ћожлив≥ ≥ ≥нш≥ вар≥анти, але все це лише поки що перш≥ найприм≥тивн≥ш≥ наш≥ у¤вленн¤ про будову ≥ походженн¤ ¬сесв≥ту.

| «м≥ст | ¬ початок |

18. „и ≥снують потойб≥чн≥ св≥ти.

Ѕагато прикмет говор¤ть, що пор¤д з нами ≥снують ≥нш≥ св≥ти, в≥дчути ≥ зрозум≥ти ¤к≥ ми не в змоз≥. ѕрирода побудувана так, що м≥ж собою взаЇмод≥ють лише обТЇкти ≥ структури одн≥Їњ ≥ тоњ ж ф≥зичноњ природи. ќбТЇкти ≥ншоњ матер≥альност≥ ≥ будови просто Уне будуть пом≥чатиФ один одного. ѕор¤д ≥з нашим ¬сесв≥том (не в простор≥ звичайно, бо пон¤тт¤ нашого простору в≥дноситьс¤ до нашого ¬сесв≥ту) може ≥снувати безл≥ч ≥нших св≥т≥в, ¤к≥ дл¤ нас будуть такими же нереальними ≥ недоступними, ¤к буквам одного аркушу букви ≥ншого.
“им не менше по де¤ких параметрах р≥зн≥ св≥ти можуть бути повТ¤зан≥ в складн≥ гармон≥чн≥ системи. ≤, в≥дпов≥дно, в таких системах Ї вар≥анти переходу з одного св≥ту в ≥нший, особливо ¤кщо вони побудован≥ за схемою, под≥бною нашому (а саме: трьохвим≥рност≥ простору ≥ одновим≥рност≥ часу). «авд¤ки поки що незрозум≥лим дл¤ нас особливост¤м будови систем под≥бних св≥т≥в ми ≥нод≥ спостер≥гаЇмо ¤вища, ¤к≥ називаЇмо аномальними. ¬икористовуютьс¤ ц≥ особливост≥ ≥ в польотах ЌЋќ в мандрах по сон¤чн≥й систем≥. ћожна нав≥ть спробувати визначити под≥бн≥ м≥сц¤ Ц особливост≥ в простор≥ ≥ час≥, бо вони обовТ¤зково будуть привТ¤зан≥ до потужних джерел енерг≥њ. —аме в таких м≥сц¤х сл≥д оч≥кувати найб≥льш≥ деформац≥њ ≥ трансформац≥њ багатьох структур, в тому числ≥ ≥ простору, ≥ часу.

| «м≥ст | ¬ початок |

19. „и ≥снуЇ взаЇмозвТ¤зок м≥ж людьми, рослинами ≥ тваринами?

≤снуванн¤ такого взаЇмозвТ¤зку люди пом≥тили давно, спостер≥гаючи вплив одного р≥зновиду живого на ≥нший. Ќайчаст≥ше говор¤ть про взаЇмозвТ¤зок народженого п≥д одним ≥ тим же знаком ¤коњсь планети чи суз≥рТ¤ в залежност≥ в≥д пер≥оду та ритм≥в у рухов≥ «емл≥, —онц¤, планет. Ќароджене п≥д одним знаком немов би несе в соб≥ р≥зн≥ плани одного й того ж програмного забезпеченн¤. ¬загал≥ ж, зважаючи на те, що все живе на «емл≥ Ї Їдиним б≥опланетарним орган≥змом, було б дивно, ¤кби такого взаЇмозвТ¤зку не було.

| «м≥ст | ¬ початок |

20. „ому в св≥т≥ не ≥снуЇ н≥чого абсолютного?

ѕ≥д абсолютним маЇмо розум≥ти те, що н≥коли ≥ н≥ при ¤ких обставинах не зм≥нюЇтьс¤. ѕо в≥дношенню до нашого ¬сесв≥ту, це принципи ≥ закони, за ¤кими в≥н побудований, першоструктури ≥ першообТЇкти, форми ≥ числа, константи ≥ сп≥вв≥дношенн¤. якби вони зм≥нювались п≥д час розвитку ¬сесв≥ту, то н≥чого путнього б “ворець з такого ¬сесв≥ту не отримав (у¤в≥ть, що ви почали будувати л≥так, а пот≥м передумали ≥ почали добудовувати його ¤к трактор. ўоб ви отримали в результат≥?).
ѕод≥бна ситуац≥¤ в≥дноситьс¤ до ¤коњ завгодно системи: поки вона будуЇтьс¤, функц≥онуЇ ≥ руйнуЇтьс¤ Ц завжди щось залишаЇтьс¤ незм≥нним, але лише на час ≥снуванн¤ системи. ѕо в≥дношенню до систем, складовою ¤ких Ї ¬сесв≥т, можна теж говорити, що ≥ там Ї щось незм≥нне. Ќаприклад, знаючи, що ¬сесв≥т створений ≥з ѕраматер≥њ, можемо стверджувати њњ в≥чн≥сть, звичайно в≥дносну, в рамках часу њњ ≥снуванн¤, ¤кщо пон¤тт¤ часу властиве ≥ ц≥й систем≥. ƒух ѕредв≥чний, що даруЇ житт¤, уже за назвою б≥льше н≥ж в≥чн≥сть Ц јбсолют.

| «м≥ст | ¬ початок |

21. як перейти в ≥нший св≥т з ≥ншою к≥льк≥стю вим≥р≥в?

”¤в≥ть двохвим≥рний автомоб≥ль. „и зможе такий автомоб≥ль њздити ¤к трьохвим≥рний ≥ виконувати його функц≥њ в трьохвим≥рному простор≥? Ќ≥. ƒл¤ цього двохвим≥рний автомоб≥ль необх≥дно перетворити у трьохвим≥рний.
ј ¤к людин≥ перетворитись ≥з трьохвим≥рноњ в ≥ншовим≥рну? «вичайними засобами н≥¤к. ƒл¤ цього необх≥дно позбутись старого т≥ла ≥ побудувати нове, необх≥дноњ вим≥рност≥. ≤ не просто побудувати Ц дл¤ цього спочатку сл≥д створити структурно-≥нформац≥йну модель майбутнього n-вим≥рного т≥ла, а вже пот≥м побудувати його. Ќове т≥ло не може бути н≥ продовженн¤м, н≥ фрагментом старого, а тому людина маЇ позбутись старого т≥ла ≥ лише п≥сл¤ цього виростити нове. ÷ей процес, за ƒанињлом јндрЇЇвим, називаЇтьс¤ трансформою.
Ќаск≥льки близький описаний процес трансформац≥њ до реальност≥ Ц н≥хто сказати не може, але й ≥нших моделей на раз≥ не маЇмо.

| «м≥ст | ¬ початок |

22. „и можна мандрувати у час≥?

Ћюдина мандруЇ шл¤хами ¬сесв≥ту, ≥нод≥ повертаючись у знайом≥ м≥сц¤. јле в одну й ту ж р≥чку не можна зайти дв≥ч≥ Ц це в≥домо вс≥м. ћожна мандрувати в майбутнЇ зб≥льшуючи локальний темп часу, але в цьому раз≥ ти просто стар≥тимеш швидше за ≥нших. «меншуючи темп часу ти будеш спостер≥гати, ¤к стар≥ють швидше ≥нш≥, ≥ тод≥, д≥йсно, можна зазирнути у майбутнЇ. ¬ першому випадку у твоЇ майбутнЇ зазирнуть ≥нш≥, в ≥ншому Ц ти в чуже. јле вс≥ ц≥ мандри в минуле, або майбутнЇ Ц недос¤жн≥. Ѕ≥льш≥ можливост≥ п≥д час мандр≥в у св≥тах з к≥лькома координатами часу, але й вони нагадують мандри в багатовим≥рному простор≥, де ти можеш регулювати швидк≥сть ≥ напр¤мок руху, але знову лише в майбутнЇ.
≤снуЇ ще одна можлив≥сть мандр≥в у час≥ Ц по колу або за ма¤тниковим принципом. “а нав≥ть так≥ мандри будуть в≥др≥зн¤тись за станом, бо Уне можна зайти в одну ≥ ту ж р≥чку дв≥ч≥Ф.

| «м≥ст | ¬ початок |

23. „и ≥снуЇ Усьоме небоФ?

¬ пр¤мому розум≥нн≥, звичайно, н≥. ѕ≥д Усьомим небомФ можна розум≥ти дв≥ реч≥: зб≥льшенн¤ можливостей людини у нашому ¬сесв≥т≥ та ≥снуванн¤ ¬сесв≥т≥в (маЇтьс¤ на уваз≥ шар≥в простору ≥ часу) з б≥льшими можливост¤ми по в≥дношенню до нашого. ¬ першому випадку Ц це сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж складн≥стю будови людини, њњ запитами та можливост¤ми.  оли кажуть: Уя на сьомому неб≥ в≥д щаст¤, чи в≥д задоволенн¤Ф, то мова йде про ф≥з≥олог≥чний екстаз. ј ще Ї екстаз ≥нтелекту, св≥домост≥, досл≥дника ≥ першопроходц¤, ¤к ≥ екстаз ƒуху, любов≥ ≥ творчост≥. „им складн≥ша будова людини, тим вище њњ запити ≥ тим ближче вона не лише у в≥дносному, а й у ф≥зичному розум≥нн≥ цього слова, до Усьомого небаФ, бо крок за кроком п≥д≥ймаЇтьс¤ у височ≥нь розуму ≥ духу, њх Усьоме небоФ.
УѕаралельноФ з нашим шаром простору ≥ часу ≥снуЇ безл≥ч ≥нших, що в багатьох випадках перевершують наш за складн≥стю будови ≥ можливост¤ми сходженн¤. “ож перех≥д з нашого шару простору ≥ часу в ≥нш≥, в процес≥ еволюц≥њ, теж Ї кроками до Усьомого небаФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

24. як створюютьс¤ умови дл¤ житт¤ на «емл≥ ≥ планетах?

ѕитанн¤ виникненн¤ ≥ розвитку житт¤ на «емл≥ з давн≥х здавен ц≥кавить людину. ¬≥дпов≥дь на дане запитанн¤ шукали ≥ шукають вчен≥. “≥, що просунулись у своЇму пошуку дал≥ за ≥нших, д≥йшли висновку: ¬сесв≥т створено так, щоб у результат≥ його еволюц≥њ на «емл≥ виникло житт¤ ≥ зТ¤вилась людина. ÷е твердженн¤ називають антропним принципом. якби в будов≥ ¬сесв≥ту ¤кась константа(пост≥йна, незм≥нна н≥ за ¤ких умов величина) зм≥нилась хоча б на дуже ≥ дуже маленьку частку, то цей ¬сесв≥т був би ≥ншим ≥ житт¤ у ньому було б неможливим. Ќаприклад, зм≥на значенн¤ електричного зар¤ду унеможливлюЇ ≥снуванн¤ атом≥в, молекул ≥ вс≥Їњ арх≥тектури ≥снуючого.
якщо наблизити «емлю до —онц¤ на в≥дстань всього у 5000000 км Ц закипл¤ть океани, в≥ддалити на ту ж в≥дстань Ц все замерзне. јтмосфера «емл≥ маЇ найкраще сп≥вв≥дношенн¤ кисню ≥ азоту. якби кисню було б≥льше, то вс¤ орган≥ка гор≥ла б (окислювалась) нав≥ть у вод≥, а менше Ц дуже упов≥льнилис¤ б ус≥ б≥опроцеси. јтмосфера маЇ дуже складну будову ≥ пропускаЇ на «емлю лише те пром≥нн¤, ¤ке необх≥дне дл¤ житт¤ ≥ затримуЇ те, що може йому зашкодити. ѕод≥бних приклад≥в умов дл¤ виникненн¤ житт¤ на «емл≥ безл≥ч. « точки зору теор≥њ ймов≥рност≥, випадков≥сть виникненн¤ житт¤ маЇ бути виключена з розгл¤ду взагал≥(¤кщо виходити не з в≥чност≥ ≥снуванн¤ ¬сесв≥ту, а з його обмеженост≥ Ц близько 20*10exp9 рок≥в).
≤ншою верс≥Їю виникненн¤ умов, необх≥дних дл¤ житт¤ на «емл≥, Ї народженн¤ ¬сесв≥ту ≥ його еволюц≥¤ в ¤кост≥ Їдиного, живого, розумного орган≥зму. ≤ тод≥ все стаЇ на своњ м≥сц¤. Ћюдина Ї лише ланкою розвитку живого ≥ розумного ¬сесв≥ту.

| «м≥ст | ¬ початок |

25. ўо таке Дсв¤та тр≥йц¤Ф?

« давн≥х-давен найб≥льшим св¤том на –ус≥ було св¤то Д“роњц≥Ф. “роњц¤ Ц це «ор¤ний «акон словТ¤н Ц русич≥в. „ерез “роњцю людина розум≥Ї закони творенн¤, будови ≥ еволюц≥њ ¬сесв≥ту. «ор¤ний закон Ц це закон трьох основних сил, трьох початк≥в, що утворюють житт¤ ¬сесв≥ту ≥ його теч≥ю, трьох св≥т≥в: св≥ту ƒуху, ≥нформац≥йного св≥ту ≥ св≥ту непро¤вленоњ матер≥њ. ѕоЇднанн¤ цих трьох св≥т≥в народжуЇ —в≥т яв≥ (св≥т ¤влений), в ¤кому ≥снуЇмо ми.
–озр≥зн¤ють к≥лька “роњць. ≤ перша з них “роњц¤ твор≥нн¤: Ѕог (¬севишн≥й), Ѕог-—ин (ѕродовженн¤ ¬севишнього, ¬≥н же —варог, в≥н же –≥д) ≥ ƒух —в¤тий (мати —ва, —лава). Ѕог Ц ¬севишн≥й один ≥ Їдиний, в про¤вах Ѕога —ина чисельний. —ин Ѕога народив все сутнЇ (створив), тому в≥н –≥д. —ин Ѕога створив —варгу (≥нструмент побудови ¬сесв≥ту Ц сп≥ральний вихор) ≥ народив св≥т ¤влений Ц ћайю. ¬севишн≥й робить —в≥т явлений живим, всел¤ючи в матер≥ю душ≥, ≥скри бож≥, а тому Ѕог Ї ƒух. ¬се перераховане Ї лише ¤кост≥ ќдного ≥ “ого ж,  ого називають ¬севишн≥й. ƒруга “роњц¤ - “роњц¤ будови ¬сесв≥ту: явь, ѕравь ≥ Ќавь. явь Ц це ¤влений матер≥альний св≥т, ѕравь Ц це св≥т закон≥в, ≥нформац≥йна, ментальна сторона Ѕутт¤; ≥ Ќавь Ц св≥т бог≥в ≥ св≥т ƒуху. “р≥адн≥ боги, всесв≥ти ≥ люди. “роЇ в одному ≥ одно об≥ймаЇ трьох.
“рет¤ троњц¤ Ц три основних «акони бутт¤ ¬сесв≥ту: «акон –оду, «акон ¬елеса ≥ «акон  ол¤ди. –≥д народжуЇ Ц це бутт¤, це творенн¤ ¬сесв≥ту в минулому, сучасному ≥ майбутньому. «акон ¬елеса Ц це закон житт¤, руху; це перет≥канн¤ яв≥ в Ќавь ≥ Ќав≥ в явь, зм≥на Ѕатька —ином. «акон  ол¤ди Ц це вченн¤ про ¬елике «ор¤не  оло, про  оло —амари (дол≥) людей, бог≥в, ¬сесв≥ту. ÷е «акон ƒол≥ ( ари), це Ўл¤х ƒаний (шл¤х ƒао).
„етверта “роњц¤ Ц це три ≥постас≥ розвитку, еволюц≥њ бог≥в ≥ ¬сесв≥ту. ¬ перш≥й ≥постас≥ Ѕога —варога ¬севишн≥й створюЇ ¬сесв≥т, в друг≥й Ѕога ѕеруна Ц п≥дтримуЇ бутт¤ ≥ еволюц≥ю ¬сесв≥ту, в трет≥й Ц Ѕога ¬елеса Ц забираЇ енерг≥ю, в≥дкриваючи двер≥ з яв≥ в Ќавь. ÷е Ѕ≥лобог, що створюЇ, це Ѕ≥лобог в р≥вноваз≥ з „орнобогом, це перетворенн¤ Ѕ≥лобога в „орнобога при згасанн≥, руйнац≥њ створеного, це закон Дв≥н Ц вонаФ, це закон Дзапереченн¤ Ц запереченн¤Ф. —имволом “роњц≥ Ї трисил або триглав; зараз його називають ще тризубом. ќстанн¤ назва п≥шла в≥д рос≥йського ≥сторика  арамз≥на, ¤кий не знав походженн¤ цього символу ≥ не розум≥в його зм≥сту.

| «м≥ст | ¬ початок |

26. „и Ї музика не людська, а природна?

«вичайно. ќсь т≥льки њњ не кожний чуЇ ≥ не кожний ум≥Ї слухати. ѕо своњй сут≥ те, що ми називаЇмо музикою Ї концентрованим, п≥дсиленим ≥ акцентованим вар≥антом природноњ: ≤з пол≥фон≥њ природноњ музики людина вибираЇ те, що найб≥льше резонуЇ з њњ в≥дчутт¤ми, почутт¤ми ≥ думками. ѕо сут≥ людська музика пор≥вн¤но з природною, те ж саме, що тро¤нда, в пор≥вн¤нн≥ з своЇю бабусею шипшиною, черешн¤ в пор≥вн¤нн≥ з дикою вишнею та тому под≥бне. —правжн≥й композитор не той, хто створюЇ нов≥ вар≥ац≥њ з старих мелод≥й (хоча ≥ на це маЇ бути талант), а той, хто в розмањтт≥ звук≥в природи почуЇ те, чого до нього н≥хто не чув, а ¤кщо ≥ чув, то не так. “ой, у кого мелод≥¤ народжуЇтьс¤ немов би ≥з н≥чого ≥ звучить, лине сама ≥ веде тебе за меж≥ св≥домост≥ ≥ почутт≥в в Їдиному ≥ незрозум≥лому порив≥ душ≥ ≥ серц¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

27. „и ≥снуЇ загроза загибел≥ людства?

“ака загроза д≥йсно ≥снуЇ. ¬она була ран≥ше, Ї зараз ≥ буде завжди. Ћюдство може вимерти в≥д ¤коњсь новоњ хвороби, не встигнувши виробити до нењ ≥мун≥тет, або, навпаки, в≥д староњ Ц втративши ≥мун≥тет, що вже був. Ћюдство може знищити себе само в результат≥ планетарного ¤дерного конфл≥кту, або загинути в≥д його насл≥дк≥в Ц ¤дерноњ зими. Ћюдство може вимерти в≥д соц≥альних хвороб на зразок наркоман≥њ, масових психоз≥в, конфл≥кт≥в з оточуючим природн≥м середовищем. Ќарешт≥ людство може деградувати ≥ опуститись до тваринного ≥снуванн¤ в результат≥ руйнац≥њ ноосфери «емл≥, њњ б≥опланетарного розуму.
ћожлив≥ ≥ зовн≥шн≥ причини загибел≥ житт¤ на «емл≥. «≥ткненн¤ з великим астероњдом, входженн¤ в хмари галактичного пилу (що р≥зко зменшить потоки енерг≥њ —онц¤ на «емлю ≥ приведе до льодовикового пер≥оду), опром≥ненн¤ «емл≥ жорстким гамма ≥ рентген≥вським опром≥ненн¤м в≥д вибухнувшоњ поблизу надновоњ з≥рки, вторгненн¤ масивного планетного т≥ла в —он¤чну систему на в≥дстань орб≥ти «емл≥, викид потужного плазмоутворенн¤ —онцем в б≥к «емл≥, що може знищити все живе. ≤ нарешт≥, косм≥чна агрес≥¤, коли под≥бна до людей ≥стота, знайде в б≥он≥ш≥ людини Ц б≥он≥шу свого ≥снуванн¤.
ѕопри все сказане, шанс≥в вижити за чисто косм≥чними законами б≥льше. якщо людство не загинуло ран≥ше, то загибель в≥д зовн≥шн≥х фактор≥в дуже ≥ дуже малоймов≥рна.

| «м≥ст | ¬ початок |

28. який за розм≥рами  осмос ≥ чи зможе людина добратись до його меж≥?

ƒл¤ черепахи один к≥лометр шл¤ху те, що дл¤ нас сто. “е, що ми долаЇмо за все житт¤ Ц долаЇ св≥тло за дек≥лька секунд. –озм≥ри ≥ в≥дстан≥ Ц пон¤тт¤ в≥дносн≥, тож, говор¤чи про розм≥ри  осмосу, маЇмо визначитись: по в≥дношенню до чого? ≤нше питанн¤: чи можна с¤гнути меж≥  осмосу? якщо рухатись з найб≥льшою в≥домою швидк≥стю Ц швидк≥стю св≥тла Ц н≥, бо за час житт¤ людини ми зможемо долет≥ти лише до найближчих з≥рок. ¬ той же час, з точки зору ф≥зики, дл¤ житт¤ ¬сесв≥ту в ¤кост≥ Їдиного гармон≥йного ансамблю, в ¤кост≥ живоњ розумноњ системи необх≥дно передавати ≥нформац≥ю майже з безмежною швидк≥стю. якщо людина в≥дкриЇ нов≥ можливост≥ передач≥ ≥нформац≥њ та руху, то тод≥ вона зможе с¤гати найв≥ддален≥ших точок ¬сесв≥ту, ≥ нав≥ть його меж≥; звичайно, ¤кщо вона Ї. Ѕо, ¤к це не звучить парадоксально, за законом збереженн¤ моменту к≥лькост≥ руху, наш ¬сесв≥т не маЇ центру ≥ кожну точку ¬сесв≥ту можна вважати центром. ÷е значить, що у такого ¬сесв≥ту не ≥снуЇ меж≥, при тому що в≥н, зг≥дно з законами збереженн¤, Ї замкнутою системою. “о ¤к дос¤гнути те, що маЇ бути ≥ чого немаЇ?

| «м≥ст | ¬ початок |

29. „и правда, що на «емл≥ найближчим часом вичерпаютьс¤ корисн≥ копалини ≥ що робити пот≥м?

ѕро проблему вичерпанн¤ корисних копалин мова не вщухаЇ на прот¤з≥ останн≥х дес¤тил≥ть. ѕрогнозуючи р≥ст потреб людства в енерг≥њ ≥ в р≥зних природних ресурсах та зважаючи на розв≥дан≥ запаси корисних копалин багато вчених даЇ оц≥нку виснаженн¤ цих ресурс≥в в≥д 30-40 до 300 Ц 400 рок≥в. «вичайно, все в≥рно, ¤кщо все в≥рно в вих≥дних посилках, а саме: зб≥льшенн¤ населенн¤, незм≥нн≥сть технолог≥й, зростанн¤ потреб. јле, чи д≥йсно ц≥ тенденц≥њ збережутьс¤, чи необх≥дно оч≥кувати суттЇвих зм≥н в народжуваност≥, в застосуванн≥ нових не затратних технолог≥й (в потребах людини)? ≤ все ж Ц нав≥ть поправки до тенденц≥й не зм≥н¤ть головного Ц рано чи п≥зно те, що ми споживаЇмо сьогодн≥, вичерпаЇтьс¤. ўо ж оч≥куЇ Ћюдство в подальшому?
ѕо-перше, людина ще не включила себе гармон≥йною ланкою б≥осферу «емл≥. ¬она вживаЇ б≥льше, н≥ж повертаЇ, перетворюючи надлишок в см≥тт¤. « цього приводу ще ƒ.ћенделЇЇв казав, що в природ≥ не ≥снуЇ см≥тт¤; см≥тт¤ створюЇ людина.  ≥льк≥сть природних ресурс≥в на «емл≥ незм≥нна, необх≥дно лише вм≥ло ними користуватись, не розпорошуючи њх по вс≥й планет≥ ≥ забруднюючи њњ.  ≥льк≥сть енерг≥њ, що надходить на «емлю в≥д —онц¤ ≥ може бути використана без шкоди дл¤ «емл≥, теж достатн¤. “ак, ¤кщо помешканн¤ ≥ д≥¤льн≥сть людства орган≥зувати за принципом Дне нашкодьФ, то в своњй еволюц≥њ воно вийде на ¤кийсь стаб≥льний р≥вень ≥ може жити без додаткових проблем на «емл≥ прот¤гом м≥льйон≥в рок≥в.
јле з ≥ншого боку Ц стаб≥льн≥сть в ≥снуванн≥ Ц це зупинка в еволюц≥њ. ≤ з ц≥Їњ точки зору «емл¤ нагадуЇ ¤йце дл¤ розвитку курчати: все Ї ≥ все вичерпуЇтьс¤ по м≥р≥ необх≥дност≥ в процес≥ еволюц≥њ людства. Ќемов би хтось уже потурбувавс¤ про те, щоб дл¤ нового уроку було все приготовлено: ≥ тема в п≥дручнику, ≥ задач≥, ≥ прилади ≥ ≥нше.  оли ж засвоњло людство ц≥ технолог≥њ, то маЇ вийти на новий р≥вень. ≤ дл¤ цього вже все готове; коли стар≥ ресурси вичерпано, шукай нов≥ матер≥али ≥ нов≥ технолог≥њ, думай, учись, покращуйс¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

30. як утворились планети, ¤к утворилась —он¤чна —истема?

јстрономи спостер≥гають в безмежж≥  осмосу (в≥дносн≥й, звичайно) величезн≥ скупченн¤ (хмари) водню. –азом з невеликою к≥льк≥стю добавок ≥нших х≥м≥чних елемент≥в вони називаютьс¤ пиловими хмарами. як вони виникають нев≥домо. ћожливо що це результат термодинам≥чноњ хвил≥, що б≥жить у простор≥ (зараз його називають вакуумом) ≥ надлишок чогось перетворюЇтьс¤ в елементарн≥ частинки ≥ в атоми (¤к конденсуЇтьс¤ надлишок вологи в пов≥тр≥ в туман, а пот≥м в краплини). ћожливо що це залишки акту створенн¤ ¬сесв≥ту, може це сл≥ди розпаду, чи вибуху ¤кихось Дуламк≥вФ протоматер≥њ.
«авд¤ки силам т¤ж≥нн¤ ц≥ хмари пилу починають збиратись в величезн≥ кул≥ Ц з≥рки. ¬≥д стискуванн¤ газ роз≥гр≥ваЇтьс¤ до сотень м≥льйон≥в градус≥в в центр≥, а тиск п≥двищуЇтьс¤ до р≥вн¤ початку ¤дерних реакц≥й синтезу, коли атоми водню обТЇднуючись, перетворюютьс¤ в атоми гел≥ю, а т≥, в свою чергу, в вуглець ≥ т.д. «авд¤ки нер≥вном≥рн≥й густин≥ ≥ неправильн≥й форм≥ пилових хмар газ падаЇ на центр не рад≥ально, а поступово закручуючись, в результат≥ частина газу не може впасти взагал≥ ≥ збираЇтьс¤ в додатков≥ кул≥, меншого розм≥ру, що стають планетами.
≤снуЇ ≥ ≥нша точка зору, а саме: при вибухов≥ ¬сесв≥ту ДшматкиФ проторечовини розлет≥лись в р≥зн≥ боки, з них утворились ще менш≥, ¤к≥ розпадаючись стали джерелами енерг≥њ ≥ водню, майбутн≥ми з≥рками ≥ планетами. —аме так по¤снював виникненн¤ зор¤них асоц≥ац≥й академ≥к јмбарцум¤н. ÷¤ г≥потеза по¤снюЇ також чому випром≥нюванн¤ енерг≥њ ёп≥тером ≥ —атурном (можливо вс≥ма планетами взагал≥) перевищуЇ к≥льк≥сть енерг≥њ, ¤ку вони отримують в≥д —онц¤.
јле все це г≥потези, ≥ ¤к все було в д≥йсност≥ достеменно сказати, на жаль, ми не можемо.

| «м≥ст | ¬ початок |

31. „и ≥снують ЌЋќ? як вигл¤дають ЌЋќнавти?

ѕ≥д ЌЋќ розум≥ють некласиф≥кован≥ л≥тальн≥ обТЇкти. ¬се, що л≥таЇ у нас над головою, за виключенн¤м знайомих форм ≥ параметр≥в польоту, може бути в≥днесено до ЌЋќ. «а своњм походженн¤м ЌЋќ можуть бути ¤к природними феноменами, так ≥ штучними.  оли розмова заходе про ЌЋќ, вс≥х ц≥кавл¤ть саме штучн≥, бо вони Ї св≥дченн¤м ≥снуванн¤ ≥ншого розуму (звичайно в ц≥лому под≥бного до людського, бо нам так п≥дсв≥домо хочетьс¤). ‘орма ≥ можливост≥ ЌЋќ залежать в≥д р≥вн¤ розвитку њх творц≥в ≥ задач, поставлених перед ними. ѕо дальност≥ польоту вони можуть бути м≥жпланетними, м≥жзор¤ними (галактичними) ≥ м≥жгалактичними. ƒл¤ переход≥в в паралельн≥ шари простору ≥ часу (в паралельн≥ св≥ти) використовуютьс¤ дещо ≥нш≥, ¤к≥ також обТЇднуютьс¤ множиною ЌЋќ. ™ ЌЋќ дл¤ переносу ≥нформац≥њ, Ї посилки, Ї п≥лотован≥. ѕо форм≥ ЌЋќ часто нагадують т≥ форми, до ¤ких звикла наша св≥дом≥сть (л≥таки, дирижабл≥, зонди, косм≥чн≥ апарати, ракети та тому под≥бне), але часто зустр≥чаютьс¤ й ≥нш≥ форми, найчаст≥ше тар≥льчат≥, або дископод≥бн≥, трикутноњ форми та сферичноњ.
ѕри зустр≥ч≥ з ЌЋќнавтами переважають малоросл≥ ≥стоти з великою головою, великими очима ≥ т≥лом с≥рого, зеленуватого кольору, часто покрит≥ чимось на зразок луски або до волосс¤. ¬важають, що це б≥ороботи, хоча за описом ƒ.јндрЇЇва це людинопод≥бн≥ ≥стоти з паралельного св≥ту, сусп≥льство ¤ких спов≥дуЇ поклон≥нн¤ Дсатан≥Ф ≥ розвиваЇтьс¤ набагато швидше за людське (–оза мира. ƒ.јндреЇв). „астина тих, хто зустр≥чавс¤ з ЌЋќнавтами описуЇ њх, ¤к дуже високих ≥ дуже гарних ≥стот, що не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д людей. “е, що под≥бн≥ ЌЋќнавти зустр≥чаютьс¤ часто, ¤к ≥ ЌЋќ п≥лотован≥ такими ≥стотами, говорить швидше всього про њх земне походженн¤. Ќайймов≥рн≥ше, що вони прибувають до нас саме з земних паралельних шар≥в простору ≥ часу (св≥т≥в).

| «м≥ст | ¬ початок |

32. як астролог≥¤ передбачуЇ майбутнЇ?

јстролог≥¤ (наука про з≥рки) ≥снуЇ тис¤ч≥ рок≥в. «адача астролог≥њ Ц передбаченн¤ майбутнього. «а св≥тогл¤дом пращур≥в дол¤ людини, ¤к ≥ дол≥ всього ≥снуючого, визначаЇтьс¤ небесними св≥тилами в мить народженн¤. ƒл¤ проведенн¤ розрахунк≥в ≥ передбаченн¤ майбутнього небесну сферу в площин≥ руху —онц¤ (в площин≥ екл≥птики) розд≥лили на 12 дом≥в (12 суз≥рТњв «од≥аку). ѕланети —он¤чноњ системи ≥ само —онце мають основне значенн¤, але вони отримують р≥зн≥ властивост≥ в залежност≥ в≥д розташуванн¤ планет по домах ≥ аспект≥в планет (кут≥в м≥ж планетами). ќтже головна задача астролога знайти розташуванн¤ суз≥рТњв на момент народженн¤ (дом≥в), знайти в ¤ких домах знаходились планети ≥ кути м≥ж ними, а пот≥м ще й зум≥ти прочитати те що отримали (хто на що ≥ ¤к впливаЇ: суз≥рТ¤ на планети, планети одна на одну ≥ на нас з вами).
як бачимо, в астролог≥њ дв≥ проблеми: точний час народженн¤ ≥ розрахунок ситуац≥њ на неб≥ в момент народженн¤, а пот≥м ще й прогноз. « останн≥м суц≥льн≥ казуси: коли по¤снюЇш минуле Ц все сходитьс¤, коли прогнозуЇш майбутнЇ Ц практично стов≥дсотково попадаЇш пальцем в небо. ≤ справа не в астролог≥њ, непотр≥бно приписувати з≥ркам того, чого вони людин≥ не дають. ¬се, що було ≥ Ї на неб≥ Ц це загальн≥ програми дл¤ всього сутнього, але не конкретна програма. ÷е щось на зразок сезонноњ моди, ¤ка важлива дл¤ декого з нас, але не вона визначаЇ шл¤хи нашоњ дол≥ (¤кщо ми не роботи загального призначенн¤). јле ¤кщо говорити про загальний напр¤мок доль ≥ еволюц≥њ, то без знанн¤ зор¤ного неба не об≥йтись.

| «м≥ст | ¬ початок |

33.  уди д≥ваЇтьс¤ енерг≥¤ ≥ св≥тло з≥рок?

Ќезважаючи на величезну к≥лькост≥ енерг≥њ, що випром≥нюють з≥рки, температура м≥жзор¤ного середовища (в≥днесена до випром≥нюванн¤, бо пон¤тт¤ температури до простору втрачаЇ св≥й сенс) мало в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нул¤ градус≥в по шкал≥  ельв≥на.  уди ж д≥ваЇтьс¤ енерг≥¤ з≥рок?
”¤в≥ть, що дл¤ того, щоб з≥гр≥ти м≥сто взимку над ним розпалили багатт¤, та таке, щоб вс≥м було тепло. ƒекому правда буде жарко, а декому холодно Ц р≥ч в ≥ншому. Ќ≥хто так не робить ≥ робити не буде. ¬ живому розумному орган≥зм≥ потоки енерг≥њ, речовини ≥ ≥нформац≥њ рухаютьс¤ по ч≥тко визначених маршрутах в точки призначенн¤. “о невже з≥рка св≥тить заради купки малюс≥ньких, пор≥вн¤но з в≥дстанню, планет? «вичайно н≥. Ўвидше за все енерг≥¤ з≥рок розпод≥л¤Їтьс¤ в≥дразу по вс≥х УповерхахФ житт¤ ≥ не т≥льки нашого трьохвим≥рного шару, ¤кий називаЇтьс¤ ¬сесв≥том, а по вс≥х св≥тах, повТ¤заних з самим —онцем ≥ з планетами —он¤чноњ системи. “ак за ƒ.јндрЇЇвим, лише у «емл≥ нараховуЇтьс¤ 242 св≥ти, шари простору ≥ часу, р≥зн≥ за будовою ≥ складн≥стю.

| «м≥ст | ¬ початок |

34. „ому под≥њ на —онц≥ впливають на под≥њ на «емл≥?

јтмосфера «емл≥ пропускаЇ випром≥нюванн¤ —онц¤ в д≥апазон≥ довжин електромагн≥тних хвиль в≥д 0,3 до 0,7 м≥крон, в д≥апазон≥ житт¤ б≥осфери. якби довжина хвиль була менша Ц енерг≥¤ квант≥в св≥тла (фотон≥в) була б недостатньою дл¤ прот≥канн¤ процес≥в фотосинтезу; ¤кби вона була б≥льшою (ультраф≥олетове, рентген≥вське ≥ гамма випром≥нюванн¤), - було б занадто багато ДпошкодженьФ в механ≥змах спадковост≥ ≥ передач≥ ≥нформац≥њ в живому, новоутворень ≥ тому под≥бного; процеси руйнац≥њ переважали б процеси життЇд≥¤льност≥. Ќезважаючи на складн≥сть будови атмосфери вона пропускаЇ в≥д —онц¤ саме те, що необх≥дно дл¤ житт¤.
—клад випром≥нюванн¤ —онц¤ практично не зм≥нюЇтьс¤ на прот¤з≥ м≥льйон≥в рок≥в ≥ тому все живе пристосувалось до цього ДменюФ. ¬ той же час пропорц≥њ в самому ДменюФ пер≥одично зм≥нюютьс¤, бо на сон¤чн≥ процеси впливають планети, особливо ёп≥тер. якщо маса вс≥х планет складаЇ близько одного в≥дсотка в≥д маси —онц¤, то момент к≥лькост≥ руху планет складаЇ 98% в≥д загального моменту к≥лькост≥ руху —он¤чноњ системи. ¬ залежност≥ в≥д конф≥гурац≥њ розташуванн¤ планет в≥дносно —онц¤ зм≥нюЇтьс¤ ≥ положенн¤ центру мас —он¤чноњ системи, зм≥нюЇтьс¤ значенн¤ момент≥в к≥лькост≥ руху планет навколо —онц¤ ≥ в≥дносно власних осей, що призводить, хоча ≥ до незначних ,але в≥дчутних зм≥н в пер≥одах обертанн¤ (в зм≥нах тривалост≥ доби ≥ року). ¬се це впливаЇ на теч≥ю процес≥в на —онц≥ ≥ на склад випром≥нюванн¤, що, в свою чергу, впливаЇ на прот≥канн¤ вс≥х земних процес≥в, особливо в б≥осфер≥. ќбразно висловлюючись можна сказати: ¤кщо хоч щось, хоч тр≥шечки зм≥нюЇтьс¤ на —онц≥, ¤к в≥дразу у всього живого на «емл≥ починаЇ Убол≥ти головаФ. ќсобливого клопоту —онцю завдаЇ ёп≥тер, ¤кий, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ планети, рухаЇтьс¤ навколо —онц¤ по ел≥птичн≥й орб≥т≥, то в≥ддал¤ючись до нього, то наближаючись. ѕер≥од обертанн¤ ёп≥тера 11,86 рок≥в ≥, в в≥дпов≥дност≥ з ним, процеси на —онц≥ то актив≥зуютьс¤, то заспокоюютьс¤. ÷ей пер≥од дещо ДрозмитийФ за рахунок впливу ≥нших планет, але на њх фон≥ залишаЇтьс¤ дом≥нуючим ≥ в≥домий вс≥м ¤к пер≥од активност≥ —онц¤, або пер≥од цикл≥чност≥ кл≥матичних умов на «емл≥. ¬ той же час пер≥од обертанн¤ ёп≥тера не повн≥стю в≥дпов≥даЇ пер≥оду обертанн¤ «емл≥, а тому цикли схожих майже повн≥стю кл≥матичних умов в≥дстежуЇтьс¤ приблизно через 60 рок≥в (5„11,86). ÷ей пер≥од ще називають косм≥чним роком (бо в цей же пер≥од вкладаЇтьс¤ ≥ два оберти —атурна, другоњ за масою планети —он¤чноњ системи). ¬ сх≥дному календар≥ - це повний цикл зм≥ни маст≥ тварин, в≥дпов≥дальних за той чи ≥нший р≥к в приблизно 12-ти р≥чному сон¤чно-земному цикл≥.
√либок≥ досл≥дженн¤ взаЇмозвТ¤зку м≥ж процесами на —онц≥ виконав на початку 20 стол≥тт¤ видатний вчений ќ.„ижевський. –езультати його досл≥джень подан≥ в книз≥ Д«емное эхо солнечных бурьФ.
“а не т≥льки в≥д ф≥зичних процес≥в на —онц≥ залежить житт¤ б≥осфери «емл≥. —он¤чне випром≥нюванн¤ Ц це не лише енерг≥¤ на тих чи ≥нших довжинах хвиль (або частотах), а ще й ≥нформац≥¤ на регул¤ц≥ю ≥ еволюц≥ю житт¤. —онце немов би надаЇ «емл≥ в≥дпов≥дне даному пер≥оду Дпрограмне забезпеченн¤Ф.
Ќа жаль, ц¤ сторона впливу —онц¤ на б≥осферу «емл≥, на б≥опланетарний ≥ на планетарний ДкомпТютерФ взагал≥, майже не досл≥джена.

| «м≥ст | ¬ початок |

35. як живе реагуватиме при зм≥н≥ впливу сфери «емл≥ на вплив сфери д≥њ ≥ншоњ планети?

Ћюдина Ц це елемент складноњ гармон≥йноњ системи, ¤ку називаЇмо б≥осферою, а останн¤ Ц лише складова живоњ ≥ розумноњ системи, ¤ку називаЇмо планета «емл¤. Ѕезл≥ччю невидимих ≥ видимих канал≥в людина повТ¤зана з оточуючим середовищем, поза ¤ким, ¤к людина, вона ≥снувати не може. √еоф≥зичн≥ ≥ кл≥матичн≥ умови, соц≥альне середовище складають ту неповторну комб≥нац≥ю, ¤ку забезпечити штучно поза межами «емл≥ неможливо.
 оли говор¤ть про вих≥д людини в  осмос, створенн¤ косм≥чних поселень ≥ польоти до ≥нших планет, дом≥нуючими Ї питанн¤ впливу на життЇд≥¤льн≥сть людини невагомост≥, вакууму ≥ косм≥чноњ рад≥ац≥њ. јле це лише мала частина питань, на ¤к≥ маЇмо в≥дпов≥сти, перш н≥ж людина вийде в косм≥чний прост≥р без шкоди дл¤ свого ≥снуванн¤. Ќаприклад, одним ≥з дуже важлив≥ших питань буде питанн¤ роботи нашого мозку, стану св≥домост≥ ≥ псих≥ки за межами впливу сфери д≥њ «емл≥. ¬≥домо, що робота мозку орган≥зована на тих же частотах (ритмах), на ¤ких д≥Ї магн≥тне поле «емл≥ (a,b,g ритми). ћожливо, що саме магн≥тне поле «емл≥ виконуЇ функц≥њ (або де¤к≥ функц≥њ) б≥опланетарного комп`ютера «емл≥. “ож виникаЇ законом≥рне питанн¤: чи не позначитьс¤ в≥д≥рван≥сть людини в≥д сфери д≥њ «емл≥ на функц≥онуванн¤ њњ мозку, на св≥домост≥ ≥ псих≥ц≥? Ўвидше за все цей вплив буде значним; ≥нше питанн¤: чи не буде в≥н руйн≥вним? ≤ ¤к на ≥нтелектуальну ≥ псих≥чну д≥¤льн≥сть вплинуть ф≥зичн≥ ≥ неф≥зичн≥ параметри ≥нших планет?

| «м≥ст | ¬ початок |

36. як установити контакт з представниками ≥нших цив≥л≥зац≥й?

як казав ≈кл≥з≥аст: У¬сьому св≥й часФ. «вичайно, ¤кщо контакт розум≥ти ¤к обм≥н ≥нформац≥Їю з одночасним перетином сфер впливу та ≥снуванн¤. ¬ ≥нших в≥дношенн¤х людина пост≥йно контактуЇ з представниками ≥нших цив≥л≥зац≥й, бо п≥д цив≥л≥зац≥Їю ми розум≥Їмо людське комунальне середовище. ѕ≥д таке визначенн¤ п≥дпадають р≥зн≥ види комах, тварин ≥, нав≥ть, рослин. ќсобливоњ уваги заслуговують вищ≥ тварини, наприклад, дельф≥ни, але коли ми говоримо про контакт з представниками ≥нших цив≥л≥зац≥й, то п≥дсв≥домо маЇмо на уваз≥ людинопод≥бних ≥стот.
« теор≥њ ≥нформац≥њ в≥домо, що дв≥ розумних ≥стоти можуть порозум≥тись лише в тому випадку, коли в сфери њх св≥домост≥ вход¤ть хоча б ¤к≥сь сп≥льн≥ образи ≥ пон¤тт¤. “од≥ можна скласти словники ≥ на њх основ≥ розпочати сп≥лкуванн¤. якщо ж умови ≥снуванн¤ ≥ д≥¤льност≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ наст≥льки, що загальних образ≥в ≥ пон¤ть не ≥снуЇ, то не те що налагодити контакт, а нав≥ть хоч ¤кось порозум≥тись неможливо. “ож не зважаючи на те, що пор¤д з людиною все живе ≥ все розумне, вона може поки що зрозум≥ти лише те, що входить до њњ св≥домост≥. ≤ шукаЇ вона в безмежност≥ космосу не розум, а соб≥ под≥бних, щоб порозум≥тись з ними. ќднак ситуац≥¤ в цьому в≥дношенн≥ не безнад≥йна, бо сфера досв≥ду людини весь час розширюЇтьс¤; останн≥м часом не просто швидко, а вражаючими темпами. “ож рано чи п≥зно людство почне перетинатись в сфер≥ своЇњ д≥¤льност≥ з≥ сферами ≥нших розумних сусп≥льств, що призведе або до сп≥впрац≥, або до конфл≥кту. ¬ ус¤кому раз≥ ≥ в тому, ≥ в ≥ншому вар≥ант≥ порозум≥тись прийдетьс¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

37. „и може бути вторгненн¤ ≥нопланет¤н на «емлю?

¬се у ¬сесв≥т≥ знаходитьс¤ в в≥дносн≥й р≥вноваз≥. јле, ¤к т≥льки р≥вновага порушуЇтьс¤, починаЇтьс¤ експанс≥¤ одн≥Їњ ≥з стор≥н. якщо до цих п≥р не було вторгненн¤ ≥нопланет¤н на «емлю, то мабуть, воно чимось зумовлено. јбо не п≥дход¤ть умови «емл≥ дл¤ тих, хто може њњ дос¤гнути (найкращий зас≥б захиститись - зробити систему такою, щоб нею н≥хто ≥ н≥ в ¤кому вигл¤д≥ не зм≥г скористатись), або «емл¤ маЇ захист, подолати ¤кий поки що н≥хто теж не може, або ж в  осмос≥ д≥ють закони, за ¤кими той, хто порушить недоторкан≥сть чужих територ≥й, несе покаранн¤ б≥льше, н≥ж варт≥сть того, що захоплюЇтьс¤. як бачимо, все це залежить не в≥д нас, ≥ гадати можемо лише Уна кавов≥й гущ≥Ф, пам`¤таючи, що весь ¬сесв≥т живий ≥ розумний ≥ що розвиваЇтьс¤ в≥н в протисто¤нн≥ добра ≥ зла, в боротьб≥ ≥ Їдност≥ протилежностей.

| «м≥ст | ¬ початок |

38. „и можливе гармон≥йне ≥снуванн¤ м≥ж Ћюдиною ≥ ¬сесв≥том, м≥ж Ћюдиною ≥ природою «емл≥?

 ожна ≥стота на «емл≥ Ї автоматичним регул¤тором ≥ ланкою в ланцюгу кругооб≥гу житт¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д всього живого людина перестала бути регул¤тором ≥ на шл¤ху створенн¤ незалежного комунального середовища знищуЇ б≥осферу «емл≥. ¬се, що людина споживаЇ, маЇ в≥дтворюватис¤ в б≥осфер≥; та, на жаль, людина в основному споживаЇ ≥ н≥чого не робить дл¤ того, щоб в≥дновити джерело ≥снуванн¤. ўоб людина жила в гармон≥њ з природою «емл≥ вона маЇ будувати вс≥ д≥њ так, щоб те, що вона бере з навколишнього середовища, весь час поповнювалось до початкового р≥вн¤. ƒл¤ того, щоб гармон≥йно сп≥в≥снувати з ¬сесв≥том, необх≥дно жити за тими ж принципами ≥ н≥коли не забувати основну еколог≥чну запов≥дь: не нашкодь!

| «м≥ст | ¬ початок |

39. як утворюютьс¤ ≥ з чого складаютьс¤ Учорн≥ д≥ркиФ?


‘орма вс≥х знайомих нам т≥л збер≥гаЇтьс¤ завд¤ки електричним силам т¤ж≥нн¤ ≥ в≥дштовхуванн¤. «авд¤ки грав≥тац≥йним силам т¤ж≥нн¤ вс≥ т≥ла прит¤гуютьс¤ одне до одного ≥ ц≥ сили пропорц≥йн≥ мас≥ т≥л. јле коли вони наближаютьс¤ на в≥дстан≥ д≥њ електричних сил, то подолати њх не можуть (звичайно, до певноњ м≥ри). Ѕо коли маса т≥ла буде дуже великою, то нав≥ть електричн≥ сили не зможуть протисто¤ти сил≥ т¤ж≥нн¤ ≥ тод≥ Узминаютьс¤Ф, електронн≥ оболонки атом≥в, електрони Узаган¤ютьс¤У в ¤дро, де, ДзТЇднуючисьФ з протонами перетворюютьс¤ на нейтрони. ≤ тод≥ вс≥ атоми переход¤ть в нейтронний стан, або в нейтронну Ур≥динуФ. ¬ д≥ючих з≥рках процесу стисненн¤ заважаЇ ще й фотонний газ, тиск ¤кого ( ¤к тиск пов≥тр¤ в пов≥тр¤н≥й кул≥ ) вр≥вноважуЇ силу т¤ж≥нн¤. ј от коли з≥рка УвигоритьФ (≥ншими словами коли вс≥ можлив≥ ¤дерн≥ реакц≥њ синтезу в≥дбудутьс¤), то завадити стисненню з≥рки до ¤дерного стану уже н≥що не може. ≤ тод≥ з≥рка перетворюЇтьс¤ в маленького б≥лого карлика, розм≥рами в к≥лька к≥лометр≥в. √устина речовини б≥лого карлика буде наст≥льки велика, що шматочок розм≥рами з зерно проса буде важити тис¤ч≥ тон, а звичайна речовина дл¤ такого зерн¤тка буде под≥бною земн≥й атмосфер≥ дл¤ сокири.
јле й це ще не все. ¬ небесн≥й механ≥ц≥ використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ другоњ косм≥чноњ швидкост≥, або швидкост≥, що в≥дпов≥даЇ к≥нетичн≥й енерг≥њ, достатн≥й щоб покинути поле т¤ж≥нн¤ з≥рки чи планети. ћаксимально можлива швидк≥сть руху речовини, що маЇ електромагн≥тну природу дор≥внюЇ швидкост≥ св≥тла. якщо рад≥ус нейтронноњ з≥рки буде меншим за цей рад≥ус, то нав≥ть св≥тло не зможе покинути таку з≥рку ≥ вона зникне дл¤ вс≥х ≥стот-њњ н≥хто не зможе побачити. –ад≥ус чорноњ д≥рки дор≥внюЇ:

де G - грав≥тац≥йна пост≥йна, ћ - маса речовини в чорн≥й д≥рц≥, — - швидк≥сть св≥тла. якби «емл¤ перетворилась в чорну д≥рку, то њњ рад≥ус становив би близько 1 см, а —онц¤ ~ 3 км.
„и може стискатись дальше нейтронна з≥рка (з ростом маси) нев≥домо, але за розрахунками (проведеними де¤кими ф≥зиками за њх г≥потезами) за УсфероюФ чорноњ д≥рки починають творитись дива; наприклад, можуть пом≥н¤тись м≥сц¤ми координати простору ≥ часу; на сам≥й сфер≥ починаЇ Укип≥тиФ вакуум (прост≥р) ≥ народжуватись пари частинка - античастинка, ¤к≥ ан≥г≥люючи перетворюютьс¤ в фотони, один з ¤ких ≥де в Учорну д≥ркуФ, а другий за законом збереженн¤ ≥мпульсу, випром≥нюЇтьс¤ назовн≥. Ќа думку ф≥зика ’ок≥нга Учорна д≥ркаФ маЇ Угор≥тиФ сл≥пучим полум`¤м (на зразок квазара) ≥ з часом Узгор≥тиФ, перетворившись в випром≥нюванн¤Е «а ≥ншими модел¤ми Учорна д≥ркаФ стаЇ Уд≥ркоюФ в простор≥ ≥ час≥, ≥, нав≥ть, тунельним переходом з одного св≥ту в ≥нший. јле знову-таки все це модел≥ ≥ г≥потезиЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

40. яка ймов≥рн≥сть ≥снуванн¤ розуму у ¬сесв≥т≥?

ќск≥льки весь ¬сесв≥т живий ≥ розумний, то, мабуть, маЇтьс¤ на уваз≥ ≥снуванн¤ розуму тотожного людському. ўоб в≥дпов≥сти на це питанн¤, будемо виходити з загальних м≥ркувань. ¬сесв≥т представл¤Ї собою Їдину, гармон≥йну систему, побудовану за Їдиним задумом, за Їдиними законами ≥ ¤ка розвиваЇтьс¤ зг≥дно з одними ≥ тими ж принципами. ќтже, ¤кщо у ¬сесв≥т≥ Ї «емл¤ ≥ на н≥й Ї житт¤, то це не поодиноке ¤вище, а загальне. «вичайно, ¤к серед тварин не вс≥ кон≥, а кон≥ хоч чимось теж в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою, так не б≥л¤ вс≥х з≥рок Ї планети, ≥ не на вс≥х планетах житт¤ розвиваЇтьс¤ за земними м≥рками. ѕорахувати к≥льк≥сть планет, на ¤ких може бути б≥ожитт¤ можна приблизно за законами, що обраховують чисельн≥сть попул¤ц≥њ на дан≥й територ≥њ дл¤ заданих умов (звичайно дл¤ цього необх≥дно ще розробити под≥бну модель дл¤ ¬сесв≥ту). Ќу а ¤кщо ≥снують планети под≥бн≥ земним, то тод≥ можна п≥драхувати ≥ ймов≥рн≥сть ≥снуванн¤ цив≥л≥зац≥й, под≥бних земним, людським.

| «м≥ст | ¬ початок |

41. „и загрожуЇ «емл≥ перенаселенн¤? якщо так, то може необх≥дно скорочувати народжуван≥сть, а може необх≥дно колон≥зувати  осмос?

¬чен≥-б≥ологи провели такий експеримент. Ќа один ≥з остров≥в, де було багато трави ≥ н≥¤ких хижак≥в, завезли к≥лька олен≥в. —початку чисельн≥сть табуна зб≥льшилась майже до двох тис¤ч, але згодом почавс¤ пад≥ж ≥ зменшенн¤ народжуваност≥, хоча запас≥в корму було б≥льше, н≥ж вдосталь. “абун зменшивс¤ приблизно до 200 ос≥б ≥ п≥сл¤ цього його чисельн≥сть майже не зм≥нювалась.
–егул¤тором чисельност≥ табуна ви¤вивс¤ стрес Участого сп≥лкуванн¤Ф за рахунок зменшенн¤ У≥ндив≥дуальноњФ територ≥њ. ѕод≥бне ¤вище спостер≥гаЇтьс¤ ≥ в так званих спальних районах великих м≥ст (багатоповерх≥вках - Укур¤тникахФ), де досить пом≥тно падаЇ народжуван≥сть. ≤ тут регул¤торами Ї соц≥альн≥ фактори: в≥дсутн≥сть ≥ндив≥дуальноњ територ≥њ (при тому, що людина УхижакФ ≥ УвласникФ в≥д природи, а ще й УтворецьФ), страх перед розповсюдженими серед молод≥ наркоман≥Їю ≥ алкогол≥змом, попранн¤м моральних норм сусп≥льного житт¤ (що стають б≥льш схожими на моральн≥ закони карноњ зони) ≥ розпутством, перед невизначен≥стю майбутнього дитини. ѕоки людина не надаЇ цим факторам в≥дпов≥дного значенн¤, чисельн≥сть населенн¤ росте, ¤к т≥льки вона починаЇ усв≥домлювати майбутнЇ д≥тей Ц народжуван≥сть починаЇ зменшуватись.
ўе одним фактором регул¤ц≥њ народжуваност≥ Ї св≥тогл¤д людини. “ак, в останн≥ дес¤тир≥чч¤ в крањнах суперхристи¤нського етносу спостер≥гаЇтьс¤ в≥д`Їмна народжуван≥сть. « одного боку, ’ристи¤нська в≥ра в центр св≥тогл¤ду ставить людину, бо сама в≥ра побудована на принцип≥ Ув≥д людини до ЅогаФ (в той час, ¤к ≥нш≥ Ц в≥д Ѕога до людини). ¬ результат≥ людина в ус≥х своњх д≥¤х на перше м≥сце ставить власне УегоФ ≥ так≥й людин≥ д≥ти заважають насолоджуватись ф≥з≥олог≥чним житт¤м (бо дл¤ високих ≥деал≥в њњ н≥хто не виховав). « ≥ншого боку, людей л¤каЇ той же ≥нстинктивний соц≥альний жах перед невизначеним майбутн≥м.
як бачимо населенн¤ «емл≥ безмежно зб≥льшуватись не буде. Ѕ≥льше того, дос¤гнувши ¤коњсь чисельност≥, воно почне зменшуватись, поки не дос¤гне стану р≥вноваги з оточуючою природою. ѕричому р≥вень чисельност≥ може скоротитись за рахунок еколог≥њ, ¤кщо взагал≥ не скотитьс¤ до нул¤ при знищенн≥ середовища ≥снуванн¤ людини.
≤ лише при райдужних перспективах освоЇнн¤ навколишнього , навколоземного простору можна спод≥ватись на вих≥д людства в  осмос ≥ на його колон≥зац≥ю. Ўвидше за все це будуть величезн≥, косм≥чн≥ поселенн¤, можливо (≥ б≥льш ймов≥рно) виробництва косм≥чноњ техн≥ки, де люди житимуть ≥ працюватимуть за вахтовим методом, бо створити умови под≥бн≥ земним в  осмос≥ людство найближчим часом не зможе.

| «м≥ст | ¬ початок |

42. „и зможемо ми колись узнати свою ≥стор≥ю ≥ ≥стор≥ю «емл≥, розгадати тайни минулого?

¬≥дпов≥сти на це питанн¤ неможливоЕ ћожна лише окреслити в≥рог≥дн≥сть в≥дновленн¤ ≥нформац≥њ з ≥стор≥њ ¬сесв≥ту, «емл≥ ≥ людства. ѕ≥дстави дл¤ позитивноњ в≥дпов≥д≥ надають закони збереженн¤ у ¬сесв≥т≥. якщо ми користуЇмось законами збереженн¤ енерг≥њ, к≥лькост≥ руху, зар¤ду, д≥њ та њм под≥бним, то маЇмо визнати, що у ¬сесв≥т≥ маЇ д≥¤ти ≥ закон збереженн¤ ≥нформац≥њ. ўось на зразок розрахунк≥в ≥ креслень на майбутню ракету, комп`ютер та тому под≥бне. ≤ доти, доки виготовл¤ютьс¤ ≥ працюють комп`ютери-збер≥гаЇтьс¤ ≥ ≥нформац≥¤ про них, але й пот≥м вона не знищуЇтьс¤, а здаЇтьс¤ в арх≥в.
ўе одн≥Їю особлив≥стю ≥нформац≥йних процес≥в Ї те, що досв≥дчений програм≥ст по вх≥дн≥й ≥нформац≥њ, ¤к ≥ по вих≥дн≥й, може багато розпов≥сти про процеси, що в≥дбувались в комп`ютер≥, алгоритми, за ¤кими вони розвивались; про ≥нструментар≥й, за допомогою ¤кого вир≥шувалась задача.
Ќад≥ю на можлив≥сть в≥дновленн¤ ≥нформац≥њ залишають також Усл≥диФ, Уарх≥виФ того, що в≥дбувалось. ќсобливо ¤кщо виходити з г≥потези, що Дминуле-це закам`¤н≥ле заразФ. ј зараз це лише мить перет≥канн¤ запрограмованого непорушного майбутнього в таке ж, але й багато в чому ≥нше минуле. ≤ тод≥ питанн¤ лише в тому, ¤к прочитати минуле?
«вичайно, це загальн≥ м≥ркуванн¤.  онкретно, в≥дносно нашоњ ≥стор≥њ, то њњ в загальних рисах можна в≥дновити за допомогою р≥зних сл≥д≥в: археолог≥чних, ≥зотопних, м≥фолог≥чних, топон≥м≥чних (за назвою р≥к, г≥р ≥ т. п.), л≥нгв≥стичних, етн≥чних. ѓх ще називають годинниками ≥стор≥њ. ƒодавши до них кл≥матичний годинник, закони розвитку людини ≥ людського сусп≥льства та л≥тописн≥ св≥дченн¤ можна спод≥ватись на усп≥х у межах до 70-75%, бо стохастична, непотр≥бна на майбутнЇ ≥нформац≥¤ або стираЇтьс¤, або здаЇтьс¤ Ув арх≥вФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

43. як виникло житт¤ на «емл≥?

ƒв≥ обставини говор¤ть про невипадков≥сть по¤ви житт¤ на наш≥й планет≥. ѕерша - це повна неймов≥рн≥сть того, щоб вс≥ обставини ≥ умови склались на «емл≥ саме на користь по¤ви людини (та й б≥олог≥чного житт¤ взагал≥). ƒруга-це те, що житт¤ на «емл≥ спалахнуло в≥дразу ≥ в повному обс¤з≥ (за висловом ¬. ¬ернадського). “ак в ¤кост≥ г≥потез виникненн¤ житт¤ на «емл≥ можуть розгл¤датись дв≥. ѕерша-житт¤ Ї законом≥рним насл≥дком розвитку живого розумного ¬сесв≥ту ≥ рано чи п≥зно людина мала по¤витись ( так званий антропний принцип, ¤кого дотримуЇтьс¤ багато в≥домих вчених ). ƒруга-житт¤ штучно пос≥¤не на «емл≥, так само ¤к штучно створена ≥ людина. ќбидв≥ точки зору, точн≥ше г≥потези, мають своњ УзаФ ≥ УпротиФ ≥ лише майбутнЇ розсудить, хто правий, а хто н≥. «вичайно, ¤кщо не з`¤витьс¤ трет¤, а може й четверта г≥потезаЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

44. ўо таке в≥чн≥сть? „и Ї межа у ¬сесв≥ту? якщо Ї, то що там за нею?

¬≥чн≥сть пон¤тт¤, що вит≥каЇ з розум≥нн¤ плину часу. „и був початок часу бутт¤ ¬сесв≥ту, чи буде к≥нець Ц людина не знаЇ, а тому дуже велик≥ ≥нтервали часу нами сприймаютьс¤, ¤к в≥чн≥сть, ¤к час необмежений н≥ в минулому, н≥ в майбутньому. “им не менше б≥льш≥сть моделей походженн¤ ≥ бутт¤ ¬сесв≥ту виходить з того, що початок у час≥ був, що ¬сесв≥т народжуЇтьс¤, ¤к ≥ все в ньому, ≥ що час його ≥снуванн¤ обмежений. —в¤тий јвгустин з цього приводу сказав: ¬сесв≥т створено з часом, але не в час≥. «а класичними модел¤ми походженн¤ ¬сесв≥ту в≥н утворивс¤ близько двадц¤ти м≥ль¤рд≥в рок≥в тому. « чого в≥н утворивс¤, де в≥н був ≥ в ¤кому стан≥, що було до того Ц вс≥ класичн≥ науки мовчать, бо сказати н≥чого. ƒещо можна д≥знатись ≥з св≥тогл¤дних (в основному рел≥г≥йних) м≥ф≥в ≥ моделей, але впевненост≥ в тому, що вони хоч ¤кимось чином в≥дображають реальн≥сть, теж не маЇ.
ѕро те, що ¬сесв≥т обмежений по значн≥й частин≥ своњх параметр≥в ≥ по територ≥њ д≥њ закон≥в Ц це ф≥зичний факт. јле повн≥стю замкнутоњ системи в природ≥ не ≥снуЇ, тож швидше за все, ≥ ¬сесв≥т не зак≥нчуЇтьс¤ межами д≥њ де¤ких параметр≥в. ўо там, за межами ¬сесв≥ту, сказати не може н≥хто. ћожливо, що там починаЇтьс¤ ≥ продовжуЇтьс¤ св≥т перв≥сного стану матер≥њ, те, що називаЇмо умовно простором, або вакуумом. ¬ нашому про¤вленому ¬сесв≥т≥ будова речовини, а в≥дпов≥дно ≥ простору Ц трьохвим≥рна. як≥ ж вим≥рност≥ простору за межами ¬сесв≥ту ми не знаЇмо, так само ¤к ≥ того, чи ≥снуЇ вона дл¤ де¤ких ≥нших стан≥в матер≥њ взагал≥. ћожливо, що вакуум Ц це Убезвим≥рнеФ сховище Ум≥рнихФ ¬сесв≥т≥в, можливо щось ≥нше, чого н≥ представити, н≥ у¤вити ми не можемо, бо наша св≥дом≥сть Ї частиною ≥ продовженн¤м св≥домост≥ нашого речовинного ¬сесв≥туЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

45. як зм≥нитьс¤ житт¤, ¤кщо зм≥нитьс¤ пер≥од обертанн¤ «емл≥ навколо ос≥? ўо таке ¤дерна зима?

ѕри зм≥н≥ швидкост≥ обертанн¤ «емл≥ будуть зм≥нюватись температурн≥ режими, швидкост≥ ≥ напр¤мки атмосферних ≥ вод¤них поток≥в, сила т¤ж≥нн¤ земл≥ на орган≥зм (¤к ≥ на все навкруги). ѕри зб≥льшенн≥ швидкост≥ обертанн¤ тривал≥сть дн¤ ≥ ноч≥ зменшитьс¤, пов≥тр¤ буде менше нагр≥ватись ≥ не встигатиме охолонуть. “емпературн≥ коливанн¤ значно зменшатьс¤, ≥ в день ≥ в ноч≥ Ц до середньоњ дл¤ ц≥Їњ пори року. «б≥льшитьс¤ швидк≥сть руху атмосферних поток≥в, в основному, в широтному напр¤мку. –≥ки, що течуть до екватора будуть б≥льше в≥дхил¤тись на зах≥д (¤к ≥ морськ≥ теч≥њ), а т≥, що на п≥вн≥ч Ц на сх≥д. «а рахунок в≥дцентровоњ сили почне зменшуватись д≥¤ сили т¤ж≥нн¤. якщо пер≥од обертанн¤ зменшити до 1,5 години, то на поверхн≥ «емл≥ наступить невагом≥сть. ¬ результат≥ зменшенн¤ тиску земл¤ немов би УрозбухнеФ ≥ стане б≥льшою за розм≥рами. «б≥льшатьс¤ розм≥ри ≥ всього живого, бо вони повТ¤зан≥ з силою т¤ж≥нн¤. «б≥льшатьс¤ розм≥ри ≥ висота г≥р, зменшитьс¤ площа океан≥в, упов≥льнитьс¤ теч≥¤ р≥к ≥ т. д. „им б≥льша буде швидк≥сть обертанн¤, тим б≥льше буде втрачати «емл¤ свою атмосферу.
«меншенн¤ швидкост≥ обертанн¤ призведе до зменшенн¤ комфортност≥ житт¤, бо почнуть зростати температурн≥ перепади. ≤ коли пер≥од обертанн¤ буде дор≥внювати року Ц на одн≥й п≥вкул≥ буде весь час н≥ч, на друг≥й Ц день, що призведе до пост≥йно низькоњ температури на н≥чн≥й сторон≥ (близько Ц100Ї—) ≥ висок≥й на денн≥й (б≥льше +100Ї—, температури вказан≥ наближено). «а рахунок великих температурних перепад≥в зТ¤вл¤тьс¤ потужн≥ пов≥тр¤н≥ потоки, що переноситимуть пов≥тр¤н≥ маси в широтному напр¤мку. «она комфортного житт¤ звузитьс¤ до к≥лькох сотень к≥лометр≥в вздовж мерид≥ана, що знаходитиметьс¤ на меж≥ м≥ж н≥чною ≥ денною п≥вкул¤ми.
якщо на земл≥ в≥дбудетьс¤ ¤дерний конфл≥кт, то в товщу атмосфери, в тому числ≥ ≥ в њњ висотн≥ шари, буде викинута величезна к≥льк≥сть диму, попелу, пилу. —он¤чне пром≥нн¤ буде в≥дбиватись цими компонентами назад в космос ≥ лише де¤ка частина дос¤гне земноњ поверхн≥. ¬ результат≥ температура на земл≥ р≥зко знизитьс¤ ≥ почнетьс¤ У¤дерна зимаФ. «а р≥зними розрахунками вона може тривати в≥д к≥лькох м≥с¤ц≥в до дес¤тк≥в рок≥в, що може призвести до частковоњ, або повноњ загибел≥ житт¤ на «емл≥ (нав≥ть не беручи до уваги насл≥дки самого ¤дерного конфл≥кту).
ѕод≥бн≥ сценар≥њ розвитку под≥й можлив≥ ≥ при зустр≥ч≥ «емл≥ з масштабним небесним посланцем. ѕод≥бним розвитком под≥й дехто з вчених по¤снюЇ загибель динозавр≥в, наступ покритонас≥нних ≥ тому под≥бн≥ поворотн≥ точки в розвитку б≥осфери.

| «м≥ст | ¬ початок |

46. „им викликаютьс¤ льодовиков≥ пер≥оди?

‘≥зики вважають, що пот≥к сон¤чноњ рад≥ац≥њ практично не зм≥нюЇтьс¤ прот¤гом сотень м≥льйон≥в, нав≥ть м≥ль¤рд≥в рок≥в, а ¤кщо ≥ коливаЇтьс¤, то в дуже малому ≥нтервал≥. Ќа зб≥льшенн¤ чи зменшенн¤ потоку сон¤чноњ рад≥ац≥њ впливаЇ рух планет в≥дносно сонц¤, особливо 12-р≥чний пер≥од обертанн¤ ёп≥тера, що зумовлюЇ в≥дпов≥дний пер≥од активност≥ нашого св≥тила. ƒе¤к≥ ф≥зики вважають, що Утермо¤дерна п≥чФ —онц¤ працюЇ не пост≥йно, а пер≥одично (з пер≥одом близько 400 рок≥в?). «авд¤ки вид≥ленню великоњ к≥лькост≥ енерг≥њ ¤дро —онц¤ розширюЇтьс¤ п≥д д≥Їю фотонного газу, грав≥тац≥йний тиск в ньому падаЇ до значенн¤ нижче меж≥ початку термо¤дерних реакц≥й ≥ Дп≥чФ перестаЇ працювати. ѕ≥сл¤ зниженн¤ тиску фотонного газу (промен≥-фотони мандрують з ¤дра до поверхн≥ майже 1000 рок≥в) зростаЇ тиск речовини ≥ термо¤дерн≥ реакц≥њ синтезу атом≥в водню в атоми гел≥ю починають працювати знову. ” в≥дпов≥дност≥ з пер≥одом роботи —онц¤ зм≥нюЇтьс¤ ≥ пот≥к тепла на «емлю. јле все це г≥потези, бо геологи не встановили залежност≥ пер≥од≥в обледен≥нн¤ з ¤ким-небудь пер≥одичним циклом впливу внутр≥шн≥х чи зовн≥шн≥х фактор≥в. Ѕ≥льше того, достеменно нев≥домо чи обледен≥нн¤ носили загальнопланетарний, чи локальний (м≥сцевий) характер.
ќдн≥Їю з привабливих г≥потез так званих пер≥од≥в зм≥н кл≥матичних умов Ї г≥потеза зм≥ни положенн¤ географ≥чних полюс≥в. Ќа нестаб≥льн≥сть њх положенн¤ вказуЇ нестаб≥льн≥сть положенн¤ магн≥тних полюс≥в ≥ нав≥ть њх переполюсовка, що зг≥дно з теор≥Їю г≥роскоп≥в викликаЇ нестаб≥льн≥сть положенн¤ ос≥ механ≥чного обертанн¤ «емл≥ навколо ос≥. Ќа зм≥ну положенн¤ земноњ кори в≥дносно внутр≥шн≥х областей могли впливати моменти ≥мпульс≥в в≥д значних за розм≥рами астероњд≥в, що падали на «емлю, прокручуючи њњ ¤к шкаралущу сирого ¤йц¤ в≥дносно Ур≥дкого наповненн¤Ф при р≥зкому поворот≥. ¬ цьому раз≥ зм≥нювалось не положенн¤ ос≥ обертанн¤, а положенн¤ земноњ кори в≥дносно нењ, в результат≥ чого екватор≥альн≥ област≥ могли ставати пол¤рними ≥ навпаки. “ак останнЇ обледен≥нн¤ розповсюджувалось не з п≥вноч≥, а з п≥вн≥чного заходу, так, немов би полюс був десь на територ≥њ  анади. Ќа початок ≥ пер≥оди обледен≥нн¤ могли впливати ≥ ≥нш≥ фактори, наприклад проходженн¤ —он¤чноњ системи через газопилов≥ туманност≥ (при обертанн≥ навколо центру √алактики), ¤к≥, поглинаючи сон¤чне пром≥нн¤, суттЇво зменшували пот≥к тепла до «емл≥ з в≥дпов≥дними насл≥дками.

| «м≥ст | ¬ початок |

47.  оли виник чи народивс¤ ¬сесв≥т?

Ѕ≥льш-менш прийн¤тною на сьогодн≥шн≥й день г≥потезою народженн¤ ¬сесв≥ту Ї класична, за ¤кою приблизно 20 м≥ль¤рд≥в рок≥в тому ¬сесв≥т виник Ув ¤кост≥Ф матер≥альноњ точки з надзвичайно великою енерг≥Їю. ѕроцес народженн¤ був миттЇвим ≥ нагадував вибух. ўо було до того ф≥зика не розгл¤даЇ, а лише сценар≥й можливого розвитку процес≥в уже п≥сл¤ вибуху, в результат≥ ¤кого утворились елементарн≥ частинки ≥ багато фотонного газу. јле нав≥ть в ц≥й постановц≥ питань ст≥льки, що год≥ й говорити хоча б про ¤кусь в≥дпов≥дн≥сть ц≥Їњ модел≥ д≥йсност≥. Ќаприклад, спочатку не було н≥ простору, н≥ часу, н≥ руху. “од≥ питаЇтьс¤, що це було взагал≥, бо маса Ц це лише характеристика взаЇмод≥њ, а взаЇмод≥њ ≥ енерг≥њ не було, бо не було простору (в≥дстан≥) ≥ не було потенц≥альноњ енерг≥њ. Ќе було часу ≥ не було руху (в≥дносноњ швидкост≥ чогось в≥дносно чогось), тож не було ≥ к≥нетичноњ енерг≥њ, не було обертанн¤, не було структур, не було н≥чого. ≤ про цей стан матер≥њ ф≥зика сказати н≥чого не може нав≥ть г≥потетично.
¬≥к ≥снуванн¤ (народженн¤) ¬сесв≥ту теж чисто умовний. …ого обрахували за швидк≥стю в≥ддаленн¤ вс≥х небесних обТЇкт≥в один в≥д одного (пост≥йна ’аббла) Ц за швидк≥стю розбуханн¤ ¬сесв≥ту. јле н≥хто не може сказати чи залишалась пост≥йною ц¤ швидк≥сть на прот¤з≥ м≥ль¤рд≥в рок≥в, чи зм≥нювалась; ¤к ≥ того Уа де ж той центр, з ¤кого все почалосьФ, бо зг≥дно з законом збереженн¤ моменту к≥лькост≥ руху вс≥ точки ¬сесв≥ту р≥вноправн≥ ≥ не мають вид≥леного центруЕ
Ќа завад≥ дов≥ри цифри в 20 м≥ль¤рд≥в рок≥в стаЇ ≥ в≥к де¤ких з≥рок, що становить близько 70 м≥ль¤рд≥в рок≥в, так само ¤к ≥ те, що св≥тло в≥д найв≥ддален≥ших з≥рок ≥де до нас близько 20 м≥ль¤рд≥в рок≥в, а ще ж до цього часу необх≥дно додати час розльоту з≥рок на в≥дстань, то уже маЇмоЕ
«розум≥ло, що н≥ про час виникненн¤ ¬сесв≥ту, н≥ про той стан, в ¤кому в≥н був, н≥чого б≥льш конкретного, на жаль, сказати поки що ми не можемо. як ≥ про те, чи народжувавс¤ в≥н взагал≥, чи ≥снуЇ в≥чно, весь час зм≥нюючи Уформи ≥ барвиФ свого бутт¤Е

| «м≥ст | ¬ початок |

48. який в≥к п≥рам≥д ≥ ¤ке њх призначенн¤?

ѕ≥рам≥ди, ¤к витв≥р людини, досить поширен≥ на планет≥. Ќайб≥льш в≥дом≥ Їгипетськ≥ та п≥рам≥ди п≥вострова ёкотан в јмериц≥. ќстанн≥м часом розмови йдуть про кримськ≥, що знаход¤тьс¤ п≥д шаром ірунту, китайськ≥ ≥ перуанськ≥. Ќе виключена можлив≥сть того, що ¤кась частина п≥рам≥д знаходитьс¤ п≥д водою. ¬≥дом≥ також насипн≥ п≥рам≥ди-кургани причорноморських степ≥в. якщо в≥к Їгипетських п≥рам≥д дос¤гаЇ 5,0 тис¤ч рок≥в, то юкотанськ≥ значно молодш≥; про в≥к ≥нших поки що мова не йде взагал≥.
—еред ≥сторик≥в ≥ археолог≥в ≥снуЇ майже повна одностайн≥сть про ритуальне призначенн¤ п≥рам≥д. ќдночасно п≥рам≥ди використовувались ≥ дл¤ де¤ких астроном≥чних спостережень. Ќаприклад, найб≥льш≥ Їгипетськ≥ п≥рам≥ди в≥дтворюють за схемою розташуванн¤ суз≥рТ¤ Уќр≥онФ, а за спостереженн¤ми Ц могли в≥дстежувати сх≥д —ир≥уса, з ¤ким у Їгипт¤н був повТ¤заний початок розливу Ќ≥лу.
« п≥рам≥дами повТ¤зано багато ≥нших суперечливих верс≥й њх будови ≥ призначенн¤. ¬≥домо, що п≥рам≥ди (¤к ≥ де¤к≥ скел≥) Ї накопичувачами електростатичноњ енерг≥њ, через њх вершини енерг≥¤ немов би ст≥каЇ у прост≥р. як показують картограф≥чн≥ зйомки поверхн≥ ћарсу, там теж ви¤влено дв≥ групи структурних утворень, що нагадують п≥рам≥ди. ÷≥лком можливо, що п≥рам≥ди могли слугувати чимось на зразок передавач≥в-приймач≥в енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ в космос≥ (особливо зважаючи на те, що практично вс≥ п≥рам≥ди розташован≥ м≥ж п≥вн≥чним ≥ п≥вденним троп≥ками ≥ дв≥ч≥ на добу перетинають площину екл≥птики (площину руху планет навколо сонц¤).
Ѕагато ц≥кавих ф≥зичних ефект≥в можна спостер≥гати всередин≥ ≥ навколо самих п≥рам≥д, про суть ¤ких розпов≥даЇтьс¤ у чисельн≥й л≥тератур≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

49. „и завжди ¬сесв≥т був таким, ¤к зараз ?

«вичайно, н≥. „и були ми вчора такими, ¤к сьогодн≥?  ожноњ мит≥ ми вже ≥нш≥. ≤ншим кожноњ мит≥ був, Ї ≥ буде ¬сесв≥т. ¬сесв≥т, ¤к ≥ все в ньому, народжуЇтьс¤, розвиваЇтьс¤, стар≥Ї ≥ руйнуЇтьс¤. ≤ в той же час багато чого в ньому повторюЇтьс¤, так само, ¤к нин≥шн≥й день багато в чому нагадуЇ день минулий. “ак само, ¤к дитина повторить шл¤х своњх батьк≥в, а онуки Ц д≥тей, все повторюЇтьс¤, ≥ в той же час, воно ≥нше. ” ¬сесв≥т≥ безл≥ч з≥рок, ¤к≥ давно вигор≥ли до тла, ≥ багато тих, що лише народжуютьс¤. ≤ не лише з≥рок, а й галактик стосуЇтьс¤ той же висновок.
√≥потез в≥дносно того, ¤ким був ¬сесв≥т ран≥ше, хоч в≥дбавл¤й. ÷≥кав≥ сюжети, викладен≥ в книз≥ Уƒз≥анФ, в УЋистах ћахатмиФ, у ƒанињла јндрЇЇва в книз≥ У–оза мираФ, в рел≥г≥йних концепц≥¤х св≥тових в≥роспов≥дань. Ѕажаюч≥ можуть ознайомитись з ними безпосередньо: студенти, вивчаючи сценар≥њ за класичними модел¤ми ф≥зики, вс≥ ≥нш≥ за багаточисельною л≥тературою з цього питанн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

50. ўо ц≥кавого в≥домо про ћ≥с¤ць?

ѕро ћ≥с¤ць в де¤ких аспектах ми знаЇмо нав≥ть б≥льше, н≥ж про власну планету. “им не менше маЇмо ≥ багато загадок, на ¤к≥ ще не отриман≥ в≥дпов≥д≥. Ќайб≥льша з них Ц походженн¤ нашого супутника. —клад м≥нерал≥в ћ≥с¤ц¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д земного, що суперечить г≥потез≥ сп≥льного њх походженн¤, ¤к ≥ г≥потез≥ про те, що ћ≥с¤ць Ї шматком (уламком) «емл≥. Ѕ≥льше того, походженн¤ де¤ких м≥нерал≥в св≥дчить про те, що вони могли утворитись в атмосфер≥, в склад ¤коњ входили вода ≥ кисень. “о, можливо, на ћ≥с¤ц≥ колись була атмосфера, вода ≥ нав≥ть житт¤?
ўе одн≥Їю ц≥кавою особлив≥стю Ї те, що д≥аметр ћ≥с¤ц¤ в 400 раз менше —он¤чного, ¤к ≥ в≥дстань до «емл≥, а в результат≥ ми бачимо ћ≥с¤ць п≥д тим же кутом, що ≥ —онце Ц випадково чи н≥?
Ќадзвичайно важлива роль ћ≥с¤ц¤ у виникненн≥, в регул¤ц≥њ ≥ в еволюц≥њ всього живого на «емл≥. 28-денний м≥с¤чний цикл визначаЇ пер≥од часу в тиждень, що дор≥внюЇ тривалост≥ м≥с¤чноњ фази. ” багатьох народ≥в використовуЇтьс¤ не сон¤чний, а м≥с¤чний календар. ћ≥с¤ць регулюЇ природн≥ ≥ соц≥альн≥ процеси, таким чином, немов би в≥н не планетне т≥ло, а косм≥чна ≈ќћ в оболонц≥ планетарного т≥ла. ј може це Д≥нопланетний корабельФ, що моделюЇ розвиток житт¤ на «емл≥?
«а твердженн¤м де¤ких досл≥дник≥в, нин≥шн≥й ћ≥с¤ць уже четвертий на рахунку нашоњ «емл≥. ¬ своњх доводах вони виход¤ть з того, що у планет земноњ групи немаЇ великих супутник≥в, а значить не повинно цього бути ≥ у «емл≥. ¬ той же час Упорожн¤Ф орб≥та ‘аетона м≥ж ћарсом ≥ ёп≥тером, в≥дсутн≥ велик≥ супутники у Ќептуна, в той час ¤к у вс≥х ≥нших великих газових планет њх багато. “ож можливо, що приблизно 12000 рок≥в тому, в —он¤чн≥й систем≥ в≥дбулась визначна косм≥чна под≥¤. Ќе то ‘аетон, не то його супутник, не то супутник Ќептуна був транспортований до «емл≥. ¬ результат≥ зм≥нив свою орб≥ту Ќептун, ‘аетон перетворивс¤ в купу астероњд≥в, було знищено житт¤ на ћарс≥ (¤кщо воно там було), а «емл¤ отримала Успец≥ал≥зовану косм≥чну ≈ќћФ.
ƒуже багато ц≥кавого спостер≥гали на ћ≥с¤ц≥ чисельн≥ астрономи, в основному р≥зн≥ св≥тлов≥ ≥ кольоров≥ ефекти, пл¤ми, смуги, спалахи, промен≥, при чому б≥льш≥сть з них виникали, рухались, а пот≥м зникали.
Ќе маЇ по¤сненн¤ ≥ той факт, що б≥льш≥сть метеоритних кратер≥в знаходитьс¤ на Уматериках У, особливо на зворотн≥й частин≥ ћ≥с¤ц¤, в той час ¤к мор¤, що швидше за все утворилось в≥д удар≥в великих метеоритних т≥л знаход¤тьс¤ з боку «емл≥, а не на зворотн≥й сторон≥. ƒуже ц≥каве походженн¤ ланцюжк≥в кратер≥в, розм≥ри та в≥дстан≥ м≥ж ¤кими вкладаютьс¤ в математичн≥ залежност≥.
¬се, що сказано, лише краплини ≥нформац≥њ про нашого ц≥кавого ≥ таЇмничого сус≥да, ¤кого називаЇмо ћ≥с¤ць.

| «м≥ст | ¬ початок |

51. ўо таке ћетагалактика?

¬сесв≥т людини, побудованоњ на речовин≥ б≥олог≥чного т≥ла, моделюЇ речовинний ¬сесв≥т. “ой прост≥р, ¤кий може ос¤гнути людина на даний час, обмежений сферою найб≥льш в≥ддалених з≥рок. Ќа меж≥ того, що сприймають телескопи, знаход¤тьс¤ небесн≥ т≥ла, под≥бн≥ до з≥рок ≥ до галактик водночас, бо за розм≥рами наближаютьс¤ до з≥рок, а за масою ≥ св≥тим≥стю Ц до галактик. Ќазивають ц≥ обТЇкти квазарами. —в≥тло в≥д них до «емл≥ лине близько 20 м≥ль¤рд≥в рок≥в. ўо знаходитьс¤ за ц≥Їю межею людство ще не знаЇ. ћожливо там нема Ќ≥чого ( з нашоњ точки зору), а можливо там знаход¤тьс¤ ≥нш≥ —в≥ти, побудован≥ за ≥ншими законами ≥ принципами, можливо там безмежний прост≥р Ц первина матер≥¤, дл¤ ¤коњ пон¤тт¤ меж≥ в простор≥ не маЇ н≥¤кого сенсу. “им не менше ми розр≥зн¤Їмо два пон¤тт¤: ¬сесв≥т ¤кий ми бачимо, ≥ ¬сесв≥т ¤кий ≥снуЇ взагал≥. —аме видимий ¬сесв≥т, в межах найдальших галактик ≥ квазар≥в називають ћегагалактикою.

| «м≥ст | ¬ початок |

52. „и може людина дос¤гти з≥рок?

Ўвидк≥сть руху обТЇкт≥в побудованих з речовини електромагн≥тноњ природи, обмежена швидк≥стю електромагн≥тних хвиль в вакуум≥ (простор≥), що дор≥внюЇ 300000 км/с. –ухаючись з≥ швидк≥стю електромагн≥тних хвиль Ц швидк≥стю св≥тла Ц людина може дос¤гти найближчих з≥рок лише за к≥лька рок≥в. “а нав≥ть швидкост≥ св≥тла дос¤гти дуже важко, бо при наближенн≥ швидкост≥ руху косм≥чного УчовнаФ до швидкост≥ св≥тла оп≥р вакууму зростаЇ наст≥льки, що н≥¤коњ енерг≥њ не вистачить, щоб подолати той оп≥р ≥ дос¤гти швидкост≥ св≥тла. ¬ теор≥њ в≥дносност≥ цей ефект сприймаЇтьс¤ ¤к ефект зростанн¤ маси косм≥чного апарату (на зразок умовного зб≥льшенн¤ ваги людини при перенавантаженн≥). ѕод≥бний ефект в≥домий в аеродинам≥ц≥, коли при наближенн≥ швидкост≥ л≥така до швидкост≥ звуку оп≥р руху л≥така надзвичайно зростаЇ. ћожливо ≥ в теор≥њ руху в вакуум≥ Ї св≥й Усв≥тловий барТЇрФ, п≥сл¤ дос¤гненн¤ ¤кого оп≥р руху р≥зко зм≥нюЇтьс¤. ћожливо ≥снують частки не електромагн≥тноњ, а ≥ншоњ природи, швидк≥сть ¤ких у вакуум≥ може бути в сотн≥, тис¤ч≥, м≥льйони раз≥в б≥льша за швидк≥сть св≥тла; можливо людин≥ прийдетьс¤ позбутис¤ в своњй будов≥ того, що заборон¤Ї, обмежуЇ рух при швидкост≥ руху б≥льшу за швидк≥сть св≥тла, але в ус¤кому раз≥ ф≥зика не заборон¤Ї рух з ¤кими завгодно швидкост¤ми. ¬≥дпов≥дно можемо спод≥ватись, що з часом людина зможе с¤гнути найв≥ддален≥ших з≥рок у ¬сесв≥т≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

53. „и Ї правдою ≥стор≥¤ про Ќо¤ ≥ про потоп?

ѕотопи бувають р≥зн≥: в≥д м≥сцевих повеней до потопу всесв≥тнього. ¬ р≥зних ≥сторичних джерелах в≥д м≥ф≥в ≥ до часопис≥в згадуютьс¤ р≥зн≥ потопи. ¬ легенд≥ про Ќо¤ мова йде про сорок дн≥в ≥ ночей безперервного дощу. Ўвидше за все, насл≥дком такого стих≥йного ¤вища була пов≥нь, на територ≥њ сучасного ≤раку, де колись ≥снував ¬авилон.  оли ™з≥киел ≥ ™здра писали “ораг Ц (пТ¤тикнижж¤ ћойсе¤), основну частину Ѕ≥бл≥њ, то вони мешкали в ¬авилон≥ ≥ дл¤ написанн¤ використовували м≥сцев≥ легенди. ¬авилон розташований в ƒвор≥чч≥ “игру ≥ ™вфрату, де величезна територ≥¤ маЇ р≥внинний характер, без значних перепад≥в висоти. ¬≥д сорокаденного дощу вода мала затопити величезн≥ територ≥њ, що сприймалось м≥сцевими жител¤ми ¤к всесв≥тн≥й потоп.
ћожливо також, що в памТ¤т≥ людей залишились спогади про планетарну катастрофу дванадц¤титис¤чноњ давнини, коли п≥шов п≥д воду таЇмничий остр≥в (≥ цив≥л≥зац≥¤?) јтлантида, зм≥нивс¤ напр¤мок океан≥чних теч≥й, √ольфстр≥м повернув до ™вропи ≥ почав об≥гр≥вати њњ, позбавл¤ючи в≥д льодовика. ѕричиною цих под≥й могла стати зм≥на положенн¤ земноњ кори в≥дносно ос≥ обертанн¤ «емл≥, ≥, в≥дпов≥дно, м≥сц¤ розташуванн¤ полюс≥в. ѕ≥д час цих под≥й могла виникнути величезна хвил¤, що пройшла над вс≥ма материками, за виключенн¤м г≥р, ≥ це сприймалось, ¤к всесв≥тн≥й потоп.
ѕод≥бною легендою до легенди про Ќо¤ Ї легенда про Ѕогумира в ¬елесов≥й книз≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д Увеликого човнаФ Ќо¤, де в≥н м≥г розм≥стити Укожноњ твар≥ по пар≥Ф за наказом Ѕога, Ѕогумир з р≥дними, близькими, тваринами ≥ птахами р¤туЇтьс¤ на вершин≥ гори, де була його столиц¤ У олоградФ, але ц¤ легенда в≥днесена приблизно до 4 тис. р. до н.е.
«важаючи на сказане, малоймов≥рно, щоб все в≥дбувалось так, ¤к написано в Ѕ≥бл≥њ. Ўвидше за все це легенда, але побудована на ¤кихось кл≥матичних под≥¤х.

| «м≥ст | ¬ початок |

54. „и ≥снувала планета ‘аетон ≥ чи було на н≥й житт¤?

ћ≥ж орб≥тами ћарса ≥ ёп≥тера, на орб≥т≥ призначен≥й дл¤ планети, розташувавс¤ по¤с астероњд≥в. ќдн≥ астрономи вважають, що це буд≥вельний матер≥ал, з ¤кого так ≥ не сформувалась планета. ≤нш≥ вважають навпаки Ц це залишки планети, що ≥снувала, а пот≥м або була роз≥рвана силами т¤ж≥нн¤ —онц¤ ≥ ёп≥тера, або загинула в результат≥ ¤коњсь планетарноњ катастрофи. Ќаприклад, на планет≥ роз≥гралась термо¤дерна в≥йна ≥ жител≥ планети знищили власну дом≥вку. «а другою верс≥Їю, ‘аетон зруйнувало косм≥чне т≥ло, що Увр≥залосьФ в планету. «а третьою Ц ‘аетон зруйнувала планета (можливо з≥рка) Ќемезида, що пер≥одично вторгаЇтьс¤ в —он¤чну систему, обертаючись навколо —онц¤ по дуже вит¤гнут≥й ел≥птичн≥й орб≥т≥ в площин≥, що знаходитьс¤ п≥д кутом 45о до площини обертанн¤ планет-екл≥птики, з пер≥одом 3,5 тис¤ч≥ рок≥в. ƒе¤к≥ досл≥дники говор¤ть, що Ќемезида ≥ ‘аетон це одне ≥ теж небесне т≥ло, що в результат≥ ¤коњсь катастрофи зм≥нило траЇктор≥ю руху. ќстанн¤ г≥потеза базуЇтьс¤ на шумерськ≥й печатц≥, що збереглас¤ в ¬еликобритан≥њ, ≥ на ¤к≥й з одного боку Ѕог передаЇ люд¤м с≥льськогосподарське знар¤дд¤ ≥ знанн¤, а з ≥ншого знаходитьс¤ схема —он¤чноњ системи з зображенн¤м Ќемезиди ≥ њњ орб≥ти.
ўе одна ц≥кава г≥потеза викладена в книз≥ ƒанињла јндрЇЇва У“ро¤нда св≥туФ, зг≥дно з ¤кою на планет≥ ƒайњ (‘аетон≥) ≥снувала високорозвинута цив≥л≥зац≥¤ св≥тлоњ спр¤мованост≥, в той час ¤к на супутнику ƒайњ мешкав тамтешн≥й „орний √осподар. ўоб пок≥нчити з ним дай¤нц≥ разом з планетою перейшли в ≥нш≥ вим≥ри других св≥т≥в, а супутник про цьому роз≥рвавс¤ на купу кам≥нн¤ Ц астероњд≥в.
Ќа завад≥ вс≥м г≥потезам знаходитьс¤ одне обмеженн¤: до ‘аетона в раз≥ його ≥снуванн¤, доходило в 8 раз менше сон¤чноњ енерг≥њ н≥ж до «емл≥ (в розрахунку на 1м2), а тому там повинна була ≥снувати або ¤кась парникова атмосфера, або додатков≥ планетарн≥ джерела енерг≥њ з тим, щоб температура на поверхн≥ знаходилас¤ в задов≥льних межах дл¤ б≥ожитт¤ (¤к на «емл≥). ћожливо також, що це житт¤ було побудовано на ≥нш≥й основ≥, н≥ж на «емл≥, але це вже область суц≥льних г≥потез.
якщо все таки був ‘аетон ≥ на ньому ≥снувало житт¤, тод≥ ймов≥рний ще один вар≥ант розвитку под≥й. ¬ результат≥ термо¤дерноњ катастрофи (виникненн¤ нерегульованоњ термо¤дерноњ катастрофи в обТЇм≥ планети) зруйнувавс¤ не лише ‘аетон, але було знищено житт¤ ≥ на ћарс≥ (атмосферу ¤кого просто здуло вибухом ‘аетона). Ќав≥ть досталос¤ «емл≥, коли близько 12 тис¤ч рок≥в тому загинула јтлантида, зм≥нили м≥сцезнаходженн¤ полюси, в≥дбувс¤ потоп та тому под≥бне.

| «м≥ст | ¬ початок |

55. Ќав≥що ≥снуЇ ¬сесв≥т?

÷е одне з тих питань, на ¤к≥ взагал≥ нев≥домо чи зможе в≥дпов≥сти хто-небудь коли-небудь, окр≥м “ворц¤. Ќав≥ть ¤к би сам “ворець спробував комусь ≥з нас по¤снити суть свого «адуму, то мабуть пес зрозум≥в би б≥льше при по¤сненн≥ нами йому того, ¤к працюЇ компТютер, н≥ж ми “ворц¤. ќкр≥м фрагментарних думок ≥ у¤влень н≥чого б≥льш значного на це питанн¤ в≥дпов≥сти нин≥ не можемо. ™дина прийн¤та верс≥¤ Ц це творч≥сть. “ак саме ¤к художник зак≥нчивши одну картину беретьс¤ за ≥ншу, так ≥ “ворець зак≥нчивши один ¬сесв≥т переходить до ≥ншого «адуму ≥ нового “вор≥нн¤, нав≥ть ¤кщо це буде ≥ не такий вдалий шедевр, ¤к попередн≥й.

| «м≥ст | ¬ початок |

56. „и д≥йсно ћонастирський остр≥в на ƒн≥пр≥ Ї сильною енергетичною зоною, одною з дес¤ти найпотужн≥ших у св≥т≥?

≈нергетика тоњ чи ≥ншоњ д≥л¤нки земноњ кори залежить в≥д ¤кихось особливостей географ≥чного, геолог≥чного чи ф≥зичного характеру. √еограф≥чн≥ особливост≥ Ц це на¤вн≥сть просторових в≥дм≥нностей (гори, розломи, р≥ки, п≥дземн≥ пустоти). ƒо геолог≥чних сл≥д в≥днести на¤вн≥сть р≥зного роду родовищ, надлишку чи недостатност≥ розс≥¤них х≥м≥чних елемент≥в. ѕ≥д ф≥зичними особливост¤ми розум≥Їмо електричн≥, магн≥тн≥ аномал≥њ, центри пов≥тр¤ного тиску (аномал≥њ атмосфери), значн≥ в≥дхиленн¤ в вологост≥, сон¤чну рад≥ац≥ю.
ћонастирський остр≥в розташований на одному з ненайб≥льших (можна нав≥ть сказати на другор¤дному) розлом≥в земноњ кори, на краю  арпатського кристал≥чного щита ≥ омиваЇтьс¤ водами одн≥Їњ з найб≥льших р≥чок в ™вроп≥. «а под≥бними ознаками можна нарахувати лише в ™вроп≥ багато остров≥в.
якщо не говорити про всю планету, а лише про ”крањну, то серед особливих рег≥он≥в ћонастирський знаходитьс¤ десь в трет≥й дес¤тц≥ серед геоф≥зичних енергетично сильних структур.
¬загал≥ ”крањна д≥йсно маЇ одну з найб≥льш сильних структур на планет≥, повТ¤зану з меред≥альними покладами зал≥зних руд, що прот¤гнулись в≥д  урськоњ област≥ через —умську, ѕолтавську,  ≥ровоградську, ƒн≥пропетровську ≥ «апор≥зьку област≥. Ќа¤вн≥сть цих поклад≥в призводить до аномал≥њ магн≥тного пол¤ «емл≥. ћагн≥тне поле «емл≥ нерозривно звТ¤зане з людською св≥дом≥стю ≥ њњ розвитком. якщо вз¤ти географ≥ю народженн¤ б≥льшост≥ визначних представник≥в ”крањни в ≥нтелектуальн≥й ≥ духовн≥й сферах, то багато з них (а можливо ≥ б≥льш≥сть, це питанн¤ окремого досл≥дженн¤) народилис¤ саме в ц≥й зон≥. ¬ажлив≥сть впливу магн≥тного пол¤ на формуванн¤ зд≥бностей дитини, а пот≥м ≥ дорослоњ людини можна в≥дстежити ≥ в ≥нших м≥сц¤х планети, (наприклад, –урського басейну на формуванн¤ ментал≥тету германц≥в ≥ француз≥в).ќкр≥м осередк≥в геоф≥зичного впливу, на формуванн¤ особистост≥ великий вплив мають духовн≥ центри розвитку людства. ƒо наймогутн≥ших центр≥в духовност≥ людства в≥дноситьс¤ ћайданецьке на „еркащин≥, ¬ер в ћонгол≥њ, √≥за в ™гипт≥, јлтин-депе в “уркменистан≥. —еред сучасних центр≥в духовност≥ дом≥нують ™русалим, ћекка, сукупн≥сть духовних центр≥в ≥ндуњзму, Ћхаса. ¬ майбутньому основними центрами духовност≥ людства можуть стати “рип≥лл¤ (городище ћайданецьке на „еркащин≥), духовний центр майбутнього  итаю, ћекка, духовний центр майбутньоњ ≤нд≥њ. Ќа пТ¤те м≥сце в≥д≥йде ™русалим, ¤кий залишаЇтьс¤ центром ≥удањзму.
–оль “рип≥лл¤ в майбутньому визначатиметьс¤ поверненн¤м значноњ частини людства до ¬≥дичноњ в≥ри, що сформувалас¤ в VЧVII тис¤чол≥тт¤х до н.е. ≥ дала початок вс≥м рел≥г≥йним теч≥¤м св≥ту.
Ќа ”крањн≥ визначними духовними центрами нин≥ Ї також  ињв, ѕриазов¢¤ (в минулому одне з русел ƒн≥пра в район≥ ћел≥топол¤), „ерн≥г≥в, √олунь на ѕолтавщин≥, Ћьв≥в, Ћуцьк, “ерноп≥ль, ќстрог, “урчин з  ≥ровоградщини, ѕочањв та ≥нш≥. ¬ майбутньому значними центрами духовност≥ стануть також ƒн≥пропетровськ (¤кий в майбутньому зм≥нить назву ), „ерн≥вц≥, ”жгород, ¬≥нниц¤, ѕолтава де¤к≥ ≥нш≥ м≥ста ”крањни.
ќсоблив≥стю “рип≥лл¤ ≥ де¤ких ≥нших м≥сць Ї поЇднанн¤ ф≥зичних геомагн≥тних умов з центрами духовност≥. ћожливо саме завд¤ки ц≥й особливост≥ ≥ сформувалась в минулому найдавн≥ша ≥з в≥домих цив≥л≥зац≥й ар≥йських народ≥в з центром в “рип≥лл≥. ÷¤ особлив≥сть даруЇ нам над≥ю на в≥дродженн¤ самосв≥домост≥ ≥ самовизначеност≥ нашого народу в майбутньому.

| «м≥ст | ¬ початок |

57. яка тварина найрозумн≥ша?

«г≥дно з теоремою ≈шб≥ (система керуванн¤ маЇ бути складн≥шою за л≥тальний апарат, рухом ¤кого вона керуЇ) розум тварини маЇ бути складн≥ший за середовище, в ¤кому вона живе ≥ процеси, що в ньому в≥дбуваютьс¤. —постер≥гаючи за середовищем ≥снуванн¤ тварини, за процесами ≥ обставинами прийн¤тт¤ нею р≥шень, можна говорити ≥ про р≥вень розвинутост≥ њњ розуму.  онкретними пор≥вн¤льними досл≥дженн¤ми займалось багато вчених, але в кожному раз≥ пор≥вн¤нн¤ йшло по ¤комусь одному, або к≥лькох тестах, що н≥¤к не може дати нав≥ть наближеноњ в≥дпов≥д≥ на поставлене питанн¤ (спробуйте пор≥вн¤ти розум людини ≥ собаки, коли щось треба знайти, чи прийн¤ти р≥шенн¤ по запаху; або людини ≥ дельф≥на п≥д водою). Ѕ≥льш менш прийн¤тою може бути в≥дпов≥дь на основ≥ тривалих спостережень за повед≥нкою р≥зних тварин в р≥зних ситуац≥¤х. ƒо особливо розвинутих в≥днос¤ть дельф≥н≥в, мавп, к≥з, собак (≥ вовк≥в), лисиць, ведмед≥в, коней, кабан≥в (диких). ¬загал≥ розумн≥сть пон¤тт¤ в≥дносне, бо в багатьох ситуац≥¤х т≥ ж тварини часто д≥ють Урозумн≥шеФ, н≥ж люди.

| «м≥ст | ¬ початок |

58. яка швидк≥сть думки?

Ўвидк≥сть думки Ц це швидк≥сть перебудови, трансформац≥њ ≥нформац≥йних структур. ‘≥зичн≥ обТЇкти з≥рки знаход¤тьс¤ дуже далеко одна в≥д одноњ, але в наш≥й св≥домост≥ вони пор¤д. « ≥ншого боку, двоЇ людей, що хочуть обм≥н¤тись думкою, знаход¤тьс¤ поруч, але м≥ж ними ст≥на ≥ нев≥домо взагал≥, коли думка одноњ Уд≥йдеФ до ≥ншоњ. « цих двох приклад≥в видно, що швидк≥сть думки може коливатись в≥д нульовоњ практично до безмежноњ.
ƒо вир≥шенн¤ питанн¤ швидкост≥ думки можна п≥д≥йти ≥ ≥ншим чином. ѕодумки посилаЇте думку до —онц¤ з тим, щоб вона дос¤гнувши його Ув≥дбиласьФ ≥ повернулась назад, де њњ можна було б заф≥ксувати; наприклад за допомогою Урамочки лозоходц¤Ф. ¬им≥рена таким чином швидк≥сть с¤гаЇ 15-20 м≥льйон≥в к≥лометр≥в на секунду. ј взагал≥ це дуже ц≥каве питанн¤, що потребуЇ додаткових досл≥джень.

| «м≥ст | ¬ початок |

59. як людина розр≥зн¤Ї кольори? „ому де¤к≥ люди не розр≥зн¤ють њх?

≤нформац≥ю про навколишн≥й св≥т ми отримуЇмо за допомогою р≥зних орган≥в ≥ р≥зних нос≥њв ≥нформац≥њ. ¬ канал≥ зору нос≥¤ми ≥нформац≥њ Ї промен≥ або електромагн≥тн≥ хвил≥-порц≥њ (кванти).¬ кл≥тинках, що в≥дпов≥дають за Убаченн¤Ф в≥дбуваютьс¤ х≥м≥чн≥ реакц≥њ, результат ¤ких нами ≥ сприймаЇтьс¤ ¤к кол≥р. якщо там щось не так, св≥т вигл¤датиме ¤к с≥рий (чорно-б≥лий). јле це ще не все, бо з≥р Ї лише датчиком ≥нформац≥њ в буд≥вл≥ нашоњ св≥домост≥.
ўе √ьоте пом≥тив важливу особлив≥сть кольорового баченн¤. ¬≥н говорив: УЌе ≥снуЇ н≥ кольорових атом≥в, н≥ кольорових промен≥в. ™ усв≥домленн¤ нашого мозку њх в ¤кост≥ кольоровихФ. ≤ншими словами, ¤кщо в наш≥й св≥домост≥ в≥дсутн¤ Утехнолог≥¤Ф кольорового баченн¤ (зараз модно називати таку технолог≥ю ФматрицеюФ), то людина н≥коли не побачить св≥т кольоровим. ћожна навести ≥ ≥нш≥ приклади неадекватного сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту людиною (г≥рке, солоне, гарне ≥ т. д. ≥ т. п.), сприйн¤тт¤ запрограмованого в модул¤х нашоњ св≥домост≥ (ейдосах ёнга, архетипах ‘рейда), без ¤ких житт¤ людини було б або дуже спрощеним, або взагал≥ неможливим. —аме тому ≥ говор¤ть, що людина живе у св≥т≥, на 90% ¤кий створюЇ в своњй у¤в≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

60. як в≥др≥знити ≥стину в≥д брехн≥?

ѕ≥д ≥стиною ми розум≥Їмо в≥дпов≥дн≥сть отриманоњ ≥нформац≥њ реальному стану речей ≥ под≥й. Ѕрехн¤ - це нев≥дпов≥дна, спотворена, а ≥нод≥ взагал≥ немаюча п≥д собою реального п≥дірунт¤ ≥нформац≥¤. ўе один вар≥ант брехн≥ - неповна, штучно подана правда.
¬≥др≥знити ≥стину в≥д брехн≥ можна лише завд¤ки перев≥рц≥ отриманоњ ≥нформац≥њ. ѕерев≥рка може зд≥йснюватись за допомогою додатковоњ ≥нформац≥њ, повторного отриманн¤ ≥нформац≥њ, а при неможливост≥ перерахованих вар≥ант≥в Ц поб≥чним шл¤хом, наприклад, задавши питанн¤: що могло викликати цю под≥ю ≥ кому це виг≥дно (правило римського суду)? ≤нод≥ в≥дпов≥дь можна знайти шл¤хом загального розум≥нн¤ ситуац≥њ ≥ под≥й, що передували њй.
¬загал≥ ж, розум≥ючи, що не ≥снуЇ не ц≥леспр¤мованоњ ≥нформац≥њ, краще за все жити за принципом: дов≥р¤й, але перев≥р¤й.

| «м≥ст | ¬ початок |

61. „и д≥йсно вс≥ пон¤тт¤ у св≥т≥ в≥дносн≥?

¬≥дносн≥ не пон¤тт¤, а ¤кост≥, ≥ њх роль в т≥й чи ≥нш≥й ситуац≥њ. ѕон¤тт¤ добра ≥ зла, справедливост≥ ≥ несправедливост≥, маси ≥ швидкост≥, мокрого ≥ сухого, активного ≥ ≥нертного Ц можна перераховувати дуже довго Ц все визначаЇтьс¤ конкретно дл¤ конкретноњ ситуац≥њ ≥ конкретноњ мит≥. « ≥ншого боку, все, що Ї Ц в≥чне ≥ абсолютне, бо ДщосьФ не може виникнути з Дн≥чогоФ ≥ перетворитись в Ун≥щоФ Ц воно лише зм≥нюЇтьс¤, трансформуЇтьс¤, а тому все в≥дносне ≥ абсолютне водночас.

| «м≥ст | ¬ початок |

62. „ому житт¤ побудоване на взаЇмопоњданн≥?

ѕричини прозањчн≥ на обмежен≥й територ≥ально (межами планети) ≥ ресурсно систем≥ дл¤ еволюц≥њ вс≥м бажаючим м≥ста не хватаЇ. ўоб могли народитись нов≥ представники, необх≥дно щоб загинули стар≥. ј можна трохи випередити под≥њ ≥ УзТњстиФ те, що вже нежиттЇздатне, при тому використовуючи його в ¤кост≥ буд≥вельних блок≥в дл¤ побудови новоњ системи. Уѕоњданн¤Ф Ц це водночас ≥ процес оптимального оновленн¤ ≥ розвитку системи. ÷е насл≥дки принципу еволюц≥њ: обТЇкт ускладнюЇ середовище, середовище ускладнюЇ св≥дом≥сть обТЇкта. ÷е хвил¤ розумного житт¤.
≤нша справа Ц чи можна побудувати житт¤ на ≥ншому принцип≥? «вичайно мова йде про в≥дносно замкнуту систему на зразок «емл≥ чи ¬сесв≥ту, бо про в≥дкрит≥ системи ми взагал≥ н≥чого сказати поки ще не можемо.

| «м≥ст | ¬ початок |

63. як неживе може стати живим?

∆итт¤ живому може дати лише живе. ўе видатний вчений ¬.¬ернадський пом≥тив дуже важливу обставину розвитку б≥осфери «емл≥. ¬≥н говорив: житт¤ на «емл≥ з геолог≥чноњ точки зору ДвибухнулоФ миттЇво ≥ в повному обс¤з≥.  ≥льк≥сть живоњ речовини, або маса б≥осфери «емл≥, за м≥ль¤рди рок≥в не зм≥нилась ≥ ц¤ обставина може бути доказом того, що к≥льк≥сть живих, чи запрограмованих на житт¤, атом≥в на «емл≥ не зм≥нюЇтьс¤. « ≥ншого боку матер≥¤ стаЇ живою ≥ живе до тих п≥р, поки через нењ тече життЇдальна р≥ка енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ, тод≥ коли њњ (матер≥њ) торкнетьс¤ життЇдальний ДподихФ Ѕога. јле все це лише г≥потези. ¬ д≥йсност≥ ми поки що н≥чого конкретного сказати, про те , чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ живе в≥д неживого, не можемо.

| «м≥ст | ¬ початок |

64. „ому у —в≥т≥ все пол¤рне? „ому не ≥снуЇ добра без зла?

ƒавайте поставимо питанн¤ ≥накше: „и могло б народжуватись нове, ¤кби не руйнувалось старе? „и може зм≥нюватись взагал≥ те, що не народжуЇтьс¤? ј ¤кщо воно може зм≥нюватись, то завд¤ки чому? „и може воно еволюц≥ювати, не повторюючи себе в рухов≥ по колу, по сп≥рал≥?
Ќаш досв≥д в цьому в≥дношенн≥ дуже обмежений. јле нав≥ть те, що ми знаЇмо говорить: без пол¤рност≥, без протилежност≥, без протисто¤нн¤ ¤костей не ≥снуЇ потенц≥ал≥в ≥ сил, що рухають все в цьому ¬сесв≥т≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

65. „ому хижаки ворогують м≥ж собою?

ƒл¤ нормального ≥снуванн¤ кожна жива ≥стота потребуЇ ¤кихось поток≥в речовини (њж≥, води, пов≥тр¤), енерг≥њ (тепла, св≥тла), на¤вност≥ необх≥дних умов помешканн¤, до ¤ких вона пристосована (наприклад, територ≥њ, обТЇму); можливост≥ отримувати ≥нформац≥ю з≥ зовн≥шнього середовища, прогнозувати ≥ розбудовувати модел≥ своЇњ повед≥нки на майбутнЇ (в≥д к≥лькох секунд до дн≥в, м≥с¤ц≥в ≥ рок≥в, ¤к у людей). «меншенн¤ хоча б одноњ з указаних компонент загрожуЇ ≥снуванню твоЇму чи твоњх д≥тей, а тому цього не можна допустити нав≥ть ризикуючи своњм житт¤м. ј от зб≥льшенн¤ життЇвого простору надаЇ додатков≥ можливост≥ дл¤ розмноженн¤ ≥ розбудови живого. “ак в кожн≥й жив≥й ≥стот≥ вживаютьс¤ два ≥нстинкти: захисника ≥ завойовника. Ќай¤скрав≥ше вони про¤вл¤ютьс¤ по в≥дношенню до суперника по б≥он≥ш≥, а точн≥ше по н≥ш≥ ≥снуванн¤. Ќайстрашн≥ший суперник той, чињ ≥нтереси сп≥впадають з твоњми, притому що в≥н претендуЇ на тв≥й життЇвий прост≥р, або на бажан≥ тобою Утеритор≥њ бутт¤Ф. “ут не до розмов, тут справа доходить до крайност≥: житт¤ або смерть. як казали наш≥ батьки: брат може вбити брата за шматок хл≥ба ≥ ворог стане найл≥пшим другом, ¤кщо разом можна здобути той шматок.
¬икладений принцип дещо видозм≥нюЇтьс¤ на р≥вн≥ соц≥уму живого, тод≥ коли твоЇ житт¤ Ї лише елементом в Уорган≥зм≥Ф зграњ чи табуна, що мають свою територ≥ю ≥снуванн¤. “епер мова ≥де лише за територ≥ю в середин≥ територ≥њ зграњ, але сама згра¤ (племТ¤, народ, держава) по в≥дношенню до ≥нших поводить себе так само, ¤к ≥ хижаки м≥ж собою.
¬ середин≥ зграњ все будуЇтьс¤ дещо ≥накше. “ут теж Ї своњ правила повед≥нки ≥ взаЇмов≥дносин, що д≥ють всередин≥ зграњ, але не розповсюджуютьс¤ назовн≥. ѕо в≥дношенню до людськоњ УзграњФ це: Уне вбивайФ Ц звичайно лише людей, Уне бери чужогоФ Ц теж людського ≥ тому под≥бне.
—правжню людину, Ћюдину з великоњ букви, в≥др≥зн¤Ї в≥д ≥нших те, що св≥й моральний кодекс вона виписуЇ дл¤ себе по в≥дношенню до всього оточуючого ¬сесв≥ту, керуючись правилами: У не нашкодитиФ ≥ Уставитись до ≥нших так, ¤к хочеш, щоб ≥нш≥ ставились до тебеФ, живучи з почутт¤м любов≥ до всього у природ≥ ≥ вд¤чност≥ до “ворц¤, що дав житт¤ ≥ можлив≥сть бути, мислити, в≥дчувати, любити. ƒл¤ пол≥тика, наприклад, найстрашн≥ший ворог не вбивц¤ ≥ не злод≥й, а ≥нший пол≥тик, що претендуЇ на ту ж територ≥ю, ≥ знищити його Ц першочергова ≥ найважлив≥ша справа.

| «м≥ст | ¬ початок |

66. ўо таке золота середина?

¬се в природ≥ побудовано на принцип≥ оптимальност≥. ≤ншими словами все, що в≥дбуваЇтьс¤ - в≥дбуваЇтьс¤ найл≥пшим чином на даний момент. ќптим≥зац≥¤ Ц це пошук вр≥вноваженост≥ м≥ж двома протилежними напр¤мками - тенденц≥¤ми взаЇмновиключаючих процес≥в ≥ под≥й. як кажуть математики ≥ ф≥зики, оптимум функц≥њ знаходитьс¤ або в максимум≥ чогось, або в м≥н≥мум≥, тод≥, коли не надаЇтьс¤ перевага н≥ першому, н≥ другому, коли ≥нтереси, оц≥нки ≥ спод≥ванн¤ вр≥вноважен≥. « точки зору людини Ц це ≥ Ї золота середина.

| «м≥ст | ¬ початок |

67. „и можна створити к≥борга розумн≥шого за людину?

«г≥дно з теоремою ≈шб≥ Ц √ьодел¤ людина не може створити не лише розумн≥шу за себе ≥стоту, а нав≥ть таку, ¤к вона сама. якщо ж над створенн¤м к≥борга буде працювати ¤кийсь колектив, то к≥борг буде Дтр≥шкиФ Ддурн≥шийФ н≥ж цей колектив. ≤ нав≥ть, ¤кщо над його створенн¤м працюватиме все людство, то ≥ тод≥ в≥н буде менш розумним н≥ж людство в ц≥лому.
¬ той же час, за окремими ¤кост¤ми завжди можна створити систему, що перевершуватиме людину. ≤, перш за все, завд¤ки можливост≥ користуватись б≥льш потужними джерелами енерг≥њ к≥борг може бути швидшим, сильн≥шим, менш вразливим, мати б≥льш швидку реакц≥ю, б≥льшу швидк≥сть обчислень, та тому под≥бне, але при цьому сл≥д мати на уваз≥, що швидк≥сть ≥ обТЇм обчислень не Ї розумом. Ќа калькул¤тор≥ можливо отримати результат множенн¤ двох чисел швидше, н≥ж на ≈ќћ, але ж н≥хто не скаже, що ≈ќћ, Фдурн≥шаФ за калькул¤тор.

| «м≥ст | ¬ початок |

68. як можна по¤снити плин часу, та чим в≥н зумовлений?

–озр≥зн¤ють два потоки часу: всесв≥тн≥й ≥ м≥сцев≥, локальн≥. ¬сесв≥тн≥й, повТ¤заний з загальним розвитком ¬сесв≥ту, однор≥дний ≥ незм≥нний в ус≥х його точках. « плину всесв≥тнього потоку вит≥каЇ закон збереженн¤ енерг≥њ. «г≥дно з теоремою Ќьотер, закон збереженн¤ енерг≥њ виконуватиметьс¤ лише тод≥, коли секунда в одн≥й точц≥ ¬сесв≥ту не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д секунди в ≥нш≥й; секунда, в минулому дор≥внюЇ нин≥шн≥й ≥ дор≥внюватиме секунд≥ в майбутньому. Ћокальний плин часу Ї насл≥дком м≥сцевих процес≥в; б≥льш енергетичний процес прот≥каЇ швидше (¤кщо пор≥внювати два под≥бних процеси). Ћокальн≥ процеси завд¤чують м≥сцевим потенц≥алам Ц Дгребл¤мФ в р≥чц≥ часу, що виникають при зупинц≥, чи загальмуванн≥ ¤когось природного процесу. ѕри на¤вност≥ природних (електричних, грав≥тац≥йних чи ≥нших), або штучних структур ≥ умов в даному м≥сц≥ починаЇ накопичуватись енерг≥¤, ¤ка п≥сл¤ зв≥льненн¤ надолужуЇ втрачене в час≥, наближаючись до загального потоку по експонент≥.
ќдною з особливостей того, що ми називаЇмо часом, Ї хвилепод≥бний характер вс≥х процес≥в. ”¤в≥ть соб≥ кристал. ѕочинаючи з ¤коњсь гран≥ починаЇтьс¤ перех≥д його структури з одного виду в ≥нший, але з твердого в тверде. ѕри цьому зона (фронт) переходу буде вести себе ¤к р≥дина Ц один стан немов би перет≥каЇ в ≥нший.  р≥м того, у¤в≥ть, що в початковому кристал≥ Ї щось на зразок дерева. ѕри переход≥ через р≥динопод≥бний стан дерево знов викристал≥зуЇтьс¤ ≥ в новому кристал≥, але воно не буде повн≥стю схожим на те, що було. ≤ нарешт≥, зроб≥ть ще одне зусилл¤: у¤в≥ть чотирьохвим≥рний св≥т, в ¤кому зона переходу буде трьохвим≥рною. ќта зона ≥ буде ¬сесв≥том, ¤кий ми сприймаЇмо ≥ в ¤кому ≥снуЇмо в дану мить, в трьохвим≥рному зр≥з≥ чотирьохвим≥рного дерева житт¤. ѕод≥бну модель поб≥чно п≥дтверджуЇ формула залежност≥ м≥ж масою (закамТ¤н≥лим часом) ≥ енерг≥Їю (≈ = mc2, де с Ц швидк≥сть св≥тла, або електромагн≥тних хвиль у вакуум≥ (швидк≥сть перекристал≥зац≥њ) та чотирьохвим≥рного ≥нтервалу, де роль четвертоњ координати в≥д≥граЇ швидк≥сть св≥тла (s2 = x2 + y2 + z2 Ц c2t2).  р≥м того, представлена модель по¤снюЇ орган≥зац≥ю матер≥њ, що нин≥ зб≥льшуЇтьс¤ у ¬сесв≥т≥ Ц в≥д розс≥¤ноњ в лист≥ ≥ г≥лочках вона починаЇ збиратись, концентруватись в зворотному пор¤дку до корен¤, до початку творенн¤ ¬сесв≥ту. ≤ншими словами, ми з вами, можливо, живемо в епоху ¬елеса, в епоху зворотного переходу —в≥ту яв≥ в —в≥т ¬ир≥ю, в епоху коли —варга житт¤ ДвикручуЇтьс¤Ф з матер≥њ; коли закладаютьс¤ зерна (чи зерно?) майбутн≥х ¬сесв≥т≥в. ÷ей процес може бути не обовТ¤зково всесв≥тн≥м, а локальним, наприклад, планетарним. “од≥ в одних м≥сц¤х ще т≥льки йде Дпос≥вФ житт¤, а в ≥ншому вже збирають ДурожайФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

69. „ому не сп≥впадають географ≥чна ≥ магн≥тна ос≥ «емл≥?

ѕ≥д географ≥чною в≥ссю «емл≥ розум≥ють в≥сь, навколо ¤коњ обертаЇтьс¤ щонайменше земна кора та прилегл≥ до нењ шари магми. ¬ сам≥й же земл≥ тече електричний струм, що породжуЇ магн≥тне поле, в≥сь ¤кого не сп≥впадаЇ з механ≥чною. ≤ншими словами, не сп≥впадають ос≥ двох р≥зних г≥роскоп≥в: механ≥чного ≥ електромагн≥тного. « точки зору ст≥йкост≥ системи ц≥ ос≥ мають бути або паралельними, або ще краще, сум≥жними, що з часом мало ≥ установитьс¤, нав≥ть ¤кщо з самого початку це було не так. “им не менше, дл¤ б≥льшост≥ планет ми спостер≥гаЇмо нахили осей планет по в≥дношенню до ос≥ обертанн¤ —он¤чноњ системи, ¤к Їдиного ц≥лого. Ўвидше за все в недалекому минулому —он¤чна система зазнала в≥дчутного зовн≥шнього впливу, в результат≥ чого сучасний стан взаЇмного розташуванн¤ осей не Ї ст≥йким, а перех≥дним. « точки зору ф≥зики, з часом географ≥чна ≥ магн≥тна ос≥ мають сум≥ститись ≥, п≥зн≥ше, вир≥вн¤тись в паралель з в≥ссю обертанн¤ сон¤чноњ системи. ÷ей процес глобальний ≥ буде повТ¤заний з перебудовою поверхн≥ земл≥ (л≥тосфери), океан≥в ≥ океан≥чних теч≥й (г≥дросфери), пов≥тр¤них поток≥в (атмосфери) ≥ в≥дпов≥дно з в≥дчутною зм≥ною кл≥матичних умов.

| «м≥ст | ¬ початок |

70. ¬се повертаЇтьс¤ Уна круги сво¤Ф. ѕо¤сн≥ть цей висл≥в.

ѕовернутись Уна круги сво¤Ф - значить повернутись до того, що вже було. Ѕуло л≥то-≥ знову буде; були д≥ти, виросли, стали дорослими, у них народились д≥ти-все повторилось. “а повторенн¤ не Ї ≥дентичним, бо те, до чого повернулись, хоч в чомусь уже не таке, ¤к було. ј тому ф≥лософи кажуть, що розвиток ≥де Упо сп≥рал≥Ф. який завгодно хвилепод≥бний процес, ¤к ≥ процес, що в≥дбуваЇтьс¤ по колу, впливаЇ на ≥нш≥ процеси ≥ сам знаходитьс¤ п≥д њх впливомЕ
ћаленьк≥ хвил≥ (≥ пер≥оди) накладаютьс¤ на б≥льш≥, т≥ на ще б≥льш≥ ≥ навпаки. Ќаш≥ пращури вир≥зн¤ли серед найб≥льших У оло —варогаФ - пер≥од в 26000 рок≥в, за ¤кий земна в≥сь проходе 12 суз≥р`њв «од≥аку ≥ повертаЇтьс¤ в вих≥дне положенн¤. ўе б≥льшим Ї пер≥од обертанн¤ —он¤чноњ системи навколо центру √алактики, що дор≥внюЇ близько 176 м≥льйон≥в рок≥в. якщо обертанн¤ навколо √алактики формуЇ геолог≥чн≥ епохи, то –≥к —варога - кл≥матичн≥ умови, народженн¤ етнос≥в ≥ попул¤ц≥й.
Ќа переб≥г под≥й людського житт¤ впливають фази ћ≥с¤ц¤ ( його в≥дстань в≥д «емл≥, кут нахилу до площини екл≥птики ≥ осв≥тлен≥сть ), що пост≥йно повторюютьс¤, зм≥ни п≥р року при рухов≥ «емл≥ навколо —онц¤, пер≥оди обертанн¤ ≥ м≥сцезнаходженн¤ планет-це на косм≥чному р≥вн≥. Ѕагато короткотривалих цикл≥чних процес≥в визначають щоденний переб≥г под≥й: навчанн¤ в школ≥, роботу, сон, споживанн¤ њж≥ ≥ тому под≥бне. ≤ кожного разу це поверненн¤ Уна круги сво¤Ф.

| «м≥ст | ¬ початок |

71. як по¤снити д≥ю лози в руках лозоходц¤?

Ћоза, або рамка, Ї лише стр≥лкою приладу, ¤ким Ї наш орган≥зм. ≤нформац≥ю з зовн≥шнього середовища ми сприймаЇмо по пТ¤ти каналах: зору, слуху, смаку, нюху ≥ просторовоњ ор≥Їнтац≥њ (найчаст≥ше руками). ≤нформац≥¤, що надходить по цих каналах обмежена за к≥льк≥стю, ¤к≥стю ≥ знаходитьс¤ в дуже вузьких д≥апазонах. ¬с≥ ≥нш≥ надзвичайно чисельн≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ потоки ≥нформац≥њ лежать за межами нашого сприйн¤тт¤. “им не менше, на де¤ку частину зовн≥шньоњ ≥нформац≥њ на ¤кихось частотах можуть реагувати окрем≥ органи т≥ла або орган≥зм в ц≥лому. —аме на таку ≥нформац≥ю ≥ реагуЇ стр≥лочка - лоза або рамка.
ѕотоки ≥нформац≥њ непод≥льно повТ¤зан≥ з потоками енерг≥њ ≥ взаЇмод≥Їю м≥ж матер≥альними обТЇктами. ¬заЇмод≥¤ в≥дчуваЇтьс¤ на ф≥зичному р≥вн≥ будови т≥ла ( в основному при зм≥н≥ електричних ≥ магн≥тних параметр≥в в навколишньому простор≥), на ≥нформац≥йному р≥вн≥ (при взаЇмод≥њ ≥нформац≥йних т≥л ≥ поток≥в) ≥ на духовному р≥вн≥ (при взаЇмод≥њ духовних т≥л). Ќа ф≥зичному р≥вн≥ п≥дсиленн¤ ефекту можна дос¤гти, ¤кщо в конструкц≥њ рамочки буде застосований матер≥ал, ¤кий шукаЇмо (наприклад, привТ¤завши кусочок зал≥за до рамки при пошуку родовищ зал≥за).
ќтриманий тим чи ≥ншим шл¤хом сигнал поступаЇ на руку ≥ малопом≥тн≥ рухи УмТ¤з≥вФ руки скеровують рамку в в≥дпов≥дному напр¤мку.

| «м≥ст | ¬ початок |

72. «в≥дки берутьс¤ у людства знанн¤?

«г≥дно з другим початком термодинам≥ки у ¬сесв≥т≥ не ≥снуЇ н≥ одного процесу, що в≥дбувавс¤ б без втрат енерг≥њ. “очн≥ше Ц без втрат на перебудову середовища, через ¤ке прот≥каЇ процес. ƒругий початок можна трактувати ширше: н≥що в св≥т≥ при перебудов≥ не обходитьс¤ без втрат; в усьому при вир≥шенн≥ ¤коњ завгодно задач≥ необх≥дно мати надлишок. «г≥дно з другим початком термодинам≥ки людство не може не т≥льки збагатитись новими знанн¤ми, а нав≥ть утримати т≥, що маЇ. ≤ тим не менше людство поступово накопичуЇ знанн¤, розумн≥шаЇ, розвиваЇтьс¤. „и суперечить це другому початку?
ѕо¤сненн¤ знаходитьс¤ в тому ж другому початков≥ термодинам≥ки. ’олодна вода може нагр≥ватис¤ лише в тому випадку, коли температура навколишнього середовища вища за температуру холодноњ води. Ћюдство може розумн≥шати у випадку, коли оточуючий ¬сесв≥т розумн≥ший за Ћюдство, коли першим ≥ головним вчителем кожноњ людини Ї ѕрирода. ”важно спогл¤дайте за вс≥м, що в≥дбуваЇтьс¤ навколо вас, шукайте под≥бне ≥ сп≥льне в р≥зних ¤вищах, будуйте г≥потези ≥ модел≥ того, що спостер≥гаЇте ≥ вч≥тьс¤, вч≥тьс¤, вч≥тьс¤! .., бо мабуть не просто так говорив ≤сус ’ристос, що людина маЇ все житт¤ вчитись. ¬читись Ц це наше призначенн¤ ≥ наша задача на «емл≥, а про знанн¤, ¤к≥ нам необх≥дн≥, потурбуЇтьс¤ ¬читель.

| «м≥ст | ¬ початок |

73. Уўо таке правило невтручанн¤Ф?

Ѕ≥льшост≥ людей знайоме почутт¤ милосерд¤. Ѕездомний пес, людина з прот¤гнутою рукою, сирота Ц можна перерахувати ≥ перераховувати. Ѕагато тих, хто кличе на допомогу, шукаЇ пор¤тунку, плаче, кричить... ўо робить, ¤к њм допомогти? ј мимо проход¤ть здоров≥, сит≥, ≥нтел≥гентн≥, вихован≥ люди ≥ не посп≥шають на допомогу. „ому?
ѕридивитьс¤ уважно до навколишнього св≥ту Ц в≥н побудований жорстоко, за законами боротьби за ≥снуванн¤, за м≥сце п≥д сонцем. ўоб зв≥льнилось м≥сце дл¤ дитини, необх≥дно щоб п≥шли з земл≥ батьки; щоб виросло нове дерево Ц маЇ засохнути, загинути старе, слабке, хворе. ¬ умовах обмеженоњ планети, з обмеженими запасами енерг≥њ ≥ сировини вс≥м бажаючим м≥сц¤ не хватаЇ. якщо б природа не реагувала чисельн≥сть гризун≥в (хоча б тих же мишей), через к≥лька рок≥в вони б зТњли все живе на планет≥ ≥ вимерли б сам≥. “о жал≥ти мишу, коли њњ њсть к≥шка, чи н≥? Ќавколишн¤ природа побудована на принцип≥ саморегул¤ц≥њ (або взаЇмопоњданн¤), виживаЇ найб≥льш пристосований, все ≥нше знищуЇтьс¤. Ќе може та й не маЇ права втручатись людина в природн≥й переб≥г под≥й. ўоб не њли вовки зайц≥в, овець, мишей, хворих ≥ слабких л≥сових мешканц≥в, необх≥дно њх в≥дстр≥л¤ти. ¬≥дстр≥л¤ли. ¬ результат≥ функц≥њ вовк≥в прийшлось брати на себе людин≥. ј тому ≥снуЇ правило: ¤кщо не зможеш п≥клуватись про ту чи ≥ншу ≥стоту на прот¤з≥ њњ житт¤ Ц не втручайс¤, не бери на себе функц≥њ бога, бо Ѕогом бути важко. ÷е не значить в ус≥х випадках пройти мимо. ѕамТ¤таймо, що сказав ’ристос: Ѕог хоче не жертви, а милосерд¤. якщо ваше милосерд¤ не зашкодить майбутньому, а й допоможе йому Ц не проходьте мимо. јле й не бер≥ть на себе функц≥њ Ѕога, бо Ѕогом бути важко ≥ людин≥ ще й не по сил≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

74. ўо значить Увбити драконаФ?

∆итт¤ людини в сусп≥льств≥ проходить за законом боротьби ≥ Їдност≥ протилежностей.  ожного дн¤ людина шукаЇ оптимальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж власними ≥нтересами з ≥нтересами сусп≥льства (точн≥ше вона т¤гне в св≥й б≥к, а сусп≥льство Ц в св≥й ≥ результат протиборства знаходитьс¤ в точц≥ р≥внод≥њ сил).  ожна людина суперник ≥ншоњ за м≥сце п≥д сонцем, але обТЇднавшись Ц краще ≥ захищатис¤ разом ≥ добувати шматок хл≥ба. ј тому на кожному р≥вн≥ орган≥зац≥њ сусп≥льства, ¤к ≥ б≥осфери в ц≥лому, структура влади ≥ взаЇмов≥дносини в сусп≥льств≥ знаход¤тьс¤ в оптимальному стан≥. «вичайно такий стан багатьом хочетьс¤ зм≥нити на б≥льш справедливий. Ќайпрост≥ше р≥шенн¤ Ц вбити дракона (зам≥нити владу ¤ка асоц≥юЇтьс¤ з несправедлив≥стю). ќсь т≥льки влада Ї продуктом ≥ виразником стану колективноњ св≥домост≥ ≥нтерес≥в величезного прошарку експлуататор≥в Ц чиновник≥в, Угрошових м≥шк≥вФ, вс≥х тих, хто завд¤ки даному устрою може експлуатувати ≥нших. ≤ вбивши дракона (наприклад, зам≥нивши президента) можна на його м≥сц≥, без зм≥ни стану сусп≥льства, отримати лише нового дракона.
ƒл¤ того, щоб не спрацювало це правило, необх≥дно зм≥нити св≥тогл¤д сусп≥льства, стан св≥домост≥ народу. «вичайно, ≥ в цьому випадку зТ¤витьс¤ дракон, але в≥н буде уже ≥ншим, таким, що в б≥льш≥й м≥р≥ влаштовуватиме б≥льший прошарок людей.
≈фект Увбити драконаФ характерний дл¤ всього живого. “ой, хто вбиваЇ дракона, маЇ сам стати драконом, щоб не порушилась природна теч≥¤ под≥й. ¬ибивши вовк≥в люди сам≥ мали в≥дстр≥лювати лисиць, зайц≥в, боротись з гризунами.

| «м≥ст | ¬ початок |

75. як розум≥ти висл≥в Уу ст≥н теж Ї вухаФ?

ўе ≤сус ’ристос говорив: УЌема н≥чого прихованого, що не в≥дкрилось би, ≥ тайного, чого не взнали б.Ф “ак само, ¤к все повТ¤зано у св≥т≥ ф≥зичному, повТ¤зано ≥ в св≥т≥ ≥нформац≥њФ. ƒл¤ того, щоб зм≥ни стану системи не вплинули на зовн≥шнЇ середовище, необх≥дно мати абсолютно ≥зольовану систему, або, ¤к кажуть ф≥зики, по вс≥х параметрах. ѕовн≥стю ≥зольованих систем у ¬сесв≥т≥ не ≥снуЇ, а тому неможливо повн≥стю заблокувати ≥нформац≥ю в≥д витоку назовн≥. “ож, з точки зору ф≥зики, нав≥ть тод≥, коли ти розмовл¤Їш Усам з собоюФ, то ≥ тод≥ ¬сесв≥т тебе слухаЇ. ≤ншими словами п≥дслухати завжди можна, були б зац≥кавлен≥, а у них в≥дпов≥дн≥ технолог≥њ. “им б≥льше, що у народ≥ кажуть: Уякщо про щось знають двоЇ, то про це узнаЇ весь св≥тФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

76. –озкаж≥ть про символи У≤н ≥ яньФ.

¬ сучасному св≥т≥ символи У≤н ≥ яньФ вважаютьс¤ китайськими за походженн¤м, хоча фонетично вони звучать ¤к У¬≥н - вонаФ. ≤снуЇ верс≥¤, що в  итай њх принесли ще в V Ц VI тис. р. до н.е. ар≥йськ≥ племена.. «м≥стовне значенн¤ цих символ≥в в пол¤рност≥, в протилежност≥ всього сутнього у ¬сесв≥т≥, в≥д атом≥в до бог≥в. який би обТЇкт ми не розгл¤дали, структуру чи процес, завжди, хоча б по одному з параметр≥в матимемо або дзеркальне в≥дображенн¤, ¤к У+Ф ≥ У-Ф зар¤д≥в, або протилежн≥сть властивостей (мокрий Ц сухий, гар¤чий - холодний) по в≥дношенню до њх середнього значенн¤ (нейтрального), а то й просто р≥зницю потенц≥ал≥в (значень) ¤когось параметру. ÷ю загальну властив≥сть природи ≥ позначали символами Уж≥ночогоФ ≥ Учолов≥чогоФ.  р≥м того, в цей символ заклали принципи компенсац≥њ ≥ хвильового руху у ¬сесв≥т≥, бо ск≥льки ж≥ночого, ст≥льки ≥ чолов≥чого, ск≥льки Ї У+Ф, ст≥льки ≥снуЇ ≥ У-Ф, ≥ що за л≥том приходе зима, а за зимою л≥то; за максимумом ампл≥туди хвил≥ наступаЇ м≥н≥мум, а за ним Ц знову максимум: а також те, що все у св≥т≥, хоч ≥ по сп≥рал≥, але повторюЇтьс¤. ¬ цьому ж символ≥ в≥дображений ще один принцип будови ¬сесв≥ту, а саме: в кожному зл≥ Ї щось добре, а в доброму Ц щось зле, що в усьому ≥з того, що народжуЇтьс¤, уже ≥снуЇ ≥ його к≥нець, завершенн¤, руйнац≥¤.
490.„и зм≥нитьс¤ людина зовн≥шньо переселившись у  осмос?
 осмос пон¤тт¤ ДрозмитеФ, бо космос в переклад≥ з грецькоњ мови Ц всесв≥т. ј всесв≥т Ц це ≥ планети, ≥ з≥рки, ≥ м≥жзор¤ний прост≥р. ќсоблив≥стю переселенн¤ з «емл≥ Ї зм≥на ф≥зико-механ≥чних параметр≥в середовища помешканн¤ ≥, перш за все, зм≥на сили т¤ж≥нн¤. “ак на ћ≥с¤ц≥ сила т¤ж≥нн¤ приблизно в 6 раз≥в менша, н≥ж на «емл≥, а тому наш≥ к≥стки можуть витримати при тих же розм≥рах масове навантаженн¤ в 6 раз б≥льше. Ћюдина на ћ≥с¤ц≥ буде набагато вищою на зр≥ст ≥ тонк≥шою по статур≥. ј на планетах з б≥льшою силою т¤ж≥нн¤ навпаки: меншою ≥ коренастою, з короткими, але товстими к≥стками ≥ к≥нц≥вками.
«а в≥дсутност≥ сили т¤ж≥нн¤ к≥стки практично втрачають своњ силов≥ функц≥њ, а тому можуть перетворитис¤ в хр¤щопод≥бн≥ конструкц≥њ гнучк≥ ≥ пружн≥. ≤ тод≥ через ¤кусь к≥льк≥сть покол≥нь людина перетворитьс¤ в щось под≥бне до плазуна, в ¤кого к≥стки залишатьс¤ лише в м≥сц¤х силового навантаженн¤ в≥д поњданн¤ та дл¤ захисту. ѕри на¤вност≥ атмосфери така Длюдинопод≥бнаФ ≥стота може розвинути ≥ руки-крила. ”же в умовах ћ≥с¤ц¤ людина при на¤вност≥ там атмосфери, хоча б ≥ поганенько, але могла б л≥тати.
¬ залежност≥ в≥д умов ≥снуванн¤ можуть зм≥нитись функц≥њ н≥г, рук, вух, носу, зуб≥в, волос¤ного покрову, шк≥ри Ц тобто зовн≥шн≥х орган≥в, притому що внутр≥шн≥ зм≥нюватимутьс¤ набагато пов≥льн≥ше. ќдне можна сказати з великою впевнен≥стю: людина у нин≥шньому вигл¤д≥, швидше за все, не збережетьс¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

77. „им в≥др≥зн¤Їтьс¤ прост≥р в≥д вакууму?

¬ у¤в≥ людини пон¤тт¤ простору ≥ пустоти тотожн≥. ѕрост≥р Ц це те, де щось можна розм≥стити, а ¤кщо в ньому н≥чого не маЇ, то це вже пустота. ѕри взаЇмод≥њ т≥л через прост≥р передаЇтьс¤ ≥мпульс, енерг≥¤, ≥нш≥ ф≥зичн≥ параметри. Ќаприклад, при взаЇмод≥њ двох мас, або двох зар¤д≥в. ¬ той же час, чогось такого, щоб Дл≥талоФ м≥ж цими обТЇктами не ≥снуЇ (ми поки що не спостер≥гаЇмо). “ож ф≥зики ввели в прост≥р щось Дф≥зичнеФ, що його заповнюЇ, але не впливаЇ н≥ на що, хоча ≥ про¤вл¤Ї себе в де¤ких ¤вищах, наприклад в пол¤ризац≥њ простору, в його електричн≥й ≥ магн≥тн≥й проникливост≥ та тому под≥бне. ≤ назвали те Дф≥зичнеФ вакуумом, зам≥сть того, що погодитись з на¤вним фактом ¤кихось ф≥зичних властивостей самого простору. ѕо сут≥ прост≥р ≥ вакуум Ц це одне ≥ те ж саме. « точки зору багатьох сучасних ф≥зик≥в вакуум (прост≥р) це просто ≥нший стан матер≥њ, а так≥ пон¤тт¤ ¤к прост≥р, час, маса, електричн≥ зар¤ди Ц це лише р≥зн≥ властивост≥ ≥ про¤ви одного ≥ того ж Ц матер≥њ.

| «м≥ст | ¬ початок |

78. я чув, що ≥ у науки Ї своњ недол≥ки. ’≥ба можуть бути недол≥ки у науки?

ѕо-перше, необх≥дно розр≥зн¤ти науку ≥ Ђпсевдонаукуї, або ≥м≥тац≥ю науки. якщо науку створюють т≥, кого природа над≥лила в≥дпов≥дними зд≥бност¤ми ≥ допитлив≥стю, то УпсевдонаукоюФ займаютьс¤ люди, ор≥Їнтован≥ на науку в пошуку слави, грошей, своЇњ неординарност≥ ≥ виключност≥ в сусп≥льств≥. ƒл¤ вченого, ¤к ≥ дл¤ ≥нших член≥в сусп≥льства, вагоме значенн¤ маЇ оц≥нка його творчост≥ сусп≥льством, але вона не Ї пр≥оритетною. ¬ той же час боротьба за академ≥чн≥ званн¤, кр≥сла, нагороди, визначаЇ все житт¤ ДпсевдовченихФ, що ≥м≥тують наукову д≥¤льн≥сть за формою, але не за зм≥стовн≥стю.
якщо розгл¤дати безпосередньо науку, ¤к галузь людськоњ д≥¤льност≥, то головним њњ недол≥ками Ї:
- посп≥шн≥сть ≥, часто, необірунтован≥сть узагальнень, що приносить ≥нод≥ дуже велику шкоду подальшому розвитку ц≥лих галузей знанн¤ (чого варте, наприклад, поширенн¤ пост≥йност≥ швидкост≥ руху електромагн≥тних хвиль на вс≥ можлив≥ швидкост≥ руху у ¬сесв≥т≥);
- дов≥ра авторитету вченого, а не науковому методу;
- по¤сненн¤ того, що Ї, ≥ в≥дсутн≥сть передбаченн¤ нового, вар≥ант≥в ≥ шл¤х≥в його пошуку.
‘ормал≥зац≥¤ вказаних недол≥к≥в призводить до виникненн¤ ≥ ≥снуванн¤ УпарадигмиФ в дан≥й галуз≥ знанн¤, ¤ка гальмуЇ њњ розвиток ≥ негативно УвпливаЇФ на науковий пошук в ц≥лому.

| «м≥ст | ¬ початок |

79. ўо таке УгуниФ?

¬ сх≥дних св≥тогл¤дних концепц≥¤х УгуниФ Ї найб≥льш глибинними властивост¤ми ¬сесв≥ту. «а звичай розгл¤даЇтьс¤ три гуни: тамас, раджас ≥ сатва. “амас характеризуЇ пасивн≥сть, ≥нертн≥сть матер≥альноњ основи ¬сесв≥ту. –аджас в≥дпов≥даЇ за зм≥стовн≥сть, за процес, за рух, за розумн≥сть ¬сесв≥ту. —атва Ц це те, що даЇ жити ¬сесв≥ту, це св≥тло, це ƒух ѕредв≥чний, це енерго-≥нформац≥йний привод ¬сесв≥ту. «а у¤вленн¤ми наших пращур≥в наш ¬сесв≥т Ї Усв≥том яв≥Ф, Усв≥том ¤вленим, що складаЇтьс¤ ≥з св≥ту Ќав≥ (духу, св≥ту душ ≥ бог≥в), св≥ту ѕрав≥ (закон≥в ≥ принцип≥в, за ¤кими будуютьс¤ ¬сесв≥ти; у буддизм≥ це споконв≥чн≥ УдхармиФ) ≥ св≥ту ћатер≥-матер≥њ. « в≥дичного св≥тогл¤ду наших батьк≥в виник ≥ндуњзм, ≥нш≥ св≥тогл¤дн≥ концепц≥њ —ходу, в ¤ких св≥ту Ќав≥ в≥дпов≥даЇ —атва, св≥ту ѕрав≥ Ц –аджас (радити, порада, знанн¤), св≥ту ћатер≥ матер≥њ Ц “амас.

| «м≥ст | ¬ початок |

—”“Ќ≤—“№ Ѕ”““я

1. „ому людина помираЇ?

¬се у ¬сесв≥т≥ маЇ початок ≥ к≥нець. “ож ≥ житт¤ людини не може бути в≥чним. јле памТ¤таючи закон, зг≥дно з ¤ким Ущось не виникаЇ з н≥чого ≥ щось не зак≥нчуЇтьс¤ н≥чимФ, маЇмо визнати, що наше житт¤ маЇ етапи у розвитку того, що включаЇ людину в себе, ¤к частину ц≥лого.
«г≥дно з косм≥чним принципом Утривал≥сть ≥снуванн¤ системи в≥дпов≥даЇ тривалост≥ виконанн¤ задач≥ системиФ житт¤ в людському образ≥ зак≥нчуЇтьс¤ п≥сл¤ виконанн¤ задач≥ житт¤.
ƒл¤ виконанн¤ р≥зних задач необх≥дно мати р≥зн≥ технолог≥њ ≥ р≥зний ≥нструмент. “≥ло людини Ц це У≥нструментФ виконанн¤ де¤ких задач в еволюц≥њ людини на одному з етап≥в њњ розвитку. «м≥нюютьс¤ задач≥ Ц зм≥нюЇтьс¤ ≥ Д≥нструментФ.
¬ умовах обмеженост≥ планетарного простору, поток≥в енерг≥њ ≥ б≥оречовини обовТ¤зковою умовою житт¤ на «емл≥ маЇ бути умова обмеженост≥ житт¤ вс≥х живих систем. ƒл¤ стаб≥льност≥ системи необх≥дно щоб к≥льк≥сть народжень ≥ смертей вр≥вноважувалась.

| «м≥ст | ¬ початок |

2. „ому кажуть, що Уне хл≥бом ЇдинимУ живе людина?

¬ ™вангел≥њ в≥д Ћуки сказано: УЌе хл≥бом одним буде жити людина, але й вс¤ким словом Ѕожим. Ћюдина по своњй природ≥ багатоскладова. ƒл¤ ≥снуванн¤ т≥ла б≥олог≥чного (ф≥зичного) необх≥дне ф≥зичне живленн¤. ƒл¤ ≥снуванн¤ ≥ розвитку св≥домост≥ людини (≥нформац≥йного т≥ла) необх≥дне ≥нформац≥йне живленн¤ (слово), а дл¤ душ≥ людини (духовне т≥ло) Ц в≥дпов≥дне духовне навантаженн¤ (живленн¤).
—к≥льки р≥зних за сутн≥стю складових маЇ людина, ст≥льки ж вона повинна мати ≥ джерел живленн¤. «а в≥дсутност≥ хоча б одного з них гине в≥дпов≥дна складова ≥ це може призвести до руйнац≥њ ≥нших.

| «м≥ст | ¬ початок |

3. ўо мають на уваз≥, коли говор¤ть про Удуховне рабствоФ?

ѕ≥д рабством розум≥ють повну детерм≥новану залежн≥сть одн≥Їњ людини в≥д ≥ншоњ. ≤нша форма рабства (повна) Ц залежн≥сть в≥д групи людей, чи в≥д держави. ≤снуЇ рабство ф≥зичне Ц ф≥зична залежн≥сть, ≥нтелектуальне Ц повна ≥нформац≥йна ≥ ≥нтелектуальна залежн≥сть (коли людина стаЇ ≥нтелектуальним придатком ≥ншоњ) ≥ духовне Ц коли духовне житт¤ людини повн≥стю визначаЇтьс¤ ≥ншою людиною, сектою, церквою, державою.
–абство Ц це втрата власноњ особистост≥, коли одна людина стаЇ додатком, продовженн¤м ≥ншоњ. ѕовн≥стю незалежних людей в≥д сусп≥льства не ≥снуЇ, а тому кажуть, що в≥льною Ї та людина, ¤ка усв≥домлюЇ необх≥дн≥сть саме такого вибору ≥ саме таких, але особистих р≥шень.
ўоб залишитись в≥льною, нав≥ть у рабств≥, людина повинна мати територ≥ю власних р≥шень, власноњ думки, про¤в≥в своЇњ особистост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

4. „и д≥йсно ≥снуЇ те, що називають пеклом? ≤ що тод≥ таке рай?

ѕон¤тт¤, що людина в не¤сних образах сприймаЇ ¤к пекло, виникло, швидше за все, паралельно з усв≥домленн¤м пон¤тт¤ пол¤рност≥ вищих сил. ” своЇму житт≥ людина весь час стикаЇтьс¤ з процесами еволюц≥њ, ≥нволюц≥њ, руйнац≥њ; з одного боку Ц з народженн¤м, з ≥ншого боку Ц з умиранн¤м. Ќародженн¤, житт¤, розвиток завжди асоц≥ювались з комфортн≥стю, можливост¤ми, творч≥стю. ≤ це в св≥домост≥ людини формал≥зувалось розум≥нн¤м абсолютних можливостей, або раю. ’вороби, згасанн¤, смерть Ц усе це сприймалось ¤к обмеженн¤ можливостей, безперспективн≥сть, безвих≥дн≥сть з одного боку, ≥, ¤к асоц≥ац≥¤, насл≥дк≥в за нев≥рн≥, поган≥ вчинки ≥ д≥њ, з ≥ншого. ≤ це в св≥домост≥ людей поступово переросло в пон¤тт¤ пекла. “а ж св≥дом≥сть п≥дказувала, що не все залежить в≥д самоњ людини, тож ≥ пон¤тт¤ раю та пекла розд≥лились в метаф≥зичн≥ реальност≥, що ≥снують поза межами нашого ф≥зичного ¬сесв≥ту, ≥, в особист≥, в≥днесен≥ до св≥домост≥ ≥ духу самоњ людини. –озд≥лен≥ таким чином ц≥ пон¤тт¤, тим не менше, глибоко повТ¤зан≥ м≥ж собою ¤к на ф≥зичному р≥вн≥, так ≥ на р≥вн¤х людського духу ≥ людськоњ св≥домост≥.
ћетаф≥зичне пон¤тт¤ раю ≥ пекла можна знайти у ƒанте, п≥зн≥ше у —веденборга. Ќайб≥льш детально ≥ глибоко ≥нформац≥¤ про ц≥ реал≥њ подана у ƒ.јндрЇЇва, в його надзвичайн≥й книз≥ У“ро¤нда св≥туФ. “а все ж необх≥дно зауважити, що це лише п≥дсв≥доме наближенн¤ до реальност≥.
ѕон¤тт¤ раю чи пекла в≥днесен≥ до внутр≥шнього св≥ту людини, повТ¤зан≥ з р≥внем реал≥зац≥њ особистост≥ ≥ розпод≥л¤ютьс¤ на складов≥ ф≥зичного, ментального ≥ духовного стан≥в. Ќа кожному з цих р≥вн≥в пекло Ц це неможлив≥сть реал≥зац≥њ задуманого, бажаного; це знанн¤ того, ’то ≥ ўо ти Ї, ≥ неможлив≥сть пережити це. Ќа в≥дм≥ну в≥д пекла рай Ц це повна реал≥зац≥¤ можливого. јле небеса, розк≥шн≥ палаци, райськ≥ насолоди, ≥ реальн≥сть, коли все те, про що ти лише подумаЇш, уже Ї Ц це теж пекло.

| «м≥ст | ¬ початок |

5. „ому на св≥т≥ Ї б≥ль, горе ≥ стражданн¤? „ому людина робить людин≥ бол¤че? „ому люди не можуть жити в злагод≥?

ћи не знаЇмо чи в≥дчуваЇ Уб≥льФ ≥нертна УнеживаФ матер≥¤. Ѕ≥ль же, ¤ку сприймаЇ живе, швидше за все Ї реакц≥Їю на руйнац≥ю живого. –уйнуючи речовинн≥ структури ми руйнуЇмо те, що робить матер≥ю живою. Ѕ≥ль Ц це властив≥сть того стану —утнього, ¤кий ми називаЇмо ƒухом ѕредв≥чним ≥ частиною ¤кого Ї кожна жива ≥стота.
Ќа в≥дм≥ну в≥д бол≥ горе ≥ стражданн¤ це зм≥шан≥ пон¤тт¤. √оре Ц це насл≥дки в≥д власного чи чужого стражданн¤, а саме стражданн¤ Ц це усв≥домленн¤ бол≥ ≥ њњ насл≥дк≥в. —пектр стражданн¤ простежуЇтьс¤ в≥д чисто ф≥зичноњ бол≥ до бол≥ в св≥домост≥ ≥ бол≥ в душ≥. –уйнац≥¤ хоча б одноњ ≥з складових будови живого сприймаЇтьс¤ людиною ¤к стражданн¤. ¬ боротьб≥ Уза м≥сце п≥д —онцемФ одна ≥стота часто знищуЇ ≥ншу, наносить њй ф≥зичну чи ≥ншу шкоду, принижуючи њњ ≥ зменшуючи њњ можливост≥, робить њњ неконкурентноздатною. ѕри цьому використовуЇтьс¤ весь доступний дл¤ ц≥Їњ ≥стоти арсенал. ѕо в≥дношенню до людини цей арсенал виходить, ≥ досить часто, за меж≥ кодексу морал≥ сусп≥льства.
—аме одв≥чна боротьба за м≥сце п≥д —онцем в умовах обмежених ресурс≥в ≥ жорстокоњ конкуренц≥њ призводить до безперервноњ конфронтац≥њ ≥ конфл≥ктност≥. ќдночасно дружба ≥ взаЇмовиручка часто дозвол¤ють б≥льш слабким ≥стотам, обТЇднаним в Їдину сп≥льн≥сть, перемогти сильн≥шого конкурента. “а п≥сл¤ такоњ УперемогиФ боротьба починаЇ розгортатись вже м≥ж складовими под≥бноњ сп≥льноти. « ≥ншого боку, ¤кби не було бол≥, гор¤ ≥ стражданн¤, то чи знала б людина, що то Ї рад≥сть здорового, сповненого наснагою т≥ла, рад≥сть бутт¤; щаст¤ бути, жити, любити? якби не було протир≥чч¤ м≥ж запитами людини ≥ можливост¤ми њх задоволенн¤ Ц чи розвивалась би взагал≥ людина? Ќ≥Е.
¬се, що дано людин≥: б≥ль, рад≥сть, горе, любов, хвороби, поразки ≥ перемоги, дос¤гненн¤ ≥ пад≥нн¤ Ц все маЇ своЇ призначенн¤. ≤ ¤кщо ми не розум≥Їмо багатьох речей у цьому св≥т≥, то не маЇмо нар≥кати на ¬ищ≥ —или, а лише на свою обмежену св≥дом≥сть, бо не знаЇмо н≥ причин, н≥ насл≥дк≥в того, що вважаЇмо добром ≥ злом.

| «м≥ст | ¬ початок |

6. „ому одн≥ люди в≥р¤ть в Ѕога, а ≥нш≥ н≥ ? ўо таке в≥ра в Ѕога ?

Ќа р≥вн≥ св≥домост≥, а част≥ше п≥дсв≥домост≥, майже вс≥ люди розум≥ють, що ≥снуЇ щось вище, могутн≥ше за людину, що само ≥снуванн¤ людини п≥дпор¤дковуЇтьс¤ не просто законам природи, а формуЇтьс¤ ¤кимось ≥ншим чином. ќдн≥ вбачають в цьому закони еволюц≥њ в≥чноњ природи, в≥нцем розвитку ¤коњ Ї людина. ≤нш≥ розум≥ють, що не все так просто, що Ї щось надприродне, чого на цей час людство ще не може ос¤гнути, але ¤ке впливаЇ на все, що в≥дбуваЇтьс¤ у ¬сесв≥т≥. ѕерш≥ вважають себе атењстами (не в≥руючими), ≥нш≥ Ц в≥руючими (тењстами).
¬≥ра в ¬ищ≥ могутн≥ сили, в абсолютний –озум, в те, що робить матер≥ю живою, Ї в≥рою в “ворц¤ ¬сесв≥ту, в Ѕога. ¬≥ра в Ѕога умовно д≥литьс¤ на три стад≥њ. Ќа перш≥й людина не розум≥Ї процес≥в ≥ ¤вищ, що в≥дбуваютьс¤ навколо, але в≥рить в надприродне. Ќа друг≥й, вивчаючи закони матер≥ального (речовинного) ¬сесв≥ту, вона екстраполюЇ њх на все сутнЇ ≥ не знаходить у ¬сесв≥т≥ м≥сц¤ дл¤ Ѕога. јле на трет≥й стад≥њ, коли вона починаЇ розум≥ти, що не все можна по¤снити законами матер≥ального (речовинного) ¬сесв≥ту, вона знову повертаЇтьс¤ до в≥ри в “ворц¤. як сказав в≥домий англ≥йський вчений, мал≥ знанн¤ в≥ддал¤ють нас в≥д Ѕога, велик≥ Ц наближають до Ќього. ¬ ус≥ часи видатн≥ вчен≥ були водночас ≥ глибоко в≥руючими.

| «м≥ст | ¬ початок |

7. „и правда, що «емл¤ маЇ розум?

¬есь ¬сесв≥т Ц це Їдина гармон≥йна система, в ¤к≥й вс≥ складов≥ лише частка величезного живого ≥ розумного Уорган≥змуФ. ¬се у ¬сесв≥т≥ поЇднане потоками ≥нформац≥њ, все розумне (теорема ≈шб≥-√ьодел¤, другий початок термодинам≥ки). Ќе може розумне виникнути з нерозумного, а живе Ц з неживого.  азав ≤сус ’ристос: в≥д плот≥ плоть, в≥д духу дух. “о ж, визнаючи розумн≥сть ¬сесв≥ту, не можна не визнати розумност≥ планет, на ¤ких ≥снуЇ розум. ќсь т≥льки розум цей Уне людськийФЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

8. „и готове людство до косм≥чних контакт≥в ≥ косм≥чноњ агрес≥њ?

’ибн≥сть у¤вленн¤ людей щодо райдужних перспектив контакту косм≥чних цив≥л≥зац≥й продиктована п≥дсв≥домим страхом самотност≥ людства у ¬сесв≥т≥. « ≥ншого боку, завжди ≥снуЇ спокуса значних дос¤гнень за рахунок зусиль ≥нших. Ћюдина п≥дсв≥домо в≥рить в те, що розумн≥ший Ц в≥н ≥ добр≥ший водночас, що б≥льш розвинута цив≥л≥зац≥¤ "допоможе" наш≥й «емн≥й на шл¤ху п≥знанн¤ ¬сесв≥ту, в дос¤гненн≥ всеохоплюючого добра ≥ всесв≥тньоњ любов≥. ќсь т≥льки живемо ми в обмеженому ¬сесв≥т≥, з обмеженими ресурсами, де, ¤к ≥ на «емл≥, весь час точитьс¤ жорстока конкуренц≥¤ за прост≥р, час, енерг≥ю, речовину, ≥нформац≥ю. Ќ≥де в просторах ¬сесв≥ту немаЇ не зайн¤тоњ ≥ншим розумом територ≥њ ≥ поток≥в енерг≥њ та ≥нформац≥њ, що не мають своЇњ адреси.
“ож, по¤ва в сфер≥ д≥њ «емл≥ представник≥в ≥ншого розуму, найв≥рог≥дн≥ше, не об≥ц¤Ї н≥чого доброго дл¤ Ћюдства. ≤, ¤кщо людство не Ї "продовженн¤м " ≥ншоњ, позаземноњ цив≥л≥зац≥њ, то в≥дсутн≥сть в неб≥ б≥льш "розвинутого розуму" говорить про те, що у «емл≥ Ї √осподар, ¤кий у змоз≥ захистити «емлю. —аме цим можна по¤снити "небажанн¤" ≥ти на контакт з людством ек≥паж≥в ЌЋќ. ј ¤кщо так≥ контакти ≥ в≥дбуваютьс¤, то вони б≥льше нагадують вчинки браконьЇр≥в, а не представник≥в високогуманних ≥ високорозвинутих цив≥л≥зац≥й.
¬иход¤чи з закон≥в будови ¬сесв≥ту, ≥з того, що ми нин≥ усв≥домлюЇмо, можемо стверджувати, що людство не готове до контакту з ≥ншими, под≥бними наш≥й цив≥л≥зац≥¤ми. Ѕ≥льше того, под≥бний контакт н≥чого доброго дл¤ людей не об≥ц¤Ї, так само, ¤к дитин≥, що заблукала в л≥с≥, повному хижих зв≥р≥в. ѕерш н≥ж говорити про контакти з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми, необх≥дно "дорости" до них; маЇмо бути впевненими, що вовк нас не зТњсть. ћаЇтьс¤ на уваз≥ не лише ф≥зичну загрозу; набагато страшн≥ше духовне рабство, або коли ми станемо лише "њжею" "когось" в одн≥й ≥з складових бутт¤ ¬сесв≥ту (њжа у ¬сесв≥т≥ це ≥ речовина, ≥ енерг≥¤, ≥ ≥нформац≥¤, ≥ почутт¤, ≥ ...?).

| «м≥ст | ¬ початок |

9. „и може людина померти духовно?

Ќа в≥дм≥ну в≥д смертного ф≥зичного (б≥олог≥чного) т≥ла, духовне т≥ло ≥снуЇ на прот¤з≥ всього ≥снуванн¤ особистост≥, а останнЇ - на прот¤з≥ виконанн¤ задач≥, що њй призначена у ¬сесв≥т≥. « ≥ншого боку, духовна складова людини Ї часткою ƒуш≥ ¬сесв≥ту, ƒуху ѕредв≥чного, г≥лкою ѕрадерева житт¤, що зелен≥Ї в≥чно. јле й г≥лки ≥нод≥ засихають ще до того, ¤к засохне дерево. ј ще зм≥на зношених т≥л, коли ф≥зичне, згасаючи, не в≥дпов≥даЇ тканин≥ духовн≥й ≥ останн¤ не може себе про¤вити. “ак ≥ душа людини, в залежност≥ в≥д стану про¤вленн¤, може вважатись "померлоюФ, звичайно, "на час".

| «м≥ст | ¬ початок |

10. „и Ї вища сила, що впливаЇ на ≥стор≥ю ≥ розвиток цив≥л≥зац≥њ?

«г≥дно з теоремою ≈шб≥-√ьодел¤ дл¤ побудови ≥ розвитку ¤коњ завгодно системи чи обТЇкту необх≥дно мати надлишков≥сть того, з чого будуЇтьс¤ дана система. ƒл¤ побудови "розумного обТЇкту" необх≥дно мати б≥льш Урозумну" систему; створити людину може лише "система", розумн≥ша за людину.  р≥м того, в в≥дпов≥дност≥ до другого закону термодинам≥ки, людство може ставати все б≥льш розумним лише в двох випадках: коли навколишн≥й ¬сесв≥т розумн≥ший за людство; або коли знанн¤, що перевершують людськ≥ на даний час, надход¤ть ≥з-за меж ¬сесв≥ту безпосередньо до людей. ≤ в тому, ≥ в ≥ншому випадку маЇмо визнати, що у ¬сесв≥т≥ Ї ≥Їрарх≥¤ розумних систем, в ¤к≥й людство займаЇ лише свою розумну н≥шу, ≥ що людство Ї лише складовою розумноњ системи б≥льш високого рангу. ¬изнанн¤ на¤вност≥ розумних систем б≥льш високого рангу автоматично п≥дтверджуЇ нашу залежн≥сть в≥д розуму б≥льш високого р≥вн¤, або, ¤к ми говоримо, в≥д "¬ищоњ —или".
≤Їрарх≥чн≥сть в будов≥ Їдиного, живого, розумного, гармон≥йно поЇднаного в Їдиний орган≥зм ¬сесв≥ту. св≥дчить також про те, що все у ¬сесв≥т≥ взаЇмоповТ¤зане ≥ взаЇмозалежне, що у вс≥х його складових Ї своњ функц≥њ ≥ своЇ призначенн¤, що прост≥ш≥ системи в своЇму розвитку залежать в≥д складн≥ших ≥ розумн≥ших ≥Їрарх≥чно систем. “ож маЇмо визнати, що б≥льш≥сть глобальних процес≥в на «емл≥ мало залежать в≥д самого людства ≥ що основн≥ моменти в його розвитку визначаютьс¤ не нами. Ќа кожному р≥вн≥ будови ¬сесв≥ту Ї в≥доме в теор≥њ ≥нформац≥њ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж заданим детерм≥н≥змом ≥ свободою пошуку Ц власною волею (приблизно 3:1 або 4:1). ћи можемо створювати своЇ майбутнЇ десь на 25 в≥дсотк≥в, ≥нше в≥д нас практично не залежить.

| «м≥ст | ¬ початок |

11. „ому наша держава при таких природних багатствах така б≥дна?

ўо в≥дноситьс¤ до природних багатств? ћи, украњнц≥, перш за все, говоримо про чорноземи, ¤к основу с≥льського господарства. —юди ж, до природних багатств, в≥дносимо на¤вн≥сть м≥неральних ресурс≥в. ј ще - пом≥рний кл≥мат при в≥дсутност≥ в б≥осфер≥ смертельно-небезпечних тварин, плазун≥в, комах. ќце ≥ все. ѕерел≥к зак≥нчивс¤. ¬ той же час ефективн≥сть природних багатств залежить в≥д њх д≥Ївост≥. ƒо чорнозем≥в необх≥дно додати ст≥йку к≥льк≥сть опад≥в ≥ тепла, на¤вн≥сть сучасних технолог≥й обробки земл≥ та сучасного тваринництва. Ќа жаль, с≥льськогосподарське виробництво в ”крањн≥ дуже ризиковане, бо майже пост≥йн≥ засухи, п≥зн≥ та ранн≥ заморозки звод¤ть нан≥вець всю "планов≥сть", а на сучасн≥ технолог≥њ немаЇ грошей ≥ спец≥ал≥ст≥в. ≤ нав≥ть ¤кщо "уродило", то внасл≥док "розпод≥лених ринк≥в" нас там н≥хто не оч≥куЇ. ƒо м≥неральних ресурс≥в необх≥дно добавити енергетичн≥, а њх на ”крањн≥ дуже мало. якщо до сказаного добавити забруднен≥сть ірунту, води ≥ пов≥тр¤, то взагал≥, ≥ це необх≥дно визнати, справи кепськ≥.
« ≥ншого боку, приклад таких крањн, ¤к япон≥¤, говорить, що найголовн≥шим природним багатством Ї розум. якщо Ї гарн≥, розумн≥ голови, то все ≥нше - це проблеми другого пор¤дку. ѕри дурних головах, хоч золотом вимости пол¤, крањна залишитьс¤ б≥дною ≥ н≥кчемною. ≤ в цьому в≥дношенн≥ Ѕог нас не балуЇ. ѕ≥д час революц≥њ 1917 року вибили ел≥ту промислового виробництва, в 30 - т≥ роки - тих, Дхто мав голову на плечахФ ≥ вм≥в господарювати, в 20-30-т≥ планом≥рно знищувавс¤ цв≥т руського (украњнського) етносу його розум ≥ духовн≥сть, в голодоморах 20-22р.р., 30-33р.р., 46-47р.р. та в пост≥йних в≥йнах, особливо 41-45р.р. ’’ стор≥чч¤ знищувалась генетична ст≥йк≥сть ≥ основа етносу. «алишались ≥ розмножувались, в основному, "н≥¤к≥", безлик≥, т≥, хто був гвинтиками ≥мпер≥њ. ¬ результат≥ один з найталановит≥ших за природними зд≥бност¤ми народ став одним з найн≥кчемн≥ших, народом, ¤кого н≥хто не поважаЇ, тим паче, що наш народ не поважаЇ сам себе. “о чи можна хоч в цьому напр¤мку оч≥кувати на щось добре? Ќ≥. «вичайно, завд¤ки природному в≥дбору, прот¤гом к≥лькох покол≥нь природн≥ ¤кост≥ в≥дновл¤тьс¤ ≥, ¤кщо будуть в≥дсутн≥ вс≥л¤к≥ катакл≥зми, то на к≥нець ’’≤ стор≥чч¤ ми знову станемо повноц≥нним етносом. ќсь т≥льки процеси глобал≥зац≥њ, перебудова планетарного сусп≥льства ≥ переоц≥нка сусп≥льних ц≥нностей залишають мало над≥њ на позитивний результат. Ўвидше за все громад¤нське сусп≥льство ”крањни в к≥нц≥ ’’≤ стор≥чч¤ буде частиною ™вропейськоњ федерац≥њ, ¤ка мало нагадуватиме те, що нин≥ називаЇмо ”крањною.

| «м≥ст | ¬ початок |

12. „ому книги зам≥нив телев≥зор? „ому н≥хто не хоче читати ≥ розумн≥шати?

 ниги ≥ телев≥зор - це головн≥ джерела новоњ ≥нформац≥њ дл¤ людини. јле, ¤кщо дл¤ читанн¤ книги необх≥дно затратити де¤к≥ зусилл¤, то дл¤ того, щоб дивитись телев≥зор, зусиль майже не потр≥бно (на в≥дм≥ну в≥д читанн¤ це природн≥й процес). ¬ той же час к≥льк≥сть ≥нформац≥њ, що сприймаЇтьс¤ при перегл¤д≥ телепередач, набагато б≥льша за рахунок р≥зноман≥тт¤ в граф≥ц≥, кольорах, на¤вност≥ звукового супроводу. ≤, ¤кщо людина маЇ можлив≥сть альтернативного вибору, то вона надаЇ перевагу телебаченню.
¬≥дпов≥дь на друге питанн¤ знаходитьс¤ в площин≥ вир≥шенн¤ поставленоњ задач≥. Ујби ¤каФ ≥нформац≥¤ людин≥ не потр≥бна, а тому при перш≥й можливост≥ людина позбуваЇтьс¤ в≥д нењ так само, ¤к ≥ в≥д ≥ншого зайвого вантажу. “ож людина зац≥кавлена лише в т≥й ≥нформац≥њ, що може допомогти в вир≥шенн≥ задач≥, або в дос¤гненн≥ мети. ѕросто так ≥нформац≥¤ н≥чого не варта, а тому жодна людина читати ≥ "розумн≥шати" не хоче. ≤нша справа, коли у нагод≥ стаЇ ≥ телебаченн¤, ≥ книги, ≥ друз≥, ≥ взагал≥ все, що може допомогти в вир≥шенн≥ життЇвих задач. ƒл¤ того, щоб людина "хот≥ла" розумн≥шати, вона повинна мати в тому потребу.

| «м≥ст | ¬ початок |

13. як зрозум≥ти сенс свого житт¤?

” кожноњ людини в житт≥ Ї своЇ призначенн¤, своњ ДтемиФ, ¤к≥ вона маЇ пройти ≥ задач≥ ¤к≥ маЇ вир≥шити. ¬се це разом називаЇмо Ўл¤хом ƒаним, або Ўл¤хом ƒол≥. ¬ залежност≥ в≥д етапних задач в сходженн≥ людини теми, ¤к≥ вона маЇ пройти, можуть бути сп≥льними дл¤ багатьох ≥ ≥ндив≥дуальними, такими, що визначають особисте, власне. якщо дитина ходить в школу Ц у вс≥х теми на уроках одн≥ ≥ т≥ ж, але в спец≥ал≥зованих закладах вони уже багато в чому в≥др≥зн¤ютьс¤.
ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти напр¤мок свого Ўл¤ху, сенс свого житт¤, необх≥дно лише уважно придивитись до того, що його наповнюЇ, а серед останнього Ц на пр≥оритети в навчанн≥ ≥ робот≥. ўо вам подобаЇтьс¤ робити, що хочетьс¤ читати, слухати, дивитись, чому навчатись Ц те ≥ ваше. јле при цьому необх≥дно розр≥зн¤ти запити т≥ла ≥ душ≥. ¬≥дкиньте перше Ц у вс≥х воно одне ≥ теж. «алиште лише те, що в≥дноситьс¤ до розуму ≥ духу ≥ побачите, до чого Дт¤гнутьс¤Ф розум ≥ душа Ц те ≥ ваше, вам призначене. якщо ж ви не в змоз≥ в≥др≥знити запити т≥ла в≥д запит≥в розуму ≥ серц¤, завед≥ть щоденник. јле записуйте в нього лише те, що бажаЇте вз¤ти, ¤к необх≥дне, в своЇ подальше житт¤. ¬ам сподобались р¤дки з ¤коњсь п≥сн≥, чийсь висл≥в, ц≥кава думка (чужа та власна), теорема, незвична под≥¤, пророцтво, прикмети, алгоритми ≥ рецепти Ц записуйте, воно вам обовТ¤зково знадобитьс¤. ≤ коли через р≥к чи два, ви подивитесь в св≥й щоденник ≥ на той ≥нструмент, т≥ знанн¤ ≥ технолог≥њ, що ви з≥брали, то зрозум≥Їте куди вас веде дол¤ ≥ в чому сенс вашого житт¤. якщо ж ≥ це не допомогло, то швидше за все ви знаходитесь ще в загальноосв≥тн≥й школ≥, ≥ то не в старших класах. јле всьому св≥й час. √оловне не сид≥ти склавши руки ≥ не байдикувати, не жити тваринним житт¤м, а вчитись, вчитись ≥ вчитись в ≥мТ¤ добра, любов≥, жертовност≥, творчост≥, бо, перш за все, ми, люди Ц д≥ти Ѕож≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

14. „ому наше покол≥нн¤ так в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попередн≥х?

 ожне покол≥нн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попереднього ≥ тим б≥льше, чим стр≥мк≥ша еволюц≥¤ сусп≥льства.  олись житт¤ нового покол≥нн¤ практично не в≥др≥зн¤лось в≥д житт¤ батьк≥в. Ќе зм≥нювалась мораль сусп≥льства, норми взаЇмов≥дносин м≥ж людьми, а тому р≥зниц¤ м≥ж покол≥нн¤ми практично не в≥дчувалась. ≤нша справа Ц останн≥ стор≥чч¤; особливо к≥нець минулого ≥ початок нин≥шнього. ўе 50 рок≥в тому основними транспортними засобами були паровий ≥ гужовий, б≥льша частина людства не мала електричного осв≥тленн¤. «а ¤кихось п≥встор≥чч¤ людство оволод≥ло енерг≥Їю атома, дос¤гнуло ≥нших планет, вступило до в≥ртуального св≥ту ≥нформац≥њ. ¬ражаюч≥ зм≥ни в середовищ≥ ≥снуванн¤ не могли не викликати таких же зм≥н в соц≥альному, а, в≥дпов≥дно, ≥ в ус≥х ≥нших сферах бутт¤. Ћюдство не встигаЇ пристосуватись до зм≥н, а тому скр≥зь ≥ в усьому настаЇ пер≥од нестаб≥льност≥, пошуку ≥ зм≥н.  ажуть китайц≥: Уне дай вам Ѕог жити в епоху перем≥н!Ф Ќа жаль сучасне людство вступило в епоху невизначеност≥, де шанс≥в скотитись в пр≥рву в тис¤ч≥ раз б≥льше, н≥ж з≥йти на вершину. ≤ т≥льки дуже сильн≥, ос¤¤н≥ духом ≥ розумом, зможуть висто¤ти ≥ зробити наступний крок в майбутнЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

15. ўо таке людина з великоњ букви?

ўо в≥др≥зн¤Ї людину в≥д ≥нших живих ≥стот? Ќа¤вн≥сть другоњ сигнальноњ системи, повТ¤заноњ з словом? (з мовою?), абстрактне мисленн¤?, творч≥сть?, можлив≥сть створенн¤ речей в≥дсутн≥х у природ≥?, можлив≥сть, здатн≥сть добудовувати себе, продовжуючи ≥ п≥дсилюючи природн≥ органи?, ум≥нн¤ перебудовувати, трансформувати зовн≥шнЇ середовище п≥д себе?  ожний погл¤д ≥ неупереджена св≥дом≥сть пом≥т¤ть присутн≥сть прикмет всього перерахованого у тих чи ≥нших представник≥в Убрат≥в наших меншихФ. –≥зниц¤ лише в тому, що у людини все розвинуто набагато глибше ≥ ширше. ÷е вже не перш≥ сходи на весн≥, а сад, що плодоносить. ¬ маленькому простому детекторному приймачев≥ уже закладен≥ принципи суперсучасноњ електронноњ техн≥ки. “ак ≥ в людин≥ з≥брано ≥ поЇднано, розвинуто ≥ збагачено багато з того, що вже проросло в живому. јле й серед людей Ї т≥, хто, пор≥вн¤но з ≥ншими представниками людства, крок за кроком просуваютьс¤ все дал≥ ≥ глибше в структурн≥, ≥нформац≥йн≥ та духовн≥ глибини ¬сесв≥ту.  ожний такий крок може бути кроком ¤к руйнац≥њ ¬сесв≥ту, так ≥ його розбудови. ј тому не кожний, хто йде незв≥даними шл¤хами, може бути названий Ћюдиною з великоњ букви, а лише той, хто думками ≥ серцем сп≥втворить ¬севишньому, живе в гармон≥њ з оточуючим ¬сесв≥том, у кого в чистому серц≥ палаЇ негасима, божественна любов до всього, що ≥снуЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

16. ўо маЇ робити людина впродовж житт¤?

”читись, учитись, учитись Ц говорив ¬еликий ѕророк Ћюдства ≤сус ’ристос.  ожну годину, кожний день в житт≥ людина маЇ не пробути, не проспати, не пробайдикувати, не сп≥шити ≥ не проіавити, а прожити, стверджуЇ видатний ф≥лософ сучасност≥ ’айдегер, бо кожна мить в житт≥ людини дл¤ чогось та призначена. ѕризначенн¤ людини Ц це њњ Ўл¤х ƒаний, шл¤х, ¤кий вона маЇ пройти в своЇму житт≥ на «емл≥, в своњй земн≥й школ≥. ј уроки бувають р≥зн≥, ≥ теми також: прост≥ ≥ складн≥, рад≥сн≥ ≥ бол≥сн≥, солодк≥ ≥ г≥рк≥, св≥тл≥ ≥ чорн≥, стверджуюч≥ ≥ все руйнуюч≥; де удач≥ поЇднан≥ з невдачами, а надбанн¤ з втратами; все те, через що проходимо ≥ з чим зустр≥чаЇмось у своЇму житт≥, що надаЇ такий необх≥дний досв≥д на шл¤ху сходженн¤ до √орнього, до ¬ишнього.

| «м≥ст | ¬ початок |

17. Ќав≥що живе Ћюдина?

Ћюдина Ц це частина ≥ продовженн¤ ѕредв≥чного ƒерева ∆итт¤, продовженн¤ ¬севишнього в живому, розумному ¬сесв≥т≥, ¤кий сам Ї частиною того, що народжуЇ ¬севишн≥й, ≥ що Ї …ого продовженн¤м. ѕитаючи Днав≥що живе людина?Ф, ми питаЇмо: нав≥що нас створив Ѕог?, нав≥що ¬≥н створив ¬сесв≥т?, в чому задум ≥ мета ¬севишнього? якби ми знали... „и знаЇ рука ¤ка пише ц≥ р¤дки, про що думаЇ той, хто пише? ¬ межах можливого, ¤к частц≥ ¬севишнього, нам дарована св≥дом≥сть, душа, емоц≥њ ≥ почутт¤, можлив≥сть бути, жити, спод≥ватись, творити, любити. ¬ рамках ѕровид≥нн¤ Ѕожого, за невидимими порухами ƒумки ¬севишнього, за його п≥дтримки ≥ всеос¤жноњ любов≥ до “вор≥нн¤ свого, маЇмо пройти призначене нам, але не ¤к зомб≥, бо не таким хоче бачити Ѕатько д≥тей своњх, а в сп≥втворчост≥ з Ѕогом ≥ з любов`ю до Ќього.

| «м≥ст | ¬ початок |

18. „ому люди спочатку руйнують, а пот≥м починають захищати те, що зруйнували?

”важний погл¤д на природу в≥дразу пом≥тить двох нерозлучних супутниць: одна створюЇ, ≥нша руйнуЇ. Ћюдина виконуЇ обидв≥ функц≥њ: ≥ руйнуЇ, ≥ будуЇ .ќдна б≥льше, друга менше, але Ц ¤кби не руйнувалось те, що створено, чи було б м≥сце дл¤ утворенн¤ нового ≥ можливост≥, щоб його будувати?  азалось би, руйнац≥¤ Ц це погано. ј ¤к навчитись людин≥, ¤к п≥знати те чи ≥нше ¤вище, ту чи ≥ншу р≥ч, не роз≥бравши, не розр≥завши, не зруйнувавши? јле руйнуючи, людина порушуЇ переб≥г под≥й, зм≥нюЇ, хоч ≥ локально, майбутнЇ. –уйнац≥¤ може бути усв≥домленою ≥ неусв≥домленою. ”св≥домлена передбачаЇ побудову чогось нового, неусв≥домлена Ц хаос. ќстанн¤ виступаЇ в рол≥ стих≥њ; ≥нод≥ виникаЇ враженн¤, що вона не з вол≥ людськоњ. Ѕо коли все людство ц≥леспр¤мовано ≥, не думаючи, знищуЇ своЇ помешканн¤, дов≥вши планетарне середовище до еколог≥чноњ катастрофи, то питаЇш: люди це чи н≥ ? ≤ все ж , не зважаючи н≥ на що, а лише на досв≥д, можемо спод≥ватись, що людство опамТ¤таЇтьс¤ ≥ почне розбудовувати не мертв≥ оболонки навколо себе, а природне планетарне середовище.

| «м≥ст | ¬ початок |

19. „и можливе переселенн¤ душ ≥ чи залежить в≥д людини к≥льк≥сть вт≥лень на «емл≥?

« точки зору теор≥њ ≥нформац≥њ н≥чого неможливого в переселенн≥ душ не ≥снуЇ. якщо ≥нформац≥¤ записана на одному нос≥њ, то Ї засоби переписати њњ на ≥нший, головне щоб м≥стк≥сть нового була не меншою н≥ж старого. ѕод≥бн≥ м≥ркуванн¤ можна в≥днести ≥ до ментального т≥ла, а тому, посилаючись на у¤вленн¤ частини сусп≥льства про УдушуФ можна говорити про можлив≥сть перезапису, або, ¤к це називають, переселенн¤ душ≥. Ќаск≥льки можна дов≥р¤ти р≥зним джерелам, в ≥стор≥њ заф≥ксован≥ чисельн≥ випадки, коли св≥дом≥сть людини д≥лили дв≥, а той три р≥зних особи, коли в св≥домост≥ перед людською сутн≥стю ≥снувала ≥нша, коли р≥зн≥ сутност≥ УзаписувалисьФ на тваринах, деревах ≥ нав≥ть кам≥нн¤х. як ≥ наск≥льки це можливо - сказати важко, внасл≥док в≥дсутност≥ достов≥рноњ ≥нформац≥њ, але ¤кщо новий об`Їкт задовольн¤Ї вимогам перезапису-то лог≥чних перепон, ймов≥рно, не ≥снуЇ. ќднак, ¤кщо хоча б по одному параметру чогось недостаЇ-тут н≥чим не допоможеш.
÷≥лий р¤д св≥дчень говор¤ть про нов≥ вт≥ленн¤ наших душ у повторних народженн¤х. ƒехто з людей починаЇ згадувати реч≥ ≥ обставини про ¤к≥ вони не мали ран≥ше н≥¤коњ ≥нформац≥њ, ≥ нав≥ть починаЇ говорити на мовах ран≥ше н≥¤к до нього не причетних. ѕо¤снити ¤кимось ≥ншим чином под≥бн≥ реч≥ дуже важко, ¤кщо взагал≥ можливо. ƒе¤к≥ м≥ркуванн¤ говор¤ть на користь неодноразових вт≥лень, що нагадуЇ перех≥д людини з житт¤ в житт¤, ¤к ≥з класу в клас в школ≥. “а так само ¤к визначений пер≥од навчанн¤ в школ≥, так ≥снуЇ ≥ середн¤ к≥льк≥сть вт≥лень людини (близько тринадц¤ти раз) хоча Ї ≥ менша к≥льк≥сть, ≥ б≥льша. …мов≥рно все залежить в≥д тривалост≥ ≥ складност≥ задач≥, ¤ку душа вир≥шуЇ на «емл≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

20. ¬ ¤кому в≥ц≥ люди починають розум≥ти сенс свого житт¤?

¬ заданому питанн≥ два в≥дт≥нки. ѕерший в≥дноситьс¤ до Ўл¤ху ƒаного, до своЇњ власноњ ƒол≥ ≥, в ¤к≥йсь м≥р≥, до вибору конкретноњ профес≥њ (маЇтьс¤ на уваз≥, що к≥нцевого результату можна дос¤гнути за допомогою р≥зних У≥нструмент≥вФ, в даному випадку профес≥й). ѕ≥д цим кутом зору людина починаЇ розум≥ти в≥рн≥сть чи нев≥рн≥сть вибору уже п≥сл¤ набутт¤ профес≥њ. ўоб визначитись ран≥ше з в≥рн≥стю вибору, краще за все звернути увагу на все те, чим тоб≥ подобаЇтьс¤ займатись (маЇтьс¤ на уваз≥ ¤кась справа), ¤к≥ знанн¤ ≥ навички ти ≥нтуњтивно збираЇш на майбутнЇ. Ѕо кожна людина збираЇ ≥ бере з собою те, що може згодитись дл¤ виконанн¤ майбутньоњ задач≥.
ƒругий в≥дт≥нок сенсу житт¤ ховаЇтьс¤ в питанн≥ Упро м≥сце ≥ роль людини в будов≥ ≥ розвитку ¬сесв≥ту взагал≥ ≥ власноњ рол≥ конкретноФ. “аке питанн¤ найчаст≥ше виникаЇ або перед початком важливоњ життЇвоњ задач≥, або при њњ завершенн≥, коли п≥дводитьс¤ п≥дсумок прожитого ≥ вибираютьс¤ пр≥оритети на майбутнЇ. ¬ житт≥ людини це в≥дбуваЇтьс¤ при вступ≥ в доросле житт¤, в в≥ц≥ 14-18 рок≥в, ≥ в похилому в≥ц≥, коли зм≥нити щось практично неможливо. «вичайно ≥ в 14-18 рок≥в не вс≥ д≥ти задають соб≥ це питанн¤. ¬ б≥льшост≥ це майбутн≥ особистост≥, з б≥льш глибоким життЇвим призначенн¤м ≥ б≥льшою в≥дпов≥дальн≥стю за задач≥, ¤к≥ вони мають вир≥шити. «важаючи на те, що в житт≥ людини бувають моменти, ¤к≥ круто зм≥нюють напр¤мки думки ≥ обраного шл¤ху, можна оч≥кувати, що питанн¤ про сенс житт¤ ≥ його розум≥нн¤ може виникнути коли завгодно, особливо в складних ≥ важких ситуац≥¤х у житт≥. ≤ в цьому випадку необх≥дно памТ¤тати, що шл¤х житт¤ не завжди вимощений усп≥хом ≥ удачею, що дл¤ формуванн¤ глибокоњ Ћюдськоњ сутност≥ маЇмо пройти через випробуванн¤ не лише славою, владою, силою, усп≥хом, а й через незгоди, хвороби, невдач≥, тупиков≥ ситуац≥њ. ¬се, що даЇтьс¤ людин≥, це не лише сьогодн≥шн¤ тема, а й стар≥ борги, ≥ не виконан≥ уроки вчорашнього дн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

21. „и можна гарно вчитись ≥, взагал≥, чогось дос¤гнути в житт≥, ¤кщо кожного дн¤ маЇш думати про те, що поњсти ≥ в що од¤гнутись?  оли не маЇш найнеобх≥дн≥шого нав≥ть дл¤ ≥снуванн¤?

 ≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть набутого людиною залежить в≥д р≥вн¤ запит≥в ≥ можливостей. Ћюдин≥, що живе тваринним житт¤м, забезпеченн¤ умов ≥снуванн¤ не позначитьс¤ на запитах душ≥ ≥ розуму. ¬ той же час, ≥нша, незважаючи на нап≥вголодне ≥снуванн¤, т¤гнетьс¤ до п≥сн≥, поез≥њ, творчост≥. Ќе маючи достатку, вона под≥литьс¤ з ≥ншою останн≥м шматком хл≥ба, ≥ буде щасливою. “ак, на швидк≥сть сходженн¤ в ≥нтелектуальному ≥ духовному в≥дношенн≥ матер≥альне, в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥, впливаЇ, але не Ї визначальним. ¬изначальними Ї Ѕогом дан≥ можливост≥ розуму ≥ душ≥, та мета, ¤коњ ти хочеш дос¤гнути ≥ заради ¤коњ прийшов у цей св≥т. якщо в житт≥ людини, в њњ душ≥ чи в њњ св≥домост≥ с¤Ї доленосна з≥рка, то людина подолаЇ все ≥ все пройде, не зважаючи н≥ нащо. ј чи св≥титиме з≥рка нам в нашому житт≥, залежить не лише в≥д Ѕога, а й в≥д нас самих.

| «м≥ст | ¬ початок |

22. якщо житт¤ на «емл≥ загине, то чи зможе воно в≥дродитись?

ћожлив≥ два вар≥анти загибел≥ живого на «емл≥ - повне знищенн¤ нос≥њв генетичноњ ≥нформац≥њ ≥ часткове (¤к окремий випадок - загибель людства). ¬ першому випадку знадобитьс¤ новий "пос≥в" житт¤ за допомогою комет, або ≥нших небесних посланц≥в, за допомогою сон¤чного пром≥нн¤ ≥ ≥нформац≥њ, ¤ку воно несе з в≥дтворенн¤м живого через воду ≥, нарешт≥, ¤кщо сама «емл¤ запрограмована на по¤ву живого ≥ розумного (¤к ¤блун¤ на те, що на етап≥ плодоношенн¤ завТ¤зуютьс¤ ≥ визр≥вають ¤блука).
¬ другому випадку живе пройде знову той же шл¤х, що до нього уже в≥дбувавс¤. ќсь т≥льки ск≥льки часу знадобитьс¤ на в≥дтворенн¤ живоњ б≥осфери «емл≥? Ѕо знаЇмо принцип: косм≥чним под≥¤м - косм≥чн≥ в≥др≥зки часу.

| «м≥ст | ¬ початок |

23. „ому у ¬сесв≥т≥ все народжуЇтьс¤, а пот≥м помираЇ?

” ¬сесв≥т≥ все, що народжуЇтьс¤, маЇ своЇ призначенн¤, свою задачу, п≥сл¤ виконанн¤ ¤коњ воно стаЇ не т≥льки непотр≥бним, а ще й м≥шаЇ подальш≥й еволюц≥њ все, що виконало призначенн¤, свою задачу, м≥шаЇ подальш≥й еволюц≥њ маЇ бути зруйнованим, або померти ≥ розпастись до стану придатного дл¤ запису новоњ ≥нформац≥њ ≥ створенн¤ новоњ системи на вир≥шенн¤ новоњ задач≥. —мертний сам ¬сесв≥т, бо в≥н теж створений (¤к би ми т≥льки знали, з ¤кою метою?). Ѕезсмертн≥ у ¬сесв≥т≥ лише наш≥ душ≥, ≥скри бож≥, ≥скри того, що називаЇмо ƒухом ѕредв≥чним.

| «м≥ст | ¬ початок |

24. „ому люди живуть так мало?

“ривал≥сть житт¤ людини обмежена тривал≥стю задач, ¤к≥ вона маЇ вир≥шити в своЇму житт≥. ќдною з найважливих задач Ї вихованн¤ наступного покол≥нн¤, своњх д≥тей. ≤ на вс¤кий випадок, дл¤ над≥йност≥, ¤кщо щось станетьс¤ з д≥тьми Ц необх≥дн≥стю Упоставити на ногиФ онук≥в. ћожливо, що саме на такий ≥нтервал часу ≥ розрахована життЇздатн≥сть нашого орган≥зму.

| «м≥ст | ¬ початок |

25. як уникнути самотност≥?

—амотн≥сть Цце ситуац≥¤, коли ти н≥кому не потр≥бний, коли оточуюче сусп≥льство живе своњм, незалежним в≥д тебе житт¤м. ≤ хоча багато хто говорить про свободу д≥њ, житт¤, думки, тим не менше кожна людина лише маленька кл≥тинка того орган≥зму, ¤кий називаЇтьс¤ сусп≥льством, ≥ кожна людина в≥дчуваЇ себе щасливою, а житт¤ повноц≥нним, коли вона необх≥дна, корисна складова цього сусп≥льства. “ож варто подумати про добро дл¤ оточуючих тебе людей, першому прот¤гнути руку ≥ першому щиро посм≥хнутись ≥ншому, допомогти не оч≥куючи б≥льшого у в≥дпов≥дь. ≤ до вас пот¤гнутьс¤ ≥нш≥, особливо коли ви добр≥ ≥ розумн≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

26. ўо впливаЇ на формуванн¤ особистост≥?

‘ормувати можна лише з того, що Ї. якщо в≥д народженн¤ маЇмо УалмазФ, зробити з нього д≥амант можна; ¤кщо ж народилась цеглина, то ск≥льки не грани Ц д≥амант не отримаЇш. ѕо в≥дношенню до особистост≥ дуже важливо з самого початку розум≥ти, що маЇмо, а пот≥м уже вир≥шувати, що ≥ ¤к формувати.
‘ормуванн¤ особистост≥ п≥сл¤ народженн¤ визначаЇтьс¤ багатьма факторами, найважлив≥шими серед ¤ких Ї духовно-≥нформативний стан ≥ морально-етн≥чн≥ ц≥нност≥ в с≥мТњ, в школ≥, в сусп≥льств≥. Ѕо люди давно пом≥тили, що Уз ким поведешс¤, в≥д того ≥ наберешс¤Ф, в ¤кому середовищ≥ виховуЇшс¤, такий ≥ самФ, Уживучи в багн≥, важко залишитись чистимФ, та тому под≥бне.
ўе одним важливим фактором Ї на¤вн≥сть потреби (потенц≥ал≥в) дл¤ розвитку розуму ≥ душ≥. Ќеобх≥дно щоб дитина жила в пост≥йному деф≥цит≥ ≥нформац≥њ ≥ духовност≥ при тому щоб вона њх усв≥домлювала ≥ в≥дчувала; розум≥ла необх≥дн≥сть в набутт≥ того та ≥ншого ≥ в≥рила в можлив≥сть дос¤гненн¤ омр≥¤ного ≥ бажаного. Ѕо ¤кщо в≥дсутн≥ внутр≥шн≥ стимули, немаЇ прагненн¤ душ≥ ≥ розуму Ц зробити щось майже неможливо. —илом≥ць когось довго т¤гнути не можна. “им б≥льше наперек≥р дол≥.
√овор¤чи про формуванн¤ особистост≥ сл≥д памТ¤тати принцип  ороленка- юр≥: обТЇкт формуЇ середовище, середовище формуЇ обТЇкт. “о ж говор¤чи про формуванн¤ особистост≥ необх≥дно пост≥йно памТ¤тати, що дл¤ усп≥ху сл≥д зусилл¤ спр¤мувати в двох напр¤мках: працюючи над формуванн¤м особистост≥ не забувати про формуванн¤ середовища п≥д особист≥сть.
≤ все ж, все що сказано, це лише ≥нструмент ≥ технолог≥њ при на¤вност≥ головного - мети в житт≥, призначенн¤ на «емл≥ ≥ Ўл¤ху ƒаного.

| «м≥ст | ¬ початок |

27. як знайти свою другу половину?

¬ народ≥ кажуть, що спочатку шлюб заключаЇтьс¤ на небесах, а пот≥м на земл≥. Ѕог створив живе так, що дл¤ того щоб воно було б≥льш ст≥йким ≥ могло швидше пристосовуватись до зм≥н в середовищ≥ ≥снуванн¤ Ц воно маЇ бути двостатевим. “а зважаючи на багатоскладову будову людини сл≥д говорити про Уполюсн≥стьФ на вс≥х р≥вн¤х будови людини. Ќайкраще п≥дход¤ть один одному т≥ чолов≥к ≥ ж≥нка, ¤к≥ полюсн≥ не лише ф≥зично, але й ментально ≥ духовно, ¤к доповненн¤ один одному.
якщо зустр≥ч запланована в ваш≥й дол≥, то ви обовТ¤зково зустр≥нете свою половину. ј от ¤кщо така зустр≥ч не Ї визначальною ≥ вар≥ант≥в може бути багато, то тод≥, щоб обрати, точн≥ше вибрати те, що хочеш, треба не т≥льки шукати, а ще й мати можлив≥сть вибору. ¬ першому випадку ви зразу зрозум≥Їте, що це саме той чи та, без кого все втрачаЇ сенс; в другому Ц це ще й звичка ≥ пристосуванн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

28. „и можна по долон¤х передбачити долю?

“ак само, ¤к по зовн≥шн≥х ознаках рослини, тварини, машини можна багато сказати про њх можливост≥ ≥ њх майбутнЇ, так само ≥ по багатьох зовн≥шн≥х рисах людини, в тому числ≥ ≥ по долон≥, можна багато сказати про њњ можливост≥ ≥ майбутнЇ. —труктури ≥ в≥зерунки долон≥ формуютьс¤ внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми факторами, а тому на них в≥дкарбован≥ спадков≥ особливост≥ ≥ хвороби , сильн≥ ≥ слабк≥ сторони орган≥зму ≥ окремих орган≥в. ƒодатков≥ в≥зерунки ≥ форми додають зовн≥шн≥ фактори, особливо ф≥зичн≥ навантаженн¤ ≥ середовище ≥снуванн¤. ¬се перераховане сп≥льне дл¤ вс≥х людей. јле багато залежить ще й в≥д призначенн¤ людини. якщо вона йде шл¤хом музиканта у нењ можуть бути б≥льш розвинутими в≥д народженн¤ пальц≥, слух ≥ тому под≥бне. Ќа т≥й же долон≥ можна пом≥тити ≥ дещо з того, що Ї доленосним дл¤ даноњ людини, але це ще не значить, що саме так воно ≥ буде.  ажуть, ¤кщо на л≥в≥й долон≥ можна побачити те, що призначено (вона менш зад≥¤на в житт≥) то на прав≥й Ц реал≥зац≥ю призначеного, ¤ка часто досить суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д першого.

| «м≥ст | ¬ початок |

29. „и можуть бути щасливими одинок≥, сам≥тн≥ люди?

ј що взагал≥ ми розум≥Їмо п≥д щаст¤м? ” кожноњ людини своЇ у¤вленн¤ про щаст¤. ќдна людина мр≥Ї хоч раз вдосталь поњсти: коли мр≥¤ зд≥йснилась вона щаслива, друга Ц з≥гр≥тись, трет¤ Ц випити кружку прохолодноњ джерельноњ води, четверта щаслива тод≥, коли н≥чого не болить. ÷е щаст¤ задоволенн¤ запит≥в т≥ла. ≤нша категор≥¤ Ц задоволенн¤ запит≥в розуму, ментального т≥ла людини. „и то ти вир≥шив важку задачу з математики, чи вивчив складний алгоритм ¤коњсь технолог≥њ, чи взнав щось важливе ≥ ц≥каве, чогось дос¤гнув через перепони ≥ труднощ≥ Ц настаЇ мить щаст¤, мить задоволенн¤ дос¤гнутим результатом. ўе одна категор≥¤ Ц це щаст¤ душ≥, щаст¤ повТ¤зане з емоц≥йною сферою, з взаЇмов≥дносинами, дос¤гненн¤ми в духовн≥й област≥, в област≥ творчост≥.
як бачимо Ц щаст¤ р≥ч ≥ндив≥дуальна ≥ залежить в≥д р≥вн¤ розвитку ≥ р≥вн¤ запит≥в самоњ людини. јле в кожному раз≥ це дос¤гненн¤ бажаного результату, або хоча б маленьких позитивних результат≥в на шл¤ху до омр≥¤ного. ѕри цьому УзатратиФ можуть бути набагато б≥льшими за дос¤гненн¤, р≥ч не в т≥м. –≥ч в ≥ншому Ц ¤ зм≥г дос¤гнути бажаного!
¬ залежност≥ в≥д поставленоњ задач≥, в≥д улаштованост≥ св≥домост≥ ≥ серц¤ щасливими можуть бути ≥ одинок≥ люди. „асто такими в≥дчувають себе т≥, хто н≥чого кр≥м г≥ркоти ≥ бол≥ не отримував в≥д людського оточенн¤. јле це окрем≥ випадки ≥ вони характерн≥ б≥льш дл¤ ф≥з≥олог≥чного стану. якщо ж людина ≥де шл¤хом ≥нтелектуального ≥ духовного пошуку, то поза сусп≥льством власн≥ дос¤гненн¤ практично завжди втрачають ц≥нн≥сть ≥ сенс, а тому в≥дчутт¤ щаст¤ можливе в цих випадках лише за оц≥нкою результату сусп≥льством, або в над≥њ на позитивну оц≥нку в майбутньому.

| «м≥ст | ¬ початок |

30. „ому людин≥ ≥нод≥ кажетьс¤, що де¤к≥ под≥њ вже колись були?

ƒ≥йсно, в житт≥ практично кожного з нас мали м≥сце под≥њ ≥ мит≥, коли нам казалось, що те, що в≥дбуваЇтьс¤ уже з нами було. ѕо¤снень, звичайно з нашоњ точки зору, може бути два. ѕерше - це спогад про запрограмован≥ нам "точки" нашого бутт¤, мимо ¤ких ми не можемо пройти ≥ ¤к≥ Ї дл¤ нас визначальними. ÷е те, що можна в≥днести до скелетноњ частини бутт¤ власного ≥ бутт¤ ¬сесв≥ту (бо ¤кщо в систем≥ не задано наперед близько 75% закон≥в, принцип≥в, структур, оператор≥в ≥ всього того, що необх≥дно дл¤ ст≥йкого функц≥онуванн¤ системи, то така система ви¤витьс¤ нест≥йкою ≥ маЇ зруйнуватись). ƒругим по¤сненн¤м може бути ≥дентичн≥сть багатьох ситуац≥й в нашому жит≥, бо кожна система на своЇму шл¤ху часто-густо перетинаЇ траЇктор≥ю пройденого - на зразок фазовоњ траЇктор≥њ в ф≥зиц≥.
«вичайно, окреслен≥ вар≥анти не Їдин≥, ≥, можливо, взагал≥ не мають н≥¤кого в≥дношенн¤ до д≥йсност≥, але, на жаль, ≥нших по¤снень не маЇмо. ћожливо взагал≥ наш≥ в≥дчутт¤ не мають н≥¤кого в≥дношенн¤ до ф≥зичноњ реальност≥, а пор≥вн¤нн¤ йде лише на р≥вн≥ ≥нформац≥йних портрет≥в, причому не обовТ¤зково власних. Ќаприклад, те, що бачиш ти, уже бачив хтось ≥нший, а ти лише ¤кимось чином торкнувс¤ тоњ ≥нформац≥њ, через св≥дом≥сть ≥ншоњ ≥стоти, чи через планетарний "компТютер". ’то знаЇ?

| «м≥ст | ¬ початок |

31. „и може спостер≥гати за нами людина п≥сл¤ смерт≥?

¬ безпосередньому досв≥д≥ людини ≥нформац≥¤ про Дпотойб≥чнеФ ≥снуванн¤ в≥дсутн¤. «а твердженн¤м декого з тих, хто пережив кл≥н≥чну смерть, вони п≥сл¤ нењ спостер≥гали за тим, що в≥дбувалось з њх т≥лом ≥ людським оточенн¤м немов би з гори, при тому, що њх н≥хто не бачив. ¬ той же час за св≥дченн¤м учасник≥в под≥й все в≥дбувалос¤ саме так, ¤к бачив (хоч ≥ не м≥г бачити) померлий в час кл≥н≥чноњ смерт≥.
«г≥дно з традиц≥¤ми ≥ у¤вленн¤ми багатьох народ≥в душа на прот¤з≥ трьох д≥б знаходитьс¤ поблизу т≥ла ≥ лише п≥сл¤ цього залишаЇ м≥сце под≥й, через 9 дн≥в Ц родову г≥лку, а через 40 дн≥в Ц «емлю. ѕод≥бний розвиток под≥й не Ї законом≥рн≥стю. ≤нод≥ та сутн≥сть, ¤ку називаЇмо душею, залишаЇтьс¤ впродовж значного в≥др≥зку часу б≥л¤ м≥сц¤ под≥й ≥ зв≥сно може спостер≥гати за нами.
ќкр≥м того, що називаЇмо ДдушамиФ, в оточуючому простор≥ ≥снують жив≥ системи, ¤ких ми не можемо спостер≥гати ≥з-за в≥дсутност≥ в них ф≥зичного ДскафандруФ. ¬≥дом≥ спроби њх фотографуванн¤, сп≥лкуванн¤ на сеансах сп≥рит≥в (сп≥ритизм), однак достов≥рноњ ≥нформац≥њ про цю форму ≥снуванн¤ ми не маЇмо. «важаючи на те, що дл¤ свого ≥снуванн¤ так≥ сутност≥ мають споживати енерг≥ю, можна спробувати досл≥дити справедлив≥сть под≥бних тверджень. ѕерш за все, ц≥ ≥стоти мають концентруватись б≥л¤ джерел енерг≥њ, по-друге, Ц зменшувати потоки енерг≥њ за рахунок њњ споживанн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

32. „и можна дос¤гнути в≥чного житт¤ у майбутньому?

Ќав≥ть ¬сесв≥т не в≥чний ≥ час його ≥снуванн¤ залежить в≥д задуму “ворц¤ ≥ задач, що вир≥шуютьс¤ цим ¬сесв≥том. “ож мова може ≥ти лише про продовженн¤ житт¤ в б≥олог≥чному вигл¤д≥. «вичайно, можлив≥ подовженн¤ житт¤ ≥снують, ось т≥льки наск≥льки доц≥льне це подовженн¤?  ожна система доц≥льна в певних межах часу ≥ в певних умовах ≥снуванн¤. «гадаймо, наприклад, паровий двигун, подовжити функц≥онуванн¤ ¤кого можна на досить тривалий терм≥н. “≥льки кому в≥н в тому вигл¤д≥, ¤кий мав сто рок≥в тому, нин≥ потр≥бен?

| «м≥ст | ¬ початок |

33. ўо таке житт¤?

∆итт¤ поЇднуЇ в соб≥ дв≥ загадки, дв≥ таЇмниц≥ дл¤ людини. ѕерша Ц що робить ≥нертну матер≥ю живою? (рухливою?). Ќе в зм≥ст≥ механ≥чного руху, а ц≥леспр¤мованого? (осмисленого?). ўо робить складну, з точки зору другого початку термодинам≥ки, невр≥вноважену систему ст≥йкою? Ќа перший погл¤д Ц це пост≥йний пот≥к енерг≥њ через багатоелементну, замкнуту по к≥лькох параметрах систему. якщо при тому ще й забезпечуютьс¤ де¤к≥ граничн≥ умови, то зг≥дно з теоремою ≈шб≥, в так≥й систем≥ виникнуть досить складн≥ структури, що в≥дпов≥датимуть (будуть ст≥йкими) даним початковим ≥ граничним умовам. «авд¤ки тому, що ¬сесв≥т побудований на хвильовому принцип≥ фрактальност≥ з використанн¤м механ≥зму зворотного звТ¤зку, можемо по¤снити ускладненн¤ орган≥зму ≥ його розмноженн¤, але ¤к по¤снити почутт¤ ≥ емоц≥њ, фантаз≥њ ≥ абстрактне мисленн¤, думки ≥ творч≥сть? ¬≥дпов≥дь, ¤ку можна дати, одна: окр≥м матер≥њ необх≥дна ще, ¤к м≥н≥мум, одна складова, те, що називаЇтьс¤ ДдухомФ, душею. Ќеобх≥дно те, що не досл≥джуЇтьс¤ ф≥зикою, що знаходитьс¤ за межами њњ територ≥њ, але без розум≥нн¤ ¤кого людина не зможе в≥дпов≥сти на перше питанн¤.
ƒруга загадка: Ц що робить житт¤ ≥ еволюц≥ю осмисленими, ц≥леспр¤мованими? “ак, ми знаЇмо, що будова ¬сесв≥ту ≥ розум ¬сесв≥ту в≥дпов≥дають одне одному. ћожемо також говорити про те, що вони п≥дтримуютьс¤ завд¤ки енерго- ≥нформац≥йному приводу з поза меж ¬сесв≥ту. јле зв≥дки в≥н д≥Ї ≥ ¤ка —ила програмуЇ ≥ п≥дтримуЇ еволюц≥ю?
Ќа дану мить можемо досить багато сказати про окрем≥ сторони бутт¤, але, нажаль, найголовн≥шого ми ще не розум≥Їмо, бо це знаходитьс¤ поза межами ¬сесв≥ту ≥ нашоњ св≥домост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

34. „и можна сп≥лкуватись з душами померлих?

—п≥лкуванн¤ з душами померлих може Дв≥дбуватисьФ по-р≥зному. Ќайчаст≥ше мова йде про технолог≥ю Дсп≥ритизмуФ. ƒосл≥дженн¤м ц≥Їњ технолог≥њ займавс¤ нав≥ть ƒ. ћендЇлЇЇв, але отримати ¤к≥сь достов≥рн≥ результати не зм≥г. ¬ той же час, на¤вн≥сть хоч ≥ невеликоњ, але результативноњ частини досл≥д≥в п≥дтверджуЇ тезу, що Ддиму без вогню не буваЇФ. ≤снуЇ ¤кийсь складний механ≥зм звТ¤зку з ¤кимось ≥нформац≥йним полем, не обовТ¤зково ДдушеюФ померлого. ћожливо це б≥опланетарний ДкомпТютерФ (ноосфера по ¬ернадському), можливо ≥нформац≥йний арх≥в (б≥бл≥отека) пережитого, можливе п≥дключенн¤ до програми розвитку живого на земл≥, можливо спостер≥гаЇмо д≥йсно контакт з душами померлих. Ќ≥чого конкретного сказати з цього приводу н≥хто не може. ÷¤ область реальност≥ ще чекаЇ своњх допитливих ≥ обережних досл≥дник≥в, бо ¤кби все було ДпростоФ ≥ не мало ДособливихФ насл≥дк≥в, людство давно б навчилось користуватись тим, що може бути йому корисним. јле всьому св≥й час.

| «м≥ст | ¬ початок |

35.  ажуть, що все, що робить людина, повертаЇтьс¤ до нењ. „и правда це?

” детерм≥нованому св≥т≥, де Ї причина ≥ насл≥док, все, що було ≥ Ї може впливати на майбутнЇ. ¬се, що робить людина, впливаЇ на њњ подальшу долю. ” наших пращур≥в цей закон називавс¤ законом  ари, в≥домого нин≥ ¤к закон  арми. ” цього закону Ї одна особлив≥сть Ц це закон невизначеноњ д≥њ. ¬ залежност≥ в≥д р≥вн¤ думки ≥ р≥шенн¤, що приймаЇ людина, в≥д територ≥њ ≥ м≥сц¤ д≥њ прийн¤того р≥шенн¤ насл≥дки можуть бути суттЇвими ≥ непом≥тними, миттЇвими ≥ довготривалими. ќсобливо в≥дчутними Ї р≥шенн¤ на перехрест¤х, на роздор≥жж¤х, на перевалах, на зламах ≥ розривах дол≥, р≥шенн¤ що визначають майбутн≥ област≥ д≥њ ≥ ≥снуванн¤ людини. ≤нод≥ достатньо одного кроку ≥ одного слова, щоб розплачуватись за них все житт¤. ≤нод≥ д≥¤ цього закону ще тривал≥ша. ≤ тод≥ за ваш≥ вчинки ≥ ваш≥ думки розплачуватимутьс¤ ще й ваш≥ р≥дн≥ ≥ знайом≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

36. „ому ран≥ше д≥ти не пили, не курили, не вели розпутне житт¤, а зараз все це скр≥зь?

ƒ≥ти завжди залишаютьс¤ д≥тьми ≥ завжди коп≥юють старших, переймають у них соц≥альн≥ модел≥ житт¤, вчатьс¤ всьому тому, що бачать ≥ чують. ƒ≥ти Ц це продукт сусп≥льства, ¤ке сусп≥льство Ц так≥ й д≥ти. ¬ кого вчитись дитин≥, коли практично все сусп≥льство вражено пал≥нн¤м, алкогол≥змом, поганими звичками; коли вс≥ масов≥ засоби ≥нформац≥њ, не зважаючи на насл≥дки, пропонують найг≥рше, що може бути у людини, в ¤кост≥ найкращого: жорсток≥сть, насилл¤, розпутство. ‘≥налом ц≥Їњ сп≥рал≥, що розкручуЇтьс¤, може бути лише самознищенн¤ сусп≥льства, побудованого на пороках. « ≥ншого боку, зростанн¤ зла ≥н≥ц≥юЇ ≥ зростанн¤ добра. “а дл¤ цього необх≥дно щоб зТ¤вились т≥, хто несе, ¤к ст¤г, любов, доброту, люд¤н≥сть, т≥, у кого не душа слугуЇ т≥лу ≥ порокам, а у кого т≥ло обслуговуЇ душу.

| «м≥ст | ¬ початок |

37. „ому ран≥ше вс≥ люди були р≥вн≥, а зараз н≥?

–≥вн≥сть може бути за можливост¤ми людини ≥ за функц≥¤ми, ¤к≥ вона виконуЇ. ”же в≥д народженн¤ людина дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ одна в≥д одноњ. ќдна Ц силою, друга Ц моторн≥стю, трет¤ Ц розумом, четверта Ц талантами, а тому про р≥вн≥сть год≥ говорити. ѕро р≥вн≥сть згадують лише в двох випадках Ц коли це використовуЇтьс¤ з визначеною метою ≥ перед Ѕогом, де ми д≥йсно вс≥ р≥вн≥, бо ми вс≥ його д≥ти. ѕро р≥вн≥сть говорили в рад¤нськ≥ часи; звичайно, про р≥вн≥сть функц≥ональну, або р≥вн≥сть табуна. јле ≥ в табун≥ Ї своњ вожаки ≥ його п≥дручн≥. ј тому ≥ така р≥вн≥сть була лише на словах. ћайже вс≥ розум≥ють, що р≥вност≥ не ≥снувало ≥ не ≥снуЇ. ™ ≥Їрарх≥¤. јле ≥Їрарх≥њ бувають р≥зн≥: ≥Їрарх≥њ духу, ≥Їрарх≥њ розуму, ≥Їрарх≥њ грошей, ≥Їрарх≥њ зла ≥ п≥длост≥, ≥Їрарх≥¤ насилл¤ ≥ тому под≥бного. ¬≥дпов≥дно ≥ критер≥њ р≥вност≥ формулюютьс¤ за ознакою ≥Їрарх≥њ сусп≥льства, за м≥сцем людини у ц≥й ≥Їрарх≥њ.

| «м≥ст | ¬ початок |

38. „и може смерть бути пор¤тунком в≥д житт¤?

„и може бути пор¤тунком втеча з уроку в≥д контрольноњ?  ожен розум≥Ї, що пропущену тему все р≥вно вчити ≥ здавати прийдетьс¤. “ак, можна д≥йсно вибрати небутт¤, ¤к пор¤тунок в≥д житт¤. јле смерть б≥олог≥чна, це не смерть душ≥. ≤ прийдетьс¤ знову повертатись до староњ УневивченоњФ теми. якщо ж не здаси тему вдруге, втретЇ Ц то може УдискетаФ запорчена, ≥ пора њњ викинути на см≥тник?
 азав ≤сус ’ристос: У≤ не б≥йтесь вбиваючих т≥ло, душ≥ ж не в змоз≥ вбити. Ѕ≥йтесь тих, хто душу в г≥Їн≥ огненн≥й погубити можеФ.
Ќе може смерть бути пор¤тунком в≥д житт¤. ј та людина, ¤ка наважуЇтьс¤ на такий крок, наражаЇтьс¤ на багато б≥льш≥ неприЇмност≥, бо не ≥снуЇ т¤жчого гр≥ха, н≥ж самогубство. ќстаннЇ виправдане лише тод≥, коли Ї самопожертвою заради житт¤ ≥нших.

| «м≥ст | ¬ початок |

39. „ому так легко потрапити до поганоњ компан≥њ ≥ важко знайти гарну?

ƒо складу поганих компан≥й вход¤ть, ¤к правило, люди з обмеженими в≥д природи, або з власних л≥нощ≥в, можливост¤ми. ќбТЇднавшись в УзграюФ так≥ люди отримують переваги зграњ; але зграю обТЇднують не висок≥ моральн≥ принципи, не пошук ≥нтелекту ≥ душ≥, а задоволенн¤ ф≥з≥олог≥чних потреб ≥ низьк≥, тваринн≥ ≥нстинкти. „им б≥льша за чисельн≥стю згра¤, тим вона сильн≥ша. Ќе оп≥куючись високою метою ≥ мораллю члени зграњ зат¤гують у своњ тенета таких же самих, закомплексованих ≥ не закомплексованих, бажаючих в≥дчути власну вагом≥сть за рахунок можливостей зграњ. Ќа дитину чи п≥дл≥тка, що вийшли на вулицю, не чекають ≥нтелектуали ≥ таланти, вони кожний сам по соб≥, вони зайн¤т≥ своњми справами; зате члени зграй скр≥зь ≥ вих≥д один: або ти приЇднуЇшс¤ до ¤коњсь зграњ ≥ живеш за њњ законами, або згра¤ УзагризаЇФ жертву.
√арн≥ компан≥њ утворюютьс¤ р≥дко ≥ то т≥льки тод≥, коли необх≥дно вир≥шити важлив≥ ≥ висок≥ задач≥ дл¤ сусп≥льства, або хоча б дл¤ оточуючих. ѕод≥бн≥ задач≥ вимагають люд¤ност≥ й самопожертви, а хто њх виховуЇ у д≥тей? √арну компан≥ю ДвирощуютьФ, ¤к сад: а коли тим н≥хто не займаЇтьс¤, ростуть бурТ¤ни.

| «м≥ст | ¬ початок |

40. „ому одн≥ народжуютьс¤ ген≥¤ми, а ≥нш≥ н≥?

—кладн≥сть будови св≥домост≥ залежить в≥д задач≥, покладеноњ на людину. ≤ навпаки: складну задачу може виконати лише складна ≥ багата за можливост¤ми людина. ≤ так само ¤к живе може народитись лише в≥д живого, а розумне в≥д розумного, так ≥ ген≥й не народитьс¤ в≥д УчайникаФ (маЇтьс¤ на уваз≥ структурно ≥ за Упрограмним забезпеченн¤мФ) —л≥д також врахувати, що у Дтретьому клас≥Ф важко розраховувати народитись генеральним конструктором, знаменитим математиком чи ген≥альним композитором. “ож всьому св≥й час, ≥ кожному своЇ призначенн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

41. „и правда, що вс¤ необх≥дна ≥нформац≥¤ дл¤ житт¤ людини закладаЇтьс¤ ще до народженн¤, ≥ що там уже Ї ≥нформац≥¤ про минул≥ житт¤ людини?

ќдним з перших увагу на на¤вн≥сть програмноњ ≥нформац≥њ в св≥домост≥ народжених звернув ≤.¬.√ьоте, ¤кий висловивс¤ наступним чином: ¤кби в св≥домост≥ людини не було пон¤тт¤ (матриц≥) кольорового баченн¤, людина б н≥коли не побачила св≥т кольоровим , бо не ≥снуЇ кольорових атом≥в ≥ кольорових промен≥в. “акими ми бачимо њх завд¤ки Упрограмному модулюФ кольорового баченн¤, з ¤ким народжуЇмось.
÷ю тему п≥дхопив через стол≥тт¤ «≥гмунд ‘рейд, вв≥вши в об≥г пон¤тт¤ Уархетип≥вФ - свого роду програмних модул≥в повед≥нки живоњ ≥стоти в навколишньому ¬сесв≥т≥. “ак≥ загальн≥ пон¤тт¤ ¤к прост≥р, час, рух, емоц≥њ, почутт¤ та тому под≥бне уже запрограмован≥ в людин≥ ще до народженн¤ (згадайте дхарми Ѕудди Ц в≥чно пануюч≥ над ¬сесв≥том божественн≥ закони ≥ принципи, ¤ким п≥дкорюютьс¤ нав≥ть боги ). ѕродовжив свого вчител¤  арл ёнг, дещо видозм≥нивши УархетипиФ на УейдосиФ - не просто Упрограмн≥ модул≥Ф людини, а предв≥чн≥ ≥ незм≥нн≥ модульн≥ закони ≥ принципи, за ¤кими ще до народженн¤ програмуЇтьс¤ св≥дом≥сть дитини.
«вичайно, та ≥нформац≥¤, з ¤кою народжуЇтьс¤ дитина, недостатн¤ дл¤ њњ житт¤ ≥ розвитку, тож в подальшому вона сама здобуваЇ те ≥нформац≥йне ≥ психолог≥чне забезпеченн¤, що необх≥дне, разом з базовими пон¤тт¤ми дл¤ формуванн¤ св≥тогл¤ду.
«а де¤кими сучасними г≥потезами ≥нформац≥йн≥ модул≥ починають Увпл≥татисьФ в будову дитини з третього м≥с¤ц¤ в≥д зачатт¤ ≥ це попереднЇ програмуванн¤ зак≥нчуЇтьс¤ на п`¤тому м≥с¤ц≥ ваг≥тност≥. –азом з загальними УпрограмамиФ в цей же час надаютьс¤ де¤к≥ Умодул≥Ф ≥ на подальшу долю людини в залежност≥ в≥д њњ призначенн¤.
ѕоб≥чн≥ докази говор¤ть на користь того, що людина живе не одне житт¤, ≥ що з новим народженн¤м з нею залишаЇтьс¤ необх≥дна дл¤ подальшого сходженн¤ (навчанн¤) частина минулого досв≥ду. якщо дитина в 2-3 роки починаЇ складати в≥рш≥, чи музику, чи ви¤вл¤Ї зд≥бност≥ до математики, до малюванн¤ та тому под≥бне, то це не просто так. ѕо¤снити под≥бн≥ зд≥бност≥ природними умовами, тим б≥льше випадков≥стю, неможливо. ™диним по¤сненн¤м, ймов≥рно, може бути або про¤в досв≥ду минулого житт¤, або додаткове спец≥ал≥зоване УпрограмнеФ забезпеченн¤ (наприклад, з боку планетарного розуму-теж г≥потеза) на майбутнЇ призначенн¤ на «емл≥.
“а все це лише г≥потези, г≥потезиЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

42. як можна зм≥нити житт¤, коли не маЇш влади, щоб його перебудувати?

¬лада Ц пон¤тт¤ в≥дносне. « теор≥њ керуванн¤ в≥домо, що одну ≥ ту ж д≥ю можна виконати зусилл¤ми семи ос≥б (приблизно ) нижчого рангу або одн≥Їю особою вищого рангу. ÷е правило момент≥в у ф≥зиц≥. ѕ≥двищенн¤ рангу на один р≥вень зб≥льшуЇ плече (ричаг јрх≥меда) приблизно на пор¤док. « цього правила вит≥каЇ, що заблокувати владне р≥шенн¤ можна лише колективно. ќдну г≥лочку зламати легко, а попробуйте зламати в≥ник. «вичайно, ¤кщо в ньому г≥лочки гарно зв`¤зан≥ Їдиною метою ( бо ≥ в≥ник по одн≥й г≥лочц≥ поламати теж легко ). ѕротисто¤ти влад≥ можна лише колективно, ≥ не оч≥куючи, що це зробить за тебе хтось, а Увс≥ разом ≥ вс≥ в≥дразуФ. ѕоки люди цього не зрозум≥ють-з ними можна робити, що заманетьс¤-опору не буде.
Ќа жаль отримавши владу, чи в протисто¤нн≥ з владою житт¤ на краще не зм≥нити, бо той, хто Увбив дракона сам стаЇ дракономФ, зл≥шим, добр≥шим, сильн≥шим, орган≥зованим, але драконом. ўоб зм≥нити житт¤ на краще по зм≥сту ≥ по сут≥-необх≥дно зм≥нити стан св≥домост≥ сусп≥льства. ¬ цьому в≥дношенн≥ влада може допомогти, але головними арх≥текторами новоњ, кращоњ ”крањни ≥ житт¤ в н≥й можуть бути лише вчител≥ та довг≥ роки њх прац≥ на нив≥ осв≥ти, вихованн¤, формуванн¤ нових покол≥нь, з новою св≥дом≥стю. јле дл¤ цього ще треба виховати самих учител≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

43. „и потр≥бн≥ азартн≥ ≥гри?

¬ кожному випадку гра-це моделюванн¤ ситуац≥й реального житт¤, це моделюванн¤ Їдиноборства з ¤вищами природи, з представниками б≥осфери, а б≥льше всього з соб≥ под≥бними. –≥дше-це модел≥ дос¤гненн¤ мети: д≥¤ти через вс≥ перепони до к≥нцевоњ точки, вир≥шити ребуси ≥ задач≥ та тому под≥бне. „ерез гру дитина усв≥домлюЇ навколишн≥й ¬сесв≥т, вчитьс¤ ор≥Їнтуватись ≥ жити в ньому. √ра супроводжуЇ нас все житт¤. ѕридив≥тьс¤ до повед≥нки оточуючих ¬ас людей: њх сп≥лкуванн¤ це теж УграФ за тими чи ≥ншими правилами, своЇр≥дний реальний УтеатрФ. √остроту почутт≥в ≥ емоц≥й в гр≥ поглиблюють ≥ п≥дсилюють значим≥сть мети ≥ ризик (наприклад, ставка в значн≥й сум≥ грошей, чи в сусп≥льн≥й оц≥нц≥ ≥ ризик програти ≥ стати жебраком ≥ посм≥ховиськом). ќсобливий пот¤г до таких ≥гор мають чолов≥ки, бо за своњм походженн¤м це Умисливц≥Ф, це Упершопроходц≥Ф, Ушукач≥Ф. ≤ риса моделюванн¤ в дос¤гненн≥ усп≥ху дуже важлива дл¤ еволюц≥њ людини.
јле, з другого боку, на кожн≥й рис≥ людини можна побудувати б≥знес, особливо на тих, де емоц≥њ переважають розум, а результат неймов≥рний ( так на так ). ћожна придумати масу р≥зних ≥гор, в ¤ких значна частина виграшу буде за господарем ( лотерењ, лото, перегони, спортивн≥ змаганн¤ ≥ тому под≥бне ). ≤ кожний хто входить в таку гру не маЇ практично н≥¤ких шанс≥в на виграш, окр≥м Уп≥дсадноњ уткиФ, ¤ка показуЇ ¤к можна УзапростоФ виграти велику купу грошей.
“ому в в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ про необх≥дн≥сть азартних ≥гор сл≥д в≥дпов≥сти УтакФ, але не переступати межу, де починаютьс¤ грош≥, владн≥ чи ≥нш≥ ≥нтереси. ÷е та тр¤сина, в ¤ку попавши людина р≥дко вибираЇтьс¤ ц≥лою, дай бог об≥йтись багном та гр¤зюкою.

| «м≥ст | ¬ початок |

44. як≥ перспективи у програм≥ст≥в?

ѕрограм≥ст-це людина, ¤ка в ≥нформац≥йному простор≥ моделюЇ реальн≥ процеси, створюЇ алгоритми (технолог≥њ) р≥шенн¤ р≥зноман≥тних задач ≥з житт¤ людини ≥ њњ взаЇмин ≥з оточуючою природою.
«важаючи на те, що ¬сесв≥т безм≥рно великий, ¤к ≥ надм≥рно (по в≥дношенню до нашоњ св≥домост≥) складний, можна стверджувати, що робота у програм≥ст≥в не зак≥нчитьс¤ н≥коли. ¬ той же час будуть зм≥нюватись сам≥ технолог≥њ програмуванн¤. “ак само, ¤к при побудов≥ будинку ми використовуЇмо готов≥ блоки, так п≥сл¤ створенн¤ блок≥в-цеглин ≥нформац≥њ можна створювати все складн≥ш≥ конструкц≥њ, ¤к≥ в свою чергу будуть елементами ще складн≥ших. ѕри цьому, багато чого буде перейматись з досв≥ду будови ¬сесв≥ту ≥ людини, особливо в процесах саморегул¤ц≥њ, самов≥дтворенн¤, самопрограмуванн¤.  р≥м цього, ≥нформац≥йн≥ системи будуть будуватись таким чином, що сама конструкц≥¤, сама структура уже будуть в≥дпов≥дними блоками ≥нформац≥њ, моделлю на подальшу добудову, перебудову, еволюц≥ю самоњ системи.
як бачимо перспективи росту у програм≥ст≥в не просто велик≥, неозор≥. јле щоб стати самому перспективним програм≥стом необх≥дно добре розум≥ти оточуючий нас ¬сесв≥т, а це без глибокого знанн¤ математики, ф≥зики, б≥олог≥њ, теор≥њ керуванн¤ ≥ теор≥њ ≥нформац≥њ (к≥бернетики), ≥нших розд≥л≥в знань неможливо (щоб зробити досконалий ≥нструмент, необх≥дно розум≥ти дл¤ чого в≥н створюЇтьс¤ ≥ що ним можна робити).

| «м≥ст | ¬ початок |

45. яку роль в житт≥ людини в≥д≥грають грош≥? „и можна чогось дос¤гнути в житт≥ без грошей? як можна розбагат≥ти?

ќдну ≥ ту ж р≥ч р≥зн≥ люди можуть зробити по р≥зному: хто краще, хто г≥рше. якщо ¤ вм≥ю робити щось гарно, а ти краще ≥нше, то нав≥що мен≥ робити те, що у мене не виходить. ћи можемо обТЇднатись ≥ у нас обох будуть гарн≥ реч≥. –≥вноц≥нн≥сть обм≥ну можна визначити за затраченим часом, енерг≥Їю, ресурсами ≥ тому под≥бним.
јле обм≥нюватись часто незручно, особливо при в≥ддаленост≥ пункт≥в обм≥ну та при багатоходових обм≥нах! “ож зТ¤вивс¤ екв≥валент обм≥ну Ц те, що ц≥нуЇтьс¤ у вс≥х людей ≥ не псуЇтьс¤ з часом. Ќаприклад, с≥ль. јле с≥ль це теж товар вжитку. Ќеобх≥дно мати екв≥валент, ¤кий би не втрачав властивостей, був р≥дк≥сн≥м (його не повинно бути багато). –оль екв≥валенту, а пот≥м ≥ грошей вз¤ли на себе ср≥бло ≥ золото, п≥зн≥ше паперов≥, льн¤н≥, пластиков≥ грош≥ з усе б≥льшою к≥льк≥стю ступен≥в захисту (щоб не можна було п≥дробити екв≥валент, ≥ не знец≥нити його). √рош≥ такий же великий винах≥д людства, ¤к ≥ колесо. «авд¤ки грошам стало можливим розд≥ленн¤ прац≥, спец≥ал≥зац≥¤, народженн¤ промислового виробництва ≥ народженн¤ техносфери. √рош≥ стали механ≥змом регул¤ц≥њ виробничих ≥ сусп≥льних стосунк≥в, утворили, через ринок, механ≥зм зворотного звТ¤зку в сусп≥льств≥, надали йому ст≥йкост≥, позитивно впливаючи на прогрес людства. „и можна чогось дос¤гнути в житт≥ без грошей? √рош≥ Ц це один ≥з важливих ≥нструмент≥в багатьох дос¤гнень в сусп≥льств≥, але не Їдиний. якщо немаЇ лопати, то це ще не значить, що без нењ не можна обробити д≥л¤нку земл≥. Ќайважлив≥ший ≥нструмент людини Ц це њњ розум. ¬с≥ матер≥альн≥ потоки направл¤ютьс¤ ≥ контролюютьс¤ розумом, в тому числ≥ ≥ грошов≥. ј от коли Ув голов≥ не достаЇФ Ц тут ≥ грош≥ не можуть допомогти.
≤ нарешт≥, У¤к можна розбагат≥ти?Ф ѕраведним людським шл¤хом - н≥¤к. Ќ≥ працею, н≥ терп≥нн¤м, н≥ талантом ви не накопичите кап≥тал, бо накопиченн¤ кап≥талу завжди було привласненн¤м чужого (людського чи природного). ≤снуЇ лише ш≥сть шл¤х≥в збагаченн¤:
- кап≥тал на чужому горб≥ (на експлуатац≥њ ≥нших людей: рента з обороту чужих грошей, оббиранн¤ прихожан, учн≥в, кл≥Їнт≥в, пац≥Їнт≥в);
- кап≥тал на пороц≥ ( на порочних запитах: алкогол≥, наркотиках, порнограф≥њ, заборонених, людських ≥ ритуальних речах);
- кап≥тал на кров≥; створюЇтьс¤ насилл¤м, загрозою ≥ вимогами, в тому числ≥ з використанн¤м влади ≥ ≥нших власних соц≥альних переваг;
- злод≥йський кап≥тал, формуЇтьс¤ шл¤хом мах≥нац≥й, афер, крад≥жок, використанн¤м службового становища, монопол≥зму, деф≥цитами, привласненн¤м природних ≥ сусп≥льних ресурс≥в;
- спадковий кап≥тал, передаЇтьс¤ р≥дними: орденом, кланом, парт≥Їю ≥ маф≥Їю, системою разом с титулом спадкоЇмц¤;
- божий кап≥тал, за рахунок продажу таланту, т≥ла, сов≥ст≥, виграшу в лотерею та знаходженн¤ скарбу.
ўоб збагатитись, необх≥дно вибрати один ≥з цих шл¤х≥в, переступивши закони морал≥. ¬ ¤кому завгодно випадку кожна людина в кап≥тал≥стичному св≥т≥ може бути або кап≥тал≥стом (експлуататором, насильником, злод≥Їм, шахраЇм), або жертвою (на кому њзд¤ть ≥ кого обдурюють на кожному кроц≥).

| «м≥ст | ¬ початок |

46. „и Ї ≥деальна людина у св≥т≥? якою маЇ бути ≥деальна людина?

≤деальна людина Ц пон¤тт¤ сусп≥льне. ј тому сл≥д розд≥лити природн≥й ≥деал людини ≥ соц≥альний. « природноњ точки зору ≥деальною Ї найб≥льш пристосована людина до навколишнього середовища. ‘≥зична досконал≥сть Ї одн≥Їю з умов визначенн¤ ≥деальноњ людини, але не повною. ўе на початку ’’-го стор≥чч¤ на одному з конгрес≥в з б≥олог≥њ в≥домий вчений “ей¤р де Ўарден запитав у присутн≥х: нав≥що людин≥ голова? ¬≥дхиливши вс≥ запропонован≥ верс≥њ в≥н в≥дпов≥в: голова у людини виконуЇ ту ж роль, що роги бика, зуби вовка, отрута зм≥њ ≥ тому под≥бне, це орган боротьби за виживанн¤, орган пристосуванн¤ до зм≥н в середовищ≥ помешканн¤. ¬иход¤чи ≥з сказаного маЇмо констатувати, що природний ≥деал це перш за все розумна ≥ ф≥зично досконала людина, але без соц≥альних обмежень.
—оц≥альний ≥деал людини Ц це людина найкорислив≥ша дл¤ ст≥йкост≥ ≥ еволюц≥њ сусп≥льства; людина, що живе не ст≥льки дл¤ себе, ск≥льки дл¤ ≥нших. —усп≥льство живе ≥ еволюц≥онуЇ за законами дещо в≥дм≥нними в≥д таких дл¤ окремоњ особи. ¬оно орган≥зоване на основ≥ визначеного дл¤ даного етносу морально-етичного кодексу ≥ соц≥ально - ≥деальною Ї та людина, ¤ка неухильно притримуЇтьс¤ цього кодексу, а ¤кщо дещо ≥ порушуЇ, то лише в напр¤мку позитивних зм≥н (щоб тебе виправдало майбутнЇ). «вичайно, бажано, щоб ц¤ людина була ф≥зично досконалою, розумною, але дл¤ соц≥ального ≥деалу, це не головне. ≤деал в сусп≥льств≥ це камертон дл¤ ≥нших в одному, чи в к≥лькох аспектах. ƒуже часто, за в≥дсутност≥ необх≥дного образу, сусп≥льство само створюЇ образи богатир≥в, героњв, мученик≥в, св¤тих, вожд≥в ≥ нав≥ть бог≥в, часто м≥фологуючи реальних людей, далеко не в≥дпов≥даючи ≥деалам.
¬ житт≥ повн≥стю ≥деальних людей не ≥снуЇ. “≥ чи ≥нш≥ недол≥ки, з точки зору оточуючих, мали нав≥ть так≥ особистост≥ ¤к Ѕудда, ћуххамед, ’ристос. “ож, знову таки, з сусп≥льноњ точки зору, н≥хто не може стати ≥деалом. јле в нашому житт≥ Ї те, що робить нас людиною: краса, розум, доброта, почутт¤ м≥ри, любов, здатн≥сть до самопожертви, на¤вн≥сть мети. ≤ кожен з нас в ус¤кому випадку ≥ в ¤к≥й завгодно ситуац≥њ маЇ прагнути до ≥деального пон¤тт¤ людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

47. „ому людина не завжди в≥дпов≥даЇ за своњ вчинки?

Ћюдина завжди в≥дпов≥даЇ за своњ вчинки. ќсь т≥льки в≥дпов≥дальн≥сть за них буваЇ р≥зна: в≥д смертноњ кари до присвоЇнн¤ статусу У√еро¤Ф. ≤ в одному випадку, ≥ в ≥ншому людина порушуЇ загально прийн¤т≥ правила ≥ оч≥куван≥ в≥д нењ д≥њ. –≥вень оц≥нки в≥дпов≥дальност≥ залежить в≥д Фправил гри Ф в сусп≥льств≥. Ќаприклад, в газет≥ з повною байдуж≥стю пов≥домл¤Їтьс¤ про дес¤тки тис¤ч загиблих п≥д час землетрусу ≥ роздмухуЇтьс¤ Фдо слонаФ пов≥домленн¤, що чийсь пес покусав когось десь у √ол≥вуд≥.
ќкр≥м соц≥альноњ оц≥нки вчинк≥в людина за «аконом  ар(м)и несе в≥дпов≥дальн≥сть перед майбутн≥м за життЇздатн≥сть власну, соц≥альну, планетарну ≥ всесв≥тню. ≤ в залежност≥ в≥д насл≥дк≥в того чи ≥ншого вчинку людина несе св≥й хрест, але не зразу, а п≥сл¤ насл≥дк≥в на в≥дпов≥дному р≥вн≥: ф≥зичному, ≥нформац≥йному, духовному.

| «м≥ст | ¬ початок |

48. „ому люди мають р≥зн≥ смаки?

Ќа «емл≥ немаЇ двох повн≥стю схожих людей. Ќав≥ть в≥дбитки пальц≥в (в≥зерунки пап≥л¤рних л≥н≥й) у вс≥х р≥зн≥. ” кожноњ людини св≥й, властивий лише њй обм≥н речовин, св≥й св≥т думок, емоц≥й, почутт≥в, р≥зн≥ за можливост¤ми ≥ зм≥стом системи збору ≥нформац≥њ, њњ обробки та збер≥ганн¤. «важаючи на це, а також на д≥ю в≥домого принципу т¤ж≥нн¤ (коли система прит¤гуЇ те, чого њй не вистачаЇ ≥ в≥дторгаЇ те, що њй зайве ≥ обт¤жуЇ њњ), починаючи з њж≥, одеж≥ ≥ зак≥нчуючи УвисокимиФ технолог≥¤ми дл¤ вир≥шенн¤ УвисокихФ задач, можна прийти до висновку, що було б дуже дивно, ¤кби смаки у двох р≥зних людей були под≥бн≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

49. „и може людина сама будувати свою долю?

ƒолю людини визначаЇ багато фактор≥в: генетичн≥ (спадков≥) риси ≥ зд≥бност≥, можливост≥ батьк≥в, стан сусп≥льства в ¤кому ти народивс¤ ≥ живеш, кл≥матичн≥ умови ≥ еколог≥чна ситуац≥¤. јле найголовн≥ше Ц це те що називаЇтьс¤ Ўл¤хом ƒаним, або долею. Ќаше призначенн¤, наш Ўл¤х ƒаний майже повн≥стю визначаЇ нашу долю, а ¤кщо добавити все те, що перераховано вище ≥ що теж суттЇво на нењ впливаЇ, то зрозум≥ло наск≥льки мало ми можемо впливати сам≥ на под≥њ майбутнього. «а п≥драхунками на нашу власну волю, на наш виб≥р приходитьс¤ максимум 20-25%, та й т≥ р≥дко хто використовуЇ хоча б частково. Ѕ≥льш≥сть людей пливе за теч≥Їю, бо так легше, бо все на земл≥ розвиваЇтьс¤ за принципом оптимальност≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

50. „и може одна людина любити ≥ ненавид≥ти водночас?

 азав ще Ћев “олстой: ми любимо людей за добро, ¤ке њм робимо, ≥ ненавидимо за зло, що њм спричин¤Їмо. ћи можемо робити людин≥ добро, щоб повТ¤зати, приворожити, зат¤гнути в своњ справи, своЇ житт¤, в своњ над≥њ ≥ спод≥ванн¤; а щоб це в≥дбулось ≥нод≥ необх≥дно зруйнувати ¤к≥сь њњ стосунки, над≥њ, справи...ось тут в нагод≥ стають ≥ брехн¤, ≥ в≥роломство, ≥ п≥дступн≥сть...«а перше Ц ми любимо, за друге ненавидимо ≥ того, ради кого робимо, а часто ≥ себе...ЅуваЇ так, що людина полюбила ≥ншу, а та не в≥дпов≥даЇ взаЇмн≥стю, любить ≥ншу. ≤ це сприймаЇтьс¤ ¤к зрада, а за зраду Ц ненависть. “ак часто ≥ любов ≥ ненависть ход¤ть р¤дом, рука повз руку. Ћюди давно пом≥тили цю особлив≥сть стосунк≥в ≥ виразили њх в присл≥вТњ: Ув≥д любов≥ до ненавист≥ один крокФ ≥ навпаки. ј ще Ц чи знали б ми що таке ненависть, ¤кби не знали, що таке любов?

| «м≥ст | ¬ початок |

51. якщо Ї дол¤, то чому одним призначено щаст¤, а ≥ншим лише горе?

≤ щаст¤ ≥ горе почутт¤ суб'Їктивн≥. ћожна бути щасливим серед зими в л≥с≥ б≥л¤ вогнища з печеною картоплиною в руц≥ ≥ нещасним в найкращих ≥ найкомфортн≥ших умовах. Ѕо щаст¤, це, перш за все, ¤кийсь час переживанн¤ усп≥ху ≥ дос¤гненн¤ бажаного результату, а горе Ц все навпаки. ЌемаЇ умисного щаст¤ ≥ умисного гор¤. ™ р≥зне сприйн¤тт¤ одних ≥ тих же речей ≥ под≥й, р≥зна точка в≥драхунку; бо те, що може бути щаст¤м у одного, Ї пад≥нн¤ ≥ горе у ≥ншого. якщо людина звикла до забезпеченост≥ в усьому, то найменше њњ порушенн¤ уже суц≥льне горе. ј коли серед понев≥р¤нь знаходитьс¤ хоч ¤кийсь стаб≥льний, сон¤чний остр≥вець Ц то вже й житт¤ стаЇ ≥ншим.
«вичайно, ≥ в житт≥ не завжди все гладко ≥ добре. ≤ рано чи п≥зно, але у кожноњ людини трапл¤Їтьс¤ пер≥од (чи пер≥оди), коли б≥да кличе б≥ду. јле в цьому випадку винувата не дол¤, а швидше за все ви сам≥, бо найчаст≥ше людину УкараютьФ тод≥, коли вона збилась з Ўл¤ху ƒаного, призначеного њй. “од≥ необх≥дно зупинитись, подумати ≥ можливо, зм≥нити ор≥Їнтири ≥ перегл¤нути ц≥нност≥ власного бутт¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

52. „ому людина використовуЇ лише один в≥дсоток можливостей свого мозку?

якщо пор≥вн¤ти людський мозок з компТютером, то дуже р≥дко ми використовуЇмо його можливост≥ на 100 в≥дсотк≥в. «а звичай, задач≥, що вир≥шуютьс¤ на ньому, потребують всього к≥лька в≥дсотк≥в в≥д на¤вноњ ≥нформац≥њ, програмного забезпеченн¤ ≥ структурноњ зад≥¤ност≥ компТютера. „им ун≥версальн≥ший ≥нструмент Ц тим в≥н складн≥ший ≥ тим менше його можливостей зад≥¤но в конкретн≥й задач≥. ≤нша справа простенький калькул¤тор Ц тут зад≥¤н≥ майже вс≥ сто в≥дсотк≥в його можливостей.
« ≥ншоњ сторони, ун≥версальн≥сть теж маЇ своњ меж≥, бо нав≥що з собою носити те, що н≥коли не згодитьс¤? ≤ тут виникаЇ ц≥кава задача про оптимальну ступ≥нь складност≥ ≥ р≥вень можливостей нашого мозку; так само ¤к ≥ ≥нша Ц ¤к по орган≥зац≥њ мозку (чи ¤коњ завгодно ≥ншоњ розумноњ системи) можна оц≥нити складн≥сть орган≥зац≥њ зовн≥шнього середовища, середовище д≥¤льност≥ людини (¤к ≥ любоњ системи взагал≥).
¬≥дносно використанн¤ людиною можливостей свого мозку можна в≥дпов≥сти так: чим складн≥шу задачу ви ставите перед собою в житт≥, тим з б≥льшим коеф≥ц≥Їнтом корисноњ д≥њ ви використовуЇте своњ можливост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

53. ўо таке здоровий образ житт¤?

ѕовноту нашого житт¤ визначають три компоненти: б≥олог≥чного (ф≥зичного), ≥нтелектуального ≥ духовного наповненн¤. Ћюдина, умовно, складаЇтьс¤ з трьох т≥л, ≥ кожне з цих т≥л ¤вл¤Ї собою дуже складну систему, де кожний елемент повинен весь час отримувати своЇ навантаженн¤. ∆иве побудоване так, що ¤к т≥льки щось не використовуЇтьс¤, воно втрачаЇ свою життЇздатн≥сть, атрофуЇтьс¤ ≥ в≥дмираЇ. “о ж п≥д здоровим образом житт¤ необх≥дно розум≥ти такий, коли кожна складова на прот¤з≥ дн¤ маЇ отримати не лише необх≥дн≥ компоненти дл¤ ≥снуванн¤ (њжу, ≥нформац≥ю, почутт¤), а й не менше необх≥дне функц≥ональне навантаженн¤: ноги мають ходити (¤к ≥ кожний м¢¤з попрацювати взагал≥), голова Ц думати, душа Ц переживати.
« ≥ншого боку, не можна перевантажувати т≥ чи ≥нш≥ органи, бо насл≥дки можуть бути такими ж ¤к у спортсмен≥в - чемп≥он≥в, ¤к≥ живуть к≥лька рок≥в на Уфорсаж≥Ф, а витративши розраховане на дес¤тир≥чч¤ в 30-40 рок≥в перетворюютьс¤ в УруњниФ.
“а все перераховане Ї лише необх≥дною базою дл¤ головного Ц вир≥шенн¤ задач≥ житт¤, бо тривал≥сть житт¤ системи в≥дпов≥даЇ тривалост≥ задач≥ що стоњть перед нею.
«ауваженн¤: здоровий образ житт¤ це, перш за все, Ї в≥дмова в≥д нездорового Ц пал≥нн¤, пи¤цтва, нерухомост≥, л≥нощ≥в, та ≥нших поганих, руйнуючих звичок.

| «м≥ст | ¬ початок |

54. «в≥дки ≥ ¤к виникли ≥мена людей? як≥ ≥мена найкращ≥?

ƒл¤ того, щоб звернутись до конкретноњ людини, необх≥дно њњ ¤кось назвати. ѕерш≥ ≥мена могли зм≥нюватись прот¤гом житт¤ людини ≥ в≥дм≥чали ¤кусь особлив≥сть, що вид≥л¤ла цю людину пом≥ж ≥нших: високий, кривий, р¤бий, добрий, сильний, волосатий ≥ т.п. Ќаприклад, в дитинств≥ це був УметкийФ, а пот≥м ставав Упереможцем тиграФ. ƒ≥тей часто називали (¤кщо вони н≥чим не вид≥л¤лись) за ≥менем батьк≥в (батько √ан Ц донька √ан≥да, мати —оф≥¤ Ц син —оф≥йченко).  оли людей ставало все б≥льше, то, щоб не плутати людей з одним ≥менем стали добавл¤ти ще ¤ку-небудь ознаку, наприклад: ≤ван≥в ƒар≥й (син ≤вана дарований Ѕогом). ¬ де¤ких народ≥в в УкодФ людини входить до дес¤тка ≥ б≥льш ознак, що характеризують родов≥д, профес≥ю, особист≥ особливост≥, м≥сце народженн¤ ≥ час та т.п.
—еред словТ¤нських народ≥в найб≥льше поширен≥ ≥мена повТ¤зан≥ з ¤коюсь бажаною ¤к≥стю: ¬олодимир (¬олодар миру Ц не плутати з≥ св≥том), —в¤тослав (—в¤та —лава або —в¤то —лави), Ћюбомир (Ћюбий миру), ярослава (—лава —онцю - яро) та т.п. ѕ≥сл¤ насильного хрещенн¤ –ус≥ з в≥рою Їврейського народу ≥удањзмом та христи¤нством до нас прийшли Їврейськ≥ та грецьк≥ ≥мена (≤ван Ц ≤оанн Ц Ѕожа благодать, ћихайло Ц Ѕогу под≥бний, ќлександр Ц захисник людей ≥ т.д.).
Ћюди давно пом≥тили, що в≥д ≥мен≥ багато чого залежить в дол≥ людини, в њњ характер≥, психолог≥њ, повед≥нц≥. ќтримавши на властив≥ дан≥ м≥сцевост≥, умовам помешканн¤ ≥ ментальност≥ нац≥њ ≥мена (≥ в≥брац≥њ) людина втрачаЇ своњ природн≥ можливост≥ ≥ стаЇ УпридаткомФ, хоча ≥ прихованим, ≥ншого народу, за що рано чи п≥зно приходить час розплати ≥, перш за все, в ментально-духовн≥й царин≥. якщо ми хочемо бути д≥йсно словТ¤нами ≥ русами, маЇмо повернутись ≥ до словТ¤нських ≥мен.

| «м≥ст | ¬ початок |

55. як добитись справедливост≥ скр≥зь ≥ в усьому?

—праведлив≥сть, ¤к ≥ багато ≥нших людських пон¤ть, Ї пон¤тт¤м в≥дносним ≥ завжди несе на соб≥ наголос особистоњ зац≥кавленост≥ тоњ чи ≥ншоњ людини. ¬ ≥стор≥њ людства було багато приклад≥в спроб установити закони справедливост≥, незалежн≥ в≥д субТЇктивних погл¤д≥в член≥в сусп≥льства. Ќа жаль вони зазнали поразки на р≥вн≥ ≥нтерес≥в окремих соц≥альних прошарк≥в населенн¤, етн≥чних груп, клас≥в ≥ т.п. утворень. Ѕ≥льш - менш прийн¤тним правилом визначенн¤ справедливост≥ було б таке, що враховувало розум≥нн¤ справедливост≥ б≥льш≥стю. “а ≥ в цьому випадку не виключен≥ випадки паразитизму б≥льшост≥ над менш≥стю.
ћожливий вар≥ант вихованн¤ людей п≥д гаслом: п≥клуйс¤ про ≥нших б≥льше н≥ж про себе. јле ¤к т≥льки про когось починають п≥клуватись, ¤к останн≥й швидко переростаЇ в егоњста ≥ споживача.
≤снуЇ природн≥й вар≥ант справедливост≥: розпод≥л ≥ пр≥оритети розставл¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д важливост≥ дл¤ ст≥йкост≥ ≥ еволюц≥њ племен≥ чи народу, але й цей критер≥й справедливост≥ теж в≥дносний. ј отже маЇмо д≥йти висновку, що пон¤тт¤ справедливост≥ д≥йсно в≥дносне ≥ його розум≥нн¤ залежить в≥д стану св≥домост≥ сусп≥льства в даний момент ≥ що не ≥снуЇ справедливост≥ в повному розум≥нн≥ цього слова. “ож краще всього дотримуватись того критер≥ю справедливост≥, ¤кий сформувавс¤ на даний момент у б≥льшост≥ член≥в сусп≥льства.

| «м≥ст | ¬ початок |

56. як дос¤гти мети?

¬ дос¤гненн≥ мети важливу роль в≥д≥грають на¤вн≥сть базових технолог≥й, ≥нструментар≥ю ≥ Уматер≥алуУ, можлив≥сть пройти шл¤х до мети (бо його може взагал≥ на даний момент не ≥снувати), на¤вн≥сть попутних спри¤тливих ≥ неспри¤тливих фактор≥в. ѕрактично не буваЇ ситуац≥й, щоб усе перел≥чене було в на¤вност≥. ј тому необх≥дно вчитись, збирати технолог≥њ (ум≥нн¤ ≥ знанн¤) ≥ вс≥ складов≥ майбутньоњ УбудовиФ; необх≥дно мати велике бажанн¤, щоб не зважаючи на труднощ≥ ≥ перепони, дос¤гти омр≥¤ного. Ќа цьому шл¤ху приходитьс¤ в≥дмовл¤тись в≥д багатьох спокус сьогоденн¤ ≥ працювати, працювати, працювати. «вичайно, в де¤ких ситуац≥¤х достатньо с≥сти в попутн≥й л≥так (¤кщо Ї грош≥, Ї л≥так ≥ гарна погода), але в житт≥ так буваЇ не часто. “ож головними в дос¤гненн≥ мети Ї сама мета ≥ бажанн¤ њњ дос¤гти.

| «м≥ст | ¬ початок |

57. ўо таке сов≥сть?

—ов≥сть пон¤тт¤ морально-етичне ≥ в≥дноситьс¤ до област≥ гуртожитку людей в сусп≥льств≥. Ћюдина, що в своњх д≥¤х, повед≥нц≥, в в≥дношенн≥ до ≥нших не надаЇ переваг власним ≥нтересам над ≥нтересами ≥нших, готова до жертовност≥, з точки зору оточуючих Ї сов≥стливою.

| «м≥ст | ¬ початок |

58. „ому люди не безсмертн≥?

√овор¤чи про безсмерт¤ ми маЇмо на уваз≥ смертн≥сть ф≥зичну. јле вже наш≥ пращури розум≥ли, що матер≥альний св≥т пронизаний смертю, що все матер≥альне смертне, ¤к ≥ наше т≥ло, ¤к ≥ весь ¬сесв≥т. ≤ лише душа безсмертна ( нига ¬елеса, –≥д ≤≤≤). ¬с≥ речовинн≥ структури тимчасов≥ ≥ тривал≥сть њх ≥снуванн¤ в≥дпов≥даЇ часу виконанн¤ призначеного. ÷е не значить, що вони перетворюютьс¤ в н≥що Ц вони видозм≥нюютьс¤ п≥д нов≥ задач≥. ј тому у ¬сесв≥т≥ панують принципи, за ¤кими все видозм≥нюЇтьс¤, все народжуЇтьс¤ ≥ все руйнуЇтьс¤. ¬≥чний лише ƒух ѕредв≥чний, частками ¤кого Ї наш≥ душ≥ ≥ ¤к≥ не можуть виникнути з н≥чого ≥ в н≥що перетворитись.
ўоб людина могла жити в  осмос≥ Ц вона од¤гаЇ скафандр, щоб жити в вод≥, чи в ≥нор≥дн≥й атмосфер≥ Ц теж. ўоб людина жила ≥ еволюц≥онувала на «емл≥ Ц вона отримала ДскафандрФ Ц т≥ло. јле ¤к не в≥чний од¤г, ¤к не в≥чний скафандр, так не в≥чне ≥ б≥олог≥чне т≥ло. ј тому людина з часом маЇ пройти важку трансформу: позбутис¤ зношеного т≥ла ≥ виростити ≥нше (за допомогою тих, хто з вашоњ родовоњ г≥лки в≥чного ƒерева Ѕутт¤, ≥ кого називаЇмо своњми батьками).

| «м≥ст | ¬ початок |

59. „ому ми копаЇмось в минулому, коли треба думати про майбутнЇ?

—аме тому ≥ копаЇмось в минулому, що хочемо зазирнути Дхоча б одним окомФ в майбутнЇ. ¬с≥, хто хоча б тр≥шки памТ¤таЇ шк≥льну математику, знаЇ: дл¤ того щоб побудувати граф≥к функц≥њ необх≥дно мати хоча б три точки. якщо ж маЇмо три точки, то маЇмо можлив≥сть ≥ екстрапол¤ц≥њ ц≥Їњ функц≥њ, можемо знайти њњ наступн≥ точки. “ож дл¤ того, щоб загл¤нути в майбутнЇ, маЇмо зрозум≥ти, що було до того. ћаЇмо знати т≥ три Дточки минулогоФ, щоб продовжити Дграф≥кФ в майбутнЇ. Ѕез знанн¤ ≥стор≥њ не можна говорити про майбутнЇ ≥, в≥дпов≥дно, побудувати його. ћинуле Ц це знанн¤ ≥ досв≥д, це можливост≥ дан≥ Ѕогом ≥ можливост≥ набут≥ даним народом ≥ даною людиною, це розум≥нн¤ свого м≥сц¤ ≥ призначенн¤ ≥ ¬сесв≥т≥, сенсу бутт¤ власного ≥ бутт¤ народу, людства , планети...

| «м≥ст | ¬ початок |

60. яка мета житт¤, призванн¤? яку профес≥ю обрати?

¬се у ¬сесв≥т≥ маЇ своЇ призначенн¤ ≥ своњ функц≥њ, що можуть бути загальними (дл¤ де¤коњ множини однаковими) ≥ конкретизованими в випадку обовТ¤зковост≥ ¤коњсь д≥њ чи под≥њ. якщо в першому випадку вчинки людини ≥ њњ житт¤ детерм≥новане в де¤ких межах, то в другому нам≥чене маЇ в≥дбутись в незалежност≥ в≥д обставин. ѕо в≥дношенню до людей Ц њх теж умовно можна розд≥лити на дв≥ множини: тих, що мають лише спец≥ал≥зац≥ю, ≥ тих, хто визначаЇ еволюц≥ю систем. ѕерш≥ мають б≥льшу свободу вибору ≥ менш залежн≥ в≥д детерм≥нованого в значн≥й м≥р≥ майбутнього. ƒруг≥ в багатьох випадках взагал≥ не можуть не виконати призначеного њм без порушенн¤ загального темпу розвитку ≥ еволюц≥њ. ¬иход¤чи з сказаного не важко, а ≥нод≥ ≥ практично неможливо прогнозувати майбутнЇ перших, ≥ можна, з великою ймов≥рн≥стю, визначити майбутнЇ других.
 ожн≥й людин≥ ще до народженн¤ надаЇтьс¤ (кр≥питьс¤, впл≥таЇтьс¤) два набори ≥нформац≥йного забезпеченн¤ на майбутнЇ. ѕерший Ц загальний дл¤ вс≥х людей Ц забезпечуЇ життЇздатн≥сть орган≥зму в зовн≥шньому середовищ≥, другий Ц спец≥ал≥зований п≥д призначенн¤ на майбутнЇ.
яким же чином визначити своЇ призванн¤? яку профес≥ю обрати?
 оли ми хочемо щось зробити, то перед тим шукаЇмо ≥ збираЇмо все, що може згодитись дл¤ вир≥шенн¤ задуманого. ¬се ≥нше лише обмежуЇ, Ї непотр≥бним ≥ ми, лише отримавши його, намагаЇмось ¤комога швидше позбутись. ѕридив≥тьс¤ до себе: що вас ц≥кавить, до чого т¤гнетьс¤ ваш розум, що вам подобаЇтьс¤ робити (звичайно, не на р≥вн≥ ф≥з≥олог≥њ, а на р≥вн≥ душ≥ ≥ св≥домост≥ Ц саме це ≥ Ї вашим призначенн¤м ≥ призванн¤м. ј щоб не помилитись Ц завед≥ть щоденник ≥ записуйте в ньому лише те, що вам подобаЇтьс¤ ≥ що ви б бажали вз¤ти в майбутнЇ. ѕролиставши св≥й щоденник через р≥к чи два ви сам≥ побачите, куди кличе вас дол¤, а, в≥дпов≥дно, ≥ ¤ку профес≥ю обрати.

| «м≥ст | ¬ початок |

61. „ому людина легко в≥рить в надприродне ≥ часто не дов≥р¤Ї тому, що маЇ?

¬≥дпов≥дь на першу частину питанн¤ сл≥д шукати в незнанн≥ людини, бо в≥ра Ц це компенсац≥¤ за незнанн¤ закон≥в, за ¤кими живе ≥ розвиваЇтьс¤ ¬сесв≥т. ¬одночас в≥ра Ц це упевнен≥сть в стаб≥льност≥ набутого досв≥ду, але досв≥д весь час демонструЇ таку невим≥рну складн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть оточуючого, що наша св≥дом≥сть часто в≥дмовл¤Їтьс¤ його ос¤гнути. Ќабагато прост≥ше зарахувати незрозум≥ле до надприродного ≥ просто в≥рити в те, що так воно ≥ маЇ бути. ≤ н≥¤ких проблем. «овс≥м ≥нша справа - дов≥ра. « власного досв≥ду людина знаЇ, що не вс≥м ≥ не всьому можна дов≥р¤ти, нав≥ть тому, Дщо бачать оч≥Ф. ≤нод≥ не достаЇ життЇвого досв≥ду, а ≥нод≥ вас оч≥куЇ просто пастка. “ож дов≥р¤й, але перев≥р¤й...

| «м≥ст | ¬ початок |

62. ўо в≥дбуваЇтьс¤ з людиною п≥сл¤ њњ смерт≥?

—мерть людини Ц це, перш за все, руйнац≥¤ б≥олог≥чного т≥ла, передчасна чи програмна. ѕередчасна Ц в≥д хвороб ≥ ушкоджень, програмна Ц при вичерпанн≥ комплексу життЇвих програм (енерго-≥нформац≥йного т≥ла, Дматриц≥Ф т≥ла б≥олог≥чного). –озпад ф≥зичних структур зв≥льнюЇ ≥нш≥ т≥ла (≥нформац≥йне, духовне ≥ т.д.) на третю добу; на девТ¤ту рвутьс¤ звТ¤зки з Дродовою г≥лкоюФ, на сороковий Ц з житт¤ «емл≥, з ноосферою. якщо душа отримала крила (ћахабхарата) Ц вона починаЇ мандри зг≥дно з≥ своњм призначенн¤м у ¬сесв≥т≥. ¬ противному випадку Ц через де¤кий час вона знову вт≥люЇтьс¤ на «емл≥, найчаст≥ше на своњй родов≥й г≥лц≥.
ѕ≥сл¤ смерт≥ б≥от≥ла (т≥ла ф≥зичного) розпадаЇтьс¤, стираЇтьс¤, руйнуЇтьс¤ все, що забезпечувало житт¤ ≥ навчанн¤ на «емл≥. ѕерш за все це програми ≥снуванн¤ в умовах б≥осфери, а також набутий досв≥д ≥снуванн¤ ≥ пристосуванн¤. ¬се, що умовно можна назвати тактичною ≥нформац≥Їю, те, що не потр≥бне дл¤ майбутнього, ДздаЇтьс¤Ф в Дарх≥вФ. «алишаЇтьс¤ лише те, заради чого людина приходила на «емлю. “е ж в≥дноситьс¤ ≥ до духовного т≥ла. ¬с≥ почутт¤, емоц≥њ, переживанн¤, що повТ¤зан≥ з реал≥зац≥Їю програм життЇзабезпеченн¤, дал≥ не потр≥бн≥; залишаЇтьс¤ лише те, що визначатиме майбутнЇ.
√реки под≥л¤ли любов на чотири р≥зн≥ за зм≥стом любов≥:
- до батьк≥в ≥ р≥дних (любов родовоњ г≥лки);
- до њж≥, гарних речей ≥ т.п.(комунальна любов);
- коханн¤ до дружини (дружина Ц ≥ в≥н, ≥ вона у наших пращур≥в);
- любов до Ѕога, до ѕрироди, до всього ≥снуючого (любов божа, любов передв≥чна).
Ќайчаст≥ше ≥з цих складових важливою на майбутнЇ Ї лише останн¤.
—туп≥нь забутт¤ прожитого ≥ пережитого залежить перш за все в≥д задач сходженн¤ ≥ масштабност≥ особистост≥. “ак при повторному вт≥ленн≥ на «емл≥ дитина часто памТ¤таЇ з минулого житт¤ те, ради чого вона приходила ≥ знову прийшла на «емлю.
ћожливо, що саме це мав на уваз≥ ≤сус ’ристос говор¤чи: ДЌе збирайте соб≥ скарб≥в на «емл≥, де м≥ль ≥ тл¤ руйнують ≥ де злод≥њ п≥дкопують ≥ крадуть; але збирайте соб≥ скарби на неб≥, де н≥ м≥ль н≥ тл¤ не руйнують, ≥ де злод≥њ не п≥дкопують ≥ не крадуть. Ѕо де скарб тв≥й там ≥ буде серце твоЇФ.
«вичайно, сказане це не конкретна в≥дпов≥дь, а лише верс≥¤, лише роздуми на основ≥ тих крих≥ток ≥нформац≥њ, що доход¤ть до нас ≥з поза меж нашого ≥снуванн¤ ≥ нашоњ св≥домост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

63. ¬≥д чого залежить к≥льк≥сть Дт≥лФ у людини? „и може вона сама њх будувати? „и може людина отримати њх в майбутньому житт≥?

 оли мова заходе про Дт≥лаФ людини, то необх≥дно памТ¤тати, що достов≥рноњ ≥нформац≥њ на цей рахунок люди не мають. ™ багато поб≥чних св≥дчень про складну будову людини, власн≥ у¤вленн¤ з цього питанн¤ знаход¤тьс¤ на р≥вн≥ г≥потез.
«а одн≥Їю такою г≥потезою людина приходе на «емлю багато раз≥в, а њњ розвиток чимось под≥бний до розвитку дерева. ѕ≥д час перших вт≥лень в образ≥ людини ми розвиваЇмось ¤к одна, перша г≥лочка т≥ла, що маЇ ментальне (астральне), ф≥зичне ≥ поЇднуюче њх еф≥рне (енерго-≥нформац≥йна матриц¤, б≥ополе). « четвертого по восьме вт≥ленн¤ людина отримуЇ духовне т≥ло (у паростка зТ¤вл¤ютьс¤ боков≥ в≥дростки, у стовбуру - нов≥ к≥льц¤). ѕ≥сл¤ 8-го вт≥ленн¤ до 12-го чотири перших т≥ла доповнюютьс¤ пТ¤тим, ≥нтуњтивним (системою звТ¤зку з планетарним компТютером (дерево розростаЇтьс¤). « 12-го по 16-е вт≥ленн¤ людина може отримати шосте т≥ло (т≥ло-центр-камертон народу, етносу). « 17-го по 21-е Ц сьоме т≥ло (центр, камертон суперетносу, найчаст≥ше по рел≥г≥йн≥й, богоборч≥й ознац≥). « 22-го по 33-е Ц восьме т≥ло (камертон планетарного сусп≥льства).
≤нтервали добудови т≥л наближен≥ ≥ залежать в≥д задач≥, що покладена на особист≥сть (при цьому задач≥ можуть бути локальн≥, в одне або в к≥лька вт≥лень). « ≥ншого боку к≥льк≥сть вт≥лень на виконанн¤ задач≥ може скоротитись при Дв≥дм≥нному навчанн≥Ф ≥, навпаки, дещо перевищити норму при Днедобросов≥сномуФ. якщо ж задача не виконуЇтьс¤ взагал≥, то ДдеревоФ засихаЇ. ДƒеревоФ може загинути ≥ в≥д ≥нших причин: хвороб, шк≥дник≥в, УзасухиФ ≥ тому под≥бного; причому може загинути ¤к окрема г≥лка (њњ називають родовою), так ≥ дерево етносу людства в ц≥лому.
ѕриведена модель дуже умовна, але вона, хоч¤ в ¤к≥йсь м≥р≥, допомагаЇ поЇднати так≥ пон¤тт¤ ¤к Ддерево житт¤Ф, Дродова г≥лкаФ, к≥льк≥сть вт≥лень на «емл≥ ≥ к≥льк≥сть т≥л людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

64. „и впливаЇ мова на розвинен≥сть людини?

¬≥домо, що кожна фонема (буква) несе в≥дпов≥дне ≥нформац≥йне навантаженн¤. ƒл¤ романо-германських мов це в середньому 4.12 б≥т на один знак, в словТ¤нських Ц близько 4.56 б≥т.  азалось би словТ¤нськ≥ ≥нформац≥йно б≥льш наповнен≥ ≥ њм треба надати перевагу. јле в романо-германських строго визначений пор¤док сл≥в у реченн≥, що дуже добре дл¤ компТютерних програм. “а й тут не без недол≥к≥в. ƒл¤ створенн¤ чогось нового бажано мати р≥зноман≥тт¤ не лише в думках, а й в розташуванн≥ сл≥в у реченн≥. ≤ тод≥ дл¤ створенн¤ нових напр¤мк≥в в компТютерн≥й техн≥ц≥ ≥ в њњ програмному забезпеченн≥ краще використовувати представник≥в словТ¤нських народ≥в.
ќсобливо в≥дчутний вплив мови на св≥дом≥сть зазнають п≥вденно-сх≥дн≥ аз≥атськ≥ мови. ћисленн¤ цих народ≥в не образно-звукове, а образно-символ≥чне, або ≥Їрогл≥ф≥чне. “е, що в звукових мовах може займати стор≥нку, у китайц≥в, наприклад, може зображатись одним ≥Їрогл≥фом. ™вропеЇць буде звертати увагу на елементи систем, а китаЇць побачить њњ ц≥лком. ÷е дозвол¤Ї тим, хто користуЇтьс¤ блоковим мисленн¤м думати швидко ≥ економно, але й лишаЇ њх р≥зноман≥тт¤ в побудов≥ самих блок≥в, залишаючи незначний переб≥р лише м≥ж блоками. ј це дуже зб≥днюЇ к≥льк≥сть можливих вар≥ант≥в дл¤ творчост≥. ћожливо тому, незважаючи на те, що кожний четвертий житель планети Ц китаЇць, серед видатних вчених ≥ винах≥дник≥в китайц≥ практично в≥дсутн≥.
¬се сказане не Ї доведеним, але з наведених приклад≥в добре видно, що мова ≥ писемн≥сть, на ¤к≥й вона викладена, в значн≥й м≥р≥ впливають на р≥зноб≥чн≥ ≥нтелектуальн≥ можливост≥ людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

65. ѕро що йде мова, коли говор¤ть про с≥м запов≥дей житт¤?

” р≥зн≥ часи ≥ у р≥зних народ≥в були ≥ ≥снують р≥зн≥ морально-етичн≥ кодекси. ƒо одного з найв≥дом≥ших в≥днос¤ть христи¤нськ≥ запов≥д≥ з ДЌагорноњ пропов≥д≥Ф ≤суса ’риста.  оли ж мова йде про конкретн≥ с≥м запов≥дей, то ймов≥рно маютьс¤ на уваз≥ наступн≥:
- не бажай, не споживай ≥ не роби н≥чого надм≥ру;
- стримуй гн≥в, не давай волю почутт¤м, що руйнують;
- всьому св≥й час, бо у всьому Ї св≥й оптимум;
- ручайс¤ лише за себе, бо не завжди людина волод≥Ї под≥¤ми ≥ ситуац≥Їю;
- в натовп≥ немаЇ добра, бо натовп обТЇднують найчаст≥ше ф≥з≥олог≥чн≥, тваринн≥ ≥нстинкти, або зовн≥шн¤, р≥дко спр¤мована на щось добре, д≥¤;
- головне в житт≥ Ц к≥нець, завершенн¤ вс¤коњ справи (к≥нець Ц вс≥й справ≥ в≥нець).

| «м≥ст | ¬ початок |

66. як ви в≥дноситесь до таких рис людини ¤к смиренн¤ ≥ пок≥рн≥сть перед Ѕогом, до ¤ких закликаЇ нас церква?

«а законами христи¤нськоњ церкви кожний христи¤нин маЇ притримуватись трьох чеснот: смиренн¤, вд¤чност≥ ≥ пок≥рност≥ перед Ѕогом. ≤ншими словами мова йде про те, щоб людина беззастережно, ¤к солдат виконувала накази ≥ бажанн¤ церкви, була вд¤чна служител¤м церкви, що несуть —лово Ѕоже, ≥ була њм пок≥рна. —початку ц≥ УчеснотиФ служили церкв≥, а п≥зн≥ше почали використовуватись ≥ владними структурами, ¤ким служила ≥ служить церква. —аме в такому контекст≥ назван≥ чесноти набувають негативного зм≥сту по в≥дношенню до р¤дового христи¤нина.
¬ д≥йсност≥ ситуац≥ю необх≥дно розум≥ти дещо ≥накше. “ворцем людини, њњ Ѕатьком, ¤к ≥ всього живого ¬сесв≥ту, Ї ¬севишн≥й. ј ¤к маЇ жити —ин, щоб батьки були ним задоволен≥? ћи маЇмо:
- бути вд¤чними Ѕогу за дароване нам житт¤, душу ≥ розум;
- вчитись ≥ зростати в в≥дпов≥дност≥ до спод≥вань Ѕатька;
- сотворити Ѕатьков≥ ≥ д≥¤ти так, щоб ¬≥н м≥г гордитись своњми д≥тьми, своњм твор≥нн¤м.

| «м≥ст | ¬ початок |

67. Ѕ≥льш≥сть людей вважаЇ свою повед≥нку гуманною. ј що таке гуман≥зм? ÷е не робити н≥чого поганого?

У√омоФ в переклад≥ з латинськоњ УлюдинаФ, а гуман≥зм можна перекласти ¤к Улюд¤н≥стьФ. Ѕути гуманним Ц це вести себе по-людськи. як бачимо, це пон¤тт¤ довол≥ розмите, бо кожна людина маЇ своњ у¤вленн¤ про людську повед≥нку ≥ людськ≥ вчинки, що часто зм≥нюють своЇ забарвленн¤ в залежност≥ в≥д конкретноњ ситуац≥њ. ≤ все ж в в≥дпов≥дност≥ з нашими у¤вленн¤ми про походженн¤, будову ≥ розвиток ¬сесв≥ту, про еколог≥ю  осмосу ≥ людського сусп≥льства в ньому можна вид≥лити загальн≥ принципи гуманност≥:
1) гуманн≥сть не в тому, щоб за ¤ких завгодно обставин зберегти старе, а в тому, щоб продовжилось житт¤, а д≥ти мали пр≥оритет перед батьками;
2) гуманн≥сть не в тому, щоб обер≥гати та захищати все живе, а в тому, щоб пр≥оритетними були духовн≥сть ≥ розум, щоб кожне наступне покол≥нн¤ було розумн≥шим, духовн≥шим, гуманн≥ш≥м, н≥ж попереднЇ;
3) гуманн≥сть не в тому, щоб обер≥гати людину в≥д сл≥з ≥ страждань, в≥д випробувань житт¤, а в тому, щоб вона засвоњла уроки, розум≥ла б≥ль ≥ сп≥вчувала тому, у кого болить;
4) гуманн≥сть не в тому, щоб Уробити доброФ, бо добрими нам≥рами часто вимощена дорога в УпеклоФ, а в тому, щоб допомогти людин≥ стати ст≥йкою ≥ життЇздатною, повернути над≥ю ≥ в≥ру в майбутнЇ;
5) гуманн≥сть не в захист≥ слабого, а в захист≥ вищого, розумн≥шого, духовн≥шого в≥д руйнац≥њ його нижчим, прим≥тивним, механ≥чним, в захист≥ людського, що т¤гнетьс¤ до божественного;
6) гуманн≥сть по в≥дношенню до суперника (противника, ворога), не в тому, щоб його покарати, а в тому, щоб залишити йому можлив≥сть до зм≥ни негативного на позитивне; тим паче, що знищивши Ум≥нусФ зовн≥, маЇмо розд≥литись в соб≥, бо не ≥снуЇ УплюсаФ без Ум≥нусаФ;
7) гуманн≥сть не в тому, щоб зробити вс≥х УангеламиФ, а в п≥дтримц≥ необх≥дного Ур≥зноман≥тт¤Ф дл¤ можливост≥ пошуку кращих вар≥ант≥в подальшого розвитку живого ¬сесв≥ту ≥ людства в ньому;
8) гуманн≥сть не в тому, щоб боротись до к≥нц¤ за вже приречене, а в тому, щоб не дати поширитись хвороб≥ на здорове; бо жал≥ючи хворе, ¤ке сьогодн≥ ще не можемо вил≥кувати, ми можемо погубити ≥ майбутнЇ;
9) гуманн≥сть не в тому, щоб при в≥дсутност≥ ресурс≥в розд≥лити те , що залишилось на вс≥х, зТњсти ≥ загинути вс≥м разом, а в тому, щоб дати можлив≥сть вижити тому, хто маЇ найб≥льш≥ шанси продовжити житт¤, розум, духовн≥сть;
10) гуманн≥сть не в тому, щоб заради гуманност≥ по в≥дношенню до людини пожертвувати житт¤м ¬сесв≥ту, бо людина лише жива, розумна кл≥тинка живого ≥ розумного ¬сесв≥ту.
Ѕути гуманним, це весь час т¤гнутись, ≥нод≥ з останн≥х сил, до добра, краси ≥ любов≥, до √орнього, до ¬ишнього.

| «м≥ст | ¬ початок |

68. „и в≥льна людина УЎл¤ху ƒаногоФ (людина ƒао) в≥д оточуючого сусп≥льства, в≥д причин ≥ насл≥дк≥в оточуючого ¬сесв≥ту?

«а визначенн¤м ≥ти УЎл¤хом ƒанимФ, це жити в в≥дпов≥дност≥ до свого призначенн¤ за програмними напр¤мками своЇњ дол≥. ћова не про волю вибору, а про те, що людина ФЎл¤ху ƒаногоФ не в≥др≥зн¤Ї себе в≥д причин ≥ насл≥дк≥в оточуючого ¬сесв≥ту, вона в≥дчуваЇ себе елементом процесу бутт¤ ¬сесв≥ту. Ќе може бути в≥льною чи Унев≥льноюФ людина поза сусп≥льством, не може не бути елементом ¬сесв≥ту його складова. √оворити необх≥дно не про волю в≥д призначеного ≥ ≥снуючого, а про можливост≥ в бутт≥ людини, в усв≥домленн≥ своњх можливостей ≥ в можливост≥ реал≥зац≥њ цих можливостей. „им б≥льший розум людини, чим ширша ≥ глибша св≥дом≥сть, чим системн≥ш≥ њњ у¤вленн¤ про оточуючий ¬сесв≥т, тим б≥льше ≥ њњ можливост≥, ≥ тим вона в≥льн≥ша.

| «м≥ст | ¬ початок |

69. ’то такий Узомб≥Ф? „и можна перетворити людину в Узомб≥Ф?

∆итт¤ у ¬сесв≥т≥, щоб бути ст≥йким, побудоване на програмуванн≥ ззовн≥ ≥ взаЇмо - програмуванн≥. ѕро програмуванн¤ ≥з-за меж земл≥ говорити не будемо, бо це питанн¤ виходить за рамки можливост≥ усв≥домленн¤ сутност≥ бутт¤ людини у ¬сесв≥т≥, а тому мова п≥де про взаЇмо - програмуванн¤ в людському сусп≥льств≥. —аме програмуванн¤ людини поза њњ волею ≥ св≥дом≥стю ≥ншими членами сусп≥льства ≥ називають Узомбуванн¤мФ.
«омбуванн¤ буваЇ чотирьох р≥зновид≥в: б≥олог≥чне, соц≥альне косм≥чне та автономне ≥ в≥дпов≥даЇ чотирьом гр≥хам: першородному (косм≥чному), батьк≥вському (б≥олог≥чному, спадковому), соц≥альному ≥ особистому.
Ѕ≥олог≥чне зомбуванн¤ (програмуванн¤) обмежене ф≥з≥олог≥Їю ≥ д≥литьс¤ на видове, статеве ≥ спадкове. Ѕ≥олог≥чне т≥ло, з його можливост¤ми, програмуЇ ≥ обмежуЇ нашу повед≥нку, ¤к б≥олог≥чну ≥стоту. ћи можемо сприймати лише обмежену ≥нформац≥ю ззовн≥, маЇмо обмежен≥ можливост≥ њњ обробки ≥ усв≥домленн¤. ѕро статеве зомбуванн¤ год≥ й говорити, бо необх≥дн≥сть продовженн¤ житт¤ Ї дом≥нуючою в св≥домост≥ практично кожноњ людини, особливо в репродуктивному в≥ц≥. ¬ажливу роль у наших можливост¤х ≥ д≥¤х в≥д≥граЇ спадков≥сть.
—оц≥альне зомбуванн¤ умовно теж можна розд≥лити на стохастичне, побутове ≥ колективне. ѕ≥д стохастичним мають на уваз≥ випадковий вплив середовища, в ¤кому маЇ жити ≥ рухатись людина, вс≥х тих, з ким людина зустр≥чаЇтьс¤ прот¤гом дн¤, того що вона бачить ≥ чуЇ. ѕ≥д побутовим зомбуванн¤м розум≥ють чиюсь ц≥леспр¤мовану д≥ю на вашу особу (њњ ще називають побутовою маг≥Їю). ¬икористовуючи емоц≥њ людини (дл¤ чого њњ спочатку необх≥дно вивести ≥з р≥вноваги) можна довол≥ суттЇво корегувати нам≥ри ≥ д≥њ людини, на ¤ку спр¤мована увага Упрограм≥стаФ.  оли ж у рол≥ Упрограм≥стаФ виступаЇ група людей, говор¤ть про колективне зомбуванн¤.  олективне зомбуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в с≥мТњ, в установ≥, в парт≥њ, в сект≥. Ќайб≥льш≥ системи колективного зомбуванн¤ Ц це нац≥њ ≥ церкви.
«а косм≥чне зомбуванн¤ в≥дпов≥дають енерго-≥нформац≥йн≥ утворенн¤, ¤к≥ називають егрегорами ≥ ¤к≥ утворюютьс¤ над с≥мТ¤ми, колективами профес≥онал≥в ≥ рел≥г≥йними обТЇднанн¤ми. ѓх д≥¤ часто сприймаЇтьс¤ ¤к фанатизм, що набуваючи г≥пертроф≥рованих форм може призвести систему до самознищенн¤. ¬ ц≥лому егрегори мають велик≥ можливост≥ програмуванн¤, але њм не завжди достаЇ розуму обмежувати бажанн¤ власними можливост¤ми. “≥ егрегори, що мають розумн≥сть вищу в≥д середньостатистичноњ, д≥ють за принципом бартеру Ути - мен≥, ¤ Ц тоб≥Ф. Ќайб≥льш в≥домий ≥з таких егрегор≥в бог Уягве Їврейського народу. ƒо косм≥чного зомб≥юванн¤ входить ≥ так зване Усходженн¤ ƒухуФ, коли св≥дом≥сть людини залишаЇтьс¤ св≥дом≥стю Упрограм≥стаФ.
Ќайб≥льш ц≥кавим Ї самозомбуванн¤, що Ї насл≥дком прагненн¤ до ст≥йкост≥ життЇвоњ позиц≥њ ≥ в процес≥ ¤кого Увласним програм≥стомФ себе, ¤к зомб≥, Ї сама людина. „асто результатами самопрограмуванн¤ Ї схоластична ≥ кл≥н≥чна шизофрен≥њ (коли розмит≥ кордони м≥ж св≥дом≥стю ≥ п≥дсв≥дом≥стю, в результат≥ чого починаЇтьс¤ протисто¤нн¤ Упрограм≥стаФ ≥ зомб≥, або зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього Упрограм≥ст≥вФ).  оли Упрограм≥стиФ знаход¤ть сп≥льну мову Ц людина може дос¤гти значних усп≥х≥в, хоча матимуть м≥сце ≥ порушенн¤ роботи св≥домост≥ в результат≥ двовладд¤ (холастична шизофрен≥¤). якщо ж починаЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж Упрограм≥стамиФ, св≥дом≥сть починаЇ руйнуватись ≥ це призводить до кл≥н≥чноњ шизофрен≥њ. Ѕ≥льша частина в≥домих нин≥ психотехн≥к (психоанал≥з, психосинтез, трансперсональна психолог≥¤, р≥зн≥ види йоги, р≥зноман≥тн≥ види творчост≥), побудован≥ на холастичному принцип≥ (еволюц≥њ) ≥ часто зак≥нчуютьс¤ кл≥н≥чною шизофрен≥Їю.
«омб≥юванн¤ людини людиною, колективом, соц≥альним середовищем в сучасну епоху дос¤гаЇ обс¤гу практично повноњ запрограмованост≥. ” людини, особливо в комун≥кац≥йному середовищ≥ великих м≥ст, майже не залишаЇтьс¤ можливост≥ на власну думку ≥ власне волеви¤вленн¤, а тому сусп≥льне середовище таких м≥ст нагадуЇ майже стов≥дсоткову сукупн≥сть зомб≥, коли в ≥снуючому навколо натовп≥ майже немаЇ людей, що думали б, д≥¤ли, приймали р≥шенн¤ сам≥, а не в в≥дпов≥дност≥ до УпрограмиФ.
«омб≥юванн¤ сусп≥льства в ц≥лому стаЇ глобальним ¤вищем ≥ загрозою еволюц≥њ людства, бо кожна жорстка програма р≥зко зб≥днюЇ, обмежуЇ можливост≥ ≥ веде до деградац≥њ системи.

| «м≥ст | ¬ початок |

70. „и Ї люди, у ¤ких н≥коли не було ворог≥в ? як≥ риси њх характеру ?

ўо таке ворог? ” широкому зм≥ст≥ цього слова це неспри¤тлив≥, ворож≥ обставини, под≥њ, обТЇкти; все те, що загрожуЇ майбутньому людини. ¬ людському сусп≥льств≥ це людина, ¤ка не просто стала поперек вашого шл¤ху, але й загрожуЇ самому вашому ≥снуванню. «вичайно, повн≥стю визначеного образу ворога не ≥снуЇ, а тому часто п≥д ворогом дехто розум≥Ї звичайного конкурента, а то й просто незгодного в чомусь з тобою.
¬ конкурентному св≥т≥ прожити поза конкуренц≥Їю неможливо, бо це значить в≥дмовитись в≥д боротьби взагал≥. «вичайно, ¤кщо у твоњх батьк≥в, чи у тебе дуже велика територ≥¤ ≥снуванн¤, а заз≥ханн¤ з боку невелик≥, то потроху поступаючись, можна зберегти спок≥й ≥ достатню територ≥ю, не наживаючи ворог≥в.
™ ≥ ≥нш≥ засоби ≥ шл¤хи не мати ворог≥в. Ќаприклад, жити ¤к ус≥, не вид≥л¤ючись н≥ в чому, дбаючи не ст≥льки про себе, ск≥льки про ≥нших; а в своњй д≥¤льност≥ (виробнич≥й, творч≥й, духовн≥й, ≥нтелектуальн≥й) не перетинаючись н≥ з ким, то тод≥ ти н≥де не наступаЇш на ≥нтереси ≥нших ≥ сам не Ї обТЇктом ≥нтересу з≥ сторони. ¬ такому випадку у тебе не буде ворог≥в, хоча ≥ тут може бути ¤кась заздр≥сть з боку ≥нших (в≥н живе без ворог≥в!)! “ож справа не ст≥льки в ворогах, ск≥льки в к≥лькост≥ друз≥в. ј друз≥в тим б≥льше, чим б≥льше зац≥кавлених в твоњй допомоз≥, в захист≥, в сп≥вчутт≥, просто в розум≥нн≥ ≥ в п≥дтримц≥. якщо друз≥в б≥льше, н≥ж супротивник≥в, то, ¤к кажуть, н≥¤кий ворог не страшний.

| «м≥ст | ¬ початок |

71. як розум≥ти висл≥в Уу ст≥н теж Ї вухаФ

ўе ≤.’ристос говорив: УЌема н≥чого прихованого, що не в≥дкрилось би, ≥ тайного, чого не взнали бФ. “ак само, ¤к все повТ¤зано у св≥т≥ ф≥зичному, все повТ¤зано ≥ в св≥т≥ ≥нформац≥њ. ƒл¤ того, щоб зм≥ни стану системи не вплинули на зовн≥шнЇ середовище, необх≥дно мати абсолютно ≥зольовану систему, або, ¤к кажуть ф≥зики, по вс≥х параметрах. ѕовн≥стю ≥зольованих систем у ¬сесв≥т≥ не буваЇ, а тому неможливо повн≥стю заблокувати ≥нформац≥ю в≥д витоку назовн≥. “ож, з точки зору ф≥зики, нав≥ть тод≥, коли ти розмовл¤Їш Усам з собоюФ, то ≥ тод≥ ¬сесв≥т тебе слухаЇ. ≤ншими словами, п≥дслухати завжди можна, були б зац≥кавлен≥, а у них в≥дпов≥дн≥ технолог≥њ. “им б≥льше, що у народ≥ кажуть: Уякщо про щось знають двоЇ, то про те узнаЇ весь св≥тФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

—¬≤“ Ћёƒ»Ќ»

1. „ому люди спочатку кл¤нутьс¤, що любл¤ть ≥ жити не можуть одне без одного, а пот≥м зраджують ≥ розход¤тьс¤?

Ќайчаст≥ше це в≥дбуваЇтьс¤ коли д≥йсно високе почутт¤ любов≥ п≥дм≥н¤ють статевим т¤ж≥нн¤м. ƒ≥йсне коханн¤ по своњй природ≥ почутт¤ перш за все жертовне.  оли одна людина готова пожертвувати собою заради ≥ншоњ, без ¤коњ житт¤ втрачаЇ сенс, то ≥ Ї коханн¤.  оханн¤ набуваЇ майже м≥стичного зм≥сту в кл¤тв≥ перед Ѕогом в обр¤д≥ Ув≥нчанн¤Ф при вступ≥ в шлюб, бо з ц≥Їњ мит≥ Учолов≥к ≥ ж≥нка Ц вони вже не двоЇ, а плоть ЇдинаФ (≤. ’ристос). Ѕо з ц≥Їњ мит≥ не повинно бути У¤Ф ≥ УмоЇФ, а лише УмиФ ≥ УнашеФ. якщо т≥, хто вступаЇ в шлюб, не усв≥домлюють цього, то кожен в с≥мТњ житиме дл¤ власного Ђегої, а його подружж¤ буде лише слугою-придатком. “ак≥ с≥мТњ нест≥йк≥ ≥ дуже швидко розпадаютьс¤. ÷≥ с≥мТњ створен≥ не дл¤ шлюбу, а дл¤ УбракуФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

2. „ому ≥нод≥ людей називають Уживими трупамиФ?

Ћюдину, ¤к ≥ все живе, в≥др≥зн¤ють в≥д неживого насл≥дки њњ житт¤. ¬се живе маЇ продовжити житт¤, жити заради житт¤. якщо гл¤нути на д≥¤льн≥сть сучасного людства, то воно не ск≥льки в≥дновлюЇ житт¤, ск≥льки руйнуЇ його, вбиваЇ. Ћюдина в≥дгородилась в≥д природи мурами житла, шл¤хами, мертвими машинами ≥ конструкц≥¤ми. Ќин≥шн¤ людина живе в мертвому середовищ≥, лише ≥нод≥ ступаючи на узбочину житт¤. ѕрактично все, що створюЇ людина, Ї результатом переробки орган≥зму планети в мертв≥ реч≥. ≤ в цьому в≥дношенн≥ сама людина за житт¤ втрачаЇ свою сутн≥сть живого, перетворюючись в частину мертвоњ природи, в жив≥ УтрупиФ.
™ ще одне розум≥нн¤ Уживого трупуФ.  оли людина втратила сенс бутт¤, коли вигор≥ли почутт¤ ≥ бажанн¤, коли н≥що не спонукаЇ њњ до людськоњ д≥¤льност≥, або ж втрачен≥ останн≥ життЇв≥ сили, то на людину також кажуть Уживий трупФ.
Ќе дай Ѕоже н≥кому за житт¤ стати Уживим трупомФ! Ќа жаль живими трупами стають не лише люди, а й ц≥л≥ народи. ƒосить гл¤нути на народи, що ход¤ть п≥д христи¤нськими церквами: вс≥ вони руйнують довк≥лл¤, вс≥ живуть заради ф≥з≥олог≥њ, вс≥ стар≥ють ≥ вимирають у комфортабельному, мертвому ≥ такому зручному ≥ндустр≥альному середовищ≥, осв≥тленому не ƒухом Ѕожим, а доларом.

| «м≥ст | ¬ початок |

3. як ви в≥дноситесь до ненормативноњ лексики?

ќдною з головних рис, що в≥др≥зн¤ють людину високоњ культури, чест≥, достоњнства, духовност≥ в≥д людей з враженою, хворою, або недорозвинутою св≥дом≥стю Ї природне почутт¤ м≥ри. —аме це почутт¤ не дозволить нормальн≥й людин≥ н≥ при ¤ких обставинах користуватись ненормативною лексикою. “е, чим так пишаютьс¤ рос≥¤ни, називаючи Дмовн≥ помињФ справжн≥м руським словом, Ї золотоординським атав≥змом. «а час≥в «олотоњ ќрди завойовники под≥бними словами принижували людську г≥дн≥сть завойованих народ≥в, не вживаючи однак под≥бну лексику до своњх сп≥вгромад¤н. Ќа жаль мат≥рщина впала на благодатний ірунт пол≥етн≥чноњ ћосковщини тих час≥в. ƒ≥йшло до того, що нав≥ть церковн≥ книги заповнились ненормативною лексикою, ≥ ≥мператриц¤ ™лизавета мала вивезти до ѕетербурга професор≥в з  иЇва, щоб т≥ заново в≥дредагувати Усв¤щенне писанн¤Ф. Ќин≥ ж, в час страшноњ руйнац≥њ постгромад¤нського сусп≥льства на поверхню випливло все те, що накопичилось за довг≥ роки вихованн¤ сусп≥льства в умовах Дкарноњ зониФ. ≤ пройде не один р≥к, поки ос¤де бруд ≥ очиститьс¤ людська св≥дом≥сть.
 азав ≤сус ’ристос: УЌе те поганить рот, що в нього входить, а те, що з нього вил≥таЇФ. ≤ коли ви чуЇте от≥ слова, то можна лише у¤вити до ¤кого ступеню хвора св≥дом≥сть людини, на ¤кому низькому р≥вн≥ розвитку знаходитьс¤ вона... ≤ що в≥дбуваЇтьс¤ з тими, кого УполиваютьФ цими поми¤ми... ј нин≥ на вс≥х р≥вн¤х в≥д побуту до телебаченн¤ маЇмо суц≥льну ненормативну лексику.
ќсобисто, за все житт¤ ¤ н≥ разу не сказав ненормативного слова, бо сказати под≥бне дл¤ мене р≥вноважно зануритись з головою в туалетне багно...

| «м≥ст | ¬ початок |

4. „ому кажуть, що Уне хл≥бом Їдиним У живе людина?

¬ ™вангел≥њ в≥д Ћуки сказано: УЌе хл≥бом одним буде жити людина, але й вс¤ким словом ЅожимФ. Ћюдина по своњй природ≥ багатоскладова. ƒл¤ ≥снуванн¤ т≥ла б≥олог≥чного (ф≥зичного) необх≥дне ф≥зичне живленн¤. ƒл¤ ≥снуванн¤ ≥ розвитку св≥домост≥ людини (≥нформац≥йного т≥ла) необх≥дне ≥нформац≥йне живленн¤ (слово), а дл¤ душ≥ людини (духовне т≥ло) Ц в≥дпов≥дне духовне навантаженн¤ (живленн¤).
—к≥льки р≥зних за сутн≥стю складових маЇ людина, ст≥льки ж вона повинна мати ≥ джерел живленн¤. «а в≥дсутност≥ хоча б одного з них гине в≥дпов≥дна складова ≥ це може призвести до руйнац≥њ ≥нших.

| «м≥ст | ¬ початок |

5. ўо Ї добро ≥ що Ї зло?

- ћама бажала доньц≥ добра, а донька пов≥силась ...
- ƒобрими нам≥рами вимощена дорога в пекло...
-  оли батько зн≥маЇ ремен¤ дл¤ вихованн¤ сина, що нашкодив, добро в≥н робить, чи зло? ўо це не зло, а добро, син зрозум≥Ї, коли стане дорослим.
- ћи створюЇмо вс≥ умови дл¤ дитини, дл¤ њњ розвитку. ѕот≥м вона, зустр≥чаючись з реал≥¤ми житт¤, може не витримати ≥ загинути... ƒобро ми робимо, чи зло?
- ћи вбиваЇмо жив≥ ≥стоти, щоб нагодувати своњх д≥тей, щоб вижити самим...ƒобро це, чи зло?
- Ќароди ћай¤ в≥двозили на кладовище живих батьк≥в, ¤к≥ не могли себе прогодувати. «ате залишалась њжа дл¤ д≥тей, щоб вижили вони... ƒобро це, чи зло? “ак само робили ¤понц≥.
- ѕ≥вн≥чн≥ народи поњдали померлих батьк≥в ≥ родич≥в, бо прот¤гом пол¤рноњ ноч≥ р≥д м≥г загинути в≥д недостач≥ б≥лк≥в. ≤ називали њх самоњдами. ƒобро це, чи зло?
ƒобро ≥ зло в ц≥лому пон¤тт¤ в≥дносн≥. ≤ все ж, ми розр≥зн¤Їмо пон¤тт¤ добра ≥ зла, в≥днесен≥ до конкретноњ людини, до стану њњ св≥домост≥. Ћ.ћ.“олстой казав: Ући любимо людей за добро, ¤ке њм робимо ≥ ненавидимо за зло, що спричин¤Їмо њм. “о ж можна вважати, що все, що спр¤моване на покращенн¤ перспективи, на зб≥льшенн¤ можливостей, на еволюц≥ю, маЇ сприйматись ¤к добро, ≥ все, що веде до руйнац≥њ, до небутт¤ Ц ¤к зло.
ƒобро ≥ зло можуть сприйматись через усп≥х ≥ невдачу. “а знову таки, ¤к сказав мудрець: не заздри усп≥ху ≥ не жалкуй про невдачу, бо ти не знаЇш, що Ї усп≥х ≥ що Ї невдача в масштаб≥ душ≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

6. якщо Ѕог ≥снуЇ, то де в≥н знаходитьс¤? ÷е правда, що ¬≥н все бачить ≥ все про вс≥х знаЇ?

ѕерш н≥ж говорити про м≥сце знаходженн¤ Ѕога, давайте поговоримо про "м≥сце", точн≥ше про прост≥р, про в≥дносн≥сть цього пон¤тт¤. ”¤в≥ть квадрат з ребром довжиною в 1 метр. ÷е куб в площин≥. ƒовжина його д≥агонал≥ дор≥внюЇ за теоремою ѕ≥фагора м. ј тепер розгл¤немо трьохвим≥рний куб з тим же ребром. …ого д≥агональ дор≥внюЇ м. ƒ≥агоналлю в куб≥ може бути ≥ площина м≥ж протилежними ребрами з площею м2. якщо в≥зьмемо багатовим≥рний куб, наприклад, з м≥льйоном координат, то д≥агональ - л≥н≥¤ дор≥внюватиме: м

ј тепер у¤в≥ть соб≥ "електрон" з надзвичайно великою к≥льк≥стю координат. ¬ такому електрон≥ (дуже маленькому, з нашоњ точки зору) в ¤кост≥ "д≥агонал≥" може бути весь наш, хоч ≥ дуже великий, але обмежений за розм≥рами, замкнутий ¬сесв≥т. якщо у¤вити таку модель, то не важко у¤вити ≥ "електрон-¬сесв≥т" часткою б≥льш складноњ системи, н≥ж сам ¬сесв≥т. ћожете називати цю систему Ѕог, бо визначити ту систему, що перевершуЇ на пор¤дки можливост≥ нашого елементно - обмеженого мозку, ми не можемо. Ѕог в нас ≥ поза нами, в≥н в простор≥ - ≥ поза простором, в≥н в час≥ ≥ поза часом. ƒе¤кою аналог≥Їю може бути —в≥тове ƒерево ƒуху ѕредв≥чного. —пробуйте у¤вити дерево, що перетинаЇтьс¤ площиною, в ¤к≥й перетини це двохвим≥рн≥ ≥стоти, що живуть в площин≥. „и змогли б вони зрозум≥ти, що вс≥ вони лише перетини г≥лок дерева?
ѕо т≥й же аналог≥њ, все живе можна у¤вити г≥лками Їдиного св≥тового ƒерева, що знаходитьс¤ ≥ в нашому простор≥, ≥ поза ним. ¬елик≥ г≥лки Ц то боги небесноњ ≥Їрарх≥њ, а ми з вами Ц невелик≥.
«а ц≥Їю моделлю Ѕог в кожному ≥з нас ≥ поза нами, у ¬сесв≥т≥ ≥ поза ¬сесв≥том. ¬≥н скр≥зь ≥ всюди, в≥н все УбачитьФ ≥ все Урозум≥ЇФ, бо весь ¬сесв≥т - це Їдина жива ≥ розумна ≥стота. ≤ так само ¤к ми розум≥Їмо св≥й орган≥зм ≥ що в ньому в≥дбуваЇтьс¤, так ≥ Ѕог все знаЇ ≥ все розум≥Ї.

| «м≥ст | ¬ початок |

7. „ому людина робить поган≥ вчинки?

 ожна людина боретьс¤ за м≥сце Уп≥д —онцемФ. ¬икористовуючи при цьому не завжди гарн≥, з точки зору сусп≥льноњ морал≥ ≥ етики, прийоми. ¬ конкурентн≥й боротьб≥, щоб виграти у суперника, можна йти двома шл¤хами: або стати кращим за суперника (розумн≥шим, сильн≥шим, винах≥длив≥шим, добр≥шим ≥ т.п.), або зробити його слабк≥шим, дурн≥шим, хоча б таким, ¤к ти сам. «вичайно, дл¤ першого треба мати талант, та ще й багато працювати, а дл¤ того, щоб принизити, забруднити, наговорити Ц багато розуму не потр≥бно. ≤ багато хто йде цим, не людським шл¤хом.
8. Ќав≥що природа над≥лила людину почутт¤м ?
ѕочутт¤, ¤к ≥ вс¤ емоц≥йна частина житт¤ людини, Ї частиною того, що складаЇ в наш≥й у¤в≥ пон¤тт¤ душ≥ людини. ѕочутт¤ Ц це реакц≥¤ людини (≥ не т≥льки) на оточуючий ¬сесв≥т, але це не ф≥зична реакц≥¤. –азом з ≥ншими рисами, такими ¤к духовн≥сть, вол¤, ц≥леспр¤мован≥сть, творч≥сть Ц почутт¤ робл¤ть людину Ћюдиною, живою ≥ под≥бною, в даному аспект≥, до Ѕога. « ≥ншого боку, почутт¤ дозвол¤ють компенсувати недостачу ≥нформац≥њ при прийн¤тт≥ р≥шень, особливо життЇво важливих.

| «м≥ст | ¬ початок |

8. „ому людина може жити серед бруду ≥ см≥тт¤?

 ожна жива ≥стота пристосована до середовища, в ¤кому виросла. ѕо в≥дношенню до людини великого значенн¤ набуваЇ ще й вихованн¤. ¬нутр≥шн≥й стан душ≥ ≥ св≥домост≥ людина переносить на середовище, ¤ке створюЇ сама. ÷ю особлив≥сть пом≥тив видатний письменник ≥ гуман≥ст  ороленко, ¤кий сформулював дуже важливий принцип: ¤кщо оселити принца в конюшн≥, то в≥н не заспокоњтьс¤ доти, поки не наведе там хоч ¤кийсь пор¤док достойний житла; але ¤кщо поселити в палац конюха, то в≥н теж не заспокоњтьс¤, поки не перетворить палац в конюшню. ƒостатньо гл¤нути на умови, в ¤ких живе людина, щоб зрозум≥ти, що за людина б≥л¤ тебе. якщо в душ≥ людини бруд, то бруд буде ≥ навколо нењ.

| «м≥ст | ¬ початок |

9. „ому ми завжди пом≥чаЇмо погане, не пом≥чаЇмо ≥ забуваЇмо добро?

ƒл¤ бутт¤ живого важливе те, що загрожуЇ ≥снуванню; а тому все, що може негативно вплинути на нашу подальшу долю, сприймаЇтьс¤ нами з акцентом б≥льшоњ вагомост≥; в наш≥й св≥домост≥ воно викарбовуЇтьс¤ глибоко ≥ м≥цно. ≤нша справа добро Ц воно н≥кому ≥ н≥чому не загрожуЇ. ÷е бажаний стан, але такоњ вагомост≥, ¤к погане, воно не маЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

10. „ому так багато людей пТють, кур¤ть, вживають наркотики?

Ћюди знають багато речовин з наркотичним ефектом ≥ вживають њх прот¤гом майже всього часу ≥снуванн¤ людства. ƒо найб≥льш доступних, так званих легких наркотик≥в, в≥днос¤ть н≥котин ≥ алкоголь, або Упал≥нн¤Ф ≥ Дпи¤цтвоФ. ќсоблив≥стю наркотик≥в Ї те, що вони деформують, спотворюють св≥дом≥сть людини. Ћюди вживають в б≥льшост≥ т≥ наркотики, що д≥ють позитивно на центри задоволенн¤ ≥ зменшують, нейтрал≥зують центри з негативними емоц≥¤ми ≥ переживанн¤ми. Ћюдина полинаЇ в св≥т ейфор≥њ, фантастичний св≥т деформованоњ св≥домост≥, св≥т бажань ≥ мр≥й, що набувають Дреальност≥Ф. ѕоверненн¤ св≥домост≥ з такого Дсв≥ту у¤ви ≥ фантаз≥йФ до реальност≥ в≥дбуваЇтьс¤ через ф≥зичн≥ стражданн¤ розрегульованого наркотиками т≥ла, а тому св≥дом≥сть чинить оп≥р, шукаючи вих≥д в додаткових порц≥¤х наркотику.  р≥м того, реальн≥сть житт¤ кажетьс¤ с≥рою ≥ замкнутою, щось на зразок Дтюремноњ камериФ. ¬се разом робить наркотичну залежн≥сть практично не вил≥ковною.
—еред наркотик≥в Ї так≥, що в де¤к≥й м≥р≥ вимикають ф≥льтри ≥нформац≥њ (вартових св≥домост≥), в результат≥ чого людина може бачити, чути ≥ в≥дчувати те, що недоступно ≥ншим, розум≥ти потоки ≥нформац≥њ недоступн≥ звичайним люд¤м, а тому передбачувати майбутнЇ. ÷≥Їю властив≥стю користувались ≥ користуютьс¤ чар≥вники, шамани, маги, провидц≥.
Ќаркозалежн≥ особи Ц це люди втрачен≥ дл¤ майбутнього сусп≥льства. ¬ залежност≥ в≥д виду наркотику Ц тривал≥сть житт¤ р≥зко зменшуЇтьс¤, ≥нод≥ практично до к≥лькох рок≥в тваринного живот≥нн¤. « одного боку, це соц≥альна еп≥дем≥¤, з ≥ншого Ц УпошукФ природи здатних протисто¤ти наркозалежност≥ особистостей, або не реагуючих на наркотики ≥ ¤к≥ можуть дати перспективу розвитку людства. ƒл¤ природи не маЇ значенн¤ ск≥льки м≥льйон≥в наркоман≥в загине, головне знайти ≥ використати дл¤ продовженн¤ роду не реагуючих на наркотики.
–озповсюдженню наркоман≥њ допомагаЇ чорний б≥знес Ц це золоте дно дл¤ швидкого збагаченн¤, бо наркоман ≥де на любий злочин, щоб добути, чи купити за ¤ку завгодно ц≥ну сатанинське з≥лл¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

11. як мавпа стала людиною?

«г≥дно з принципом Ће-ЎательЇ, кожна система еволюц≥онуЇ в напр¤мку зменшенн¤ зовн≥шн≥х навантажень. «а теор≥Їю ƒарв≥на все живе, пристосовуючись до умов, що зм≥нюютьс¤, трансформуЇтьс¤ так, щоб не залежати в≥д зовн≥шн≥х умов, бути ст≥йким. ¬важаЇтьс¤, що саме завд¤ки пристосуванню до нових умов мавпа трансформуючись стала людиною. јле ¤кщо сл≥дувати теор≥њ ƒарв≥на, то цей процес майже неймов≥рний. —тавши двоногою, людина втратила швидк≥сть в погон≥ за здобиччю, позбулась можливост≥ з легк≥стю пересуватись по деревах. ¬тративши шерст¤ний покрив Ц вона стала потерпати в≥д холоду, дощу, спеки; а позбувшись хвоста ≥ всењдност≥, взагал≥ стала непристосованою не лише до кл≥матичних умов, а й дл¤ полюванн¤ на дичину. Ќабагато ймов≥рн≥ше, що к≥лька сотень тис¤ч рок≥в тому (за п≥драхунками де¤ких вчених близько 300000 рок≥в) в≥дбувс¤ еволюц≥йний стрибок; завд¤ки природн≥й чи штучн≥й Дмутац≥њФ в спадковому апарат≥ мавпи, виникла ≥стота, ¤ку називаЇмо людиною. як це в≥дбулос¤ сказати важко. ѕричинами могли бути природн≥ катакл≥зми, штучн≥ зм≥ни в генетичному апарат≥, внесен≥ в т≥ло мавпи представниками високо розвинутоњ цив≥л≥зац≥њ, природна запрограмован≥сть матер≥њ на Днародженн¤Ф Ц людини. “ак чи ≥накше на сучасному етап≥ можна говорити лише про те, що предками людини можливо були примати, а ¤к вони стали людьми Ц на жаль задов≥льноњ в≥дпов≥д≥ ще немаЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

12. „ому тварини не вбивають соб≥ под≥бних, а розумн≥ люди це робл¤ть?

≤ перша, ≥ друга частина питанн¤ не в≥дпов≥дають д≥йсност≥. ¬се залежить в≥д заповненн¤ б≥олог≥чноњ н≥ш≥. Ќа обмежен≥й територ≥њ при обмежених потоках необх≥дних дл¤ житт¤ њж≥, води, ≥нформац≥њ ≥ т.п. може ≥снувати лише обмежена к≥льк≥сть ≥стот даного виду.  онкурента можна позбутись р≥зними засобами: вбити в поЇдинку, вбити його д≥тей, позбавити територ≥њ, залишити без засоб≥в до ≥снуванн¤ Ц под≥бних вар≥ант≥в природа винайшла безл≥ч, в тому числ≥ р≥зн≥ види самовбивств.
¬ б≥олог≥чному в≥дношенн≥ люди мало в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших живих ≥стот. Ѕ≥льш дивним, з точки зору природничих наук, Ї те, що людина част≥ше веде себе не за принципами оптимальност≥ д≥њ ≥ самозбереженн¤, а за моральними принципами сусп≥льства, в ¤кому живе, за принципами ≥ запов≥д¤ми Ѕожими. як казав ™.  ант: ск≥льки ≥снуватиме людство Ц ст≥льки залишатимутьс¤ дв≥ загадки Ц зор¤не небо над головою ≥ моральний кодекс всередин≥ нас.

| «м≥ст | ¬ початок |

13. ўо таке любов?

ўе давн≥ греки розр≥зн¤ли чотири р≥зновиди любов≥:
- любов до батьк≥в ≥ р≥дних,
- любов до дружини,
- любов до њж≥, напоњв, гарних речей, задоволень ≥ т.п.,
- божественну любов до всього, що ≥снуЇ; любов до житт¤.
¬изначити ≥ по¤снити це почутт¤ не зм≥г ще н≥хто. “а лише завд¤ки любов≥ наше житт¤ набуваЇ сенсу ≥ зм≥стовност≥. «авд¤ки любов≥ розкв≥таЇ все ≥ все сп≥ваЇ, все рад≥Ї життю ≥ с¤Ї в≥д нењ.
≤ все ж, зважаючи на те, що кожна людина Ц це ≥нструмент в б≥опланетарному оркестр≥, маЇмо визнати, що любов це те, що поЇднуЇ живий розумний ¬сесв≥т в Їдине ц≥ле, це сила т¤ж≥нн¤ живого до живого, ц≥лого до своЇњ частки.

| «м≥ст | ¬ початок |

14. „ому люди так≥ р≥зн≥: зл≥ ≥ добр≥, чесн≥ ≥ нечесн≥, в≥рн≥ й н≥?

Ћюдина - ≥стота двох стих≥й. « одного боку, вона хижак ≥ живе в конкурентн≥й боротьб≥ з под≥бними соб≥ Уза м≥сце п≥д сонцемФ. « ≥ншого Ц це соц≥альна ≥стота, бо в багатьох життЇвих ситуац≥¤х вижити Дв зграњФ легше. ∆итт¤ кожноњ людини Ї оптим≥зац≥Їю ≥ компром≥сом цих двох початк≥в. —оц≥альна сторона житт¤ будуЇтьс¤ на моральност≥ ≥ включаЇ в себе доброту, чесн≥сть, в≥рн≥сть, ≥нш≥ гарн≥, з нашоњ людськоњ точки зору, риси. « ≥ншого боку в людин≥ весь час живе ≥ндив≥дуальне, хиже, що зумовлюЇ њњ на в≥дносини до ≥ншоњ людини, ¤к до конкурента, по в≥дношенню до ¤кого вс≥ засоби боротьби год¤тьс¤. ¬одорозд≥л м≥ж цими потоками залежить в≥д вроджених нахил≥в людини ≥ в≥д вихованн¤. Ѕо кажуть в народ≥: ск≥льки вовка не годуй, а в≥н все одно на л≥с погл¤даЇ; ¤кщо воно свин¤, то калюжу знайде, та тому под≥бне. јле, ¤кщо в≥д народженн¤ у людини Ћюдськ≥ нахили, то виховати њњ можна.
≤ останнЇ зауваженн¤. ¬одорозд≥л м≥ж ¤кост¤ми людини не Ї пост≥йним ≥ значною м≥рою залежить в≥д конкретноњ життЇвоњ ситуац≥њ. “о ж, дай Ѕоже, щоб людина завжди знаходилась на тому берез≥, де вона д≥йсно, в ¤к≥й завгодно ситуац≥њ, могла б залишатись Ћюдиною.

| «м≥ст | ¬ початок |

15. „и Ї люди без гр≥ха?

Ќа гор≥ Д≈леонськ≥й привели до ’риста ж≥нку, ¤ку схопили за прелюбод≥¤нн¤, ≥, зг≥дно з Д«апов≥том ћойсе¤Ф, мали побити кам≥нн¤м. ≤ спитали ’риста, що робити? Ќа те ’ристос в≥дпов≥в: Ф’то з вас без гр≥ха Ц нехай першим кине в нењ кам≥ньФ. Ќ≥хто не кинув камен¤ ≥ вс≥ роз≥йшлисьЕ
Ќа долю людини впливають чотири гр≥хи:
- першородний, сутн≥сть ¤кого в тому, що людина маЇ вбивати ≥нш≥ жив≥ ≥стоти, щоб будувавс¤ ≥ розвивавс¤ орган≥зм хижака Ц мавпи, на ¤кий УприщепленаУ людина;
- батьк≥вський, коли д≥¤нн¤ батьк≥в супроводжують д≥тей до четвертого кол≥на (серед них спадков≥ ≥ статев≥ хвороби); доти, доки природа не УвимиЇФ пос≥¤не батьками;
- соц≥альний, коли маЇмо жити за мораллю та аморальн≥стю оточуючого сусп≥льства;
- власний, особистий гр≥х, що залежить в≥д наших д≥й ≥ наших р≥шень.
як бачимо, того, що називають гр≥хом, достаЇ в ус≥х. јле Ї гр≥хи ≥нших ≥ Ї гр≥хи власн≥. Ќа кар(м)у людини найб≥льше впливають власн≥. —аме за них несе Ћюдина карм≥чну в≥дпов≥дальн≥сть у майбутньому, у той час, ¤к за ≥нш≥ в≥дпов≥даЇ зараз.
«а своЇю сутн≥стю гр≥х це те, що негативно впливаЇ на можливост≥ людини у њњ сходженн≥ у дус≥ та ≥стин≥. ƒо найменших в≥днос¤тьс¤ гр≥хи, ¤к≥ повТ¤зан≥ з т≥лом Ц ф≥з≥олог≥чн≥, найт¤жч≥ Ц духовн≥ ≥ караютьс¤ вони найсувор≥ше. ќсобливо зважаючи на те, що ф≥з≥олог≥¤ осв¤чуЇтьс¤ розумом, а розум Ц духом.

| «м≥ст | ¬ початок |

16. „ому не можна заборонити вживати алкоголь, тютюн, наркотики?

—проб заборонити ≥ перше, ≥ друге, ≥ третЇ було багато. “а ¤к т≥льки вводилась заборона, ¤к тут же буйним цв≥том розкв≥тала т≥ньова торг≥вл¤ цими товарами, за ¤кою сто¤ли потужн≥ карн≥ клани сусп≥льства. –≥зко зростала злочинн≥сть, падали прибутки держави, наживались до непристойност≥ наркод≥льц≥, розвалювались ур¤ди. —хильн≥сть частини сусп≥льства до вживанн¤ наркотик≥в одними законами не викорчуЇш. Ѕ≥льше того, чим краще живе сусп≥льство, тим б≥льше в≥льних грошей, тим б≥льша наркотична залежн≥сть. “≥, хто маЇ на ц≥й хвороб≥ надм≥рн≥ прибутки, робл¤ть усе, щоб њх зб≥льшити. ƒл¤ цього в наркотичн≥ тенета силою ≥ п≥дступом, ласкою ≥ фальшивою увагою зат¤гуютьс¤ все нов≥ ≥ нов≥ жертви.
Ќа екранах ≥ в газетах розгортаЇтьс¤ псевдоборотьба з цим негативним ¤вищем, але все це дл¤ заспокоЇнн¤ громадськост≥. ¬ д≥йсност≥ т≥, хто маЇ боронити ≥ р¤тувати сусп≥льство в≥д дурману, продають своњ души за гривеники, тим же наркокланом. якщо ж попадаютьс¤ в≥дчайдушн≥ хлопц≥, то њх швидко прибирають з дороги, бо не ≥снуЇ такого злочину, на ¤кий би не п≥шла велика частина сусп≥льства ради прибутку.  р≥м того, ≥снуЇ ще один сусп≥льний закон, зг≥дно з ¤ким вс≥ державн≥ ≥нститути створюютьс¤ не дл¤ захисту крањни ≥ народу, а дл¤ захисту влади ≥ грошових м≥шк≥в (в том числ≥ ≥ наркоклан≥в) в≥д власного народу. ўе ѕлатон говорив: жодна арм≥¤ в св≥т≥ не захистила св≥й народ в≥д зовн≥шнього ворога, поки сам народ не вставав на св≥й захист.
„и може встати сусп≥льство на св≥й захист в≥д наркоб≥знесу? ‘ормально може, але сусп≥льство не однор≥дне ≥ пол¤рне, ≥ в ньому завжди знайдутьс¤ т≥, дл¤ кого грош≥ приваблив≥ш≥ за людське горе. Ћише тотальна смертна кара за розповсюдженн¤ наркотик≥в в сукупност≥ з вихованн¤м молодих покол≥нь може на де¤кий час загасити це ди¤вольське багатт¤, але не знищить. ƒл¤ цього необх≥дно дещо зм≥нити у будов≥ св≥домост≥ людства та в њњ генетичному апарат≥ з тим, щоб знищити наркозалежн≥сть. јле, з ≥ншого боку, втручатись в долю людей, ми не маЇмо права, людина маЇ сама вибирати шл¤хи своЇњ дол≥. «алишаЇтьс¤ одне Ц вихованн¤ ≥ природний в≥дб≥р, мають вимерти вс≥ наркозалежн≥ ≥ залишитись дл¤ подальшоњ еволюц≥њ т≥, дл¤ кого наркотик≥в, ¤к наркотик≥в, не ≥снуЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

17. „ому люди не схож≥ н≥ в чому?

÷е ≥ так ≥ не так. Ћюди схож≥ в головному, в тому що вони люди. ј ось в другор¤дному Ц максимум р≥зноман≥тт¤. ”¤в≥ть, що не вс≥, а хоча б де¤к≥ з людей були б схожими один на одного, ¤к близнюки.  оли двоЇ Ц це ц≥каво, а ось коли дес¤тки, сотн≥ Ц це вже лихо. ” кожноњ людини Ї щось своЇ, особливе, що в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д ≥нших. ќбТЇднуючись з ≥ншими, вона обТЇднуЇ свою переважаючу ¤к≥сть з переважаючими ≥нших, в результат≥ група набуваЇ ¤костей живучост≥, ст≥йкост≥, пристосованост≥. ¬≥д с≥м`њ до етносу р≥зноман≥тт¤ в≥д≥граЇ позитивну роль. “ак з психолог≥њ сусп≥льства в≥домо, що найб≥льш ст≥йкою Ї група з 7 чолов≥к, причому функц≥њ кожного в так≥й груп≥ визначен≥: один граЇ роль клоуна, другий ≥деолога, трет≥й захисника, четвертий Ц господар¤, ≥ так дал≥. (« цього приводу кажуть, що ¤кщо з≥бралось к≥лька людей ≥ немаЇ клоуна, то роль клоуна на себе в≥зьме один ≥з присутн≥х). ўе один приклад. ”¤в≥ть, що сталось найжахлив≥ше Ц ¤дерний конфл≥кт ≥ ¤дерна зима. ’то з людей виживе за роки, а може ≥ дес¤тки рок≥в темр¤ви ≥ мороз≥в? ’≥ба що еск≥моси. ≤ тод≥ еволюц≥¤ завд¤чуватиме не американц¤м, не китайц¤м ≥ не ≥ншим народам, а еск≥мосам. ј ¤кби не було р≥зноман≥тт¤?

| «м≥ст | ¬ початок |

18. „ому люди так≥ жорсток≥? ўо таке жал≥сть? „ому люди бувають безжальн≥?

∆орсток≥сть не лише людини, а взагал≥ всього живого, по в≥дношенню до соб≥ под≥бних ≥ брат≥в наших менших ≥нстинктивна, зумовлюЇтьс¤ конкуренц≥Їю Уза м≥сце п≥д сонцемФ ≥ п≥дсилюЇтьс¤ У хижацькоюФ б≥олог≥чною природою. ¬≥зьм≥ть, дл¤ прикладу, лева. Ћев на смерть буде битись за свою територ≥ю з ≥ншим левом, при зустр≥ч≥ з д≥тьми левиц≥ Ц порозриваЇ њх (бо це майбутн≥ конкуренти), але левицю постараЇтьс¤ зберегти, бо з нею можна створити нову с≥мТю ≥ продовжити св≥й р≥д. « одного боку, лев жорстокий ≥ безжал≥сний, з ≥ншого Ц турбуЇтьс¤ про свою с≥мТю ≥ жал≥Ї своњх д≥тей. ѕо в≥дношенню до людей, њх жорсток≥сть найчаст≥ше зумовлена або тваринним р≥внем розвитку, або садистськими нахилами, зумовленими псих≥чними збоченн¤ми. ¬ ц≥лому людина, ¤к соц≥альна ≥стота (що звикла жити Ув табун≥Ф, в УзграњФ) про¤вл¤Ї свою жорсток≥сть до ≥ншоњ зграњ, клану, маф≥њ, народу ≥ жал≥сть до своњх, бо в≥д них залежить життЇздатн≥сть зграњ та њњ власна. якщо ж ≥нша особа, чи ≥нша згра¤ не загрожують ≥снуванню ≥ перспективам на майбутнЇ, то в≥дношенн¤ до них нейтральне, н≥¤ке, байдуже, що теж нами ≥нод≥ сприймаЇтьс¤ ¤к безжал≥сне.
ќдним ≥з важливих правил людськоњ морал≥ Ї Уне нашкодитиФ. якщо ти можеш допомогти ≥ це допоможе людин≥ вижити, бути чи стати людиною Ц необх≥дно це зробити. јле не можна дати над≥ю ≥ кинути, чи викинути, ¤к це часто люди робл¤ть з собаками, котами, ≥ншими тваринами ≥ птахами. —початку њх виховують в невластивому дл¤ них середовищ≥, а пот≥м викидають на вулицю, приречуючи на загибель. ћожна перебити вс≥х хижак≥в, що регулюють попул¤ц≥њ гризун≥в, але останн≥ розмножатьс¤ так, що можуть почати гризти ≥ людей. ≤ тод≥ людина маЇ вз¤ти на себе обовТ¤зки вовка, лисиц≥, кота ≥ боротись з лихом, що нев≥домо зв≥дки звалилось. “ож людина маЇ бути жал≥сливою ≥ жорстокою в м≥ру необх≥дност≥, щоб не нашкодити, щоб завжди ≥ в усьому залишатись людиною.

| «м≥ст | ¬ початок |

19. ўо таке душа ≥ чому вона Ї лише у людини? „и д≥йсно душа безсмертна?

ƒуша людини Ц це частка Ѕога, це ≥скра Ѕожа, це продовженн¤ Ѕога на «емл≥. ќснова душ≥ монада, в нашому розум≥нн≥ це Уѕром≥нь √осподаФ. ѕриход¤чи на «емлю монада обвол≥каЇтьс¤ енерг≥Їю шестивим≥рного простору, п≥сл¤ чого опускаючись вона створюЇ наступну оболонку (шельт) ≥з матер≥альност≥ пТ¤тивим≥рних простор≥в, над нею астральне т≥ло ≥з матер≥альност≥ чотирьохвим≥рних. —аме останн≥ дв≥ оболонки ≥ сприймаютьс¤ нами ¤к душа. якщо шельт створюЇ сама монада, то в створенн≥ астрального т≥ла приймаЇ участь ћати «емл¤. ¬ астральному т≥л≥ знаход¤тьс¤ зд≥бност≥ духовного баченн¤, слуху, чутливост≥, глибинноњ св≥домост≥, зд≥бност≥ польоту, здатност≥ сп≥лкуванн¤ з ангелами ≥ ≥ншими божими створ≥нн¤ми, зд≥бност≥ в≥дчутт¤ косм≥чних панорам ≥ перспектив.
Ќад астральним т≥лом «емл¤ з —онцем будують еф≥рне т≥ло, ¤ке повТ¤зуЇ душу з т≥лом матер≥альним. “≥ло матер≥альне, ¤к ≥ саму матер≥ю створюють ангели. ћатер≥альн≥сть еф≥рного т≥ла складаЇтьс¤ з того, що можна назвати УпраноюФ. ѕ≥сл¤ того, ¤к б≥олог≥чне т≥ло руйнуЇтьс¤ душа покидаЇ його, щоб знову ≥ знову бути вт≥леною на «емл≥, або почати шл¤х сходженн¤ в ≥нш≥ св≥ти (часто опускаючись за гр≥хи в темн≥ св≥ти, в чистилища ≥ в пекло).
ќсь така ц≥кава модель будови людини подана в книз≥ ƒанињла јндрЇЇва У“ро¤нда св≥туФ. Ѕагато в чому ц¤ модель сп≥впадаЇ з у¤вленн¤м де¤ких рел≥г≥й, особливо з ¬≥дичною, ≥ндуњзмом ≥ буддизмом.
« того, що маЇмо на приклад≥ власного досв≥ду ≥ сучасних у¤влень про навколишн≥й св≥т, можна лише сказати, що будова людини включаЇ не менше чотирьох т≥л: духовне (шельт?), ≥нформац≥йне (астральне?), енерго≥нформац≥йну матрицю будови т≥ла (еф≥рне т≥ло?) ≥ б≥олог≥чне т≥ло. якщо еф≥рне (енергетичне, матрицю) т≥ло поЇднати з б≥олог≥чним, то можна говорити про троњчну будову, в ¤к≥й духовне ≥ ≥нформац≥йне в сукупност≥ утворюють те, що називають душою.
«а загальним законом збереженн¤ (щось не перетворюЇтьс¤ в н≥що ≥ не виникаЇ з н≥чого), те що називаЇтьс¤ душею, маЇ збер≥гатис¤ в≥д початку до к≥нц¤ задач≥, покладеноњ на нењ √осподом. «адача може бути земною, зор¤ною (небесною), галактичною, ≥ншою, з в≥дпов≥дною тривал≥стю њњ вир≥шенн¤. ѕ≥сл¤ цього УдушаФ маЇ перейти в ¤кийсь ≥нший стан, або розпастись. ≤ залишаЇтьс¤ лише монада, ¤ка така ж в≥чна, ¤к ≥ “ворець, бо монада то частка самого Ѕога, ≥скра Ѕожа.
Ќаск≥льки схожа будова ≥нших ≥стот з Ћюдиною Ц важко сказати. Ўвидше за все вона теж троњчна, але б≥льш прим≥тивна по своњй структур≥ ≥ не маЇ тих можливостей, що людина. «а де¤кими ознаками тварини ≥ рослини не мають того, що називають монадою ≥ що њх будова чисто земна ≥ зак≥нчуЇтьс¤ астральним т≥лом. “варини ≥ рослини Ц ≥стоти земного походженн¤ ≥ Ї продовженн¤м земноњ ћонади.

| «м≥ст | ¬ початок |

20. ¬важаЇтьс¤, що задоволенн¤ гр≥ховне? „и це д≥йсно так? ≤ ¤к≥ бувають задоволенн¤?

«адоволенн¤ дуже р≥зн≥ за про¤вами ≥ сутн≥стю. ™ задоволенн¤ ф≥з≥олог≥чн≥ Ц вони найпрост≥ш≥, найдоступн≥ш≥ ≥ найб≥льш загальн≥. «адоволенн¤ в≥д њж≥, напоњв, виконанн¤ ф≥з≥олог≥чних потреб. —юди ж в≥днос¤ть задоволенн¤ мисливц≥в ≥ хижак≥в, що присутн≥ в природ≥ людини; задоволенн¤ в≥д перемоги над суперником. Ќайб≥льше задоволенн¤ на цьому р≥вн≥ Ц ф≥з≥олог≥чний екстаз.
Ќаступний р≥вень задоволень Ц задоволенн¤ розуму. √арно виконане домашнЇ завданн¤, ц≥каво побудований алгоритм, неспод≥ване конструкторське р≥шенн¤, оптимально розрахован≥ вар≥анти, зроблене в≥дкритт¤, прозр≥нн¤ в розум≥нн≥ ¤когось ¤вища, закон≥в ≥ принцип≥в будови ≥ розвитку ¬сесв≥ту. Ќайб≥льше задоволенн¤ на цьому р≥вн≥ Ц екстаз розуму.
Ќайвищ≥й р≥вень задоволень Ц духовний. ¬ибух емоц≥й, почутт≥в, любов, добра справа, самопожертва, творч≥ дос¤гненн¤ в духовн≥й сфер≥, гармон≥¤, краса... «гадайте музику, ¤ка може п≥днести вашу душу над ¬сесв≥том ≥ скинути в безодню, ≥ у¤в≥ть що ц¤ мелод≥¤ виникла ≥ прозвучала в вашому серц≥, в глибин≥ вашоњ душ≥... який це екстаз душ≥!..
¬се перераховане Ї задоволенн¤м творчост≥. јле ≥снуЇ ≥ задоволенн¤ руйнац≥њ, насилл¤, свав≥лл¤, жорстокост≥, попранн¤ ≥нших ≥стот, ≥ це Ї д≥йсно гр≥хом (з точки зору сусп≥льства).

| «м≥ст | ¬ початок |

21. яка максимальна к≥льк≥сть людей може жити на «емл≥?

ѕлоща земноњ кул≥ близько 500 м≥льйон≥в к≥лометр≥в. ƒв≥ третини поверхн≥ займають океани ≥ лише третину Ц суша. «начну частину суш≥ займають пустел≥, гори, льодовики, болота. Ѕ≥льш менш придатними дл¤ житт¤ людини Ї близько 80 м≥льйон≥в квадратних к≥лометр≥в. ≈колог≥чно прийн¤тна територ≥¤ на проживанн¤ людини складаЇ близько одного гектара, що на один квадратний к≥лометр складаЇ 100 чолов≥к, а дл¤ планети близько 8 м≥ль¤рд≥в. ≤ це без врахуванн¤ зелених зон, запов≥дних територ≥й, басейн≥в р≥к ≥ тому под≥бних територ≥й, ¤к≥ мають складати до 30%, що зменшуЇ допустиму к≥льк≥сть населенн¤ до 5 м≥ль¤рд≥в чолов≥к. “аким чином уже на цей час на «емл≥ проживаЇ б≥льше людей, н≥ж њх може мешкати без особливоњ шкоди дл¤ оточуючоњ природи.
ѕриведений розрахунок дуже наближений. “о ж ск≥льки людей все-таки може жити на «емл≥? ƒосв≥д св≥дчить, що нин≥шн¤ к≥льк≥сть людей в дек≥лька раз перевищуЇ еколог≥чно допустиму чисельн≥сть, чому п≥дтвердженн¤м Ї катастроф≥чна руйнац≥¤, неможлив≥сть саморегул¤ц≥њ ≥ Усамол≥куванн¤Ф оточуючоњ природи. якщо людство порозумн≥шаЇ ≥ в≥дпов≥дально в≥дноситиметьс¤ до вс≥х своњх д≥й, допомагатиме природ≥ в самов≥дновленн≥, п≥дтримуватиме життЇздатн≥сть б≥осфери, то на «емл≥ зможе жити ≥ нин≥шн¤ к≥льк≥сть людей. “а поки що на розумн≥сть людства розраховувати важко, ¤к ≥ на позитивн≥ зм≥ни в еколог≥чному стан≥ планети.
…мов≥рно, що в найближче дес¤тир≥чч¤ еколог≥чна ситуац≥¤ пог≥ршитьс¤ наст≥льки, що народонаселенн¤ почне швидко зменшуватись до р≥вн¤ близько одного м≥ль¤рда, де може стаб≥л≥зуватись. ’оча можливий ≥ г≥рший вар≥ант Ч самознищенн¤ людства шл¤хом знищенн¤ середовища власного ≥снуванн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

22. як перевиховати егоњстичну людину?

¬ажко будувати, ще важче перебудовувати. Ќепросто виховати дитину, дуже важко перевиховати людину. —в≥дом≥сть людини будуЇтьс¤, в основному, в дит¤чому в≥ц≥; в де¤ких аспектах добудовуЇтьс¤ в юност≥, а пот≥м практично не зм≥нюЇтьс¤. явище Уотверд≥нн¤Ф, набутт¤ незгинност≥ св≥тогл¤ду називаЇтьс¤ Уцементац≥ЇюФ св≥домост≥. ƒл¤ зм≥ни стану св≥домост≥ необх≥дно перш за все зм≥нити оточенн¤ ≥ його д≥ю на людину. ¬ажливу роль в≥д≥граЇ ≥ зм≥на задач, мети, ц≥льового призначенн¤. «м≥нити внутр≥шн≥й стан, що сформувавс¤, при незм≥нних зовн≥шн≥х умовах практично неможливо.
ќсоблив≥стю егоњстичноњ людини Ї те, що в дитинств≥ њњ виховали в умовах обслуговуванн¤ батьками ≥ р≥дними вс≥х бажань ≥ каприз≥в. якщо до цього додати природну сутн≥сть людини, ¤к хижака ≥ паразита по в≥дношенню до зовн≥шньоњ природи, то стаЇ зрозум≥лим наск≥льки важка задача перевихованн¤. ƒл¤ њњ вир≥шенн¤ необх≥дно позбавити людину УобслугиФ оточенн¤, навчити (заставити) турбуватис¤ про ≥нших, створити навколо атмосферу вкрай негативного в≥дношенн¤ до ¤ких завгодно про¤в≥в егоњзму. јле нав≥ть так≥ м≥ри не гарантують усп≥ху, бо егоњстична людина скр≥зь ≥ в усьому шукатиме вигоду дл¤ себе; в центр≥ власноњ св≥домост≥ у нењ завжди буде на першому м≥сц≥ власне его. “е, що не зроблено в дитинств≥, надзвичайно важко надолужити пот≥м. ѕ≥сл¤ 13-15 рок≥в людина зм≥нюЇ, в залежност≥ в≥д обставин, УмаскуФ, але не сутн≥сть. Ќародне присл≥вТ¤ з цього приводу говорить: У√орбатого могила виправитьФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

23. „ому люди, отримуючи матер≥альн≥ блага, втрачають духовн≥сть?

 азав ≤сус ’ристос: де багатство ваше, там ≥ серце ваше.
Ћюдина дуже хоче жити У¤к людиФ. ѕ≥д людьми розум≥ючи тих, хто може смачно њсти ≥ пити, њздити в розк≥шному автомоб≥л≥, митись в фарфоров≥й ванн≥, спати з ким завгодно. ћова не йде н≥ про висок≥ пориванн¤, н≥ про творч≥ муки, н≥ ≥нтелектуальний пошук. ¬с≥ задоволенн¤ ф≥з≥олог≥чн≥, бажане на тваринному р≥вн≥. —кажи про це Усильним св≥туФ Ч не зрозум≥ють, бо не може Ђрепродукторї н≥ прийн¤ти, н≥ зрозум≥ти того, що може ДкомпТютерФ. “а мова не про це, а про те, що багатство людини Ї насл≥дком њњ бажань, а де багатство твоЇ, там ≥ серце твоЇ. ≤ ще казав ≤сус ’ристос: не можна водночас служити ≥ Ѕогов≥, ≥ грошам (матер≥альним благам). якщо серце там, де грош≥ ≥ насолода, то де знайти в серц≥ м≥сце дл¤ Ѕога?
Ћише в одному випадку грош≥ не стають неподоланою перешкодою на шл¤ху сходженн¤ людини до ¬севишнього; коли грош≥ ≥ блага добуваютьс¤ ≥ використовуютьс¤ дл¤ покращенн¤ умов сходженн¤ людей на Ўл¤ху ƒаному.

| «м≥ст | ¬ початок |

24. „и може одна людина любити ≥ ненавид≥ти водночас?

 азав ще Ћев “олстой: ми любимо людей за добро, ¤ке њм робимо, ≥ ненавидимо за зло, що њм спричин¤Їмо. ћи можемо робити людин≥ добро, щоб повТ¤зати, приворожити, зат¤гнути в своњ справи, своЇ житт¤, в своњ над≥њ ≥ спод≥ванн¤; а щоб це в≥дбулось ≥нод≥ необх≥дно зруйнувати ¤к≥сь њњ стосунки, над≥њ, справи... ось тут в нагод≥ часто стають ≥ брехн¤, ≥ в≥роломство, ≥ п≥дступн≥сть...«а перше Ц ми любимо, за друге ненавидимо ≥ того, ради кого робимо, а часто ≥ себе...ЅуваЇ так, що людина полюбила ≥ншу, а та не в≥дпов≥даЇ взаЇмн≥стю, любить ≥ншу. ≤ це сприймаЇтьс¤ ¤к зрада, а за зраду Ц ненависть. “ак часто ≥ любов ≥ ненависть ход¤ть р¤дом, рука повз руку. Ћюди давно пом≥тили цю особлив≥сть стосунк≥в ≥ виразили њх в присл≥вТњ: Ув≥д любов≥ до ненавист≥ один крокФ, ≥ навпаки. ј ще Ц чи знали б ми що таке ненависть, ¤кби не знали, що таке любов?

| «м≥ст | ¬ початок |

25. як подолати такий недол≥к, ¤к заздр≥сть?

«аздр≥сть, ¤к недол≥к, Ї пох≥дною в≥д загальноњ дл¤ всього живого властивост≥, Уборотись за своЇ м≥сце п≥д —онцемФ. якщо ти в чомусь важливому дл¤ твого житт¤ поступаЇшс¤ ≥ншому, значить ти менш життЇздатний ≥ твоњ перспективи в майбутньому п≥д знаком питанн¤. «в≥дси ≥ заздр≥сть до тих, хто тебе переважаЇ. Ћюдство под≥лило заздр≥сть на б≥лу та чорну. Ѕ≥ла заздр≥сть це така. ¤ка викликаЇ бажанн¤ подолати в≥дставанн¤, об≥гнати суперника, дос¤гти б≥льшого. ÷е позитивна заздр≥сть, заздр≥сть, що спонукаЇ людину до розвитку ≥ самовдосконаленн¤. ј ¤кщо можливост≥ обмежен≥, або в голов≥ УвавкаФ (≥нод≥ прост≥ л≥нощ≥ при ненаситних бажанн¤х), то тод≥ в нагод≥ стаЇ ≥нший шл¤х перемоги над конкурентом: принизити, опустити, п≥дставити, покарати ≥ так дал≥, ≥ тому под≥бне. ≤ поштовхом до таких аморальних думок ≥ д≥й Ї уже Учорна заздр≥стьФ.
ѕодолати заздр≥сть неможливо, ¤кщо ти ≥стота жива ≥ живеш у конкурентному ¬сесв≥т≥. ј от жити за принципом б≥лоњ заздрост≥ не т≥льки бажано, а й необх≥дно, ¤кщо хочеш залишитись людиною в високому значенн≥ цього слова.

| «м≥ст | ¬ початок |

26. „и стало б краще вс≥м, ¤кби вс≥ говорили правду?

ѕравда, це повна ≥ обТЇктивна ≥нформац≥¤, що надаЇтьс¤ з того чи ≥ншого приводу. –≥шенн¤, що приймаЇтьс¤ людиною, залежить в≥д к≥лькост≥ ≥ сутност≥ отриманоњ ≥нформац≥њ та емоц≥й, що доповнюють в≥дсутню њњ частину. Ќаприклад, у людини в господарств≥ зникла гуска, а ≥нший сус≥д каже, що бачив, ¤к ≥нший сус≥д н≥с гуску. ћожлив≥ дв≥ верс≥њ того, що сталось: 1) гуска зламала ногу ≥ сус≥д пон≥с њњ швидше до ветеринара, бо господар¤ не було дома; 2) сус≥д взагал≥ н≥с ≥ншу гуску. “им не менше сприймаЇтьс¤ лише надана ≥нформац≥¤, а саме Ц сус≥д вкрав гуску. “ож часто нав≥ть неповна ≥нформац≥¤, та ще й подана п≥д необх≥дним забарвленн¤м, стаЇ своЇр≥дною брехнею. јле ж ≥нший сус≥д можливо, й не думав брехати. “о чи краще вс≥м стало в≥д наданоњ ним ≥нформац≥њ?
¬≥домий приклад л≥кар¤ ≥ смертельно хворого пац≥Їнта. „и маЇ сказати л≥кар хворому про неминуч≥сть ≥ нев≥дворотн≥сть оч≥куваного? Ѕо правда може хворого УвбитиФ в≥дразу, або з≥псуЇ йому ≥ т≥ дн≥ житт¤, що залишились. “им б≥льше, що л≥кар м≥г ≥ помилитись.
ѕ≥дсумовуючи сказане, можна д≥йти висновку, що на¤вна правда не завжди корисна людин≥. ≤нод≥ й неправда збер≥гаЇ над≥ю ≥ даЇ шанс на майбутнЇ в противагу ситуац≥њ, коли правда ≥ досв≥д обТЇднавшись можуть зруйнувати нав≥ть думку про те, що в житт≥ скр≥зь ≥ в усьому Ї св≥й шанс. “ож з точки зору людськоњ морал≥ брехн¤ це погано, але з точки зору людськоњ гуманност≥ вона ≥нод≥ може бути виправданою. ѕриймаючи р≥шенн¤ про наданн¤ ≥нформац≥њ ≥ншому, поставте себе на його м≥сце ≥ все стане на своњ м≥сц¤. Ѕо головна христи¤нська запов≥дь Увчин¤й з ≥ншими так, ¤к ти хот≥в би, щоб вчинили з тобоюФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

27. „и може сучасна людина перетворитись в перв≥сну?

Ќе лише може, а часто ≥ УперетворюЇтьс¤Ф. Ќизький р≥вень ≥нтелекту, в≥дсутн≥сть духовного початку, а в≥дпов≥дно й моральних обмежень, призводить до тваринного (≥нод≥ рослинного) ≥снуванн¤. якщо людину не виховали Ц у нењ в≥дсутн≥ духовн≥ запити, ¤кщо њњ не навчали (або природа обд≥лила), немаЇ ≥нтелектуальноњ прац≥ св≥домост≥. якщо ж людину ще й забезпечити речами першоњ необх≥дност≥, то вона не лише опуститьс¤ до стану перв≥сноњ, а й впаде ще глибше, бо дл¤ розвитку ≥ сходженн¤ людин≥ необх≥дно мати потребу хоч у чомусь (хоча б у добуванн≥ њж≥), не кажучи вже про мету в житт≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

28. як зм≥нити повед≥нку людини, ¤ка н≥кого не слухаЇ?

ѕовед≥нка людини Ї адекватною реакц≥Їю на зовн≥шнЇ середовище. якщо вона н≥кого не слухаЇ, то ≥ без зовн≥шн≥х порад вона почуваЇ себе комфортно. ¬ даному випадку поради ≥ слова, що надоњдлив≥ мухи, вони дратують ≥ не б≥льше. «м≥нитись так, ¤к того хочуть т≥ У хто пристаЇУ ≥ читаЇ нотац≥њ, набагато важче, н≥ж вислухати ≥ в≥дгородитись, в≥дмахнутись. ™диним рецептом зм≥ни повед≥нки Ї зм≥на або зовн≥шнього середовища, або ≥нтерес≥в самоњ людини, що вимагаЇ ≥ зм≥ни стереотип≥в повед≥нки людини незалежно н≥ в≥д њњ л≥нощ≥в, н≥ њњ бажань.
ўе одним рецептом (не завжди д≥Ївим) може бути Ув≥дпов≥дальн≥сть за те, чого людина сама не хоче роботиФ. Ќе хоче дотримуватись пор¤дку в колектив≥ Ц зроби њњ в≥дпов≥дальною за пор¤док (меч-мечем вибивають).

| «м≥ст | ¬ початок |

29. „и можливий альтруњзм без егоњзму?

Ѕ≥льш≥сть людей в ус≥х своњх р≥шенн¤х ≥ поступках, так чи ≥накше, св≥домо чи на р≥вн≥ п≥дсв≥домост≥ виход¤ть з оц≥нки власного его ≥ поступаЇтьс¤ йому лише в тих випадках, коли за рахунок поступливост≥ ≥ компром≥су в одному можна дос¤гнути б≥льшого в ≥ншому. “им не менше, в житт≥ практично кожноњ людини мають м≥сце ситуац≥њ, коли людина, керуючись ¤кимось порухом душ≥, ≥мпульсом п≥дсв≥домост≥, робить те, чого по¤снити рац≥ональними причинами неможливо. ўо заставило ≤суса ’риста, Ўевченка, багатьох ≥нших йти на УрозпТ¤тт¤Ф, ф≥зичне, ≥нтелектуальне чи духовне, добре розум≥ючи те, що н≥чого доброго дл¤ себе њм не оч≥кувати? ƒе та межа, перейшовши ¤ку людина здатна пожертвувати собою заради ≥ншоњ, заради с≥мТњ, родини, найближчого оточенн¤, народу, сусп≥льства, живого ¬сесв≥ту? ћожливо причини в тому, що кожна людина Ї лише кл≥тинкою живого, розумного ¬сесв≥ту, що з розширенн¤м ≥ поглибленн¤м св≥домост≥ ми починаЇмо розум≥ти переважаючу ц≥нн≥сть Ѕутт¤ всесв≥тнього над бутт¤м власним? Ѕо казав ≤сус ’ристос: У оли хто хоче йти всл≥д за мною, нехай зречетьс¤ себе самого ≥ в≥зьме свого ’реста та ≥ йде всл≥д за мноюФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

30. „ому наша держава при таких природних багатствах така б≥дна?

ўо в≥дноситьс¤ до природних багатств? ћи, украњнц≥, перш за все говоримо про чорноземи, ¤к основу с≥льського господарства. —юди ж, до природних багатств, в≥дносимо на¤вн≥сть м≥неральних ресурс≥в. ј ще - пом≥рний кл≥мат при в≥дсутност≥ в б≥осфер≥ смертельно-небезпечних тварин, плазун≥в, комах. ќце ≥ все. ѕерел≥к зак≥нчивс¤. ¬ той же час ефективн≥сть природних багатств залежить в≥д њх д≥Ївост≥. ƒо чорнозем≥в необх≥дно додати ст≥йку к≥льк≥сть опад≥в ≥ тепла, на¤вн≥сть сучасних технолог≥й обробки земл≥ та сучасного тваринництва. Ќа жаль с≥льськогосподарське виробництво в ”крањн≥ дуже ризиковане, бо майже пост≥йн≥ засухи, п≥зн≥ та ранн≥ заморозки звод¤ть нан≥вець всю "планов≥сть", а на сучасн≥ технолог≥њ немаЇ грошей ≥ спец≥ал≥ст≥в. ≤ нав≥ть ¤кщо "уродило", то внасл≥док" розпод≥лених ринк≥в" нас на них н≥хто не оч≥куЇ. ƒо м≥неральних ресурс≥в необх≥дно добавити енергетичн≥, а њх на ”крањн≥ дуже мало. якщо до сказаного добавити забруднен≥сть ірунту, води ≥ пов≥тр¤, то необх≥дно визнати, що на даний час справи наш≥ кепськ≥.
« ≥ншого боку, приклад таких крањн, ¤к япон≥¤, показуЇ, що найголовн≥шим природним багатством Ї розум. якщо Ї гарн≥, розумн≥ голови, то все ≥нше - це проблеми другого пор¤дку. ѕри дурних головах хоч золотом вимости пол¤ - крањна залишитьс¤ б≥дною ≥ н≥кчемною. ≤ в цьому в≥дношенн≥ Ѕог нас не балуЇ. ѕ≥д час революц≥њ 1917 року вибили ел≥ту промислового виробництва, в 30-т≥ роки - тих, хто мав голову на плечах ≥ вм≥в господарювати, в 20-30-т≥ планом≥рно знищувавс¤ цв≥т руського (украњнського) етносу, його розум ≥ духовн≥сть, в голодоморах 20-22 рр., 30-33 рр., 46-47 рр. та в пост≥йних в≥йнах, особливо 41-45 рр. ’’ стор≥чч¤, знищувалась генетична ст≥йк≥сть ≥ основа етносу, залишались ≥ розмножувались в основному "н≥¤к≥", безлик≥, т≥, хто був гвинтиками ≥мпер≥њ. ¬ результат≥ один з найталановит≥ших за природними зд≥бност¤ми народ став одним з найн≥кчемн≥ших, народом, ¤кого н≥хто не поважаЇ, тим паче, що наш народ не поважаЇ сам себе. “о чи можна хоч в цьому напр¤мку оч≥кувати на щось добре? Ќ≥, звичайно, бо завд¤ки природному в≥дбору, прот¤гом к≥лькох покол≥нь природн≥ ¤кост≥ в≥дновл¤тьс¤ ≥, ¤кщо будуть в≥дсутн≥ вс≥л¤к≥ катакл≥зми, то на к≥нець ’’≤ стор≥чч¤ ми знову станемо повноц≥нним етносом. ќсь т≥льки процеси глобал≥зац≥њ, перебудова планетарного сусп≥льства ≥ переоц≥нка сусп≥льних ц≥нностей залишають мало над≥њ на позитивний результат. Ўвидше за все громад¤нське сусп≥льство ”крањни в к≥нц≥ ’’≤ стор≥чч¤ буде частиною ™вропейськоњ федерац≥њ ≥ мало нагадуватиме те, що нин≥ називаЇмо ”крањною.

| «м≥ст | ¬ початок |

31. „ому книги зам≥нив телев≥зор? „ому н≥хто не хоче читати ≥ розумн≥шати?

≤ книги ≥ телев≥зор - це головн≥ джерела новоњ ≥нформац≥њ дл¤ людини. јле ¤кщо дл¤ читанн¤ книги необх≥дно затратити де¤к≥ зусилл¤, то дл¤ того щоб дивитись телев≥зор зусиль майже не потр≥бно (на в≥дм≥ну в≥д читанн¤ це природн≥й процес). ¬ той же час, к≥льк≥сть ≥нформац≥њ, що сприймаЇтьс¤ при перегл¤д≥ телепередач, набагато б≥льша за рахунок р≥зноман≥тт¤ в граф≥ц≥, кольорах, на¤вност≥ звукового супроводу. ≤ ¤кщо людина маЇ можлив≥сть альтернативного вибору, то вона надаЇ перевагу телебаченню.
¬≥дпов≥дь на друге питанн¤ знаходитьс¤ в площин≥ вир≥шенн¤ поставленоњ задач≥. Ујби ¤каФ ≥нформац≥¤ людин≥ не потр≥бна, а тому при перш≥й можливост≥ людина позбуваЇтьс¤ в≥д нењ так само, ¤к ≥ в≥д ≥ншого зайвого вантажу. “ож людина зац≥кавлена лише в т≥й ≥нформац≥њ, що може допомогти в вир≥шенн≥ задач≥, або в дос¤гненн≥ мети. ѕросто так ≥нформац≥¤ н≥чого не варта, а тому жодна людина читати ≥ "розумн≥шати" не хоче. ≤нша справа, коли дл¤ вир≥шенн¤ життЇвих задач у нагод≥ стаЇ ≥ телебаченн¤, ≥ книги, ≥ друз≥, ≥ взагал≥ все, що може допомогти. ƒл¤ того, щоб людина "хот≥ла" розумн≥шати, вона повинна мати в тому потребу.

| «м≥ст | ¬ початок |

32. „ому секрети легше дов≥р¤ти незнайомим люд¤м?

 оли людина д≥литьс¤ ¤коюсь ≥нформац≥Їю з ≥ншою, то вона чекаЇ в≥д нењ (часто того не п≥дозрюючи) експертноњ оц≥нки тоњ чи ≥ншоњ под≥њ, ситуац≥њ, поступку; поради, а ≥нод≥ ≥ допомоги. ¬ той же час до такоњ ≥нформац≥њ не байдуж≥ т≥, хто тебе оточуЇ, ≥ ти не знаЇш, ¤к вони на нењ зреагують з точки зору власноњ зац≥кавленост≥ ≥ ¤к наступна реакц≥¤ ≥ под≥њ обернутьс¤ проти тебе. “ож не завжди УбезпечноФ д≥литись набол≥лим з близькими тоб≥ людьми, ≥нод≥ краще Успов≥дуватисьФ, чи порадитись з незнайомою людиною, або ще краще, з доброю, сп≥вчутливою, але ¤ка знаходитьс¤ Уна в≥дстан≥Ф.

| «м≥ст | ¬ початок |

33. „ому, коли у людини горе, вона замикаЇтьс¤ у соб≥, н≥кого не хоче бачити, вважаЇ, що њњ вс≥ покинули ≥ вона н≥кому не потр≥бна?

Ќа таку повед≥нку впливають два фактори: людина втратила щось дуже важливе ≥ н≥хто з близьких не допом≥г (а може ≥ не м≥г?), що призвело до втрати в≥ри, знев≥ри у своњх близьких, друз≥в, знайомих. ¬они не допомогли, ≥ нав≥ть не посп≥шили запевнити у своњй п≥дтримц≥... ј ¤кщо добавити фактор р≥зноњ оц≥нки важливост≥ втрати (те, що болить у тебе, р≥дко так само болить у ≥нших), то в≥дчутт¤ знев≥ри доповнюЇтьс¤ думкою про байдуж≥сть вс≥х оточуючих до тебе ≥ твоЇњ дол≥. «в≥дси зовс≥м недалеко до впевненост≥ в тому, що тебе вс≥ покинули ≥ ти н≥кому не потр≥бен.
Ћ≥ки в≥д ц≥Їњ хвороби прост≥: памТ¤тати, що житт¤ на цьому не к≥нчаЇтьс¤, що, слава Ѕогу, все зак≥нчилось, а могло бути ≥ г≥рше. ј ще спробувати знайти п≥дтримку близьких тоб≥ людей, бо розд≥лене горе вдв≥ч≥ менше ≥ вдв≥ч≥ легше.

| «м≥ст | ¬ початок |

34. „ому людина все вивчаЇ ≥ досл≥джуЇ?

„им б≥льше людина знаЇ, тим в≥льн≥ша вона в своњх планах на майбутнЇ ≥ в своњх д≥¤х. ћожна було б нав≥ть сказати: вол¤ (¤к незалежн≥сть) - це можлив≥сть жити ≥ д≥¤ти за п≥знаними законами бутт¤. Ўл¤х же п≥знанн¤ лише один Ц через вивченн¤ того, що людство вже знаЇ, ≥ досл≥дженн¤ того, чого не знаЇ. ѕерше сприймаЇтьс¤ через в≥дпрацьован≥ ≥ншими модел≥, алгоритми, технолог≥њ; друге Ц через природну людську допитлив≥сть, розвинуту по р≥зному у р≥зних людей. „им складн≥ша мета, ¤ку ставить перед собою людина в житт≥, тим б≥льше знань вона маЇ отримати, щоб реал≥зувати задумане; при тому що окрем≥ знанн¤ можна отримати лише через досл≥дженн¤.
¬ажливу роль знанн¤ про навколишн≥й ¬сесв≥т в≥д≥грають у збереженн≥ життЇздатност≥ людини. „им б≥льше знаЇш, тим менша залежн≥сть в≥д обставин, тим б≥льша ст≥йк≥сть нашого бутт¤.
≤ тим не менше лише близько 2% вс≥х людей, св≥домо досл≥джують оточуючий ¬сесв≥т; ≥нш≥ просто користуютьс¤ њх досв≥дом, не задумуючись над зм≥стом ≥ походженн¤м того, що њх оточуЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

35. „ому Ћюдину вважають Дв≥нцем твор≥нн¤Ф?

Д¬≥нцем твор≥нн¤Ф себе вважаЇ сама людина. ≤ перш за все тому, що н≥чого розумн≥шого на планет≥ вона поки що не пом≥чаЇ. ¬ ≥нших в≥дношенн¤х вона нав≥ть не Ї конкурентом багатьом видам ≥стот. Ќе зважаючи на це людина поставила себе на р≥вень Ѕога, записавши в Ѕ≥бл≥њ: Д≥ створив Ѕог Ћюдину по образу ≥ подоб≥ своњйФ. «вичайно в цьому вислов≥ Ї дол¤ ≥стини, так само ¤к ≥ в тому, що в усьому, що Ї у ¬сесв≥т≥, Ї ¤кась частинка Ѕога ≥ його подоба.

| «м≥ст | ¬ початок |

36. „и зможе людина стати розумн≥шою за ¬сесв≥т?

ƒл¤ цього людина маЇ стати складн≥шою за ¬сесв≥т, бо зг≥дно з теоремою ≈шб≥-√ьодел¤ в усьому маЇ бути надлишков≥сть. Ћюдина маЇ в своЇму розвитку д≥йти до р≥вн¤ “ворц¤ ¬сесв≥ту, хоча б у в≥дношенн≥ до самого ¬сесв≥ту. јле це вже не буде людина Ц це р≥вень бог≥в. Ћюдина ж, що маЇ елементно обмежений мозок, не зможе ос¤гнути ≥ усв≥домити нав≥ть те, що хоча б в де¤к≥й м≥р≥ перевищуЇ можливост≥ самоњ людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

37. „ому люди так часто в≥р¤ть брехн≥?

“ак само ¤к њжу, воду ≥ пов≥тр¤, людина споживаЇ ≥нформац≥ю. Ќедостачу ≥нформац≥њ можна компенсувати почутт¤ми ≥ емоц≥¤ми, але ¤к прийн¤ти р≥шенн¤, зробити наступний крок за в≥дсутност≥ вс¤коњ ≥нформац≥њ? ≤ тод≥, не зважаючи на повну абсурдн≥сть ≥ брехлив≥сть отриманоњ ≥нформац≥њ, людина бере њњ на озброЇнн¤ ≥ користуЇтьс¤ нею. ÷≥Їю властив≥стю ≥нформац≥њ часто користуютьс¤ пол≥тики, державн≥ д≥¤ч≥, ≥сторики ≥ просто нечесн≥ люди. ƒуже добре цю рису ≥нформац≥њ описав Ѕруно Ѕеттельгейм у своњй книз≥ Дќсв≥чене серцеФ, де мова йде про закони фашистського концтабору.
ўе одна особлив≥сть людськоњ психолог≥њ заключаЇтьс¤ в тому, що б≥льшу вагом≥сть маЇ та ≥нформац≥¤, ¤ка надаЇтьс¤ ¬ам з того чи ≥ншого питанн¤ першою. ÷им теж користуютьс¤ недобр≥ люди. ¬ результат≥ людина може пов≥рити брехн≥ ≥ не пов≥рити правд≥.
ƒуже легко люди в≥р¤ть т≥й брехлив≥й ≥нформац≥њ, ¤ка загорнута в обкладинку правдивоњ, а ще краще знайомоњ слухачу ≥нформац≥њ, особливо ¤кщо вона лунаЇ з вуст знайомоњ людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

38. „ому люди так≥ продажн≥?

–≥шенн¤, що приймаютьс¤ людиною, визначаютьс¤ духовними, ≥нтелектуальними ≥ ф≥з≥олог≥чними запитами ≥ обмеженн¤ми. ¬ залежност≥ в≥д вихованн¤ ≥ розвитку дом≥нантними серед них можуть бути т≥ чи ≥нш≥, але дл¤ багатьох вони не Ї сталими ≥ зм≥нюютьс¤ в залежност≥ в≥д соц≥ального середовища ≥ зовн≥шн≥х вплив≥в. ј тому р≥шенн¤ прийн¤те напередодн≥ може зм≥нитис¤ згодом на ≥нше, ≥нод≥ протилежне. ўе г≥рше коли людина вводить ≥ншу в оману навмисно, або УпродаЇФ своЇ р≥шенн¤.
Ќайважлив≥шою рисою ≥нтел≥гентноњ вихованоњ людини Ї почутт¤ меж≥ ≥ м≥ри. “ака людина н≥коли не переступить межу люд¤ност≥, н≥коли не зрадить, н≥коли не в≥дступить в≥д даного слова, не зважаючи н≥ на ¤к≥ обставини. Ќа жаль, за в≥дсутност≥ людського вихованн¤, та ще й при майже одних ф≥з≥олог≥чних запитах, за в≥дсутност≥ моральних ≥ етичних обмежень маЇмо практично суц≥льну продажн≥сть в сусп≥льств≥, коли людина може зрадити ≥ продати ≥ншу за коп≥йку.

| «м≥ст | ¬ початок |

39. „ому п≥дл≥тки бажають вигл¤дати дорослими, а доросл≥ Ц д≥тьми?

 ожен хоче мати б≥льш≥ можливост≥, н≥ж т≥, що маЇ. ≤ це природне бажанн¤. ѕ≥дл≥тки, спостер≥гаючи можливост≥ дорослих, думають, що досить стати дорослим ≥ все бажане прийде само по соб≥. ≤ забувають, що кожен здобуток повТ¤заний з ¤коюсь втратою; що дл¤ дос¤гненн¤ бажаного необх≥дно опанувати, в≥дпрацювати, пережити, набути багато з того, що Ї основою дос¤гненн¤ бажаного.
ƒоросл≥ навпаки, сумують за втраченими можливост¤ми дитинства. –ан≥ше про тебе п≥клувались батьки, а тепер п≥клуйс¤ сам про себе, та ще й про ≥нших. ќт ¤кби мати можливост≥ дорослого, але не в≥дпов≥дати н≥ за що... як у дитинств≥, лише за себе... « цього приводу Ї дуже гарний висл≥в у дорослих: Ужитт¤ минуло, пролет≥ло, ≥ ось вже дух сильн≥ший т≥ла...Ф

| «м≥ст | ¬ початок |

40. якщо Ѕог визначаЇ долю людей, то чому так багато самогубц≥в?

ƒ≥йсно, дл¤ кожного з нас дол¤ визначена наперед в середньому на 75%. ѕитанн¤ в ≥ншому: чи д≥йсно саме Ѕог визначаЇ нашу долю? ≤ так, ≥ н≥. « одного боку, ми живемо за законами ¬сесв≥ту, створеного Ѕогом ≥ сам≥ Ї …ого частками ≥ …ого продовженн¤м. –озум≥ючи це, розум≥Їмо, що не може рука д≥¤ти окремо в≥д орган≥зму, ≥ њњ д≥њ визначаютьс¤ нашою св≥дом≥стю. ¬ той же час вона маЇ ≥ рефлекторну самост≥йн≥сть. “еж в≥дноситьс¤ ≥ до людини, ≥ њњ дол≥. Ќезважаючи на досить в≥дчутну ступ≥нь залежност≥ в≥д призначеного њй, людина маЇ прост≥р власного вибору ≥ власного прийн¤тт¤ р≥шенн¤. ≤ коли з тих чи ≥нших причин дл¤ виходу ≥з здаЇтьс¤ б безвих≥дноњ ситуац≥њ людина вибираЇ смерть, то це не означаЇ, що таку долю визначив дл¤ нењ Ѕог. якби Ѕог повн≥стю визначав бутт¤ людини, ¤к ≥ Ѕутт¤ ¬сесв≥ту Ц все б втратило сенс, бо все наперед було б в≥домо. Ћишивши людин≥ можливост≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤, Ѕог залишив ≥ вар≥ант самогубства.
 ≥льк≥сть самогубств не Ї сталим в≥дсотком ≥ залежить в≥д стану сусп≥льства. ¬ перех≥дн≥, критичн≥ пер≥оди ≥снуванн¤ народу чи сусп≥льства взагал≥ зростаЇ к≥льк≥сть неординарних, руйн≥вних ситуац≥й, що заган¤ють людину у глухий кут, з њњ точки зору Ц безвих≥дний. ЅуваЇ ≥ навпаки: все наст≥льки стаб≥льне ≥ наст≥льки визначене, що практично немаЇ можливост≥ будь-що зм≥нити ≥ внутр≥шн≥й оп≥р так≥й визначеност≥ теж може довести людину до критичного р≥шенн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

41. як впливаЇ музика на св≥дом≥сть ≥ повед≥нку людства?

ћузика Цце те, що в≥д Ѕога. ћузика, ¤к ≥ любов, може п≥днести до зор¤них вершин ≥ кинути в безодню. ¬ музиц≥ сам Ѕог, в музиц≥ душа людини ≥ душ≥ всього живого ¬сесв≥ту. ћузика завжди ≥ скр≥зь з нами, ¤к прост≥р ≥ час, водночас њњ неможливо описати словами ≥ усв≥домити до к≥нц¤ њњ сутн≥сть. јле необх≥дно розр≥зн¤ти ф≥з≥олог≥чну музику, музику гармон≥њ розумного ¬сесв≥ту ≥ музику душ≥.
« б≥олог≥њ знаЇмо, що кожна частина т≥ла коливаЇтьс¤ з своЇю частотою ≥ що функц≥онуванн¤ вс≥х орган≥в т≥ла людини ≥ робота њњ св≥домост≥ повТ¤зан≥ з тими чи ≥ншими частотами. ¬ залежност≥ в≥д ритму музики ≥ частот присутн≥х в н≥й, людський орган≥зм може поринути в ейфор≥ю, в≥дчути жах, але найчаст≥ше в цьому значенн≥ музика Ї камертоном оркестру, ¤кий називаЇмо орган≥змом. Ќабагато р≥дше зТ¤вл¤Їтьс¤ музика, що Ї камертоном св≥домост≥ ≥ камертоном душ≥. ћузика, що обТЇднуЇ ≥ розТЇднуЇ; музика, що будить св≥дом≥сть ≥ душу; музика, що перетворюЇ людину в зомб≥, розпалюЇ ≥ гасить агресивн≥сть, перетворюючи людину в зв≥ра ≥ робл¤чи з≥ зв≥ра найдобр≥шу ≥ найласкав≥шу ≥стоту. ћузика л≥куЇ ≥ руйнуЇ, будить ≥ зачаровуЇ.
’очете узнати, що за людина поруч з ¬ами? ѕослухайте ту музику, ¤ку слухаЇ ц¤ людина ≥ ви дуже багато зрозум≥Їте з того, що њй властиве ≥ чим живе њњ душа.

| «м≥ст | ¬ початок |

42. „ому при знайомств≥ ми зразу ж зараховуЇмо людей до гарних i поганих, розумних та дурних, кому можна дов≥р¤ти ≥ кому Ц н≥?

¬сьому основа наш досв≥д. Ќам досить гл¤нути на ту чи ≥ншу страву, щоб попередньо мати ≥нформац≥ю про те, смачна вона чи н≥; потримати у руках н≥ж ≥ сказати гострий в≥н чи н≥, та тому под≥бне. –иси людини, ¤ку ми зустр≥чаЇмо, можуть дуже багато розпов≥сти про нењ. ѕо форм≥ ≥ статур≥ т≥ла, по окремих формах р≥зних орган≥в ≥ по њх вигл¤ду можна багато сказати про стан здоровТ¤ ¤к окремих внутр≥шн≥х орган≥в, так ≥ орган≥зму в ц≥лому. ѕод≥бн≥ прикмети в зовн≥шност≥ говор¤ть про окрем≥ риси повед≥нки ≥ характеру, про природн≥ нахили, про доброту ≥ жорсток≥сть, про глибину погл¤ду, про культуру ≥ вихован≥сть, про багато-багато чого ≥ншого. ¬елику к≥льк≥сть новоњ ≥нформац≥њ можна отримати про людину при розмов≥ з нею, особливо ¤кщо в≥рно розставити питанн¤ - тести, непом≥тн≥ дл¤ сп≥врозмовника.
÷≥кавим дл¤ досл≥дника Ї те, що кожна людина ¤кимись прикметами схожа не лише на ≥нших под≥бних њй людей, але й на тварин з под≥бними прикметами. ќдна людина нам нагадуЇ кон¤, ≥нша дворового пса, трет¤ Ц щура, четверта Ц зм≥ю, пТ¤та Ц кота, ≥ таке ≥нше. ѕри ближчому знайомств≥ найчаст≥ше перший прогноз виправдовуЇтьс¤. Ћюди давно пом≥тили цю особлив≥сть схожост≥ рис в незалежност≥ в≥д р≥зновиду ≥стот ≥ нав≥ть створили 12-ти р≥чний цикл рок≥в тварин. якщо ж ви посп≥лкуЇтесь з б≥ологом, то в≥н вам п≥дкаже, що р≥зн≥ тварини ≥ рослини за походженн¤м в одних ≥ тих же умовах ≥снуванн¤ набувають не лише зовн≥шньоњ схожост≥, але й схожост≥ в д≥¤х ≥ повед≥нц≥ в фаз≥ виконанн¤ одних ≥ тих же природних функц≥й ≥ функц≥й в зграњ чи табун≥ (в сусп≥льств≥).
ќкр≥м досв≥ду Ї те, що не п≥ддаЇтьс¤ ≥нформац≥йному анал≥зу. “ак мала дитина, без вс¤кого досв≥ду, практично безпомилково в≥дчуваЇ гарна, добра ц¤ людина, чи н≥. Ќа добру людину гарно реагують рослини ≥ тварини. Ўвидше за все додаткову ≥нформац≥ю можна отримати при взаЇмод≥њ б≥опол≥в, ≥нформац≥йних ≥ духовних (невидимих оку) структур (т≥л).
як бачимо, попередн¤, з першого погл¤ду, класиф≥кац≥¤ людей на гарних ≥ поганих, розумних ≥ дурних маЇ п≥д собою досить вагому основу.

| «м≥ст | ¬ початок |

43. „и ≥снуЇ звТ¤зок м≥ж сном ≥ реальним житт¤м? Ќав≥що сон людин≥ ≥ ¤к в≥н впливаЇ на майбутнЇ?

явище сну досл≥джуЇтьс¤ вченими р≥зних галузей науки прот¤гом стол≥ть, ¤кщо не тис¤чол≥ть, але отримати ¤к≥сь остаточн≥ висновки так н≥кому ≥ не вдалось. Ѕ≥льш - менш прийн¤тою точкою зору Ї в≥дпочинок, поновленн¤ життЇд≥¤льност≥ нервових кл≥тин, ¤к ≥ орган≥зму в ц≥лому. « б≥олог≥чноњ точки зору швидше за все так воно ≥ Ї, хоча ≥ цей висновок не беззаперечний, бо в≥дом≥ випадки, коли люди взагал≥ не спали в своЇму житт≥ ≥ це особливо не позначалось на њх життЇд≥¤льност≥. ј тому не Ї неймов≥рним протилежний вар≥ант: орган≥зм в≥дпочиваЇ тому, що маЇ в≥дпочити мозок.
Ѕ≥льш ц≥кавою Ї г≥потеза про необх≥дн≥сть упор¤дкуванн¤ тоњ ≥нформац≥њ, що над≥йшла за день. ¬сю ≥нформац≥ю збер≥гати людин≥ н≥ до чого, та й за своњм обТЇмом вона весь час перевищуЇ можливост≥ людини в цьому в≥дношенн≥. Ќеобх≥дно в≥д≥брати найважлив≥ше, те, що потребуЇ уваги. ƒуже ц≥кавою, з точки зору досл≥дженн¤, сама процедура в≥дбору, коли реальн≥ думки, почутт¤, емоц≥њ, поЇднуючись в швидкоплинн≥ комб≥нац≥њ, дають можлив≥сть за ¤кимось ключовими ознаками в≥д≥брати те, що важливо дл¤ майбутнього; те, що в≥дпов≥даЇ програмним ДейдосамФ людини ≥ лежить в рус≥ њњ Ўл¤ху ƒаного, њњ дол≥; задач≥, ¤к≥ вона маЇ вир≥шити в своЇму житт≥.
«а де¤кими ознаками п≥д час сну, коли виключаЇтьс¤ система збору ≥нформац≥њ ≥ спл¤ть њњ Двартов≥Ф, через п≥дсв≥дом≥сть людин≥ може надаватись додаткова ≥нформац≥¤ на вир≥шенн¤ тоњ чи ≥ншоњ задач≥. Ќаприклад, людство п≥д≥йшло в своЇму розвитку до наступноњ технолог≥чноњ сходинки ≥ йому необх≥дно надати ≥нформац≥ю про ¤кусь нову технолог≥ю, чи ¤кийсь новий закон. Ќайпрост≥ше цю ≥нформац≥ю довести до людства (точн≥ше до ¤коњсь найб≥льш п≥дготовленоњ людини) п≥д час сну. ћожливо, що саме з ц≥Їњ причини багато так званих наукових в≥дкритт≥в вченими зроблено п≥д час сну (досить згадати в≥дкритт¤ принципу будови таблиц≥ х≥м≥чних елемент≥в ƒ.ћендЇлЇЇвим).
якщо напр¤мок висловлених думок в≥рний, то стаЇ зрозум≥лим ≥ звТ¤зок сну людини з майбутн≥м, з тим, що њњ оч≥куЇ. ¬ той же час залишаютьс¤ незТ¤сованими багато ≥нших питань, що в≥днос¤тьс¤ до роботи мозку ≥ до нашоњ св≥домост≥. Ќаприклад, де збер≥гаЇтьс¤ набута людиною ≥нформац≥¤? ¬ мозку, що складаЇтьс¤ з живих кл≥тин, склад ¤ких пост≥йно оновлюЇтьс¤, зберегти довготривалу ≥нформац≥ю (з точки зору нин≥шн≥х знань ф≥зики) неможливо. ƒосл≥ди ж говор¤ть протилежне Ц при подразнен≥ де¤ких д≥л¤нок мозку ми бачимо ситуац≥њ минулого наст≥льки ¤скраво, немов би все в≥дбулось к≥лька хвилин чи годин тому.
≤нше питанн¤: зв≥дки ≥ ¤к надходить до нас ≥нформац≥¤, обминаючи спец≥ал≥зован≥ канали њњ збору? як за допомогою ≥нших ≥стот ми можемо бачити њх очима чи чути њх вухами? „и д≥йсно ми повТ¤зан≥ в Їдине ц≥ле б≥опланетарним компТютером, чи Ї продовженн¤м ≥ складовими елементами розумних систем б≥льш високого р≥вн¤?

| «м≥ст | ¬ початок |

44. –озкаж≥ть про людськ≥ УкомплексиФ ≥ чому вони Ї?

 ожна людина ¤вл¤Ї собою суму р≥зних за призначенн¤м ≥ вагом≥стю ¤костей: одна вища, друга нижча; одна сильн≥ша, друга слабша, одна розумна, друга так соб≥; одна добра, друга зла, ≥ так дал≥, ≥ тому под≥бне. ¬ залежност≥ в≥д м≥сц¤, ¤ке займаЇ людина в сусп≥льств≥, ≥ функц≥й, ¤к≥ вона виконуЇ, сусп≥льством надаЇтьс¤ б≥льша чи менша значим≥сть, вагом≥сть тим чи ≥ншим ¤кост¤м. ј це, в свою чергу, впливаЇ на самооц≥нку людини в≥дносно своЇњ життЇздатност≥, пристосованост≥, ст≥йкост≥, перспективност≥. ¬ результат≥ у людини часто буваЇ надлишок того, що не ц≥нуЇтьс¤ сусп≥льством, ≥ не достаЇ того, що ц≥нуЇтьс¤. ј ц≥нуЇтьс¤ сусп≥льством перш за все те, чого йому не доставало, або те, що може зм≥нити неперспективний шл¤х розвитку на можливо перспективний (¤к зм≥на Усоц≥ал≥стичногоФ шл¤ху на Укап≥тал≥стичнийФ, а розумного ≥ доброго-на силу ≥ хижацьк≥ нахили). „асто це призводить до абсурдного стану речей, наприклад, кращим вар≥антом подружж¤ стаЇ не той, кого любиш, а у кого б≥льше грошей, незалежно в≥д аморальност≥ засоб≥в, ¤кими вони набут≥.
Ќев≥дпов≥дн≥сть власного набору ¤костей сусп≥льним сприймаЇтьс¤ людьми ¤к УкомплексиФ, що ≥нод≥ не просто м≥шають жити, а й заган¤ють людську св≥дом≥сть в глухий кут. “а ¤кщо роз≥братись в сут≥ цих Укомплекс≥вФ, то питанн¤, найчаст≥ше, не варте Увињденого ¤йц¤Ф. ¬ажливо, щоб людина зрозум≥ла, що ≥ у нењ Ї своњ ≥нструменти життЇствердженн¤ ≥ щоб вона могла ними користуватись не шкод¤чи люд¤м ≥ природ≥, бо у кожноњ людини Ї своњ УкомплексиФ. ≤ в розмањтт≥ ¤костей людини-сила ≥ ст≥йк≥сть людського сусп≥льства. Ќе потр≥бно соромитись своњх комплекс≥в, а старатись њх н≥велювати, користуючись своњми кращими ¤кост¤ми ≥ можливост¤ми.

| «м≥ст | ¬ початок |

45. як можна зм≥нити св≥й стан душ≥?

—тан душ≥ залежить в≥д проблем, що хвилюють людину, можливост≥ вир≥шенн¤ ≥ ступеню њх реал≥зац≥њ. ¬ажлив≥сть проблем залежить в≥д власноњ ≥ сусп≥льноњ вагомост≥, що њй надаютьс¤ ≥ р≥вн¤ (≥Їрарх≥њ) самоњ проблеми. ¬ залежност≥ в≥д важливост≥ тоњ чи ≥ншоњ проблеми та њњ вир≥шеност≥ формуЇтьс¤ стан нашоњ душ≥. ¬≥зьмемо, наприклад, проблему вихованн¤ дитини. ƒитина не вивчила уроки Ц це погано, г≥рше коли вона запустила предмет, ще г≥рше Ц ¤кщо вона прогулюЇ, водитьс¤ з поганими д≥тьми, робить негарн≥ вчинки; але й це тьм¤н≥Ї перед хворобою дитини, особливо коли ц¤ хвороба хрон≥чна, або коли мова йде про житт¤ чи смерть.
ƒругий вар≥ант: у вас Ї зошит, книга, костюм, автомоб≥ль. якщо немаЇ автомоб≥л¤ ≥ ви порвали костюм Ц це горе, але при на¤вност≥ автомоб≥л¤ Ц це вже др≥бниц≥. “е, що не давало жити в одному випадку Ц в ≥нш≥й ситуац≥њ може бути взагал≥ неважливим.
якщо людина хоче зм≥нити стан душ≥, њй необх≥дно зм≥нити пр≥оритети своЇњ св≥домост≥, зм≥нити проблематику, зм≥нити акценти, або перейти з одного р≥вн¤ проблематики на ≥нший.

| «м≥ст | ¬ початок |

46. як роз≥братись в соб≥?

” народ≥ кажуть: у кого що болить, той про те ≥ говорить. ѕрислухайтесь до своњх думок, до своњх бажань, придив≥тьс¤ до того, що вам подобаЇтьс¤ ≥ що б ви хот≥ли мати Ц все це напр¤мки вашоњ дол≥ ≥ ваша особиста сутн≥сть. ѕро що ти думаЇш ≥ говориш Ц такий ти ≥ Ї, з ким поведешс¤ в≥д того ≥ наберешс¤. јле людина не просто попадаЇ у гарну чи погану компан≥ю, а найчаст≥ше тому, що њњ щось туди прит¤гуЇ. Ћюди пом≥тили це давно: У¤кщо воно свин¤, то болото знайде,Ф Уск≥льки вовка не годуй, а в≥н в л≥с дивитьс¤Ф. ћова йде про те, що даЇтьс¤ людин≥ в≥д народженн¤: њњ будова ≥ можливост≥, њњ дол¤ Ц Ўл¤х ƒаний. Ѕудова ≥ можливост≥ залежать, перш за все, в≥д батьк≥в. ѕодив≥тьс¤ на свою родову г≥лку. якщо там були, чи Ї особистост≥ з ¤кимись талантами, чи особливими нахилами Ц можете спод≥ватись, що ≥ у вас вони можуть про¤витись; коли ж в цьому л≥с≥ гриби н≥коли не росли, то майже з повною впевнен≥стю можна сказати, що шукати там њх сенсу не маЇ. Ќе може ДвелосипедФ народити Давтомоб≥льФ. јле й спадков≥ можливост≥ не гарантують майбутнього, ≥ ¤ким воно буде: поганим чи гарним, це вже програми дол≥. ј вже на них накладаЇ св≥й вплив соц≥альне середовище.
“ож, щоб роз≥братись у соб≥, необх≥дно лише пильно придивитись (чи подивитись) на своњх р≥дних, на своЇ оточенн¤, на себе ≥ вислухати своњ думки ≥ своњ бажанн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

47. „ому поњздка до ”жгорода зм≥нила житт¤ ≥ погл¤ди ƒ≥ми?

’оча це питанн¤ конкретне, воно стосуЇтьс¤ практично кожноњ людини. Ќаш≥ погл¤ди ≥ р≥шенн¤ залежать в≥д к≥лькост≥ ≥ ¤кост≥ набутоњ ≥нформац≥њ та в≥д можливих вар≥ант≥в вибору р≥шенн¤. ѕоњздка ƒ≥ми розширила його просторовий (географ≥чний) кругоз≥р, а сп≥лкуванн¤ з д≥тьми, що зТњхались з ус≥х куточк≥в ”крањни суттЇво поглибило ≥ розширило св≥тогл¤д. ƒо цього часу сфера сп≥лкуванн¤ ƒ≥ми обмежувалась с≥мТЇю та школою, точн≥ше класом. ≤ ось, неспод≥вано дл¤ нього, його можливост≥ зросли, не кажучи про р≥зноман≥тт¤ вар≥ант≥в подальших шл¤х≥в у житт≥.
” народ≥ кажуть: п≥д лежачий кам≥нь вода не тече, лежач≥й кам≥нь мохом обростаЇ, сто¤ча вода в болото перетворюЇтьс¤, та тому под≥бне. ўоб мати вар≥анти в житт≥, мати можливост≥ з чого обирати, необх≥дно весь час поповнювати своњ ≥нформац≥йн≥ ≥ духовн≥ знанн¤, навички ≥ почутт¤, розширювати географ≥ю свого впливу ≥ круг своњх знайомих; одночасно рухатись до визначеноњ мети в житт≥, бо напр¤мок руху, а, в≥дпов≥дно, ≥ все набуте, ¤к ≥ вар≥анти вибору, визначаютьс¤ метою, до ¤коњ йде людина.

| «м≥ст | ¬ початок |

48. „ому вс¤ка зм≥на дл¤ людини суттЇва?

 оли н≥чого в житт≥ не зм≥нюЇтьс¤, то це сприймаЇтьс¤ ¤к в≥дсутн≥сть перспективи, шл¤ху, над≥њ, це глухий кут. „ого вартий кожний новий день, коли в≥н ¤к дв≥ коп≥йки схожий на попередн≥й?
« ≥ншоњ сторони китайц≥ кажуть: не дай вам бог жити в епоху перем≥н.  оли зм≥н ст≥льки, що в≥дсутн¤ хоча б ¤кась стаб≥льн≥сть, хоч ¤кась упевнен≥сть в найближчому майбутньому, коли все перетворюЇтьс¤ в хаос Ц ¤к себе вести, що робити ≥ на що спод≥ватись ? ƒобре, ¤кщо зм≥ни позитивн≥, а ¤кщо по своњй природ≥ вони ще й негативн≥, а б≥льш≥сть взагал≥ н≥¤кого в≥дношенн¤ до вас не мають, але зач≥пають вас ≥ руйнують те, що було основою бутт¤ ?
як бачимо не вс≥ зм≥ни позитивн≥, ¤к ≥ не вс≥ суттЇв≥, бо б≥льш≥сть ≥з них н≥чого не визначаЇ, а лише шкодить. ≤з теор≥њ ≥нформац≥њ в≥домо, що найкращ≥ р≥шенн¤ ≥ найкращ≥ продовженн¤ повТ¤зан≥ з так званим коеф≥ц≥Їнтом стохастичност≥, коеф≥ц≥Їнтом незнанн¤, невизначеност≥, випадковост≥ по в≥дношенню до в≥домих знань, визначеност≥, детерм≥нованост≥. ќптимальне значенн¤ цього коеф≥ц≥Їнту залежить в≥д м≥рност≥ ≥нформац≥йного простору, його заповненн¤ ≥ знаходитьс¤ найчаст≥ше в межах 0,2 Ц 0,25. ќтже бажано щоб зм≥ни радували нас ¤комога част≥ше, але не перевищували 25% в≥д под≥й, що в≥дбуваютьс¤ в нашому житт≥ кожного дн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

49. „и правда, що розум людини розвиваЇтьс¤ поступово?

“е, що розум людини розвиваЇтьс¤ поступово, в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, ¤ку ми спостер≥гаЇмо навколо себе кожного дн¤. јле лише до тих п≥р, поки це зумовлено р≥внем ≥нтелектуальност≥ оточуючих людей ≥ оточуючого середовища, або р≥внем задач, що ставить людина перед собою в житт≥. ¬ ≥нших випадках св≥т або знаходитьс¤ в р≥вноваз≥ з ≥нформативн≥стю оточенн¤, або починаЇ деградувати. ќстаннЇ суц≥льно спостер≥гаЇтьс¤ у тих, хто перестав вчитись в осв≥тн≥х закладах ≥ вир≥шив, що в≥н ≥ так достатньо розумний. ƒеградац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ до р≥вноваги з оточенн¤м.
¬ той же час в своЇму сходженн≥ розум не просто долаЇ сх≥дц≥ один за одним, а п≥сл¤ набутт¤ визначеного р≥вн¤ знань, робить скачок в св≥домост≥ з даного поверху на б≥льш високий поверх, а в наступному Ц на ще б≥льш високий. «м≥нюЇтьс¤ не т≥льки р≥вень знань, а њх вибран≥сть ≥ ¤к≥сть. ¬≥д простого накопиченн¤ розум переходе до њх виб≥ркового пошуку, до пошуку фундаментальних принцип≥в ≥ законом≥рностей, структур ≥ технолог≥й в вир≥шенн≥ поставленоњ задач≥.  ≥льк≥сть поверх≥в св≥домост≥ ≥ њх наповненн¤ залежить в≥д р≥вн¤ мети, в≥д складност≥ вир≥шуваних задач. Ѕагато маленьких крок≥в перетворюЇтьс¤ в б≥льш р≥дк≥, але в б≥льш потужн≥ ≥ значим≥ з кожним новим поверхом в св≥домост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

50. як привернути до себе увагу?

Ћюдська св≥дом≥сть побудована так, що серед поток≥в ≥нформац≥њ з зовн≥шнього св≥ту вид≥л¤Ї (ф≥льтруЇ) ≥ сприймаЇ лише те, чого не було до даного моменту.  оли ви заходите в незнайому к≥мнату, чи знайомитесь з незнайомою людиною, ви багато пом≥чаЇте з того, на що завтра уже не звернете уваги. якщо вас не пом≥тили з першого разу, то щоб пом≥тили наступного Ц необх≥дно щось досить пом≥тно зм≥нити в зовн≥шност≥, повед≥нц≥, в зм≥ст≥ ваших думок ≥ сл≥в. Ѕо перше, на що одна людина звертаЇ увагу при зустр≥ч≥ з ≥ншою, це зовн≥шн≥сть, до ¤коњ в≥дноситьс¤ ваша приваблив≥сть, ваш смак в од¤з≥ ≥ в ≥нших речах, що формують ваш обл≥к; зовн≥шн≥й ≥нтерТЇр вашого помешканн¤, положенн¤, ¤ке ви займаЇте в сусп≥льств≥.
ƒещо п≥зн≥ше ви можете привернути увагу осв≥чен≥стю, манерами, ≥нтел≥гентн≥стю, сучасн≥стю ≥ перспективн≥стю, профес≥йн≥стю, близьк≥стю ≥ спор≥днен≥стю думок ≥ погл¤д≥в, творчими нахилами, духовн≥стю. јле це в тому випадку, коли ≥нша сторона здатна оц≥нити ваш≥ таланти ≥ вашу особист≥сть в ≥нтелектуально-духовн≥й сфер≥.
якщо ж ≥ п≥сл¤ цього вас не пом≥тили, можете ставити на своЇму бажанн≥ УхрестФ. «вичайно над≥¤ збер≥гаЇтьс¤ завжди, але щоб вона реал≥зувалась ≥нод≥ необх≥дно те, чого людина н≥коли не матиме (зр≥ст, кол≥р очей, розм≥ри носа ≥ тому под≥бне). ¬ ус¤кому випадку спробуйте узнати, що подобаЇтьс¤ тому, чию увагу ви бажаЇте привернути, ≥ дос¤гти позитивного результату саме в цьому напр¤мку.

| «м≥ст | ¬ початок |

51. „и правда, що в дитинств≥ хлопц≥ по зд≥бност¤х в≥дстають в≥д д≥вчат?

”¤вить соб≥ ситуац≥ю, коли два учн≥ вир≥шують одну ≥ ту ж задачу. …мов≥рн≥сть вир≥шенн¤ задач≥ при цьому зростаЇ, бо обТЇднались множини знань ≥, ¤кщо один чогось не знаЇ, або забув, то другий може УзаповнитиФ проб≥л в технолог≥чному ланцюжку (в алгоритм≥) своњми знанн¤ми. ѕод≥бний механ≥зм природа передбачила ≥ дл¤ передач≥ спадковоњ ≥нформац≥њ. якщо в одному ланцюжку ƒЌ  Ї порушенн¤, чи помилка, то його можна л≥кувати за рахунок ≥ншого ланцюжка ƒЌ , побудувавши композиц≥ю з≥ ДзнаньФ двох ƒЌ . «авд¤ки цьому механ≥зму природа дос¤гаЇ р≥зноман≥тност≥ вар≥ант≥в (безл≥ч комб≥нац≥й складових), що надаЇ можливост≥ швидкого реагуванн¤ на навколишн≥ зм≥ни, в≥дбираючи з представник≥в р≥зних посл≥довностей те, що в≥дпов≥даЇ новим умовам. “ож природа спочатку рознесла цей механ≥зм спочатку в одн≥й ≥стот≥ (самозапилюванн¤), а пот≥м взагал≥ м≥ж р≥зними особами, розд≥ливши значну частину живого на дв≥ стат≥.
јле ≥ в розд≥ленн≥ функц≥й р≥внозначност≥ ƒЌ  природа додала ще один механ≥зм: вона над≥лила ж≥нку р≥внозначним набором хромосом ’’, а чолов≥ка нер≥внозначним подв≥йним XY, ≥ншими словами ж≥нка Ї нос≥Їм б≥льшоњ ст≥йкост≥ в природ≥, а чолов≥к б≥льшоњ р≥зноман≥тност≥, б≥льшоњ здатност≥ до пристосуванн¤ в нових умовах. ѕоки природа ст≥йка Ц обидв≥ стат≥ р≥внозначн≥, коли ж в зовн≥шн≥х умовах нам≥чаютьс¤ зм≥ни Цзб≥льшуЇтьс¤ активн≥сть хромосом ≥ народжуЇтьс¤ б≥льше представник≥в чолов≥чоњ стат≥ , щоб зб≥льшити швидк≥сть ≥ ймов≥рн≥сть пристосуванн¤.
ќстанн¤ особлив≥сть робить д≥вчат чемп≥онами в командних змаганн¤х з хлопц¤ми. —таб≥льн≥сть, ст≥йк≥сть, визначен≥сть, пристосован≥сть допомагають њм швидше ≥ з меншими витратами дос¤гти бажаного результату. «ате в вар≥антах пошуку нового, в неординарних ситуац≥¤х чемп≥онами завжди будуть хлопц≥. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в њм потребуЇтьс¤ б≥льше часу дл¤ становленн¤ особистост≥, бо б≥льше р≥зноман≥тних комб≥нац≥й складовоњ ≥нформац≥њ призводить до р≥зноман≥тност≥ в структурах ≥ в можливост¤х збору, обробки ≥ застосуванн≥ ≥нформац≥њ взагал≥. ќднак п≥сл¤ подоланн¤ пер≥оду самоорган≥зац≥њ ≥ стаб≥л≥зац≥њ хлопц≥ багато в чому наздоган¤ють ≥ перемагають д≥вчат (звичайно не вс≥, а Учемп≥ониФ).

| «м≥ст | ¬ початок |

52. „и правда, що в≥д доброго слова краще ростуть ≥ рослини ≥ тварини?

ѕозитивний вплив не лише доброго слова, а й позитивного в≥дношенн¤ до живого взагал≥, люди пом≥тили давно. „асто буваЇ так, що на двох сус≥дн≥х огородах, при одних ≥ тих же умовах картина повн≥стю протилежна: на одному все добре, а на другому - не в≥домо в чому УдушаФ тримаЇтьс¤. ¬ одному випадку господарюЇ на д≥л¤нц≥ людина енергетично сильна, ¤ка ж до того ще й з любовТю в≥дноситьс¤ до кожноњ рослини, турбуЇтьс¤ про нењ, розмовл¤Ї з нею. ¬ другому Ц людина або виснажена, або байдужа...
¬се живе (чи то рослини, чи то тварини) побудоване за Їдиними принципами, маЇ в своЇму склад≥ структури под≥бн≥ за своњм призначенн¤м. ¬се живе на ф≥зичному р≥вн≥ в≥дчуваЇ зм≥ну стан≥в зовн≥шн≥х пол≥в, њх позитивний чи негативний вплив. “еж саме в≥дбуваЇтьс¤ ≥ на ≥нформац≥йному р≥вн≥, ≥ на р≥вн≥ почутт≥в та Уемоц≥йФ. ≤ так само ¤к розкв≥таЇ людина в багатому ≥нформац≥йному простор≥, де вс≥ в≥днос¤тьс¤ до нењ з любовТю ≥ турботою, так в≥дчувають доброту рослини ≥ тварини. ѕри цьому звичайно не сл≥д забувати, що њжу, воду, пов≥тр¤ Удобре словоФ зам≥нити не може.

| «м≥ст | ¬ початок |

53. ўо заважаЇ люд¤м любити один одного?

Ћюбов Ц пон¤тт¤ багатовим≥рне. Ћюбов м≥ж людьми под≥л¤Їтьс¤ на любов до предмет≥в вжитку, р≥дних, любов чолов≥ка ≥ ж≥нки, божественну любов до всього ≥снуючого, до живого розумного ¬сесв≥ту. ¬ питанн≥ мова йде про любов чолов≥ка ≥ ж≥нки. ѕерш за все людська любов Ц це невим≥рне т¤ж≥нн¤ двох сердець, це такий стан душ≥, коли ≥снуванн¤ без коханого чи коханоњ втрачаЇ вс¤кий сенс, коли нема н≥чого важлив≥шого в св≥т≥ за слово ≥ посм≥шку коханоњ, за њњ погл¤д, њњ присутн≥сть, дотик њњ руки.  оли ¬сесв≥т зводитьс¤ до з≥ниць очей коханого, ≥ коли т≥ оч≥ перетворюютьс¤ у в≥чн≥сть ≥ дарують тоб≥ ¬сесв≥т. ” цьому випадку н≥що не зможе завадити люд¤м любити один одного: н≥ в≥дстан≥, н≥ кордони, н≥ заборони, н≥ час.  оли ж мова йде про те, що щось заважаЇ люд¤м ДлюбитисьФ, то це вже питанн¤ статеве, в б≥льш≥й м≥р≥ ф≥з≥олог≥чне, злегка прикрашене видим≥стю духовност≥ ≥ значимост≥. ј заважають насл≥дки. —татева любов переростаЇ в розпутство, њњ супроводжують венеричн≥ хвороби, п≥сл¤ ¤ких людина часто втрачаЇ можлив≥сть мати д≥тей, моральне спустошенн¤, бо що ти скажеш ≥ншому, коли до того згор≥в в вогн≥ без вогню. ј ще д≥ти, необх≥дн≥сть одружуватись ≥з-за них без любов≥, необх≥дн≥сть турбуватись про ≥ншого ... ¬се це так м≥шаЇ УлюбитиФ ≥ УлюбитисьФ...

| «м≥ст | ¬ початок |

54. „ому посм≥шка привертаЇ до себе людей?

ѕосм≥шка виникаЇ в людини в≥д задоволенн¤, а задоволенн¤ в≥д усп≥шного результату. Ћюдина, що весь час посм≥хаЇтьс¤ Ц усп≥шна, у нењ все гаразд, з такою людиною можна мати справу, бо вона не т≥льки не нав≥шуЇ на тебе своњ проблеми, а, дасть Ѕог, допоможе вир≥шити ≥ твоњ власн≥. « усм≥хненою людиною треба дружити, бо в н≥й можлива застава твого усп≥ху. ”см≥хнена людина Ц швидше за все ф≥з≥олог≥чно здорова, непогано забезпечена матер≥ально, людина без проблем.
“ож ¤кщо хочете, щоб люди вас не цурались, посм≥хайтесь.

| «м≥ст | ¬ початок |

55. якою може бути краса?

 раса Ц пон¤тт¤, ¤к ≥ багато ≥нших, в≥дносне, маЇ два забарвленн¤. ѕерше надаЇтьс¤ симетр≥Їю з гармон≥Їю, мелод≥йн≥стю, симпатичн≥стю, орган≥зован≥стю. ÷е природна сторона, що надаЇтьс¤ людин≥ на р≥вн≥ програмного забезпеченн¤, на р≥вн≥ ейдос≥в. ќдночасно це розум≥нн¤ краси, ¤к протилежност≥ хаосу, руйнац≥њ.
ƒруге забарвленн¤ повТ¤зане з функц≥ональною в≥дпов≥дн≥стю. —еред набору ≥нструмент≥в дл¤ ¤коњсь д≥њ ви берете те, що найб≥льше п≥дходить, що найкраще функц≥онуЇ, з чим УприЇмно працюватиФ Ц воно ≥ стане найкращим.
¬иход¤чи з цих двох визначень, красивою людиною Ї та, що найкраще в≥дпов≥даЇ умовам ≥ запитам сусп≥льства на даний момент. јле спитайте мавпу, чи красива людина? ≤ почуЇте: ≥ безволоса, ≥ безхвоста, ≥ б≥гати на УчотирьохФ не вм≥Ї, ≥ взагал≥ Унещаст¤ природиФ.
 раса, ¤к доц≥льн≥сть ≥ гармон≥¤, про¤вл¤Ї себе не лише на ф≥з≥олог≥чному р≥вн≥. ¬ т≥й же м≥р≥ ≥ в тому ж зм≥ст≥ њњ можна в≥днести ≥ до св≥ту розуму, св≥домост≥ (≥нформац≥йного св≥ту) ≥ до св≥ту духу. ќстанню в≥днос¤ть до внутр≥шньоњ краси людини, хоча про¤вл¤Їтьс¤ вона по в≥дношенню до зовн≥шнього св≥ту.
Ќайкрасив≥ша людина та, в ¤к≥й поЇднан≥ вс≥ р≥вн≥ краси: ф≥з≥олог≥чноњ, ≥нтелектуальноњ ≥ духовноњ. ¬≥дсутн≥сть або потворн≥сть хоча б одноњ ≥з компонент робить людину потворною в ц≥лому.  расива людина, у ¤коњ з вуст несетьс¤ лайка Ц миттЇво перетворюЇтьс¤ в очах гл¤дач≥в ≥ слухач≥в в щось тваринопод≥бне. Ќавпаки, ф≥зична недосконал≥сть але ос¤¤на добром ≥ любовТю, розчин¤Їтьс¤ ≥ н≥велюЇтьс¤, коли в очах, в посм≥шц≥, в кожному рус≥ безмежна гармон≥¤ ≥ любов, що говорить про зверхн≥сть духовноњ краси над ф≥зичною. ќсь т≥льки щоб зрозум≥ти те, необх≥дно самому мати ≥ духовний з≥р, ≥ духовний слух, ≥ глибину св≥тосприйн¤тт¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

56. „и можна назвати сучасну музику музикою?

ћузика схожа на людей: простих ≥ непростих, прим≥тивних ≥ розвинутих, духовних ≥ бездушних. ≤ вс¤ка музика маЇ свого слухача, бо Ї глибока в≥дпов≥дн≥сть м≥ж музикою, ¤ку слухаЇ людина ≥ њњ внутр≥шн≥м св≥том. ћожна нав≥ть сказати так: ¤ку музику ти слухаЇш, такий ≥ ти сам.
“ож не ≥снуЇ гарноњ чи поганоњ музики з точки зору плину часу. ™ музика душ≥ ≥ Ї музика ф≥зичних коливань, механ≥чна музика. ≤ коли композитор, чи виконавець виконуЇ музику, вкладаючи в нењ душу, вона завжди буде хвилювати ≥нших, ¤к ≥ все, в чому брин¤ть струни душ≥, рад≥сть ≥ б≥ль серц¤. ј все ≥нше, в ус≥ часи, було ≥ залишитьс¤ ремеслом.

| «м≥ст | ¬ початок |

57. як по¤снити те, що людина, ¤ка плакала, через хвилину може засм≥¤тись?

 ожноњ мит≥ людина не просто думаЇ, а водночас ≥ визначаЇтьс¤ з напр¤мками подальших д≥й, приймаЇ р≥шенн¤. ѕрактично не ≥снуЇ ситуац≥њ з повним обТЇмом ≥нформац≥њ дл¤ прийн¤тт¤ к≥нцевого р≥шенн¤. «а в≥дсутност≥ частини необх≥дноњ ≥нформац≥њ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ людина маЇ необх≥дний ≥нструмент Ч емоц≥њ ≥ почутт¤. ” сукупност≥ з на¤вною ≥нформац≥Їю емоц≥њ дозвол¤ють прийн¤ти р≥шенн¤ за ознакою б≥льшоњ вагомост≥ того чи ≥ншого вар≥анту.
—в≥дом≥сть людини ¤вл¤Ї собою структуровану систему з сукупност≥ модул≥в - ейдос≥в (архетип≥в, матриць, отриманих до народженн¤ ); набутих ≥ побудованих за житт¤ програмних модул≥в (життЇвих технолог≥й, алгоритм≥в) ≥ набору емоц≥йних механ≥зм≥в.  ожному модулю характерний св≥й наб≥р емоц≥й в залежност≥ в≥д њх значенн¤ при прийн¤тт≥ р≥шенн¤. ¬ир≥шуючи ту чи ≥ншу задачу в даний момент ми користуЇмос¤ тим чи ≥ншим модулем з в≥дпов≥дним набором емоц≥й. ѕри цьому св≥дом≥сть практично н≥коли не працюЇ з р≥зними модул¤ми водночас (на в≥дм≥ну в≥д ё. ÷езар¤, ¤кий м≥г робити три р≥зних справи паралельно).
якщо у людини в дану мить працюЇ програма, повТ¤зана з болем, жахом, жалем, сп≥вчутт¤м, втратами, ≥, природно, з сльозами, то достатньо переключити св≥дом≥сть на ≥нший модуль з характерною окрасою емоц≥њ см≥ху, ¤к людина УзабуваЇФ про сльози ≥ починаЇ см≥¤тись.

| «м≥ст | ¬ початок |

58. „и ≥снують в≥щ≥ сни?

Ћюдина весь час плануЇ ≥ моделюЇ своЇ майбутнЇ, звичайно, в думках. ѕопередн≥й досв≥д мандр≥в шл¤хами дол≥ (Ўл¤хом ƒаним) даЇ њй змогу в≥рно визначати ор≥Їнтири подальшого свого шл¤ху. ѕоЇднанн¤ ≥ орган≥зац≥¤ моделюванн¤ д≥йсного ≥з призначеним даЇ можлив≥сть багато в чому передбачувати под≥њ майбутнього. ≤ нав≥ть ¤кщо людина розгл¤даЇ багато вар≥ант≥в, не в≥ддаючи пр≥оритету жодному, то в глибин≥ св≥домост≥ уже визр≥ваЇ найб≥льш в≥рог≥дний вар≥ант. —он людини Ц це перегл¤д ≥ упор¤дкуванн¤ набутого досв≥ду. ≤з пережитих под≥й створюютьс¤ р≥зн≥ (≥нод≥ фантастичн≥) комб≥нац≥њ, що дозвол¤ють гл¤нути на те чи ≥нше п≥д новим кутом ≥ вир≥знити те, що залишилось в св≥домост≥ непом≥ченим, Уза кадромФ. —в≥дом≥сть реагуЇ саме на так≥ моменти, бо вони часто Ї вузловими в майбутньому. якщо ти прокинувс¤ ≥ встиг запамТ¤тати сон, а в ньому щось особливе, що прикувало увагу, то сл≥д в≥днестись до нього з належною увагою на майбутнЇ. јле це п≥дказка пр¤ма, чи поб≥чна Ц сказати важко, бо в кожному випадку необх≥дно ор≥Їнтуватись в прикметах через ейдоси (матриц≥ св≥домост≥), через досв≥д ≥ характерн≥ риси того, хто дививс¤ сон.

| «м≥ст | ¬ початок |

59. „и вс≥ пов≥рТ¤ можна по¤снити науково?

ѕов≥рТ¤ бувають обірунтован≥ ≥ необірунтован≥.  оли в народ≥ кажуть Уб≥да кличе б≥дуФ, Уб≥да не ходить однаФ, Убагатство т¤гнетьс¤ до багатства, а знанн¤ Ц до знаньФ, то це майже науковий факт, ¤кий в математичн≥й статистиц≥ називаЇтьс¤ У≈фект ћотфе¤Ф. ќсновою цього ефекту Ї те, що негативний результат закладаЇ, створюЇ негативн≥ засади майбутньоњ под≥њ. ўось на зразок того, що наткнувшись в темр¤в≥ на одне дерево, тут же наткнешс¤ на ≥нше; щоб цього не було Ц необх≥дно вийти з л≥су.
ƒо необірунтованих в≥днос¤тьс¤ пов≥рТ¤ на зразок: Удень зимою короткий, бо в≥д мороз≥в стискаЇтьс¤Ф, або У¤кщо к≥шка дорогу переб≥гла, то намочить дощ ≥ вилаЇ начальникФ. ќстанн≥ пов≥рТ¤ виникають завд¤ки перетину двох множин незалежних одна в≥д одноњ, але посл≥довних у час≥, в результат≥ чого виникаЇ в≥дчутт¤, що в цьому поганому винуват≥ к≥шки.
якщо перш≥ пов≥рТ¤ повТ¤зан≥ з ф≥зикою ≥ науково обірунтовуютьс¤, по друг≥ Ї ефектом будови псих≥ки людини.

| «м≥ст | ¬ початок |

60. „и може найр≥дн≥ша людина за мить стати чужою? ≤ чому?

¬ житт≥ людини не маЇ над≥йн≥шою опори н≥ж р≥дн≥. ¬ важк≥ дл¤ себе хвилини, в час невизначеност≥ людин≥ важливо мати опору, над≥йного, розумного друга, сп≥врозмовника, порадника, захисника. ¬ ус≥х складних ситуац≥¤х людина розраховуЇ на найближчих њй людей, не допускаючи вар≥анти, що вони можуть бути протилежноњ думки, д≥¤ти не так, ¤к ми чекаЇмо, можуть надати перевагу ≥ншим ≥нтересам. —лова ≥ д≥њ таких людей, нев≥дпов≥дних до оч≥куваних, сприймаютьс¤ ¤к зрада, а близька людина Ц чужою, зрадником.
ƒ≥йсно, в багатьох ситуац≥¤х, близьк≥ люди зраджують одне одного. ќсь т≥льки Ц чи були ц≥ люди близькими? ¬ б≥льшост≥ випадк≥в необх≥дно не посп≥шати з висновками, а УохолонутиФ ≥ роз≥братись Фчи д≥йсно близька тоб≥ людина тебе зрадила?Ф ћоже вона навпаки бажала тоб≥ добра, але њњ погл¤ди не сп≥впали з твоњми, або насл≥дки були не такими, ¤к ти оч≥кував.

| «м≥ст | ¬ початок |

61. „ому ≥нод≥ п≥сл¤ сну людина встаЇ ще б≥льш втомленою, н≥ж до сну?

ѕ≥д час сну мозок УрозбираЇФ накопичену ≥нформац≥ю за день, розкладаючи по темах ≥ д≥л¤нках призначенн¤ ≥ стираючи ту, що повторюЇ те, що уже Ї в на¤вност≥; або те, що н≥коли не пригодитьс¤ ≥ Ї по сут≥ Усм≥тт¤мФ. ѕри цьому поЇднанн¤ староњ ≥ новоњ ≥нформац≥њ призводить до фантастичних комб≥нац≥й ≥ сновид≥нь, до неймов≥рних з точки зору здорового глузду ситуац≥й.
якщо ще в день ви кидали всю набуту ≥нформац≥ю в один кошик без розбору, то процедура наведенн¤ пор¤дку буваЇ часто складн≥шою, н≥ж тод≥, коли ви збираЇте ≥ розкладаЇте њњ з самого початку. —аме в таких випадках, а також в випадках, коли ви не знаЇте (н≥¤к не можете вир≥шити) куди покласти, чи викинути взагал≥, коли св≥дом≥сть сортируЇ ≥ переоц≥нюЇ Дважк≥Ф проблеми, тод≥ ≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ н≥чна втома св≥домост≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

62. „и у вс≥х випадках необх≥дно доводити свою правоту, висловлювати власн≥ думки?

–озум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж под≥њ в учасник≥в ц≥Їњ под≥њ завжди буде в≥др≥зн¤тись.  ожен з нас сприймаЇ оточуючий ¬сесв≥т через власну св≥дом≥сть, а вона у вс≥х р≥зна. «розум≥ло, що двоЇ людей будуть говорити про одне ≥ теж, але п≥д р≥зними кутами зору, сперечатись, доводити свою правоту ≥ в≥дстоювати њњ, хоча достатньо лише висловити свою думку. ¬се ≥нше практично н≥чого не додасть н≥ опоненту, н≥ тоб≥. якщо щось ≥ маЇ вагу, так це слухач≥-судд≥, що можуть винести з суперечки своЇ судженн¤.
≤нша справа, коли тебе у чомусь звинувачують. ¬ цьому випадку необх≥дно обовТ¤зково довести до зац≥кавлених ос≥б аргументи на свою користь з тим, щоб зн¤ти звинуваченн¤.
¬≥дносно висловлюванн¤ власних думок, то тут маЇ д≥¤ти правило доц≥льност≥. якщо тво¤ думка н≥кого не ц≥кавить, то висловлюючи њњ можна добитись лише двох ефект≥в: ф≥зичного тр¤с≥нн¤ пов≥тр¤ ≥ п≥дозр≥лоњ уваги Уа хто тебе просить встромлювати н≥с не в своњ справи?Ф. “ож доц≥льно висловлювати власн≥ думки з того чи ≥ншого приводу лише в раз≥, коли вони ц≥кавл¤ть сп≥врозмовника, чи слухач≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

63. „и можна покладатись на ≥нтуњц≥ю ≥ ≥нстинкт?

≤нтуњц≥¤ Ц це, перш за все, результат власного накопиченого досв≥ду, в той час ¤к ≥нстинкт Ї накопичений ≥ закр≥плений досв≥д багатьох покол≥нь (можливо, що це взагал≥ заданий програмний модуль, однаковий дл¤ вс≥х ≥стот одного виду).
≤ ≥нстинкт, ≥ ≥нтуњц≥¤ розрахован≥ на ¤кийсь закр≥плений в св≥домост≥ клас ¤вищ, а тому в њх межах вони р≥дко п≥двод¤ть. ј ось коли людина попадаЇ в ситуац≥ю, ¤ку немаЇ з чим пор≥вн¤ти, то тут не допоможе н≥ перше, н≥ друге, х≥ба що випадков≥сть.

| «м≥ст | ¬ початок |

64. „и можна по написаному визначити характер людини, на що вона здатна, њњ минуле ≥ майбутнЇ?

≤снуЇ ц≥ла наука графолог≥¤, ¤ка ≥ займаЇтьс¤ под≥бними речами. Ќаписане маЇ дв≥ сторони: граф≥чну ≥ зм≥стовну. √раф≥чна говорить про характер ≥ темперамент, про силу вол≥ ≥ р≥шуч≥сть, про ц≥льн≥сть ≥ гармон≥ю, про орган≥зац≥ю ≥ психолог≥ю, та тому под≥бне. як ≥ в випадку, коли ми лише гл¤нувши на особливост≥ ¤блун≥, вже знаЇмо, що то за сорт, так ≥ по граф≥чних особливост¤х можна дуже багато д≥знатись про природн≥ дан≥ людини. якщо ж текст належить сам≥й людин≥, то по стилю думки, по зм≥сту написаного, по посл≥довност≥ ≥ обірунтованост≥ викладеного можна дуже багато сказати про р≥вень розвитку людини, про р≥вень розумност≥ ≥ св≥домост≥, про те, що ц≥кавить людину ≥ чим вона живе, про осв≥ту ≥ к≥льк≥сть прожитих рок≥в, ≥ не т≥льки. «вичайно, цього замало, щоб говорити про минуле ≥ тим б≥льше майбутнЇ, але досить багато, щоб отримати у¤вленн¤ хоча б в основних рисах про ту чи ≥ншу особист≥сть.

| «м≥ст | ¬ початок |

65. як в≥дпов≥сти на знущанн¤? „и можна мстити за знущанн¤?

 ожна людина оц≥нюЇ себе пор≥внюючи з ≥ншими. якщо пор≥вн¤нн¤ не на твою користь, то необх≥дно щось робити, щоб п≥двищити св≥й рейтинг. ћожна спробувати надолужити в≥дставанн¤, а то й перегнати опонента, але дл¤ цього треба працювати, а працювати дуже багатьом не хочетьс¤. ¬ цьому раз≥ Ї ≥нший виб≥р Ц принизити того, хто Ї, або може бути конкурентами (а заодно знизити ≥ його рейтинг в очах оточуючих). ƒл¤ цього год¤тьс¤ ≥ сила, ≥ п≥дл≥сть, ≥ знущанн¤, ≥ насм≥шки, ≥ Е чого т≥льки не придумаЇ п≥дла людина дл¤ реал≥зац≥њ тваринного ≥нстинкту в боротьб≥ за власну перспективу.
„и можна мстити за знущанн¤? ѕитанн¤ не риторичне. ¬и йдете по вулиц≥, а на вас гавкаЇ пес, ≥нод≥ хоче ≥ вкусити. ўо маЇте робити? ћоже зупинитись ≥ почати гавкати на нього, а може ще й покусати? „и варто витрачати себе ≥ св≥й час на особу, ¤ка так ≥ не змогла перетворитись з мавпи у людину?
«овс≥м ≥нша справа садизм розумноњ ≥ жорстокоњ людини (¤кщо њњ можна назвати людиною). ≤нод≥ садизм Ї псих≥чною хворобою, а ≥нод≥ ц≥леспр¤мованою д≥Їю на те, щоб когось УрозчавитиФ ≥ УзнищитиФ ≥нтелектуально ≥ психолог≥чно. ¬ цьому випадку на загрозу меча мечем в≥дпов≥дають, однак з одним обмеженн¤м Ц ≥ в даному випадку людина маЇ залишатис¤ Ћюдиною. Ќамагайтесь знайти добрих ≥ в≥рних друз≥в, ≥ разом привести нег≥дника до т¤ми.

| «м≥ст | ¬ початок |

66. √орд≥сть це добре, чи погано?

√орд≥сть Ц дуже гарне почутт¤. ћи можемо гордитись батьк≥вщиною, батьками, товаришами ≥ книгами, доброю справою ≥ художн≥м витвором, вс≥м красивим, гарним, добрим, людським. ¬с≥м тим, що Ї сутн≥стю житт¤ ≥нтел≥гентноњ, ≥нтелектуальноњ, духовноњ, божоњ людини. јле коли горд≥сть переростаЇ в зверхн≥сть, в вибран≥сть, в ¤ Ц супер, а ти Ц н≥що, то це вже дуже погана риса, ¤ку називають гордин¤. якщо перша слугуЇ доброму, св≥тлому ≥ несе в соб≥ щедр≥сть ≥ любов, то гордин¤ Ц це вже руйнац≥¤ псих≥ки, духовност≥, люд¤ност≥. ≤ дай Ѕоже, щоб людина могла хоч чимось гордитись, але не приведи, √осподи, щоб њњ вразила гордин¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

67. ўо робити, коли ≥ проблеми немаЇ ≥ н≥чого не виходить?

ј може тому ≥ не виходить, що немаЇ проблеми? ўо немаЇ мети в житт≥ ≥ немаЇ прагненн¤ дос¤гти њњ? Ѕо коли Ї мета ≥ Ї бажанн¤, то людина, незважаючи н≥ на ¤к≥ перепони, може њх подолати ≥ дос¤гти бажаного. ј от коли хоч ≥ треба, а не хочетьс¤, та ще й не достаЇ чогось (знань, досв≥ду, можливостей), то н≥чого ≥ не виходить?

| «м≥ст | ¬ початок |

68. ўо краще: знати про все потроху, чи щось одне, але досконало?

«агального рецепту не ≥снуЇ. ¬ кожному конкретному випадку може переважати чи те, чи ≥нше. Ќаприклад, генеральний конструктор складноњ техн≥чноњ системи в принцип≥ не може знати вс≥ др≥бниц≥ ≥ особливост≥ технолог≥й проектуванн¤, але ор≥Їнтуватись в усьому ≥ все розум≥ти, хоча б в першому наближенн≥, повинен. ¬ той же час той, хто виготовл¤Ї ¤кусь деталь ц≥Їњ системи, маЇ досконало знати вс≥ найменш≥ нюанси даноњ технолог≥њ; так ¤к ≥ генеральний конструктор, маЇ знати особливост≥ орган≥зац≥њ розробки системи, ¤к Їдиного ц≥лого. Ќайб≥льш прийн¤тим вар≥антом Ї У знати про все потроху, але, водночас, досконало те, чим ти займаЇшс¤ в даний момент Ф. ѕерше дозвол¤Ї ор≥Їнтуватись в Ул≥с≥ житт¤У, друге Ц знаходити в ньому Угриби ≥ ¤годиУ.

| «м≥ст | ¬ початок |

69. яку людину можна вважати розвинутою, а ¤ку Ц недорозвинутою?

як ≥ багато ≥нших пон¤ть Урозвинен≥стьФ людини пон¤тт¤ в≥дносне. ¬ загальному вигл¤д≥ його можна сформулювати ¤к в≥дпов≥дн≥сть р≥вн¤ особистоњ св≥домост≥ р≥вню сусп≥льноњ св≥домост≥ на даний час ≥ на¤вност≥ бажанн¤ робити пошуков≥ кроки в набутт≥ нових знань про навколишн≥й св≥т ≥ технолог≥њ житт¤ в ньому.
Ћюдина багато знаЇ, але не вм≥Ї застосовувати знанн¤ на практиц≥. –озвинута вона чи недорозвинута? Ћюдина все знаЇ ≥ все вм≥Ї, але шукати ≥ винаходити щось нове не може ≥ не бажаЇ. –озвинута вона чи н≥? Ћюдина хапаЇтьс¤ за все, б≥жить попереду вс≥х, ≥ знань врод≥ достатньо, а н≥чого в нењ не виходить, бо вона не вм≥Ї реал≥зувати своњ знанн¤ ≥ енерг≥ю в вигл¤д≥ к≥нцевого продукту. “еж саме риторичне запитанн¤. ¬ той же час людина оволод≥ла ¤коюсь сучасною конкретною технолог≥Їю, знаЇ њњ досконало ≥ вм≥Ї застосовувати њњ, робить спроби покращити њњ. «ате практично н≥чого не знаЇ про все ≥нше. –озвинута вона чи недорозвинута?
«важаючи на висловлен≥ м≥ркуванн¤ перше визначенн¤ розвинутост≥ доц≥льно доповнити словами: розвинен≥сть Ц це волод≥нн¤ необх≥дним обТЇмом знань ≥ технолог≥й дл¤ вир≥шенн¤ конкретноњ задач≥ ≥ баченн¤ можливост≥ пошуку кращого вар≥анту њњ вир≥шенн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

70. „ому людина р≥дко вчитьс¤ на своњх помилках?

¬с≥х людей можна розд≥лити на три категор≥њ: тих, хто вчитьс¤ на чужих помилках, тих, хто вчитьс¤ на своњх, ≥ тих, хто не вчитьс¤ н≥ на своњх, н≥ на чужих. «вичайно, цей под≥л досить умовний, бо людина ≥ вчитьс¤ ≥ не вчитьс¤ на помилках. ¬се залежить в≥д конкретноњ особистост≥, њњ характеру ≥ темпераменту (у одних думка б≥жить попереду, у ≥нших Ц ноги попереду думки). “≥, хто вчитьс¤ на своњх, ≥ чужих помилках стаб≥л≥зують своЇ житт¤ ≥ житт¤ сусп≥льства; т≥, хто не вчитьс¤ Ц вони част≥ше в≥дкривають нов≥ вар≥ац≥њ ≥ нов≥ шл¤хи в житт≥, хоча част≥ше ≥ УгинутьФ (маЇтьс¤ на уваз≥ не лише ф≥зично). ≤ т≥ ≥ ≥нш≥ необх≥дн≥ дл¤ еволюц≥њ ≥ стаб≥льност≥ розвитку сусп≥льства, а тому все в≥дбуваЇтьс¤ так, ¤к ≥ маЇ в≥дбуватись. Ѕагато чолов≥к≥в (та й ж≥нок) пал¤ть, хоча ≥ розум≥ють що це дуже шк≥дливо. «ате природа може, випробовуючи на них негативний вплив цигарок, в≥д≥брати життЇздатних: або тих що не пал¤ть, або тих, на ¤ких пал≥нн¤ н≥¤к не д≥Ї. Ќехай загинуть тис¤ч≥, зате залишатьс¤ найб≥льш пристосован≥ ≥ живуч≥, ¤к≥ й дадуть наступний ≥мпульс житт¤ людства.

| «м≥ст | ¬ початок |

71. „ому ≥ноземн≥ п≥сн≥ нам подобаютьс¤ б≥льше, н≥ж своњ, тим б≥льше народн≥?

ѕричин тут дек≥лька, але можна вид≥лити дв≥, найголовн≥ш≥. ѕерша повТ¤зана з тим, що наша св≥дом≥сть Ї в≥дображенн¤м середовища, в ¤кому живемо. —ередовище зм≥нилось, а новоњ народноњ п≥сн≥, що в≥дпов≥дала б новим умовам, народ не створив. —права в тому, що ще в 20 Ц 30 роки ’’ стор≥чч¤ на ”крањн≥ був знищений культурно-духовний прошарок населенн¤ в тому числ≥ ≥ творц≥ народноњ п≥сн≥ та њњ нос≥њ Ц кобзар≥ (¤ких з≥брали з ус≥Їњ ”крањни ≥ сл≥пих, розд¤гнутих вивезли ≥ викинули в тундру, де вони вс≥ загинули). ” подальшому було зроблено все, щоб украњнська п≥сн¤ не в≥дродилась. « ≥ншого боку ≥ рос≥йська п≥сн¤ не зум≥ла повн≥стю зам≥нити знищене в ”крањн≥, бо њњ серцевину складаЇ так званий м≥ський романс, що деформувавс¤ в п≥сню карно-злочинного св≥ту, дом≥нуючого на пострад¤нському простор≥; особливо в –ос≥њ, ≥, в≥дпов≥дно, в ”крањн≥ ≥ Ѕ≥лорус≥њ, де в значному в≥дсотку вживають рос≥йську мову. ÷ю порожнину ≥ заповнили б≥льш сучасн≥ мелод≥йн≥ (хоч ≥ з незрозум≥лим зм≥стом) зах≥дн≥ п≥сн≥. јле ≥ зах≥дна п≥сенна культура не ст≥льки збагачуЇ, ск≥льки руйнуЇ нац≥ональну св≥дом≥сть, бо ¤к на ф≥зичному р≥вн≥, так ≥ в ≥нтелектуально-духовн≥й сфер≥ одна культура не ст≥льки бере ≥ншу на озброЇнн¤, ск≥льки знищуЇ њњ, робл¤чи народ знищеноњ мови ≥ п≥сн≥ своњм придатком. ѕ≥сн¤ не просто збро¤, а набагато могутн≥ша за вс≥ ракети ≥ бомби, бо бомби вбивають ф≥зично, а культура Ц знищуЇ, переформатовуЇ душу народу. ј немаЇ народу Ц немаЇ ≥ проблем.

| «м≥ст | ¬ початок |

—”—ѕ≤Ћ№—“¬ќ

1. „ому людина помираЇ?

¬се у ¬сесв≥т≥ маЇ початок ≥ к≥нець. “ож ≥ житт¤ людини не може бути в≥чним. јле памТ¤таючи закон, зг≥дно з ¤ким Ущось не виникаЇ з н≥чого ≥ щось не зак≥нчуЇтьс¤ н≥чимФ, маЇмо визнати, що наше житт¤ маЇ етапи у розвитку того, що включаЇ людину в себе, ¤к частину ц≥лого.
«г≥дно з косм≥чним принципом Утривал≥сть ≥снуванн¤ системи в≥дпов≥даЇ тривалост≥ виконанн¤ задач≥ системиФ житт¤ в людському образ≥ зак≥нчуЇтьс¤ п≥сл¤ виконанн¤ задач≥ житт¤.
ƒл¤ виконанн¤ р≥зних задач необх≥дно мати р≥зн≥ технолог≥њ ≥ р≥зний ≥нструмент. “≥ло людини Ц це У≥нструментФ виконанн¤ де¤ких задач в еволюц≥њ людини на одному з етап≥в њњ розвитку. «м≥нюютьс¤ задач≥ Ц зм≥нюЇтьс¤ ≥ Д≥нструментФ.
¬ умовах обмеженост≥ планетарного простору, поток≥в енерг≥њ ≥ б≥оречовини обовТ¤зковою умовою житт¤ на «емл≥ маЇ бути умова обмеженост≥ житт¤ вс≥х живих систем .ƒл¤ стаб≥льност≥ системи необх≥дно, щоб к≥льк≥сть народжень ≥ смертей вр≥вноважувалась.

| «м≥ст | ¬ початок |

2. „и д≥йсно ≥снуЇ те, що називають пеклом? ≤ що тод≥ таке рай?

ѕон¤тт¤, що людина в не¤сних образах сприймаЇ ¤к пекло, виникло, швидше за все, паралельно з усв≥домленн¤м пон¤тт¤ пол¤рност≥ вищих сил. ” своЇму житт≥ людина весь час стикаЇтьс¤ з процесами еволюц≥њ, ≥нволюц≥њ, руйнац≥њ, з одного боку; з народженн¤м ≥ умиранн¤м Ц з ≥ншого боку. Ќародженн¤, житт¤, розвиток завжди асоц≥ювались з комфортн≥стю, можливост¤ми, творч≥стю. ≤ це в св≥домост≥ людини формал≥зувалось розум≥нн¤м абсолютних можливостей, або раю. ’вороби, згасанн¤, смерть Ц все це сприймалось ¤к обмеженн¤ можливостей, безперспективн≥сть, безвих≥дн≥сть з одного боку, ≥, ¤к асоц≥ац≥¤ насл≥дк≥в за нев≥рн≥, поган≥ вчинки ≥ д≥њ, з ≥ншого. ≤ це в св≥домост≥ людей поступово переросло в пон¤тт¤ пекла. “а ж св≥дом≥сть п≥дказувала, що не все залежить в≥д самоњ людини, тож ≥ пон¤тт¤ раю ≥ пекла розд≥лились в метаф≥зичн≥ реальност≥, що ≥снують поза межами нашого ф≥зичного ¬сесв≥ту, ≥ в особист≥, в≥днесен≥ до св≥домост≥ ≥ духу самоњ людини. –озд≥лен≥ таким чином ц≥ пон¤тт¤, тим не менше, глибоко повТ¤зан≥ м≥ж собою ¤к на ф≥зичному р≥вн≥, так ≥ на р≥вн¤х людського духу ≥ людськоњ св≥домост≥.
ћетаф≥зичне пон¤тт¤ раю ≥ пекла можна знайти у ƒанте, п≥зн≥ше у —веденборга. Ќайб≥льш детально ≥ глибоко ≥нформац≥¤ про ц≥ реал≥њ подана у ƒ.јндрЇЇва, в його надзвичайн≥й книз≥ У“ро¤нда св≥туФ. “а все ж необх≥дно зауважити, що це лише п≥дсв≥доме наближенн¤ до реальност≥.
ѕон¤тт¤ раю чи пекла в≥днесен≥ до внутр≥шнього св≥ту людини, повТ¤зан≥ з р≥внем реал≥зац≥њ особистост≥ ≥ розпод≥л¤ютьс¤ на складов≥ ф≥зичного, ментального ≥ духовного стан≥в. Ќа кожному з цих р≥вн≥в пекло Ц це неможлив≥сть реал≥зац≥њ задуманого, бажаного; це знанн¤ того, ’то ≥ ўо ти Ї, ≥ неможлив≥сть пережити це. Ќа в≥дм≥ну в≥д пекла рай Ц це повна реал≥зац≥¤ можливого. јле небеса, розк≥шн≥ палаци, райськ≥ насолоди, ≥ реальн≥сть, коли все те, про що ти лише подумаЇш, уже Ї Ц це теж пекло.

| «м≥ст | ¬ початок |

3. „ому на св≥т≥ Ї б≥ль, горе ≥ стражданн¤? „ому людина робить людин≥ бол¤че? „ому люди не можуть жити в злагод≥?

ћи не знаЇмо чи в≥дчуваЇ Уб≥льФ ≥нертна УнеживаФ матер≥¤. Ѕ≥ль же, ¤ку сприймаЇ живе, швидше за все Ї реакц≥Їю на руйнац≥ю живого. –уйнуючи речовинн≥ структури ми руйнуЇмо те, що робить матер≥ю живою. Ѕ≥ль Ц це властив≥сть того стану —утнього, ¤кий ми називаЇмо ƒухом ѕредв≥чним ≥ частиною ¤кого Ї кожна жива ≥стота.
Ќа в≥дм≥ну в≥д болю горе ≥ стражданн¤ це зм≥шан≥ пон¤тт¤. √оре Ц це насл≥дки в≥д власного чи чужого стражданн¤, а саме стражданн¤ Ц це усв≥домленн¤ бол≥ ≥ њњ насл≥дк≥в. —пектр стражданн¤ простежуЇтьс¤ в≥д чисто ф≥зичноњ бол≥ до бол≥ в св≥домост≥ ≥ бол≥ в душ≥. –уйнац≥¤ хоча б одноњ ≥з складових будови живого сприймаЇтьс¤ людиною ¤к стражданн¤.
¬ боротьб≥ Уза м≥сце п≥д —онцемФ одна ≥стота часто знищуЇ ≥ншу, наносить њй ф≥зичну чи ≥ншу шкоду, принижуючи њњ ≥ зменшуючи њњ можливост≥, робить њњ неконкурентноздатною. ѕри цьому використовуЇтьс¤ весь доступний дл¤ ц≥Їњ ≥стоти арсенал. ѕо в≥дношенню до людини цей арсенал виходить, ≥ досить часто, за меж≥ кодексу морал≥ сусп≥льства.
—аме одв≥чна боротьба за м≥сце п≥д —онцем в умовах обмежених ресурс≥в ≥ жорстокоњ конкуренц≥њ призводить до безперервноњ конфронтац≥њ ≥ конфл≥ктност≥. ќдночасно дружба ≥ взаЇмовиручка часто дозвол¤ють б≥льш слабким ≥стотам, обТЇднаним в Їдину сп≥льн≥сть, перемогти сильн≥шого конкурента. “а п≥сл¤ такоњ УперемогиФ боротьба починаЇ розгортатись вже м≥ж складовими под≥бноњ сп≥льноти.
« ≥ншого боку, ¤кби не було бол≥, гор¤ ≥ стражданн¤, то чи знала б людина, що то Ї рад≥сть здорового, сповненого наснагою т≥ла, рад≥стю бутт¤; щаст¤ бути, жити, любити? якби не було протир≥чч¤ м≥ж запитами людини ≥ можливост¤ми њх задоволенн¤ Ц чи розвивалась би взагал≥ людина? Ќ≥Е.
¬се що дано людин≥: б≥ль, рад≥сть, горе, любов, хвороби, поразки ≥ перемоги, дос¤гненн¤ ≥ пад≥нн¤ Ц все маЇ своЇ призначенн¤. ≤ ¤кщо ми не розум≥Їмо багатьох речей у цьому св≥т≥, то не маЇмо нар≥кати на ¬ищ≥ —или, а лише на свою обмежену св≥дом≥сть, бо не знаЇмо н≥ причин, н≥ насл≥дк≥в того, що вважаЇмо добром ≥ злом.

| «м≥ст | ¬ початок |

4. як добитись справедливост≥ скр≥зь ≥ в усьому?

—праведлив≥сть, ¤к ≥ багато ≥нших людських пон¤ть, Ї пон¤тт¤м в≥дносним ≥ завжди несе на соб≥ наголос особистоњ зац≥кавленост≥ тоњ чи ≥ншоњ людини. ¬ ≥стор≥њ людства було багато приклад≥в спроб установити закони справедливост≥, незалежн≥ в≥д субТЇктивних погл¤д≥в член≥в сусп≥льства. Ќа жаль вони зазнали поразки на р≥вн≥ ≥нтерес≥в окремих соц≥альних прошарк≥в населенн¤, етн≥чних груп, клас≥в ≥ тому под≥бних утворень. Ѕ≥льш - менш прийн¤тним правилом визначенн¤ справедливост≥ було б таке, що враховувало б розум≥нн¤ справедливост≥ б≥льш≥стю. “а ≥ в цьому випадку не виключен≥ випадки паразитизму б≥льшост≥ над менш≥стю.
ћожливий вар≥ант вихованн¤ людей п≥д гаслом: п≥клуйс¤ про ≥нших б≥льше н≥ж про себе. јле ¤к т≥льки про когось починають п≥клуватись, ¤к останн≥й швидко переростаЇ в егоњста ≥ споживача.
≤снуЇ природн≥й вар≥ант справедливост≥: розпод≥л ≥ пр≥оритети розставл¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д важливост≥ дл¤ ст≥йкост≥ ≥ еволюц≥њ племен≥ чи народу, але й цей критер≥й справедливост≥ теж в≥дносний. ј отже маЇмо д≥йти висновку, що пон¤тт¤ справедливост≥ д≥йсно в≥дносне ≥ його розум≥нн¤ залежить в≥д стану св≥домост≥ сусп≥льства в даний момент, що не ≥снуЇ справедливост≥ в повному розум≥нн≥ цього слова. “ож краще всього дотримуватись того критер≥ю справедливост≥, ¤кий сформувавс¤ на даний момент у б≥льшост≥ член≥в сусп≥льства.

| «м≥ст | ¬ початок |

5. як уникнути самотност≥?

—ам≥тн≥сть Ц це, перш за все, стан, коли ти н≥кому не потр≥бний, коли оточуюче сусп≥льство живе своњм незалежним в≥д тебе житт¤м. ≤ хоча багато хто говорить про свободу д≥њ, житт¤, думки, тим не менше, кожна людина лише маленька кл≥тинка того орган≥зму, ¤кий називаЇмо сусп≥льством, ≥ кожна людина в≥дчуваЇ себе щасливою, а житт¤ повноц≥нним, ¤кщо вона необх≥дна, корисна складова цього сусп≥льства. “ож варто подумати про добро дл¤ оточуючих людей; першим прот¤гнути руку ≥ першим щиро посм≥хнутись ≥ншому, допомогти, не оч≥куючи н≥чого б≥льшого у в≥дпов≥дь. ≤ до вас пот¤гнутьс¤ ≥нш≥, особливо коли ви добр≥ ≥ розумн≥.
яка р≥зниц¤ м≥ж Ћюдиною ≥ Ѕогом?
Ѕог Ц це все, що може ≥снувати ≥ ≥снуЇ, в своњй глибин≥ ≥ невичерпност≥. Ћюдина в де¤ких аспектах под≥бна до Ѕога, але не б≥льше н≥ж кл≥тинка нашого орган≥зму до нас самих. Ћюдина Ц це продовженн¤ Ѕога, ≥скра Ѕожа на «емл≥. ≤ п≥знаючи себе ≥ навколишн≥й ¬сесв≥т ми хоч ≥ в дуже мал≥й м≥р≥ п≥знаЇмо Ѕога в соб≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

6. Ќав≥що Ѕог створив людину ≥ хто створив Ѕога?

” питанн≥ про по¤ву людини у ¬сесв≥т≥ можна говорити при дв≥ модел≥, а саме: про штучне ≥ природне походженн¤. « одного боку людина Ї продовженн¤м Ѕога на даному р≥вн≥ орган≥зац≥њ ¬сесв≥ту (¤к г≥лочка Ї продовженн¤м б≥льшоњ, а та ще б≥льшоњ). « ≥ншого боку, виход¤чи з принципу творчост≥, ¬севишн≥й створив бог≥в нижчого р≥вн¤, ¤к≥, в свою чергу, ще нижчого ≥ так до людини. ™ шипшина Ц предок тро¤нди, але тро¤нду виростила людина. ™ природн≥й паросток того, що маЇ стати Ћюдиною, але щоб розкв≥тли Утро¤ндиФ, необх≥дно щоб над Ћюдиною УпопрацювалиФ Ѕоги р≥внем вищ≥ за людину. ќтже, найб≥льше ймов≥рно, що Ћюдина Ї синтез ≥ першого ≥ другого.
якщо на перше питанн¤ можна дати хоч умовну в≥дпов≥дь, то на друге взагал≥ неможливо, окр≥м одноњ: щось не виникаЇ з н≥чого ≥ не перетворюЇтьс¤ в н≥що. “ож в питанн¤х твор≥нн¤, житт¤ ≥ смерт≥ завжди маЇмо виходити саме з цього принципу. ¬се, що ≥снуЇ, в≥д ¬севишнього ≥ до найменшоњ частки Ц в≥чне, але все зм≥нюЇтьс¤, трансформуЇтьс¤, набуваЇ нового зм≥сту ≥ нових кольор≥в. ∆итт¤ це, в≥чна, але завжди неповторна мелод≥¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

7. „ому церква л¤каЇ людей к≥нцем св≥ту?

÷ерква не просто л¤каЇ людей к≥нцем св≥ту, але й пропонуЇ рецепт, ¤к вр¤туватись. ƒл¤ цього треба молитись ≥ спов≥дуватись; звичайно, перед служителем церкви ≥, звичайно, приносити що-небудь в жертву церкв≥, краще грош≥ ≥ поб≥льше. Ѕо чим б≥льше принесеш в церкву, тим б≥льш≥ гр≥хи тоб≥ в≥дпуст¤ть, звичайно не Ѕог, а служител≥ церкви. « ≥ншого боку страх перед в≥дпов≥дальн≥стю за гр≥хи минулого робить людей б≥льш слухн¤ними в спод≥ванн≥ в≥дкупитись, або домовитись по принципу У¤ тоб≥ Ц ти мен≥Ф.
¬ д≥йсност≥ того що називають к≥нцем св≥ту, не може бути в принцип≥, ¤кщо, звичайно, само людство не знищить себе ≥ планету. Ќе може ж усе живе в≥дпов≥дати за гр≥хи людства. “а ≥ ¤к взагал≥ назвати того, хто за чињсь гр≥хи знищить ≥ невинних? Ќе може бути к≥нц¤ св≥ту ≥ по причин≥ ≥Їрарх≥чност≥ розуму у ¬сесв≥т≥; ≥ншими словами над розумом людства пануЇ розум ще складн≥ших систем ≥ в≥н Ї визначальним в≥дносно житт¤ на «емл≥.
≤ все-таки... ∆итт¤ на «емл≥ може стати розм≥нною монетою, знар¤дд¤м боротьби м≥ж системами б≥льш високого р≥вн¤, н≥ж людство... Ћюдство може п≥д≥йти до меж≥ небезпечноњ дл¤ ≥снуванн¤ планети ≥ косм≥чних ≥Їрарх≥й ≥ тод≥ його теж можуть зупинити...
¬ ус¤кому раз≥, л¤каЇ церква людей, чи не л¤каЇ к≥нцем св≥ту, маЇмо жити по-людськи ≥ за запов≥д¤ми божими. ¬се ≥нше поки що в≥д нас не залежить.

| «м≥ст | ¬ початок |

8. якщо Ѕог винищив поганих людей потопом, то де вони набрались знову ≥ чому Ѕог не знищуЇ њх зараз?

Ћегенда про потоп Ї б≥бл≥йною ≥ характерною дл¤ р≥зних народ≥в ≥ р≥зних в≥роспов≥дань. ѕотопи були ≥ Ї ¤вищами кл≥матичними, часто катастроф≥чними, але не спец≥ально призначеними дл¤ покаранн¤ людей. ≤ гинуть у потоках часто не найб≥льш гр≥шн≥, а швидше навпаки, бо виживають т≥, у кого б≥льш≥ можливост≥ вр¤туватись. ¬≥дносно ж поганих людей -- Ї приказка: була б њжа Ц дармоњди знайдутьс¤, де зТ¤вл¤ютьс¤ життЇдайн≥ потоки, там зТ¤вл¤тьс¤ ≥ паразити, ≥ нег≥дники. як кажуть б≥ологи Ц н≥ша ≥снуванн¤ н≥коли не буваЇ пустою. ≤ доти, доки ≥снуЇ ірунт дл¤ того, щоб р≥с бурТ¤н, в≥н буде рости, незважаючи на боротьбу з ним. якщо ¬сесв≥т побудовано так, що в природ≥ ≥снують хижаки, паразити ≥ тому под≥бна нечисть, то все це дл¤ чогось призначено ≥ все це маЇ бути незалежно в≥д нашого погл¤ду ≥ нашоњ думки в≥дносно нього. ўоб зрозум≥ти мотиви д≥й Ѕога необх≥дно або бути Ѕогом, або хоча б спробувати гл¤нути з вершини Ѕога на те, що називаЇмо поганим.

| «м≥ст | ¬ початок |

9. ’то такий ƒи¤вол?

—лово ƒи¤вол походить в≥д назви бога ос¤йного неба ƒива (в≥д цього слова, точн≥ше корен¤ УдивФ, поход¤ть так≥ слова, ¤к диво, дивний, д≥вчина, дивитись ≥ назви бог≥в: ƒеус, «евс). ѕоступово зм≥стовн≥сть цього слова трансформувалась в див≥в (р≥зних дух≥в) ≥ в бога п≥дземного царства ƒи¤ (у германц≥в Ц у ƒи¤вола). якщо в св≥домост≥ людей б≥льш≥сть гарного повТ¤зане з небом Ц зв≥дти гр≥Ї —онце, зв≥дти йдуть життЇдайн≥ дощ≥, то з-п≥д земл≥ приходить страшна сила: землетруси ≥ вулкани, щось под≥бне до величезного страшного дракона, або вогнедихаючого зм≥¤, що живе п≥д землею. “ож ≥ приписали люди все страшне ≥ погане Дп≥дземномуФ богу ƒи¤волу.
« ≥ншого боку, ще наш≥ трип≥льськ≥ пращури под≥лили непод≥льну пол¤рну природу на дв≥ окрем≥ частини, на два полюси: Ѕ≥лобога ≥ „орнобога. ¬се, що не подобаЇтьс¤ людин≥ (про ≥нших ≥стот мова не йде) було в≥днесено до област≥ уподобань „орнобога Ц ди¤вола. ƒи¤волу передали ≥ п≥дпор¤дкували не лише аморальн≥ вчинки людини, а й катастрофи: природн≥ ≥ рукотворн≥; ≥ нав≥ть образ його зл≥пили ≥з самих негарних(знову таки з точки зору людини) особливостей р≥зних тварин. ¬≥дпов≥дно в людськ≥й у¤в≥ ƒи¤вол це щось жахливе, те, що займаЇтьс¤ лише одним, а саме: ¤к зробити поб≥льше поганого.
„и д≥йсно це так? ≤сус ’ристос казав, що Ѕог ≥ —атана говор¤ть одн≥ й т≥ сам≥ слова, кличуть до одних ≥ тих же добрих вчинк≥в ≥ справ, ось т≥льки насл≥дки цих сл≥в р≥зн≥. “ож, п≥дкреслював ¬еликий ѕророк Ћюдства, не по словах, а по справах њх п≥знаЇте њхЕ ѕом≥ркуйте сам≥, чи прийде —атана до ¬ас в страшному образ≥, ¤кщо в≥н хоче заволод≥ти ¬ашою душею? «вичайно н≥. ÷е буде прекрасний, може в чомусь дивний образ, ≥ говорити в≥н буде гарн≥ слова, алеЕ Ѕажала мати доньц≥ добра, а донька пов≥силась. Ѕлагими нам≥рами вимощена дорога до пеклаЕ ’очете п≥знати людину, не дов≥р¤йте словам, подив≥тьс¤ на справи ≥ насл≥дки, що т¤гнутьс¤ за тою людиною, ≥ ви зрозум≥Їте, з ким маЇте справу.
 азав ’ристос: не можна слугувати одночасно ≥ Ѕогов≥ ≥ ћамон≥ (грошам, —атан≥).  оли ж церква п≥д р≥зними приводами вимагаЇ в≥д пастви грош≥, то кому вона служить?  ому служать т≥, хто складаЇ та сп≥ваЇ п≥сн≥ про наркоман≥ю, злод≥йство, розпусту, прикрашаючи њх найкращими людськими ≥ Ѕожими рисами? ƒо чого ≥ до ¤кого ф≥налу веде реклама вседозволеност≥, жорстокост≥ ≥ насильства? ўо оч≥куЇ людство при масовому зомбуванн≥ ф≥з≥олог≥чною культурою заокеанського (до реч≥!) ди¤вола?
Ѕог створив людину за образом та подобою своЇю. «а в≥руванн¤ми предк≥в, за канонами ¬≥дичноњ в≥ри, Ѕог Ц творець пол¤рний в соб≥ самому ≥ людина, створена за подобою “ворц¤, також пол¤рна сама в соб≥. “≥льки в одн≥й перевагу маЇ крило Ѕ≥лобога, а в ≥нш≥й Ц „орнобога. Ќе сл≥д шукати Ѕога поза собою, ≥ не потр≥бно заган¤ти —атану до ¤дра «емл≥ Ц в≥н теж в нас, ≥ в≥д нас самих залежить ¤ким ≥ чињм шл¤хом ≥демо ≥ кому ми слугуЇмо. «устр≥чаючи ≥ншу людину, ми зустр≥чаЇмо Ѕога ≥ зустр≥чаЇмо —атану, розмовл¤ючи з ≥ншими ми розмовл¤Їмо з ними ≥ сл≥дуЇмо њм, бо кожна людина Ц частка ¬севишнього.
ѕолюсн≥сть, пол¤рн≥сть добра ≥ зла присутн¤ на вс≥х р≥вн¤х будови ¬сесв≥ту, але виражена по р≥зному. ѕолюси можуть бути в одному обТЇкт≥ ≥ в р≥зних, в одному св≥т≥ ≥ в р≥зних. јле нав≥ть тод≥, коли ми њх спостер≥гаЇмо ¤к окрем≥ Ц незримо вони поЇднан≥ в Їдине ц≥ле будовою ѕрадерева житт¤ ¬сесв≥ту.

| «м≥ст | ¬ початок |

10. ўо означаЇ хрест в христи¤нськ≥й в≥р≥?

—имвол ДхрестаФ прийшов до нас з глибокоњ давнини ≥ Ї символом ≥ндоЇвропейських народ≥в, або ор≥йських. «г≥дно з ¬≥дичною в≥рою хрест символ≥зуЇ запл≥дненн¤ матер≥њ духом ≥ розумом: два перехрещен≥ промен≥, що проход¤ть через —онце. ќр≥йський хрест на в≥дм≥ну в≥д христи¤нського виконувавс¤ з —онцем на перехрест≥. « приходом христи¤нства —онце з перехрест¤ зникло, а на хрест≥ з`¤вилос¤ розп`¤тт¤ ’риста. « ≥стор≥њ в≥домо, що ’риста розпТ¤ли не на хрест≥, а на його подоб≥, щось на зразок букви Д“Ф. Ќин≥ в≥д ор≥йського хреста залишились лише два перехрещених промен≥ козацького, георг≥Ївського та мальт≥йського хрест≥в. ƒо недавна ор≥йськ≥ хрести вис≥ли на кињвських церквах, а вперше, за ≥нформац≥Їю ё. аниг≥на, њх поЇднали з церковними куполами в ™вроп≥.
ќкр≥м церковного хреста ≥снуЇ хрещенн¤, що також символ≥зуЇ осв¤ченн¤ розумом Ц в≥д лоба до сон¤чного сплет≥нн¤ ≥ в≥д правоњ частини грудей до л≥воњ, хоча б≥льш символ≥чним було б в≥д серц¤ вправо (промен≥ розуму ≥ духу в≥д голови ≥ серц¤).
як бачимо ор≥йський хрест, що символ≥зував розумн≥сть ≥ духовн≥сть матер≥њ перетворивс¤ в символ розпТ¤тт¤ ’риста, в символ жертовност≥ ¬еликого ѕророка Ћюдства, притому втративши б≥льш важливий початковий зм≥ст.

| «м≥ст | ¬ початок |

11. „и правда, що п≥сл¤ смерт≥ Ѕог д≥лить людей на праведних ≥ гр≥шних?

«а одн≥Їю з сх≥дних притч п≥сл¤ смерт≥ в чергу до јллаха попадаЇ л≥кар. јллах розпод≥л¤Ї кого в УрайФ, кого в УпеклоФ.  оли черга д≥йшла до л≥кар¤, јллах сказав: цього в пекло. Ћ≥кар в розпач≥ запитуЇ јллаха: за що? я ж все житт¤ прожив дл¤ ≥нших, ¤ р¤тував людей в≥д хвороб ≥ смерт≥, ¤ робив дл¤ них все що м≥г! Е јллах подививс¤ на л≥кар¤ ≥ в≥дпов≥в: У“и заважав мен≥ виховувати людейФ.
ўо ми розум≥Їмо п≥д праведною людиною? “у, що н≥коли н≥кому не збрехала, н≥кого не обдурила, не оговорила, жила по сов≥ст≥, н≥кого не скривдилаЕ ј що ¤к њњ д≥њ суперечили задуму божому? „и в≥рно зробить л≥кар, ¤кщо скаже правду пац≥Їнту, що у того немаЇ н≥¤коњ над≥њ на позитивний результат? „и маЇ в≥н право на таку праведн≥сть?
ј ¤ку людину сл≥д в≥днести до гр≥шних? ѕамТ¤таЇте слова ≤суса ’риста: УЌехай той, хто сам без гр≥ха, кине кам≥нь ЕФ Ќатовп роз≥йшовс¤ ≥ н≥хто не кинув кам≥нь. ўо таке гр≥х? √р≥х це те, що в д≥¤х людини не в≥дпов≥даЇ людськ≥й етиц≥ ≥ морал≥. “а нав≥ть дл¤ одного етносу важко витримати весь наб≥р обмежень ≥ акцент≥в без виходу Уза меж≥Ф. «вичайно Ї гр≥хи велик≥ ≥ маленьк≥, але вс≥ гр≥хи Ц це гр≥хи за соц≥альним визначенн¤м, а не за божим. ѕо в≥дношенню до Ѕога гр≥хом Ї те, що шкодить витвору Ѕога Ц ¬сесв≥ту, руйнуЇ природу ≥ душ≥ людськ≥.
ј ¤к бути з людиною, ¤ка маЇ не лише багато гарних ¤костей, але й де¤к≥ досить поган≥, притому що гарних б≥льше.  уди њњ направити ? ≤ ¤к класиф≥кувати н≥¤ку людину, н≥ УхолоднуФ, н≥ Угар¤чуФ ?  уди направити таку людину: в рай чи в пекло ? як под≥лити в к≥нц≥ року школ¤р≥в на тих, хто маЇ учитись в наступному клас≥, ≥ тих, кого сл≥д вигнати з≥ школи, чи покарати?
“ож процедури под≥лу не ≥снуЇ, Ї ≥нша: «акон  ари Ц за все, що зроблено, маЇш отримати або позитивну оц≥нку, або негативну. “а отримавши негативну Ц маЇш в≥дпрацювати кару, вивчити урок до позитивноњ оц≥нки.

| «м≥ст | ¬ початок |

12. „и правда, що в раю не ≥снуЇ тваринноњ њж≥, що хижаки там перестають бути хижаками, що там вс≥ ≥стоти друз≥?

«емний досв≥д говорить людин≥, що все живе Ї ФњжеюФ дл¤ ≥ншого живого. якщо людина не њстиме представник≥в фауни Ц чи буде вона безгр≥шною? «а УЅ≥бл≥ЇюФ Ѕог запов≥дав людин≥ њсти (окр≥м посту) не т≥льки рослинну њжу, а ще й тих, хто б≥гаЇ по земл≥: парнокопитних та ще й жуйних; серед того, що плаваЇ Ц те, що покрито лускою, а серед того, що л≥таЇ, лише те, що покрито п≥рТ¤м. «вичайно людина може не вживати представник≥в фауни, але ж ≥ рослини жив≥... ј ми њмо ≥ њх ≥ њхнЇ нас≥нн¤, вбиваючи майбутнЇ житт¤. „ому Ѕог створив таким наш ¬сесв≥т? якби ми могли зрозум≥ти «адум Ѕожий... Ќав≥що створювати хижак≥в, щоб вони пот≥м њли траву в раю, чи н≥чого не њли? ѕравда можна поставити, а точн≥ше вкопати хижак≥в в землю, а в кл≥тки пом≥стити хлороф≥л, та й нехай живуть сон¤чним пром≥нн¤м. јле то вже буде рослинне житт¤... ўоб хижак перестав бути хижаком, в≥н маЇ позбутись свого б≥отипу ≥ живитись чимось ≥ншим, наприклад, енерг≥Їю, ≥нформац≥Їю, духом. “ож ¤кщо УрайФ не матер≥альний, а енерго - ≥нформац≥йний, то ≥ проблем не буде. «вичайно, ¤кщо там не ≥снуЇ ≥нших хижак≥в енерго≥нформац≥йних. ≤снують же ≥нформац≥йн≥ в≥руси...

| «м≥ст | ¬ початок |

13. „и правда, що людина в≥дпов≥сть за вс≥ своњ вчинки, що ¬севишн≥й все бачить?

«начим≥сть ≥ вплив р≥зних вчинк≥в людини на подальший переб≥г под≥й на «емл≥ ≥ у ¬сесв≥т≥ дуже р≥зн≥. ™ правило в математиц≥: в≥д перестановки складових сума не зм≥нюЇтьс¤. якщо людина щось зробила, але це н≥¤к не вплинуло на майбутнЇ Ц то за що в≥дпов≥дати? я можу ск≥льки завгодно перекладати кам≥нь в пустел≥, але не дай боже покласти його на шл¤ху пот¤га чи авто. Ћюдина в≥дпов≥даЇ, перш за все, за т≥ своњ думки, р≥шенн¤, вчинки, що негативно, руйн≥вним чином впливають на природу ≥ людське сусп≥льство (за вин¤тком випадк≥в, коли дл¤ того, щоб зупинити зло, нам необх≥дно мати меча, або над≥йний щит).
ѕрирода побудована таким чином, що кожна система в в≥дпов≥дь на зовн≥шню д≥ю в≥дпов≥даЇ своЇю д≥Їю в напр¤мку нейтрал≥зац≥њ ц≥Їњ д≥њ (принцип Ће - ЎательЇ). ¬ нежив≥й природ≥ цей принцип носить назви принципу зворотного звТ¤зку, в жив≥й природ≥ Ц закону  ар(м)и. Ќе потр≥бно ¬севишньому кожну мить оц≥нювати д≥њ всього живого у ¬сесв≥т≥; необх≥дно побудувати ¬сесв≥т так, щоб в≥н розвивс¤ в в≥дпов≥дност≥ до задуму “ворц¤, в незалежност≥ в≥д можливостей впливу на под≥њ у ¬сесв≥т≥ розумного житт¤ (Ћюдства). « ц≥Їю метою в будову ¬сесв≥ту ≥ закладений принцип  ар(м)и. ѕоказовою в цьому в≥дношенн≥ Ї пор≥вн¤льна ситуац≥¤: ¤кщо на вас впала порошинка вагою з комара, то ви њњ не пом≥тите, але, ¤кщо вас вжалив комар, то ви зреагуЇте в≥дразу. ∆ивий ¬сесв≥т Ц це частина живого Ѕога, а тому своњ д≥њ людина маЇ оц≥нювати не з точки зору людини, а з точки зору ѕрироди, з точки зору на себе, ¤к на кл≥тину того, кого ми називаЇмо ¬севишн≥й. ≤ в≥дпов≥дно оч≥кувати зворотноњ д≥њ ¬севишнього до нас в залежност≥ в≥д того, ¤к назвати його реакц≥ю Ц баченн¤, в≥дчутт¤, розум≥нн¤...

| «м≥ст | ¬ початок |

14. „ому багато людей чекають јрмагедон?

„екати јрмагедон Ц це чекати Ук≥нц¤ св≥туФ. ћова не йде про к≥нець ¬сесв≥ту, а лише про к≥нець житт¤ на «емл≥. «а б≥блейськими запов≥тами на «емл≥ в≥дбудетьс¤ УбитваФ м≥ж ѕланетарним Ѕогом ≥ √осподарем «емл≥ Ц Уƒи¤воломФ. ¬ичерпавши ≥нш≥ засоби вир≥шенн¤ своњх задач ¬елик≥ ѕланетарн≥ ƒухи з своњми воњнствами Ц ангелами ≥ чортами з≥йдутьс¤ Уст≥нка на ст≥нкуФ, використовуючи при цьому людство, ¤ке на той час УпотонеФ в болот≥ аморальност≥ ≥ розпусти. —ценар≥й ц≥Їњ планетарноњ битви описано в Уќдкровенн≥Ф ≤оанна «латоуста, приведеному в Ѕ≥бл≥њ. –озбори розборами, але нав≥що знищувати житт¤ на «емл≥, в тому числ≥ ≥ вс≥х безвинних, всю флору ≥ фауну?
÷≥кавий, але багато в чому под≥бний до описаного, сценар≥й розвитку планетарних под≥й в найближч≥ стор≥чч¤ подано в книжц≥ ƒанињла јндрЇЇва У“ро¤нда св≥туФ. ћожливо, що це насл≥дки прочитаного Ујпокал≥псисуФ «латоуста, можливо, що людство л¤кають под≥бним сценар≥Їм з ¤коюсь метою. «ац≥кавлен≥сть церкви в такому зал¤куванн≥ зрозум≥ла: чим б≥льше людей буде бо¤тис¤ Ук≥нц¤ св≥туФ ≥ б≥льше молитис¤, щоб замолити гр≥хи (звичайно в церкв≥), тим б≥льше в≥руюч≥ принесуть в церкву ≥ тим краще будуть жити попи, ¤к≥ в своњй б≥льшост≥ не в≥р¤ть н≥ в бога, н≥ в чорта ≥ служать мамон≥ (грошам). Ќе зрозум≥ле ≥нше: ¤к Ѕ≥бл≥¤, проголошуючи безмежну любов Ѕога до людей ≥ всього живого, може говорити про те, що ¬≥н спок≥йно може знищити ≥ винних ≥ безвинних. ўось не додумали пророки при написанн≥ сценар≥ю јрмагедона. –озбори розборами, але над планетарними Ѕогами володарюють Ѕоги —он¤чноњ системи, над тими Ц √алактики ≥ так до ¬севишнього. ≤ при вс≥х повноваженн¤х не можуть нав≥ть ¬еличн≥ ƒухи д≥¤ти на св≥й розсуд, бо у ¬сесв≥т≥ все Їдине ≥ все взаЇмоповТ¤зане, ≥ не може Уодна рука рубати ≥ншуФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

15. „ому людина не бачить Ѕога?

„и можемо ми побачити кон¤ розгл¤даючи ¤кусь його волосинку? „и може та волосинка у¤вити себе конем, або хоча б усв≥домити себе в рол≥ кон¤? Ћюдина, що Ї ≤скрою Ѕожою, продовженн¤м Ѕога, може бачити лише соб≥ под≥бних, так≥ ж кл≥тинки “ого, кого називаЇмо ¬севишн≥м. ≤ зображаючи ¬севишнього у вигл¤д≥ людини ми прав≥ ≥ не прав≥, бо зображаючи частку, ми думаЇмо про ц≥ле, але частка не Ї ц≥ле, ¤к ≥ поважний д≥дусь на ≥кон≥ не Ї ¬севишн≥м. ≤ не лише Ћюдин≥, а н≥кому, нав≥ть наймогутн≥шим Ѕогам ¬сесв≥ту, не дано ос¤гнути ≥ зрозум≥ти того, кого називаЇмо “ворцем, ¬севишн≥м, бо обмежен≥й систем≥ не дано ос¤гнути ≥ зрозум≥ти те, що перевищуЇ можливост≥ даноњ системи.

| «м≥ст | ¬ початок |

16. „ому на св≥т≥ ст≥льки рел≥г≥й? ўо було б, ¤кби вс≥х людей обТЇднала одна рел≥г≥¤?

 ожна сп≥льн≥сть людей, ¤к ≥ вс¤ка б≥олог≥чна попул¤ц≥¤, обТЇднана сукупн≥стю правил ≥ норм, що дозвол¤ють вижити ц≥й сп≥льнот≥. ≤ в той же час вс≥ люди розум≥ють, що Ї те ¬ище, що стоњть над вс≥м живим ≥ неживим ¬сесв≥том, те що створюЇ ≥ даЇ житт¤ всьому сутньому. « одного боку морально-етичний кодекс ≥ нац≥ональна самосв≥дом≥сть конкретного народу, з ≥ншого Їдиний дл¤ вс≥х народ≥в Ѕог. ≤ поЇднуютьс¤ ц≥ дв≥ сторони в одн≥й медал≥, ¤ку називають рел≥г≥Їю. ќтже ск≥льки народ≥в на «емл≥ Ч ст≥льки ≥ рел≥г≥й, а ¤кщо ≥ не самост≥йних рел≥г≥й, то в≥дгалужень, сект, модиф≥кац≥й.
™дина рел≥г≥¤ може обТЇднати вс≥ народи на планет≥ при глобал≥зац≥њ культур, матер≥альних, ≥нформац≥йних ≥ духовних поток≥в, при перетворенн≥ людства в Їдиний суперетнос. јле ≥ в такому сусп≥льств≥ будуть виникати р≥зн≥ в≥дгалуженн¤ ≥ теч≥њ, а з ними под≥бн≥ в≥дгалуженн¤ ≥ теч≥њ будуть ≥ в рел≥г≥њ.
ƒл¤ ц≥л≥сного сприйн¤тт¤ ¬севишнього, ¬сесв≥ту ≥ Ћюдини необх≥дно мати висок≥ р≥вн≥ духовност≥ ≥ розуму, що доступно незначн≥й частин≥ людства. ¬с≥м ≥ншим Ѕога набагато легше сприймати не —ерцем ≥ не ƒумкою, а через жив≥т. “ож, мабуть, людству ще дуже довго чекати приходу Їдиноњ рел≥г≥њ ≥ ™диного Ѕога.

| «м≥ст | ¬ початок |

17. як виник п≥ст?

“радиц≥њ, що спов≥дуЇ людина, Ї завжди продуктом њњ досв≥ду, або насл≥дуванн¤м досв≥ду чужого. ћабуть ще з час≥в становленн¤ перв≥сноњ людини наш≥ пращури пом≥тили, що пер≥одичне голодуванн¤ не т≥льки не шкодить здоровТю, але й допомагаЇ позбутись де¤ких хрон≥чних хвороб. « розвитком св≥домост≥ вони також зрозум≥ли, що под≥бн≥ реч≥ властив≥ також ≥нформац≥йн≥й сфер≥ роботи нашого мозку; що ≥ св≥дом≥сть ≥ душа потребують свого, властивого њм посту. “ак у наших пращур≥в виникле пон¤тт¤ УЎл¤ху очищенн¤Ф, що включав у себе п≥ст Ц очищенн¤ т≥ла, усам≥тненн¤ Ц очищенн¤ св≥домост≥ ≥ спов≥дь Ц очищенн¤ душ≥. « приходом на –усь христи¤нства усам≥тненн¤ ≥ спов≥дь залишились традиц≥Їю монах≥в, а з ДЎл¤ху очищенн¤Ф залишивс¤ лише п≥ст.
ѕ≥д час посту орган≥зм позбуваЇтьс¤ всього зайвого, спалюючи його зам≥сть њж≥, в тому числ≥ ≥ б≥льш≥сть нежиттЇздатних тканин. ѕ≥д час усам≥тненн¤ йде переоц≥нка ≥нформац≥йних ц≥нностей ≥ життЇвих психолог≥й, закон≥в взаЇмов≥дносин в сусп≥льств≥ ≥ взаЇмов≥дносин м≥ж богами ≥ людьми. ѕ≥д час очищенн¤ душ≥ через спов≥дь людина може позбутис¤ багатьох некращих емоц≥й ≥ негативного досв≥ду в духовн≥й сфер≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

18. ≤снуЇ висл≥в У—ам≥тн≥сть бог≥вФ. ўо в≥н значить?

¬ ’ристи¤нств≥ ≥снуЇ догма, зг≥дно з ¤кою Ѕог створив людину по образу ≥ подоб≥ своњй. ÷е ≥ так ≥ н≥, бо ще наш≥ пращури говорили, що людина це У≥скра ЅожаФ на «емл≥, що в душ≥ кожноњ людини присутн≥й Ѕог, У¤к ≥ в кожн≥й жив≥й ≥стот≥ взагал≥. Ѕог Ц –≥дФ, Ѕог, що народжуЇ житт¤, за у¤вою пращур≥в нагадував в ¤к≥йсь м≥р≥ Уƒерево житт¤Ф, де Ѕоги вищих ≥Їрарх≥й Усхож≥Ф на скелетн≥ г≥лки, люди на маленьк≥ г≥лочки ≥ так дал≥. ≤ так само, ¤к ≥ ¬севишньому, вс≥м богам нижчих ранг≥в присутнЇ прагненн¤ до творчост≥. јле в умовах обмеженост≥ ¬сесв≥ту, речовини, енерг≥њ, ≥нформац≥њ, ≥нших (нев≥домих нам) складових прост≥р ≥ можливост≥ творчост≥ теж обмежен≥ на в≥дм≥ну в≥д часто необмежених бажань творчост≥. “ож дл¤ реал≥зац≥њ своњх можливостей необх≥дно або Узабрати, загарбати, присвоњтиФ уже Урозпод≥ленеФ, або запалити ≥нших под≥бним бажанн¤м ≥ обТЇднавши можливост≥ ≥ зусилл¤ дос¤гнути омр≥¤ного. ” ¬сесв≥т≥ використовуютьс¤ обидв≥ можливост≥, але дл¤ багатьох бажанн¤ так ≥ залишаЇтьс¤ лише мр≥Їю. —аме експанс≥¤ творчост≥ робить досить часто самотн≥ми, не зрозум≥лими дл¤ ≥нших, УдивакамиФ не лише людей, а й бог≥в. ≤ чим вище рангом бог, тим б≥льш≥ ≥ далекос¤жн≥ш≥ мр≥њ ≥ плани, б≥льш жорстк≥ рамки закон≥в ≥ принцип≥в ≥ все менш≥ можливост≥ в дос¤гненн≥ мети. ј тому або конфл≥ктна ситуац≥¤ (щоб побудувати своЇ необх≥дно зв≥льнити територ≥ю дл¤ творчост≥, зруйнувавши чуже), або Усам≥тн≥стьФ в ≥снуюч≥й ≥Їрарх≥њ. ўось под≥бне, але надзвичайно в≥ддалено, можна спостер≥гати в розвитку дерева, де кожна г≥лочка шукаЇ Ум≥сце п≥д —онцемФ, Уконфл≥ктуЇФ з ≥ншими, а не знайшовши Ц засихаЇ ≥ в≥дмираЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

19. „ому комун≥стична влада знищувала рел≥г≥ю?

„и можна виростити щось з культурних рослин, ¤кщо не знищити виростаючих р¤дом бурТ¤н≥в? „и можна побудувати на даному м≥сц≥ споруду не роз≥бравши (а част≥ше не зруйнувавши) стару?
ƒл¤ того, щоб побудувати нову державу, необх≥дно зруйнувати т≥ ≥нститути, на ¤ких трималас¤ стара. ƒо державних ≥нститут≥в належать не лише в≥йська, пол≥ц≥¤, суди, ≥нш≥ карн≥ ≥ воЇн≥зован≥ органи, але й рел≥г≥¤, ≥ школа, ≥ л≥карн≥. “ож необх≥дно знищити все, що може стати зародком в≥дродженн¤ старого, ≥, в першу чергу, його ≥нтелектуальних ≥ духовних захисник≥в, а заодно ≥ просто незгодних.
–ел≥г≥¤ в тому вигл¤д≥, в ¤кому вона була до революц≥њ, служила не ст≥льки Ѕогов≥, ск≥льки власн≥й кишен≥ та владним структурам, завд¤ки чому ≥ волод≥ла величезними багатствами.  еруючись лозунгом Узабрати награбован≥ багатства у багат≥њвФ, комун≥стична влада могла њх забрати лише знищивши власник≥в цього багатства, що вороже в≥дносились до нос≥њв Упролетарськоњ ≥дењФ. ќт ¤кби церква стала на захист новоњ ≥дењ, то може ≥ не попала б п≥д караючий меч пролетар≥ату.
«нищуючи рел≥г≥ю комун≥стична влада уже тод≥ п≥дписувала соб≥ вирок. яка б не була в своњх д≥¤х церква, вона залишалась формальним охоронцем морально-етичного кодексу сусп≥льства. ј ¤кщо зважити на висл≥в Упустел≥ земн≥й передуЇ пустел¤ людськоњ душ≥Ф, то стане зрозум≥лим ≥ ф≥н≥ш –ад¤нського —оюзу.

| «м≥ст | ¬ початок |

20. „ому У≥удањзмФ походить в≥д ≤уди? „ому багато людей не любл¤ть Їврењв ≥ називають њх УжидамиФ?

Ѕагато людей не любл¤ть не лише Їврењв. ’тось не любить украњнц≥в, називаючи њх УхохламиФ, УокрањноюФ, Убандер≥вц¤миФ, Унац≥онал≥стамиФ; хтось не любить рос≥¤н, називаючи њх УтатарвоюФ, УкацапамиФ ≥ Умоскал¤миФ; хтось не любить германц≥в, називаючи њх УфашистамиФ, пол¤к≥в, американц≥в, китайц≥в, араб≥вЕ ѕри тому, що одне ≥ те ж слово може нести й позитивний зм≥ст в одному м≥сц≥ ≥ негативний в ≥ншому. “ак т≥ ж Їврењ мають сп≥льн≥ корен≥ походженн¤ з в≥рменами ≥ арабами, але чомусь дуже њх не любл¤ть (в насл≥док етичних ≥, головне, рел≥г≥йних розб≥жностей). ™ така мудра приказка Уне буваЇ диму без вогнюФ. “ож мабуть кожен народ по в≥дношенню до ≥нших про¤вл¤Ї себе, перш за все, ¤к суперник за Ум≥сце п≥д сонцемФ. ƒавайте подивимось в ≥сторичне минуле Їврењв, щоб зрозум≥ти де¤к≥ етичн≥ риси цього розумного ≥ талановитого народу.
«а дв≥ тис¤ч≥ рок≥в до нашоњ ери в≥д гори јрарат до ѕалестини вирушило плем`¤ ‘арри ≥ його сина јврама, ¤ке вз¤ло соб≥ назву У√а-≥вр≥Ф Ц просв≥тлен≥ Ѕогом. «в≥дти ≥ походить назва Їврейського народу. ўе одна назва Ц народ У≤зрањлюФ, або Увибраний ягве народФ.
¬ибран≥сть Їврењв закр≥плена в њх рел≥г≥йному св≥тогл¤д≥ У≥удањзм≥Ф, ¤кий виклав у своЇму вченн≥ равв≥н ≤уда, ¤кого б≥льш≥сть людей плутаЇ з ≤удою, що видав ’риста на розп`¤тт¤.
ќсновою У≥удањзмуФ Ї У¬етхий «апов≥тФ ≥ У“алмудФ. ¬ У¬етхому «апов≥т≥Ф законослухн¤ному Їврею ≤удою даЇтьс¤ життЇва настанова: УЕ ≥ будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг, ≥ будеш володарювати над багатьма народами, а вони над тобою володарювати не будуть (ƒругозаконн¤). Ѕог ягве об≥ц¤Ї Ївре¤м гарант≥њ ≥ на майбутнЇ: У“од≥ сини ≥ноземц≥в будуть будувати ст≥ни твоњ, ≥ цар≥ њх служитимуть тоб≥, бо в гн≥в≥ моЇму я поражав тебе, але в благословенн≥ ћоЇму буду милостивим до тебеЕ ≤ будуть завжди в≥дкрит≥ ворота твоњ, ≥ не будуть зачин¤тись н≥ вдень н≥ вноч≥, щоб приносилось до тебе надбанн¤ народ≥в ≥ приведен≥ були цар≥ њхЕ Ѕо народи ≥ царства, ¤к≥ не захочуть служити тоб≥, загинуть ≥ так≥ народи будуть знищен≥ (це говорить за Ѕога ≤сай¤).
¬ У“алмуд≥Ф читаЇмо: Ућайно го¤ (не ≥уде¤) Ц це незаселений куток: хто перший заволод≥Ї ним, той ≥ господар (“рактат УЅаба батраФ, 54,16). Ѕагато Їврењв живе за цими запов≥д¤ми свого бога УягвеФ, здираючи Уостанню шк≥руФ з багатьох народ≥в. „ого варте в цьому в≥дношенн≥ слово УкабалаФ (розписка за вз¤т≥ в борг п≥д в≥дсотки грош≥), що асоц≥юЇтьс¤ з вченн¤м Їврењв У абалоюФ.
« давн≥х час≥в багато з тих Їврењв, хто жив на ”крањн≥, займавс¤ лихварством ≥ торг≥влею (особливо гор≥лкою), за що нелюбов до окремих Їврењв перейшла на нелюбов до всього народу, толерантного ≥ ≥нтернац≥онального в ц≥лому. як ≥ у вс¤кого народу серед Їврењв Ї дуже гарн≥, добр≥ ≥ в≥ддан≥ в дружб≥ люди ≥ Ї нег≥дники, ¤к ≥ у вс¤кого народу. јле до тих п≥р, поки Їврењ не в≥дмовл¤тьс¤ в≥д запов≥дей свого бога ягве, важко спод≥ватись на те, що њх вс≥х, без вин¤тку будуть любити ≥ поважати.
≤ останнЇ: слово УжидФ походить в≥д сл≥в УюдеФ, УжюдеФ ≥ тому под≥бних з зах≥дноЇвропейських мов, де Їврењв називали У синами ≤удиФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

21. ўо таке Ус≥м тањнствФ?

ƒо семи тањнств ’ристи¤нська церква в≥дносить хрещенн¤, причаст¤, спов≥дь ≥ прощенн¤, св¤щенство (посередництво м≥ж людьми ≥ богами), миропомазанн¤ (ол≥њстими речовинами найчаст≥ше миром), ¤к д≥йство передач≥ духу (≥м≥тац≥¤ запахом), а також шлюб (в≥нчанн¤) ≥ ™ло осв¤ченн¤ (ЇлеЇм дл¤ зц≥ленн¤ хворих) нин≥ сюди ж в≥днос¤ть ≥ соборуванн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

22.  оли була написана Ѕ≥бл≥¤?

Ѕ≥бл≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на —тарий (¬етхий) «апов≥т ≥ ™вангел≥Ї (Ќовий «апов≥т). —тарий «апов≥т складаЇтьс¤ ≥з “ори, що сформувалось ¤к вченн¤ ћойсе¤ близько 444 р. до н.е., ≥ “алмуда. “алмуд ≥снуЇ в двох вар≥антах: палестинському (≤≤≤ ст. н.е.) ≥ ¬ав≥лонському (V ст. н.е.) ™вангел≥Ї в багатьох вар≥антах написане учн¤ми ≥ посл≥довниками ≤суса ’риста прот¤гом ≤-≤≤≤ ст. н.е. ¬≥домо близько 50 вар≥ант≥в ™вангел≥¤, ≥з ¤ких церква канон≥зувала лише чотири, а саме т≥, ¤к≥ найб≥льше влаштовували служител≥в церкви. ≤ хоча авторство багатьох ™вангел≥й в≥доме, зм≥ст њх не достов≥рний, бо може бути лише записом усних переказ≥в тоњ чи ≥ншоњ ≥сторичноњ особи.
¬ —тарому «апов≥т≥ в вигл¤д≥ переказ≥в, записаних в основному з 8 по 2 ст. до н.е. розпов≥даЇтьс¤ ≥стор≥¤ виникненн¤ ≥ еволюц≥њ Їврейського народу прот¤гом асс≥р≥йсько Ц вав≥лонського, хетського (готського, г≥тт≥тського, г≥кського), Їгипетського ≥ арабського пер≥од≥в (на прот¤з≥ 2000 рок≥в до н.е.).
Ќовий «апов≥т присв¤чений життЇописанню д≥¤нь ≥ вченн¤ ≤суса ’риста.
¬ ц≥лому ≥снуЇ багато вар≥ант≥в Ѕ≥бл≥њ. ѕ≥сл¤ розд≥ленн¤ христи¤нськоњ церкви в 1054 роц≥ на католицьку ≥ православну (римську ≥ в≥зант≥йську г≥лки) виникаЇ додатково багато р≥зних рел≥г≥йних теч≥й, ¤к≥ признають одн≥ складов≥ Ѕ≥бл≥њ ≥ не визначають ≥нших, а тому перел≥к Усв¤тих писаньФ в р≥зних Ѕ≥бл≥¤х р≥зний.  р≥м того, Ѕ≥бл≥њ нав≥ть ¤коњсь одн≥Їњ теч≥њ христи¤нства неодноразово УобновлювалисьФ прот¤гом стол≥ть, щоб Ув≥дпов≥датиФ ментальност≥ мир¤н ≥ сучасним реал≥¤м.

| «м≥ст | ¬ початок |

23. який гр≥х найважчий? який гр≥х не прощаЇтьс¤?

Ћюдина в своЇму особистому житт≥ користуЇтьс¤ набором правил ≥ обмежень, ¤к≥ називають моральним кодексом. ѕо в≥дношенню до ≥нших член≥в сусп≥льства под≥бний кодекс називаЇтьс¤ етичним. ¬се, що порушуЇ под≥бн≥ Управила гриФ караЇтьс¤ ≥ Ї гр≥хом, тому пон¤тт¤ гр≥ховност≥ субТЇктивне, а УвагаФ гр≥ха залежить в≥д вагомост≥, ¤коњ йому надаЇ сусп≥льство. Ќаприклад, з точки зору владних структур найт¤жчий гр≥х не вбивство людини людиною, а спроба когось пос¤гнути на саму владу, точн≥ше на УкоритоФ, ¤ке њњ годуЇ. а тому в ус≥ часи найб≥льшими державними злочинц¤ми були пол≥тичн≥ супротивники, нав≥ть тод≥, коли останн≥ були вз≥рцем христи¤нськоњ морал≥ ≥ праведност≥.
¬ обТЇктивному сенс≥ гр≥хом можна вважати те, що гальмуЇ ≥ руйнуЇ житт¤ ≥ еволюц≥ю. ¬ цьому в≥дношенн≥ УнайважчимФ Ї той гр≥х, ¤кий ФзбираЇ найбагатший урожайФ. ѕро гр≥х, що Уне прощаЇтьс¤Ф можна говорити лише умовно, бо те, що прощаЇтьс¤ одним Ц не прощаЇтьс¤ ≥ншим. ќбТЇктивно ж гр≥хом, що не прощаЇтьс¤, може бути лише д≥йство, ¤ке приводить до безвих≥дност≥, до неможливост≥ щось зм≥нити, до тупику, до абсолютноњ руйнац≥њ душ≥ людини ≥ задуму ¬севишнього.

| «м≥ст | ¬ початок |

24. „и можливе Увсесв≥тнЇ братствоФ?

∆ивий ¬сесв≥т побудований на взаЇмодоповнюючих ≥ взаЇмовиключаючих принципах водночас. « одного боку об`Їднанн¤ зусиль двох ≥ б≥льше людей дозвол¤Ї дос¤гнути кращих результат≥в в Уборотьб≥ за м≥сце п≥д —онцемФ, з ≥ншого Ц завжди ≥снують територ≥њ перетину ≥нтерес≥в ¤к окремих ос≥б, так ≥ груп, колектив≥в ≥ народ≥в. ¬се залежить в≥д вагомост≥ аргумент≥в, в≥д компром≥су.  ожна людина весь час зважуЇ особист≥ ≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси ≥ надаЇ перевагу тому, що дл¤ нењ в даний момент вагом≥ше. ≤ в кожному конкретному випадку щось або об`ЇднуЇ людей, або робить конкурентами, ≥, ¤к результат, часто суперниками ≥ ворогами.  онкуренц≥¤ з одного боку Ї стимулом розвитку, але з ≥ншого Ц джерелом конфл≥ктност≥ ≥ ворожнеч≥. “ож до тих п≥р, поки людство ≥снуватиме в рамках обмеженост≥, говорити про Увсесв≥тнЇ братствоФ можна т≥льки УабстрактноФ. ≤ все жЕ якщо у¤вити людство в ¤кост≥ Їдиного живого розумного орган≥зму з≥ своњм ц≥льовим призначенн¤м у ¬сесв≥т≥, що виходить за земн≥ рамки, то тод≥ з`¤вл¤Їтьс¤ основа Їднанн¤ на шл¤ху дос¤гненн¤ мети, вир≥шенн¤ задач≥ призначенн¤, або ж хоча б дл¤ захисту власного помешканн¤ Ц «емл≥ Ц в≥д зовн≥шньоњ експанс≥њ.

| «м≥ст | ¬ початок |

25. „и може людина бути творцем нового щасливого св≥ту?

Ќового Ц так, щасливого Ц н≥. Ќового тому, що св≥т ≥ так зм≥нюЇтьс¤ безперервно, а людина може лише в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ впливати на його майбутнЇ. ўасливого ?.. ј що таке щаст¤? Ћише мить на шл¤ху дос¤гненн¤ бажаного? „и мить усв≥домленн¤ результату творчост≥? ј може мить насолоди чар≥вною красою оточуючого ¬сесв≥ту? ” кожноњ людини своЇ пон¤тт¤ ≥ в≥дчутт¤ того, що називаЇмо щаст¤м. ўаст¤, ¤к почутт¤, ¤к стан св≥домост≥ людини, Ї ≥ особистим пон¤тт¤м ≥ сусп≥льним, маЇ р≥зний зм≥ст ≥ по-р≥зному сприймаЇтьс¤. «гадаймо народну приказку: бажала мати доньц≥ щаст¤, а донька пов≥силась. јбо ¤к ‘лав≥й каже у Ўексп≥ра: Учи не дивно, що найт¤жчий гр≥х Ц бажанн¤ д≥¤ти добро дл¤ вс≥х?Ф ј ще: Ублагими нам≥рами вимощена дорога в пеклоФ. “ож все залежить в≥д конкретноњ св≥домост≥ ≥ конкретного стану душ≥; а тому те, що Ї щаст¤м дл¤ одн≥Їњ людини Ц байдуже дл¤ ≥ншоњЕ ј ≥нод≥, нав≥ть, робить њњ нещасноюЕ  оли ж неможливо дати визначенн¤ щаст¤ Ц то ¤к можна зробити Ущасливим увесь св≥тФ?

| «м≥ст | ¬ початок |

26. „ому серед визнаних св≥том письменник≥в мало украњнц≥в?

ѕисьменник≥в св≥тового р≥вн¤ серед украњнц≥в було немало. ≤нша справа: чому вони в св≥т≥ малов≥дом≥? « цього приводу дуже добре сказала Ћ≥на  остенко: "”крањнська л≥тература Ц це л≥тература заборонених ≥ загиблих, розстр≥л¤них ≥ зацькованих, вигнаних ≥ забутих, через дес¤тил≥тт¤ згаданих, через стол≥тт¤ спотворено Ц надрукованих ≥ знову забутих..., бо в межах нашоњ св≥домост≥ вже триста рок≥в блукаЇ невидима (золотоординська, авт.) сокира....ѕоразки ≥стор≥њ спотворюють обличч¤ болем ≥ нажита за стор≥чч¤ п≥тьми духовна несвобода в≥дчутна в кожн≥й кл≥тин≥ украњнц¤. ” нас кожний поет завжди був ≥ залишаЇтьс¤ п≥д нагл¤дом таЇмноњ пол≥ц≥њ, майже в кожного з нас рабська психолог≥¤ в усьому. ћайже вс≥ генетично здатн≥ на супротив супостату за стор≥чч¤ аз≥атчини винищен≥, а т≥, що залишились Ц ¤к надтр≥снут≥ дзвони... ” нас кожен поет маЇ бути не просто поетом, а перш за все просв≥тителем ≥ пропов≥дником, бо блюзн≥рство, запопадлив≥сть, продажн≥сть, п≥длабузництво спотворили не лише думку ≥ культуру, а всю духовну сферу украњнц¤; тож не почуЇш ≥ не прочитаЇш н≥ правдивоњ ≥стор≥њ, н≥ доброго слова... ƒл¤ багатьох син≥в ≥ дочок ”крањни, готових на ¤к≥ завгодно подвиги заради Ѕатьк≥вщини, рано чи п≥зно настаЇ т¤жке прозр≥нн¤, коли хочеш дороги, а бачиш пр≥рву небутт¤ пр¤мо перед собою ≥ не знаЇш, чи Ї хоч ¤кийсь шанс њњ подолати... ”крањнська л≥тература потребуЇ свого √еракла, ¤кий би не чистив "јвг≥Їв≥ конюшн≥", а побудував би греблю на р≥чц≥ јлфей ≥ пропустив р≥ку новоњ св≥домост≥ через стайн≥ душ багатьох Ц не письменник≥в, а писател≥в".
Ќехай пробачаЇ за дещо дов≥льний виклад своњх сл≥в найкраща украњнська поетеса двадц¤того стор≥чч¤ Ћ≥на  остенко, але х≥ба скажеш краще? ќсь ≥ нин≥, коли скресли р≥ки ≥ почали позбавл¤тись криги, ви¤вилось, що п≥д нею течуть не животворн≥ струмен≥ р≥дноњ мови, а брудн≥, заматюкован≥ потоки њњ аз≥атського д≥алекту... “а все ж будемо спод≥ватись, що п≥дросте нове покол≥нн¤ з новим св≥тобаченн¤м ≥ незгасаючою любовТю до р≥дноњ матер≥ Ц батьк≥вщини, ¤к≥ розв≥ють страшний морок украњнськоњ душ≥ ≥ знову, ¤к колись, з≥йде над нею сонце Ўевченкового слова.

| «м≥ст | ¬ початок |

27. „ому украњнський народ такий пасивний?

ѕричин пасивност≥ украњнського народу багато. јле найголовн≥ша Ц ≥сторична. Ќа св≥дом≥сть украњнц≥в, краще сказати деформац≥ю св≥домост≥, в значн≥й м≥р≥ вплинули под≥њ останнього стол≥тт¤. ўе за час≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ велась невпинна боротьба з украњнською (руською) мовою, з етичними традиц≥¤ми, культурою ≥ св≥тогл¤дом наших д≥д≥в ≥ прад≥д≥в. ќсобливо жорстокого характеру цей натиск набув п≥сл¤ б≥льшовицького перевороту в –ос≥њ 1917 року. ¬ пер≥од 1918 Ц 1938 року був знищений ментально-духовний шар нац≥њ, коли були розстр≥л¤н≥, або загинули в концтаборах сотн≥ тис¤ч поет≥в, музикант≥в, учител≥в, л≥кар≥в. „ого вартий хоча б випадок з кобзар¤ми, коли влада з≥брала б≥льше тис¤ч≥ сл≥пих сп≥вак≥в, вивезла в тундру ≥ викинула розд¤гнутих ≥ безпом≥чних в сорокаградусний мороз на погибель. ≈л≥ту землеробноњ культури, господар≥в в≥д Ѕога, знищували в двадц¤т≥ роки, розкуркулювали ≥ розстр≥лювали в тридц¤т≥. ѕ≥д час ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни здорове ¤дро нац≥њ було моб≥л≥зоване ≥ беззбройне та ненавчене кинуте гарматним м`¤сом п≥д кул≥ окупанта. “аким чином було знищено те, що генетично було кращим в ”крањн≥. якщо ж добавити штучн≥ голодомори 1920 Ц 22 рр., 1933, 1946 рр., то в п≥дсумку було знищено за р≥зними оц≥нками в≥д 15 до 20 м≥льйон≥в украњнц≥в. ¬иживали лише т≥, хто Уне вид≥л¤вс¤Ф, хто м≥г пристосуватись, в б≥льшост≥ с≥ра маса, безв≥льна ≥ без≥н≥ц≥ативна, УбидлоФ, рабське ≥ запопадливе до б≥льшовицькоњ ≥мпер≥њ. «вичайно, при цьому страждали ≥ ≥нш≥ народи, але завжди страждаЇ найб≥льше той, хто своЇю ментальн≥стю, культурою ≥ традиц≥¤ми найб≥льше загрожуЇ ≥снуванню ≥мпер≥њ. „им б≥льш с≥рий, безвольн≥ший народ, тим легше ним керуватиЕ
ќтримавши волю в 1991 роц≥ наш народ так ≥ залишивс¤ в лабетах Урад¤нськоњ, комун≥стичноњ, чиновницько-парт≥йноњ зграњ хижак≥в, що привласнила соб≥ все народне майно ≥ залишилась при влад≥. Ќатом≥сть маЇмо стар≥ючу, б≥льше того Ц облишену пас≥онарноњ енерг≥њ, вимираючу нац≥ю. “их, хто народивс¤ ≥ сформувавс¤ за рад¤нськ≥ часи Ц не переробиш. Ќеобх≥дно, щоб народилась ≥ виросла нова ”крањна, в≥льна не лише на папер≥, а перш за все в усв≥домленн≥ себе украњнським народом. «а р≥к, ≥ нав≥ть за дес¤ть, не варто чекати суттЇвих зм≥н, дл¤ того, щоб народ в≥дновив себе, необх≥дн≥ к≥лька покол≥нь. Ћегко знищувати, та важко будуватиЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

28. „и зможе людство подолати УтероризмФ?

ѕ≥д УтероризмомФ люди розум≥ють вир≥шенн¤ особистих чи групових проблем ≥ ≥нтерес≥в шл¤хом загрози життю ≥нших людей, найчаст≥ше взагал≥ не причетних до даноњ проблеми.
≤нтенсивн≥сть тероризму залежить в≥д к≥лькох фактор≥в:
- неможливост≥ вир≥шити проблему ≥ншим шл¤хом (або цей шл¤х найпрост≥ший, найлегший, найдоступн≥ший);
-неможливост≥ протисто¤ти влад≥ ≥ншим чином;
-неможливост≥ протисто¤ти ≥ншим чином ворогов≥ (нин≥ б≥льш сильн≥й держав≥);
-доступност≥ засоб≥в, що використовуютьс¤ в актах тероризму ≥ в неможливост≥ њх контролю з боку суперника, супротивника, ворога.
јкти тероризму можна також розд≥лити на:
- тероризм по в≥дношенню до навколишнього середовища (¤ке тебе чомусь не влаштовуЇ);
- тероризм по в≥дношенню до влади ≥ владних структур;
- тероризм по в≥дношенню до ≥нших держав ≥ м≥жнародних орган≥зац≥й;
- тероризм вир≥шенн¤ власних проблем ≥ наживи.
ѕерш≥ два види УтероризмуФ ≥снували ≥ ≥снують ст≥льки ж ск≥льки ≥снуЇ ≥ сама людина. “рет≥й тип ≥снуЇ з час≥в становленн¤ владност≥ ≥ державност≥. „етвертий (хоч ≥ в зародкових формах), що ≥снував теж в≥д початку розмежувань ≥нтерес≥в перших плем≥нних ≥ м≥жплем≥нних союз≥в, стаЇ актуальним в ≤≤≤ Ц ому тис¤чол≥тт≥.
як у вс¤кому ¤вищ≥, у тероризму Ї два полюси: негативний ≥ позитивний. Ќегативн≥сть (≥ абсолютн≥сть зла) в тому, що дл¤ вир≥шенн¤ проблеми п≥д заставу попадають не причетн≥ ≥ не винн≥ люди, њх житт¤. ¬ спрощених вар≥антах споруди комун≥кац≥њ, середовище помешканн¤. јле ... як захистити себе в≥д свав≥ль ≥ знущанн¤ над собою карних посадовц≥в Ц злочинц≥в державних орган≥в? ¬≥д тих, хто за грош≥ може купити кого-завгодно ≥ оплатити ¤к≥ Ц завгодно порушенн¤ етики ≥ морал≥? Ќе кажучи про порушенн¤ закон≥в ... як захистити себе, св≥й народ ≥ свою державу в≥д м≥жнародних ф≥нансових павук≥в ≥ держав Ц пол≥цейських, що використовують Управо сильногоФ? Ћише поставивши противника в т≥ ж умови, в ¤ких знаходишс¤ ти сам. ўо можуть зробити нац≥њ, ¤ким владн≥ структури ц≥Їњ, чи ≥нших крањн не дають можливост≥ на самовизначенн¤ ≥ розвиток? ўо робити курдам, баскам, чеченц¤м ...? ѕр¤ме протисто¤нн¤ двохм≥льйонного чеченського народу ≥мпер≥њ р≥внозначно самознищенню. ј коли вдень ти мирний житель, а вноч≥ месник, шанси вир≥внюютьс¤.
„им могутн≥ший супротивник, тим менший виб≥р в засобах протисто¤нн¤: УвкусивФ Ц ≥ Ут≥кайФ. “ож найближчим часом нав≥ть Ув≥йниФ перейдуть Ув т≥ньФ ≥ вестимутьс¤ проти сильних св≥ту цього Утерористичними методамиФ. “е ¤вище, що охрестили тероризмом, в найближч≥ часи набуватиме все б≥льшого поширенн¤, особливо в умовах Углобал≥зац≥њФ, де ≥нш≥ засоби протисто¤нн¤ втрат¤ть взагал≥ сенс. ≤ под≥бне ¤вище спостер≥гатиметьс¤ до тих п≥р, поки сусп≥льство знову не розд≥литьс¤ (не обовТ¤зково м≥ждержавними кордонами чи етн≥чними ознаками, це може бути ≥ профес≥йно Ц клановий под≥л, ≥ ≥Їрарх≥чно Ц структурний, ≥ ментально Ц духовний).
¬≥домо, що складна система стаЇ нест≥йкою в двох випадках. ¬ першому, коли не маЇ зовн≥шнього УворогаФ, УсилиФ, УвпливуФ. “од≥ зникаЇ Ум≥нусФ ≥ система д≥литьс¤ сама в соб≥, що приводить њњ до розпаду. ¬ другому, коли звТ¤зки м≥ж складовими системи, слабк≥ш≥ за зовн≥шн≥й тиск. якщо вс≥ народи планети обТЇднаютьс¤ в Їдиний сусп≥льний орган≥зм, то зникаЇ зовн≥шн≥й Уворог - суперникФ ≥ система розд≥литьс¤ по нових Утр≥щинахФ. ≤ передуватиме цьому тероризм, що набираЇ силу ≥ призведе до нового розмежуванн¤. ќднак ≥ майбутнЇ розмежуванн¤ не знищить УтероризмФ, а переведе його в нову площину.

| «м≥ст | ¬ початок |

29. „и можна покращити У¤к≥стьФ людей штучною селекц≥Їю?

¬ пер≥од пануванн¤ фашизму в √ерман≥њ проводились под≥бн≥ експерименти. Ѕагато д≥вчат ≥ ж≥нок, що мали гарн≥ ф≥зичн≥ ≥ ≥нтелектуальн≥ показники, бажали мати д≥тей в≥д Усправжн≥х героњвФ, Удосконалих ар≥йц≥в ф≥зичноњ краси та ар≥йського ≥нтелектуФ. ¬ результат≥ експерименту народились дес¤тки тис¤ч д≥тей. «а даними германських вчених ц≥ д≥ти не т≥льки не були кращими, вони в багатьох в≥дношенн¤х поступались своњм однол≥ткам. «вичайно, на результат експерименту могло вплинути те, що ц≥ д≥ти зростали без батьк≥в, в неповноц≥нних с≥мТ¤х. “им не менше отриман≥ результати говор¤ть, що не все так просто в людському сусп≥льств≥, ¤к в тваринному чи рослинному св≥т≥.
ѕануЇ ще одна довол≥ розповсюджена думка про покращенн¤ того чи ≥ншого виду представник≥в б≥осфери за рахунок Дсхрещенн¤Ф ос≥б з р≥зними наборами природних ознак. јле й це думка суперечна, бо, ¤к показуЇ ≥сторичний досв≥д, зм≥шанн¤ рас ≥ народ≥в ¤кост≥ не даЇ, а даЇ р≥зноман≥тт¤, з ¤кого на прот¤з≥ дес¤тк≥в покол≥нь в≥дбираЇтьс¤ життЇво-ст≥йке (≥мпер≥њ ген≥њв не народжують). “ак само може бути нев≥рною думка про генетичне виродженн¤ при схрещуванн≥ ос≥б з майже однаковим хромосомним набором, прикладом чого можуть бути Їврењ, в ¤ких дуже розповсюдженн≥ родинн≥ браки. «вичайно, д≥ти в≥д таких брак≥в досить часто бувають ущербн≥, але в ц≥лому на ¤к≥сть ц≥Їњ нац≥њ, в ц≥лому, родинн≥ браки майже не вплинули. ћожливо тому, що серед Їврењв в ус≥ часи був культ УрозумуФ ≥ вони завжди охоче одружувались з кращими представниками ≥нших народ≥в, ≥ це було компенсац≥Їю за вище назване ¤вище.
“ой же ≥сторичний досв≥д показуЇ, що ¤к≥сть накопичуЇтьс¤ у в≥дносно стаб≥льних умовах на прот¤з≥ дес¤тк≥в покол≥нь. ¬≥дносно стаб≥льними сл≥д назвати умови, що, з одного боку, невпинно заставл¤ють попул¤ц≥ю пристосуватись до все нових ≥ нових обставин, а з ≥ншого Ц спри¤ють њњ поширенню ≥ розмноженню. ≤ншими словами ≥снуЇ оптимальний в≥дсоток зм≥шуванн¤ людей (в≥дсоток р≥зноман≥тност≥ спадкових ознак) ≥ оптимальний в≥дсоток зм≥н зовн≥шн≥х умов природного ≥ соц≥ального середовищ, що даЇ найкращ≥ результати У¤кост≥Ф людей. ≤ ¤кщо говорити про штучну селекц≥ю, то перш за все завд¤ки стаб≥льност≥ саме цих в≥дсотк≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

30. як ви в≥дноситесь до фем≥н≥зац≥њ сусп≥льства?

ƒуже негативно ¤вище фем≥н≥зац≥њ сусп≥льство повТ¤зане з ≥ндустр≥альною структурою будови самого сусп≥льства. ≤ндустр≥альному сусп≥льству необх≥дна не особист≥сть, а взаЇмозам≥нн≥ елементи - гвинтики, под≥бн≥ один до одного.  ожна ≥стота в такому сусп≥льств≥ маЇ при необх≥дност≥ повноц≥нно зам≥нити ≥ншу, не зважаючи на природн≥ в≥дм≥нност≥, в тому числ≥ ≥ статев≥. Ќ≥велюванн¤ чолов≥чих ≥ ж≥ночих ¤костей в сусп≥льств≥ приводить, ¤к насл≥док, до н≥велюванн¤ в≥дносин чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, що в свою чергу, веде до виродженн¤ сусп≥льства (де зникають, вир≥внюютьс¤ потенц≥али, там зникаЇ ≥ життЇва енерг≥¤, ≥ руш≥йна сила еволюц≥њ).
ѕрирода не просто так розд≥лила функц≥њ за статевими ознаками, отож ж≥нка н≥коли не зам≥нить повноц≥нно чолов≥ка, ¤к ≥ чолов≥к ж≥нку. “а це й безглуздо. Ќавпаки, кожен маЇ ц≥нувати дане Ѕогом (природою, еволюц≥Їю), користуватись ним ≥ розвивати його. ∆≥нка маЇ розум≥ти, що њй Ѕог в≥ддав найважлив≥ше Ц продовженн¤ роду, продовженн¤ житт¤, його становленн¤ ≥ вихованн¤. ≤ в цьому в≥дношенн≥ все ≥нше носить лише допом≥жн≥ функц≥њ.

| «м≥ст | ¬ початок |

31. „ому китайц≥ користуютьс¤ не буквами, а ≥Їрогл≥фами?

 итай Ц це крањна, що обТЇднуЇ багато р≥зних, хоч ≥ близьких етн≥чно, народностей, а тому китайц≥, що живуть в “ибет≥, майже не розум≥ють тих, що на “айван≥, а т≥, що на п≥вдн≥ Ц тих, що в п≥вн≥чних районах.  итайц≥в в Їдине ц≥ле обТЇднуЇ У≥Їрогл≥фФ. —ам по соб≥ ≥Їрогл≥ф Ї символом предмета, ¤вища, процесу, а тому його зм≥ст зрозум≥лий вс≥м китайц¤м, так само ¤к, наприклад, дл¤ нас хрест, з≥рка, знак суми та тому под≥бне. « одного боку под≥бний символ дуже Уеконом≥чнийФ дл¤ процесу мисленн¤, бо це уже готовий блок стандартноњ ≥нформац≥њ дл¤ передач≥ ¤коњ в Ївропейських умовах ≥нод≥ потр≥бне нав≥ть не реченн¤, а ц≥л≥ стор≥нки тексту. « ≥ншого боку цей блок (≥Їрогл≥ф) не можна зм≥нювати, бо тод≥ його перестануть розум≥ти ≥нш≥, а це впливаЇ на процес мисленн¤ ≥ на творч≥сть. як результат китайц≥ швидко засвоюють ≥нформац≥ю (гарн≥ учн≥ ≥ Унаучен≥Ф ≥нженери, технологи, економ≥сти та тому под≥бне), але втрачають можлив≥сть пошуку нового, винах≥дливост≥, творчост≥, вар≥ативност≥. як свого часу ¤понц¤м, ≥Їрогл≥ф допоможе китайц¤м наздогнати ≥ нав≥ть дещо випередити технолог≥чно розвинут≥ крањни, але в≥н же буде гальмом у њх подальшому прогрес≥;  итайц≥ будуть змушен≥ перейти на звукове письмо, але воно розТЇднаЇ китайц≥в на окрем≥ народност≥.  итай, ¤к держава, розпадетьс¤.
Ќайкращим вар≥антом дл¤ творчого розвитку Ї зм≥шане письмо: ≥Їрогл≥ф≥чно-звукове (на зразок ф≥зики чи математики, де символи-≥Їрогл≥фи ≥ звуки-букви поЇднан≥ в Їдине ц≥ле. ќсь т≥льки вивчити ≥ користуватись таким письмом буде непросто, хоча в цьому в≥дношенн≥ уже маЇмо велик≥ зрушенн¤, особливо в компТютерн≥й техн≥ц≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

32. ўо зробити, щоб людство зрозум≥ло помилки ≥ не повторювало њх?

ѕерш н≥ж в≥дпов≥сти на це питанн¤, необх≥дно в≥дпов≥сти на ≥нше: що ми в≥дносимо до помилок людства? ќчевидно до перел≥ку таких помилок сл≥д в≥днести:
- в≥йни етн≥чн≥ ≥ рел≥г≥йн≥ конфл≥кти;
- негативний вплив на навколишнЇ середовище;
- втрати на шл¤ху глобал≥зац≥њ комунального, ≥нтелектуального ≥ духовного середовища людства.
як бачимо, тим чи ≥ншим чином вс≥ помилки людства звод¤тьс¤ до незворотних втрат; до таких, що негативно впливають на перспективи позитивного розвитку людства. „ому ж, незважаючи на пост≥йне повторенн¤ пройденого, людство раз по раз наступаЇ на "одн≥ ≥ т≥ ж грабл≥"?
«важаючи на те, що людство розумне ≥ маЇ вчитись на помилках, але знов ≥ знов робить њх, приходимо до висновку, що Ї причини б≥льш могутн≥ н≥ж розум людини ≥ христи¤нськ≥ запов≥д≥ добра ≥ любов≥. ≤ найвагом≥шою причиною Ї боротьба за обмежен≥ ресурси речовини, енерг≥њ, територ≥њ. ѕозбутис¤ помилок першого класу можна лише входженн¤м вс≥х народ≥в ≥ вс≥х крањн в Їдине сусп≥льство, що говоритиме на Їдин≥й мов≥, спов≥дуватиме Їдину рел≥г≥ю ≥ житиме за Їдиними моральними принципами. јле ≥ в цьому раз≥ людству не позбутись конфл≥ктност≥ в насл≥док нер≥вноц≥нност≥ людей ≥ в ф≥зичному, ≥ в соц≥альному в≥дношенн¤х. « тоњ ж причини обмеженост≥ ресурс≥в при зростаючому населенн≥ «емл≥ конфл≥ктн≥сть не лише не зменшитьс¤, а, швидше, к насл≥док, зб≥льшитьс¤. « площини конфл≥ктност≥ м≥ж народами, етн≥чними групами ≥ рел≥г≥йними конфес≥¤ми вона перейде в середину планетарного сусп≥льства, в площину тероризму, що набуде з часом небувалих розм≥р≥в, бо в багатьох випадках це буде Їдиним шл¤хом боротьби з тими, хто при влад≥. “ак само важко оч≥кувати позитивних насл≥дк≥в перебудови сусп≥льноњ св≥домост≥ в≥дносно збереженн¤ довколишнього середовища, бо дл¤ цього необх≥дно на вс≥й планет≥ в≥дмовитись в≥д споживацького п≥дходу до природи. ÷е майже те ж саме, що шк≥дникам в≥дмовитись в≥д любимого, а ≥нод≥ ≥ Їдиного корму. ј тому найб≥льше ймов≥рна природна регул¤ц≥¤ цього процесу; або залишки людства перебудують свою св≥дом≥сть ≥ своЇ в≥дношенн¤ до природи, або людство маЇ загинути, ¤к тл¤, що знищивши рослину гине й сама.
Ќе менш сумн≥ насл≥дки ≥ третього класу помилок - глобал≥зац≥њ. ”сп≥х еволюц≥њ залежить в≥д на¤вност≥ достатньо широкого р≥зноман≥тт¤ культур, мов, морально-етичних п≥двалин етн≥чних груп ≥ тому под≥бного. √лобал≥зац≥¤, звужуючи вс≥ вар≥анти до Їдиного, планетарного, знищуЇ саму можлив≥сть зм≥н ≥ пошуку оптимального вар≥анту розвитку, а це, в свою чергу, веде до виродженн¤, до нест≥йкост≥, до вразливост≥ сусп≥льства. ѕричиною глобал≥зац≥њ Ї основний механ≥зм розвитку сучасного сусп≥льства - кап≥тал, що потребуЇ обТЇднанн¤ вс≥х ресурс≥в ≥ вс≥х ринк≥в в Їдину ц≥л≥сну систему. ўоб позбутис¤ негативних насл≥дк≥в глобал≥зац≥њ, необх≥дно зам≥нити ц≥нност≥ ≥ д≥Їв≥сть кап≥талу на ≥нш≥. Ќа жаль людство поки що не винайшло н≥чого в≥дм≥нного в≥д кап≥талу ≥ ринкового механ≥зму зворотного звТ¤зку, що б регулювало ≥ стимулювало розвиток сусп≥льства. Ќе зм≥нивши св≥домост≥ сусп≥льства, не сл≥д оч≥кувати на позитивн≥ зм≥ни ≥ в цьому напр¤мку.
ўо ж робити, ¤к не повторити помилок минулого? ™дине, що можна запропонувати, це спробувати зм≥нити стан сусп≥льноњ св≥домост≥; в≥д природноњ регул¤ц≥њ чисельност≥ людства перейти до сусп≥льноњ в народжуваност≥ ≥ в в≥дносинах з оточуючим ¬сесв≥том, а також спробувати знайти некап≥тал≥стичний механ≥зм устрою сусп≥льства, побудований на ≥нших ц≥нност¤х.

| «м≥ст | ¬ початок |

33. „и треба думати про сенс житт¤ ≥ чому?

ќсобливост¤ми, що в≥др≥зн¤ють людину в≥д тварини, Ї на¤вн≥сть мети та думок про сенс житт¤. “о ж ¤кщо ви людина, то рано чи п≥зно, хочете ви чи н≥, прийдуть думки про сенс ≥ сутн≥сть бутт¤. «вичайно, можна в≥д таких думок спробувати в≥дмахнутись, але вони мають властив≥сть повертатись знов ≥ знов. „ому ж ми думаЇмо про сенс житт¤? ћабуть тому, що думаючи про це, ми визначаЇмо мету в житт≥, розставл¤Їмо пр≥оритети ц≥нностей, а само житт¤ стаЇ осмисленим. ƒумаючи про сенс житт¤, ми повертаЇмось до людськоњ сутност≥ ≥ людських ц≥нностей.

| «м≥ст | ¬ початок |

34. „ому людина насторожено в≥дноситьс¤ до того, чого вона не знаЇ?

 ожна людина, нав≥ть не п≥дозрюючи того, кожноњ мит≥ прогнозуЇ майбутнЇ. ѕрогноз на майбутнЇ може бути на мить, на хвилини, години, дн≥, р≥дше на м≥с¤ц≥ ≥ роки ≥ розрахований в≥д наступного руху руки в заданому напр¤мку ≥ до вир≥шенн¤ суттЇвих задач визначних под≥й. ≤ в кожному випадку ≥нструментами прогнозуванн¤ Ї екстрапол¤ц≥¤ досв≥ду на нову життЇву комб≥нац≥ю чи за меж≥ власного досв≥ду. « в≥ком людина своњм досв≥дом охоплюЇ все б≥льше число можливих вар≥ац≥й життЇвих ситуац≥й, все р≥дше зустр≥чаЇтьс¤ з неспод≥ваними комб≥нац≥¤ми, звичайно, при умов≥ незм≥нност≥ плину житт¤. “а коли щось чи хтось вторгаЇтьс¤ в наше житт¤, або ми сам≥ зм≥нюЇмо теч≥ю под≥й - зТ¤вл¤ютьс¤ комб≥нац≥њ, прогнозувати насл≥дки ¤ких ми не можемо ≥з-за в≥дсутност≥ досв≥ду. « ≥ншого боку той же людський досв≥д (найчаст≥ше чужий) говорить: не знаючи броду - не л≥зь в воду, з своњм уставом в чужий монастир не ход¤ть ≥ т.п.  ожна нова ситуац≥¤ - це багато р≥зних продовжень, б≥льш≥сть з ¤ких н≥чого приЇмного не об≥ц¤Ї, а тому насторожен≥сть людини в под≥бних ситуац≥¤х Ї природною реакц≥Їю на нев≥доме ≥ неспод≥ване.

| «м≥ст | ¬ початок |

35. „ому людина легко в≥рить в надприродне ≥ часто не дов≥р¤Ї тому, що маЇ?

¬≥дпов≥дь на першу частину питанн¤ сл≥д шукати в незнанн≥ людини, бо в≥ра - це компенсац≥¤ за незнанн¤ закон≥в, за ¤кими живе ≥ розвиваЇтьс¤ ¬сесв≥т. ¬одночас в≥ра - це упевнен≥сть в стаб≥льност≥ набутого досв≥ду, а досв≥д весь час демонструЇ таку невим≥рну складн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть оточуючого, що наша св≥дом≥сть часто в≥дмовл¤Їтьс¤ його ос¤гнути. Ќабагато прост≥ше зарахувати незрозум≥ле до надприродного ≥ просто в≥рити в те, що так воно ≥ маЇ бути. ≤ н≥¤ких проблем. «овс≥м ≥нша справа дов≥ра. « власного досв≥ду людина знаЇ, що не вс≥м ≥ не всьому можна дов≥р¤ти, нав≥ть тому "що бачать оч≥". ≤нод≥ не достаЇ життЇвого досв≥ду, а ≥нод≥ вас оч≥куЇ просто пастка... “ож, дов≥р¤й, але перев≥р¤й.

| «м≥ст | ¬ початок |

36. „и буде людина жити на ≥нших планетах?

” своњй експанс≥њ людство прагне ≥ прагнутиме до розширенн¤ сфери своњх можливостей ≥ сфери свого ≥снуванн¤. ≤ рано чи п≥зно воно заснуЇ колон≥њ на планетах, де зможе створити прийн¤тн≥ дл¤ ≥снуванн¤ умови. ѕерш за все, це буде ћ≥с¤ць, а вже пот≥м ћарс, ¬енера, супутники ёп≥тера. “а найб≥льше шанс≥в у створенн≥ штучних поселень на орб≥т≥ «емл≥, бо сфера орб≥ти «емл≥ ≥деальна дл¤ ≥снуванн¤ людини, особливо ¤кщо використати дл¤ цього астероњди.
Ќа завад≥ людськ≥й експанс≥њ можуть стати: неможлив≥сть ≥снуванн¤ людини поза межами сфери д≥њ «емл≥, бо людина лише кл≥тинка того "орган≥зму", живого ≥ розумного, ¤кий називаЇмо «емл¤. якщо ми не зачепимо в своњй експанс≥њ ≥нтереси ≥ншого розуму ≥ ≥нших форм житт¤ у ¬сесв≥т≥ (не зайн¤тих кимсь територ≥й у ¬сесв≥т≥ не ≥снуЇ так само, ¤к ≥ на «емл≥); ≥, нарешт≥, ¤кщо вплив ф≥зичних (≥ Ѕог знаЇ ще ¤ких) властивостей ≥нших планет не буде руйнувати земне житт¤, або не трансформуЇ його до невп≥знанност≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

37. „и ≥снуЇ некорислива дружба ≥ ¤к њњ знайти?

ƒружбу можна в≥днести до р≥зновиду стосунк≥в м≥ж людьми, ≥нод≥ м≥ж людьми ≥ братами нашими УменшимиФ, тваринами, птахами, рослинами. ƒружба Ц це перш за все розширенн¤ своњх можливостей за рахунок ≥ншого. Ќайчаст≥ше дружба це р≥зновид бартеру: даю тоб≥, щоб ≥ ти мен≥ дав. ѕорушенн¤ р≥вноваги, екв≥валентност≥ обм≥ну часто ставить крапку ≥ на дружб≥. Ѕартер в дружб≥ може бути дуже ≥ дуже р≥зноман≥тним: ¤ тоб≥ допомагаю розумом Ц ти мен≥ силою, ¤ тоб≥ досв≥дом Ц ти мен≥ енерг≥Їю (д≥дус≥-бабус≥ ≥ онуки). ќбТЇднавши сп≥льн≥ можливост≥ можна зробити те, що поодинц≥ не вдаЇтьс¤(¤к кажуть, гуртом ≥ батька легко бити). я можу з тобою под≥литись, але ¤кщо воно мен≥ заважаЇ; або ти отримуЇш те, завд¤ки чому зб≥льшуютьс¤ ≥ моњ можливост≥. я дружу с тобою, щоб на твоЇму фон≥ вид≥литись контрастн≥ше розумом, вродою, рухлив≥стю, реакц≥Їю, а ти з≥ мною Ц щоб ≥ на тебе звернули увагу. ≤нод≥ мен≥ не достаЇ емоц≥йного навантаженн¤, почутт¤ вд¤чност≥, ласки, любов≥ ≥ тод≥ ¤ дружу з твариною, бо в≥д людей бажаноњ дружби год≥ чекати. я можу тоб≥ дати зараз, щоб отримати в майбутньому; або щоб покращити комунальне чи соц≥альне середовище, зм≥нити св≥й стан ≥ стосунки в ньому. Ќайчаст≥ше ж людей обТЇднуЇ прац¤ над сп≥льною задачею, сп≥льн≥ спод≥ванн¤ ≥ сп≥льн≥ над≥њ, ≥нод≥ просто добре слово ≥ моральна п≥дтримка. який би р≥зновид дружби ми не вз¤ли Ц завжди можна знайти безпосередню чи незриму зац≥кавлен≥сть обох стор≥н ≥ дай Ѕог, щоб вона була позитивна, позначена добром ≥ гуманн≥стю. Ќекорисливою ≥ жертовною може бути лише любов, але то вже ≥нше питанн¤ ≥ ≥нший р≥зновид стосунк≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

38. Ќав≥що не «емл≥ багато народ≥в, мов, культур?

–≥зноман≥тт¤ того чи ≥ншого б≥олог≥чного виду визначаЇтьс¤ умовами ≥снуванн¤: геоф≥зичними, б≥олог≥чними, соц≥альними (дл¤ ≥стот ≥снуванн¤ ¤ких залежить в≥д житт¤ попул¤ц≥њ). “ак знайома вс≥м свин¤ маЇ багато р≥зновид≥в Ц в≥д камишовоњ свинки до слона. “ак само розр≥зн¤ютьс¤ р≥зн≥ раси ≥ народи. ≤ не лише за б≥олог≥чними ознаками ≥ засобами ≥снуванн¤, а й за орган≥зац≥Їю сусп≥льства. “ака р≥зноман≥тн≥сть народ≥в народжуЇ р≥зноман≥тн≥сть мов ≥ культур, що, в свою чергу, дозвол¤Ї вчасно пристосовуватись до зм≥ни м≥сцевих ≥ планетарних кл≥матичних умов, до соц≥альних ≥ комунальних зм≥н в процес≥ еволюц≥њ людства. « ≥ншого боку, за сучасноњ тенденц≥њ глобал≥зац≥њ мови ≥ культури та зм≥шанн¤ народ≥в, на людство може чатувати небезпека виродженн¤, повТ¤зана з в≥дсутн≥стю вар≥ант≥в розвитку при неспод≥ваних поворотах в розвитку планетарного ≥ соц≥ального середовищ.

| «м≥ст | ¬ початок |

39. „ому зм≥нюЇтьс¤ в≥дношенн¤ до товариш≥в ≥ знайомих з часом?

Ћюдей зближують ≥ повС¤зують м≥ж собою сп≥льн≥ задач≥ ≥ сп≥льн≥ справи.  оли ж сфери життЇвих ≥нтерес≥в перетинаютьс¤ все менше, то зникаЇ необх≥дн≥сть в сп≥лкуванн≥, у взаЇмозвС¤зках. як кажуть Ц зникаЇ дружба ≥ любов. ¬ житт≥ часто простежуютьс¤ ≥ ≥нш≥ вар≥анти. Ќаприклад, сфери взаЇмних ≥нтерес≥в можуть доповнювати одна одну (дружба посилюЇтьс¤), або виключати одна одну Ц тод≥ вони стають антагон≥стами, а люди Ц ворогами.

| «м≥ст | ¬ початок |

40. „ому у людини так мало друз≥в?

ј взагал≥: ск≥льки може бути у людини друз≥в? Ќайчаст≥ше друз¤ми ми звемо тих, з ким хоча б пер≥одично можемо сп≥лкуватись. якщо це буде хоча б п≥вгодини на тиждень, то ≥ тод≥ друз≥в буде не б≥льше к≥лькох дес¤тк≥в. јле дл¤ конкретноњ людини ≥ це обт¤жливо. ј тому друз≥в можна под≥лити на дв≥ множини: активну, з ким сп≥впрацюЇмо ≥ сп≥лкуЇмось пост≥йно, але таких мало, ≥ пасивну, хто нам подобаЇтьс¤ ≥ з ким могли б потенц≥йно знайти сп≥льн≥ ≥нтереси, звичайно таких набагато б≥льше. ќсобливо багато друз≥в у людей першопроходц≥в, ватажк≥в в≥д природи, щедрих духовно ≥ ≥нтелектуально. јле в б≥льшост≥ вони так ≥ залишаютьс¤ потенц≥йними кандидатами в друз≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

41. „ому держави озброюютьс¤ в той час, коли люди хочуть жити мирно?

¬ обмежен≥й, замкнут≥й у простор≥ систем≥, з обмеженими запасами речовини, енерг≥њ, ≥нформац≥њ, в середовищ≥ живого завжди спостер≥гаЇтьс¤ боротьба за Дм≥сце п≥д сонцемФ, в ¤к≥й може перемогти лише та сторона, ¤ка маЇ перевагу: на ф≥зичному р≥вн≥, на ≥нформац≥йному (перш за все в технолог≥¤х), на духовному (в вол≥, в бажанн≥ вижити). Ќа ф≥зичному р≥вн≥ це нов≥ види зброњ, волод≥нн¤ б≥льшими запасами речовини ≥ енерг≥њ, спец≥ал≥зованими людськими ресурсами.
ѕро ¤ку б дружбу ≥ сп≥вроб≥тництво не говорили держави Ц завжди Ї взаЇмна експанс≥¤ ≥ завжди Ї ймов≥рн≥сть в≥йни. ј тому, незважаючи н≥ на ¤к≥ домовленост≥, кожна держава озброюЇтьс¤. ≤нша справа Ц люди.  ожна людина живе далеко в≥д под≥бноњ з ≥ншоњ держави; ≥ та ≥ ≥нша не хочуть воювати Ц вони одна одн≥й не м≥шають; в той же час вс≥ розум≥ють, що з в≥йною повТ¤зан≥ велик≥ людськ≥ жертви.
Ќа початку третього тис¤чол≥тт¤ сутн≥сть в≥йни в ф≥зичному аспект≥ зникаЇ ≥ Ї не ст≥льки в≥йною, ск≥льки Дпокаранн¤мФ за ДнепослухФ. ¬ той же час загострюютьс¤ незрим≥ в≥йни в ≥нформац≥йн≥й ≥ духовн≥й сферах. ¬ ц≥й област≥ необх≥дна зовс≥м ≥нша збро¤, тут ведетьс¤ в≥йна за св≥дом≥сть ≥ душ≥ людей. Ќав≥що когось вбивати, коли достатньо зм≥нити людин≥ св≥дом≥сть ≥ мову, навТ¤зати власн≥ принципи орган≥зац≥њ сусп≥льства ≥ зам≥сть ворога отримуЇш вагоме доповненн¤ в боротьб≥ за Дм≥сце п≥д сонцемФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

42. ’то так≥ ар≥њ? ўо це за народ?

Ѕлизько 10 000 рок≥в тому вс≥ народи б≥лоњ раси були одним народом ≥ мовою цього народу був санскрит, або сенсар≥ (мова бог≥в Ц чому њњ так називали нев≥домо; швидше за все тому, що на ц≥й мов≥ написан≥ –≥гведи, або –икв≥ди Ц св¤щенн≥ г≥мни ар≥њв, г≥мни бог≥в). ѕрабатьк≥вщина б≥лоњ раси, ймов≥рно, знаходилась в районах наближених до √ренланд≥њ, зв≥дки п≥сл¤ зм≥ни м≥сц¤ знаходженн¤ полюс≥в ≥ наступу льодовик≥в в п≥вденно-сх≥дному напр¤мку наш≥ пращури в≥д≥йшли до –уського („орного) ≥ ’валинського ( асп≥йського) мор≥в, де за ¬елесовою  нигою вони стали огнищанами. ѕ≥зн≥ше, частина цього народу п≥шла ще дальше, до —ередньоњ јз≥њ, «ах≥дного  итаю ≥ через ≤ранське наг≥рТ¤ до ≤нд≥њ. ¬ протисто¤нн≥ з м≥сцевим населенн¤м прибульц≥ в≥двойовували соб≥ м≥сце п≥д —онцем, але з часом витиснювались б≥льш пристосованими м≥сцевими племенами. «а ¬елесовою  нигою було к≥лька повернень наших пращур≥в на останню в≥дому нам ѕрабатьк≥вщину (до –уського мор¤). —еред племен, що залишались б≥л¤ –уського мор¤, були ар≥йц≥, точн≥ше - ор≥йц≥. ¬ переклад≥ з санскриту ор≥й (ар≥й) Ц це людина великих знань, учитель; це людина, ¤ка волод≥ла секретами землеробства, писемност≥, буд≥вельноњ справи. ¬ождь, що ставав на чол≥ племен≥ отримував назву народу, племен≥, його тотема. ј тому в ≥стор≥њ в≥дом≥ к≥лька –ус≥в,  ињв, ќр≥њв. —аме через свою назву, точн≥ше через назву одного ≥з племен, ≥ в≥дом≥ ор≥йц≥ - ар≥йц≥ в ≥стор≥њ б≥лих народ≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

43. „и правда, що вс≥ мови п≥шли з санскриту?

«вичайно, н≥. —анскрит був мовою наших пращур≥в, б≥лоњ раси, ¤ку ще називають ор≥йською. ¬ 10-6 тис. до н.е. вони мешкали б≥л¤ „орного (–уського) мор¤. Ќазви вс≥х р≥чок, що впадали в нього поход¤ть в≥д ≥мен≥ богин≥ води, житт¤, еволюц≥њ ƒани: ƒанай Ц нин≥ ƒунай, ƒн≥стер Ц в≥д ƒана - стра (з≥рка ƒани), ƒн≥про Ц в≥д ƒана Ц пр≥сно, ƒон Ц був ƒан, а ƒонець Ц називавс¤ ƒанець. Ќазва ще одн≥Їњ великоњ р≥ки,  убан≥ що впадаЇ через јзовське в „орне море походить в≥д санскритського слова  убена Ц «вивиста. ѕочинаючи з 6-7 тис рок≥в до нашоњ ери б≥ла раса розд≥лилась на 5 г≥лок: словТ¤нську, ≥рано-кавказьку, тюркську, угро-ф≥нську ≥ романо - германську. «вичайно ч≥ткого под≥лу м≥ж цими г≥лками не ≥снуЇ, бо на межах етнос≥в завжди була, Ї ≥ буде велика дифуз≥¤ населенн¤, мов ≥ культур. ѕерем≥щенн¤ народ≥в, в≥йни, процеси обТЇднанн¤ ≥ розд≥ленн¤ призводило до того, що де¤к≥ народи втрачали свою мову, де¤к≥ мови в≥дмирали внасл≥док того, що були малопридатними дл¤ нових умов еволюц≥њ. ќкр≥м того кожна мова з часом зм≥нюЇ свою структуру, ≥нод≥ до невп≥знанност≥. “а при всьому тому практично не зм≥нюютьс¤ корен≥ сл≥в ≥ топон≥м≥чн≥ назви м≥сцевост≥. “ак б≥льше всього корен≥в сл≥в санскриту збереглось в украњнськ≥й ≥ литовськ≥й мовах Ц б≥льше тис¤ч≥. “а це й не дивно, бо литовц≥ Ц словТ¤ни Ц п≥шли з ѕодн≥пров`¤ до Ѕалт≥йського мор¤ ще в першому тис¤чол≥тт≥ до н.е., а з 13-го до середини 17-го стор≥чч¤ (майже 400 рок≥в) украњнц≥ ≥ литовц≥ мешкали в одн≥й держав≥ Ц ¬еликому кн¤з≥вств≥ Ћитовському, ¤ке говорило на руськ≥й (нин≥ украњнськ≥й ) мов≥. јреалом розселенн¤ наших пращур≥в були басейни р≥чок ѕричорноморТ¤, та п≥сл¤ таненн¤ льодовика сл≥дом за ним рухались ≥ словТ¤ни, розсел¤ючись по «ах≥дн≥й ƒв≥н≥, ЌЇману, ¬≥сл≥ ≥ Ћаб≥ (нин≥ ≈льба), частково заселивши скандинавський п≥востр≥в (–оус≥ - шведи ≥ норвежц≥), датський п≥востр≥в Ц дани ≥ скоти (шкоти- шотландц≥) јнгл≥њ. Ќа п≥вденний зах≥д в≥д ц≥Їњ дуже умовноњ територ≥њ мешкають романськ≥ народи, на п≥вн≥чний сх≥д Ц угро-ф≥нськ≥, що займають нин≥ територ≥ю в≥д Ѕалтики (ф≥ни ≥ естонц≥) до ”ралу ≥ в≥д р≥ки ќки до Ћьодовитого океану. —ереднЇ ≥ нижнЇ ѕоволж¤, територ≥ю —ередньоњ јз≥њ займаЇ тюркська група народ≥в, а  авказ, ≤ран Ц кавказько-≥ранська група народ≥в ≥ мов. Ѕ≥ла раса в зм≥шаному вигл¤д≥ присутн¤ по л≥н≥њ дифуз≥њ з чорною расою, в≥д ≤нд≥њ через арабськ≥ народи ≥ через п≥вн≥ч јфрики до ≤спан≥њ. ¬еликого впливу в≥д жовтоњ раси зазнала тюркська група народ≥в ≥ мов. Ќайп≥зн≥ше розд≥лились словТ¤нська ≥ романо - германська групи. “ак, ще в 4-ому стол≥тт≥ нашоњ ери пращури германц≥в Ц готи мешкали в ѕричорноморТњ, а њх столиц¤ за грецькими л≥тописами ≥ л≥тописом …ордана знаходилась на першому пороз≥ на ƒн≥пр≥. —ам≥ ж готи говорили на мов≥, що мало в≥др≥зн¤лась в≥д мови словТ¤нських племен, що мешкали поруч.
≤ останнЇ зауваженн¤ в≥дносно ор≥йц≥в - ар≥йц≥в. Ўвидше за все, цю назву носили племена землероб≥в, а не вс≥ народи б≥лоњ раси взагал≥. Ѕо кор≥нь слова ор≥й несе в соб≥ д≥ю Дорати землюФ.

| «м≥ст | ¬ початок |

44. „ому рух народ≥в в ≥стор≥њ в≥дбувавс¤ завжди з≥ сходу на зах≥д?

 оли мова йде про рух народ≥в з≥ сходу на зах≥д, то маЇтьс¤ на уваз≥ перше тис¤чол≥тт¤ до нашоњ ери Ц перше тис¤чол≥тт¤ нашоњ ери. ƒ≥йсно цей пер≥од насичений переважаючим рухом народ≥в в зах≥дному напр¤мку (маютьс¤ на уваз≥ ≥ндо - Ївропейськ≥ народи). якщо гл¤нути дал≥ в глибину тис¤чол≥ть, то рух народ≥в був зумовлений двома причинами. ѕерша Ц зм≥на кл≥матичних умов. Ќаступ льодовика з п≥вн≥чного заходу на п≥вденний сх≥д викликав рух б≥лих народ≥в до  итаю ≥ ≤ндостану. ¬≥дх≥д льодовика назад ≥ р≥зке пог≥ршенн¤ кл≥матичних умов в ћонгол≥њ, «ах≥дному  итањ, в —ередн≥й јз≥њ Ц до пересуванн¤ народ≥в на зах≥д. ўе одн≥Їю мотивац≥Їю рух≥в народ≥в було розселенн¤ набираючих силу молодих етнос≥в, але й воно було спр¤мовано туди, де умови помешканн¤ були л≥пшими, або хоча б задов≥льними.

| «м≥ст | ¬ початок |

45. „ому зараз в ус≥х осв≥тн≥х закладах головне не знанн¤, а грош≥?

÷е сусп≥льна хвороба, що розповсюдилась по навчальних закладах пострад¤нських республ≥к. «Т¤вилась вона ще в рад¤нськ≥ часи, коли осв≥та ≥ область д≥¤льност≥ людини р≥дко сп≥впадали. ƒиплом про осв≥ту перетворивс¤ в справку з печаткою, в посв≥дченн¤, що й ти не дурень. ўоб вчитись Ц необх≥дно трудитись; трудитись же той, кого цьому не навчили, не хоче. “ому багато тих, хто пропонуЇ грош≥ У«а справкуФ, ≥ багато тих, хто не отримуючи ≥ дес¤тоњ частини в≥д того що заробив, не в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д запропонованих грошей. √рош≥ можна пропонувати ≥ можна вимагати, що ≥ спостер≥гаЇтьс¤ в осв≥тн≥х закладах. ѕри цьому б≥льш≥сть не розум≥Ї головного, а саме, що дл¤ людини важливо мати не дов≥дку з печаткою, про те що ти не дурень, а гарну, розумну голову на плечах. Ќин≥ ж, коли бал правл¤ть грош≥, господарю потр≥бен не диплом, а знанн¤. “ож не так багато знадобитьс¤ часу, щоб все стало на своњ м≥сц¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

46. як виникла рос≥йська мова?

¬иникненн¤ рос≥йськоњ мови завд¤чуЇ двом обставинам: розбудов≥ христи¤нства ≥ розбудов≥ –ус≥.
« метою поширенн¤ христи¤нства на варварськ≥ народи папа римський доручив  ост¤нтину та ћефод≥ю, македонц¤м за походженн¤м, перекласти Ѕ≥бл≥ю з латинськоњ мови на словТ¤нськ≥.  ост¤нтин та ћефод≥й використали ≥снуючу на той час руську писемн≥сть (глаголицю), дещо реконструювавши њњ п≥д староболгарську мову (р≥зниц≥ м≥ж македонською ≥ староболгарською мовами на той час практично не було). “ак зТ¤вилась Укост¤нтиниц¤ - кирилиц¤Ф, бо перед смертю  ост¤нтин п≥шов у монахи, зм≥нивши ≥мТ¤ на  ирило.
ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ в ¤кост≥ державноњ рел≥г≥њ на –ус≥, христи¤нство почало розповсюджуватись в межах  ињвськоњ –ус≥, до складу ¤коњ входили племена ≥ народи угро-ф≥нського та тюркського походженн¤ (угро-ф≥нськ≥ мешкали на п≥вн≥чному сход≥ в≥дносно л≥н≥њ ќка Ц Ѕалтика, а тюркськ≥ Ц по середн≥й теч≥њ ¬олги та њњ притоках). «авойовники русич≥ принесли з собою христи¤нство ≥ писемн≥сть, та й адм≥н≥страц≥¤ говорила руською мовою. ѕисемн≥сть ≥ вченн¤ ’ристове завойован≥ народи засвоювали за староболгарськомовною Ѕ≥бл≥Їю, поступово забуваючи св≥й епос, своњ м≥фи, своњх героњв ≥ своњ п≥сн≥. ≤ вже через три-чотири стол≥тт¤ ц≥ народи розмовл¤ли старословТ¤нською мовою з≥ значними дом≥шками власних сл≥в ≥ пон¤ть. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤  иЇва в≥д татаро-монгол значна частина духовенства ≥ культурного прошарку населенн¤ –ус≥ подалась до Ќовгородського, ¬олодимирського та —уздальського кн¤з≥вств, у тому числ≥ ≥ до ћоскви. “од≥ ж в≥дбулось перше щепленн¤ руськоњ культури на угро-ф≥нському п≥двоњ. ƒруге щепленн¤ в≥дбулось у ’V≤-’V≤≤ стор≥чч¤х, коли на службу до цар¤ подались чисельна арм≥¤ св¤щеник≥в та вчител≥в, що хрестили та навчали «олоту ќрду, ¤ка поступово трансформувалась з “артар≥њ (Ївропейська назва «олотоњ ќрди) в –ос≥ю. —аме у т≥ часи практично повн≥стю сформувалась мова величезноњ ≥мпер≥њ, ¤ку називаЇмо рос≥йською. —учасного вигл¤ду њй надав ген≥й ѕушк≥на ≥ нин≥ це одна з наймогутн≥ших ≥ найб≥льш гармон≥йних мов св≥ту, ¤ка на 70% маЇ сп≥льну основу з болгарською ≥ на 60% з руською, ¤ку нин≥ називаЇмо украњнською.

| «м≥ст | ¬ початок |

47. „и можна оч≥кувати найближчим часом Уапокал≥псисФ «емл≥?

јпокал≥псис в переклад≥ з грецькоњ мови Уодкровенн¤Ф. ћова йде про одкровенн¤ св¤того ≤оанна Ѕогослова, що за словами самого ≤оанна дав йому ≤сус ’ристос. ¬ цьому одкровенн≥ розпов≥даЇтьс¤ про жахливий переб≥г под≥й в розвитку не лише людства, а й планети в майбутньому; звичайно, ¤кщо люди житимуть не по запов≥д¤х божих. ѕ≥сл¤ прочитанн¤ апокал≥псису, само слово починаЇ асоц≥юватись з жахами, що оч≥куютьс¤, в к≥нц≥ ≥снуванн¤ житт¤ на планет≥. “ож само питанн¤ необх≥дно поставити ≥накше: чи можна оч≥кувати найближчим часом загибел≥ житт¤ на «емл≥?
ѕозитивних в≥дпов≥дей на це питанн¤ б≥льше, н≥ж достатньо. ≤ еколог≥чна катастрофа, ≥ ¤дерний конфл≥кт, ≥ виснаженн¤ ресурс≥в ≥снуванн¤, ≥ кл≥матичн≥ зм≥ни, ≥ вторгненн¤ ≥нопланетних т≥л, ≥ соц≥альн≥ хвороби, ≥ протисто¤нн¤ Убог≥вФ, ≥ багато ≥нших причин загрожують нашому ≥снуванню. “а все ж будемо спод≥ватись, що до того часу, поки людство не може себе захистити, воно не стане розм≥нною монетою в протисто¤нн≥ вищих сил ≥ не знищить себе само, що к≥нц¤ св≥ту не буде, а людство буде розвиватись в в≥дпов≥дност≥ до задач, покладених на нього.

| «м≥ст | ¬ початок |

48. ’то так≥ екстрасенси: л≥кар≥ чи шарлатани?

Ѕудова людини набагато складн≥ша, н≥ж њњ у¤вл¤Ї Уанатом≥¤ людиниФ, дисципл≥на, ¤ку викладають майбутн≥м л≥кар¤м. ¬ першому наближенн≥ природа людини троњчна ≥ складаЇтьс¤ ≥з б≥олог≥чного, ≥нформац≥йного ≥ духовного т≥л. «вичайно, це невидим≥ окрем≥ т≥ла, це щось на зразок килима, де все переплетено, поЇднано в одне ц≥ле. —учасний л≥кар б≥льш менш добре знаЇ будову ≥ хвороби т≥ла б≥олог≥чного, маЇ ≥нформац≥ю про сучасн≥ л≥ки (в основному штучн≥ ) ≥ знаЇ УрецептиФ (технолог≥њ ) л≥куванн¤. јле ще √≥ппократ говорив, що першими ≥ найважлив≥шими л≥ками Ї У—ловоУ, бо хвор≥Ї не лише б≥олог≥чне т≥ло, а й ≥нш≥. “ак б≥олог≥чне т≥ло будуЇтьс¤ на енерго≥нформац≥йн≥й матриц≥, що передаЇтьс¤ через ƒЌ  по спадковост≥ ≥ утворюЇтьс¤ п≥сл¤ зачатт¤. ƒе¤к≥ у¤вленн¤ про це т≥ло (матрицю) можна отримати за в≥домою технолог≥Їю голкотерап≥њ, що використовуЇ в своњй практиц≥ так≥ пон¤тт¤ ¤к енергетичн≥ канали, спец≥ал≥зован≥ силов≥ чи енергетичн≥ вузли ≥ точки та тому под≥бне. ѕорушенн¤ в будов≥ ≥ функц≥онуванн≥ енерго≥нформац≥йноњ матриц≥ призводить до спадкових ≥ небажаних хрон≥чних хвороб, що л≥куютьс¤ д≥Їю на саму матрицю зовн≥шн≥ми засобами (голки, електро≥мпульси, масаж≥, х≥м≥чн≥ локальн≥ контакти, осиков≥ г≥лочки, амулети, кристали та багато под≥бних ≥нших засоб≥в д≥њ на енергетичну структуру т≥ла). ≈фективним засобом л≥куванн¤ Ї д≥¤ сильних в енергетичному в≥дношенн≥ людей на ц≥ ж точки ≥ канали. Ћюди з сильним власним б≥ополем називаютьс¤ екстрасенсами, але не вс≥ екстрасенси вм≥ють користуватись своњми можливост¤ми ≥ не знають, що ≥ ¤к л≥кувати, бо њх в б≥льшост≥ н≥хто цьому не вчив.
Ќаступне т≥ло Ц б≥олог≥чне. як воно л≥куЇтьс¤ ви бачили ≥ в≥дчували на власному досв≥д≥. ≤нформац≥йне (його ще називають УментальнимФ) т≥ло в своњй будов≥ ≥ особливост¤х роботи багато в чому нагадуЇ комп`ютер. як ≥ в комп`ютер≥, у людини Ї довгострокова ≥ оперативна пам`¤ть, канали збору ≥ надходженн¤ ≥нформац≥њ, спец≥ал≥зован≥ структури ≥ модул≥, технолог≥њ (алгоритми) обробки ≥нформац≥њ, системн≥ засоби обм≥ну ≥нформац≥њ з ≥ншими людьми. У’воробиФ властив≥ комп`ютерам властив≥ ≥ ментальному т≥лу людини. Ќагл¤дно це демонструють Укомп`ютерн≥ в≥русиФ, що можуть шкодити робот≥ комп`ютера, псувати де¤к≥ канали ≥ види ≥нформац≥њ, знищувати програмне забезпеченн¤ та тому под≥бне. ѕо аналог≥њ з розповсюдженн¤м ≥ л≥куванн¤м комп`ютерних хвороб можна в≥дстежити людей, що можуть теж саме робити з ≥ншими людьми. “их, що розповсюджують ментальн≥ хвороби, називають УколдунамиФ, чар≥вниками, в≥дьмами та тому под≥бне; тих, що л≥кують - УшептухамиФ, знахар¤ми, або просто Усходити до бабус≥Ф, або Удо д≥даФ, тобто до людей, що мають (знають) Уантив≥русн≥Ф програми.
ќстаннЇ, з поширених, духовне т≥ло, найвище ≥ найскладн≥ше, це т≥ло почутт≥в, емоц≥й. ’вороби духовного т≥ла найменш досл≥джен≥ ≥ про¤вл¤ють себе в таких ¤вищах ¤к садизм, бажанн¤ все руйнувати ≥ плюндрувати, у впертост≥, р≥зних ман≥¤х ≥ збоченн¤х. ÷≥ хвороби можна умовно под≥лити на ≥ндив≥дуальн≥ ≥ соц≥альн≥, бо те що називаЇмо духовним, ≥ндив≥дуальним, Ї г≥лочкою г≥лки духовного т≥ла с≥м`њ, народу, етносу. як казав ≤сус ’ристос: Фƒух предв≥чний присутн≥й там де в≥дсутн≥й ≥ присутн≥й там де в≥дсутн≥йФ. “им не менше майже у кожноњ людини Ї власне духовне т≥ло, ¤ке може хвор≥ти так само, ¤к ≥ б≥олог≥чне. Ћ≥куЇтьс¤ воно по-р≥зному: любов`ю, добротою, зм≥ною середовища на ≥нше (краще з в≥дпов≥дними кольорами, п≥сн¤ми, рослинами), зм≥ною вектору життЇвих ≥нтерес≥в (зм≥ною ц≥льовоњ функц≥њ) ≥ ц≥нностей; спов≥ддю ≥ прикладами жертовност≥ (власноњ!). ¬ де¤к≥й м≥р≥ функц≥њ духовного л≥кар¤ виконують св¤щенники, р≥дн≥, психотерапевти, але по причин≥ нерозум≥нн¤ самоњ природи духовного т≥ла його не т≥льки важко л≥кувати, а й готувати л≥кар≥в дл¤ нього.
«важаючи на те, що вс≥ перерахован≥ т≥ла переплетен≥ ≥ взаЇмопов`¤зан≥, хвороби одного т≥ла впливають на ≥нш≥ ≥ навпаки. “а перш н≥ж л≥кувати необх≥дно ви¤вити причину хвороби ≥ л≥кувати перш за все њњ, а не насл≥дки. Ќа жаль сучасна, традиц≥йна медицина, ≥гноруЇ практично все, що не в≥дноситьс¤ до т≥ла б≥олог≥чного, чим користуютьс¤ Упроходимц≥Ф ≥ УшарлатаниФ. —еред них зустр≥чаютьс¤ т≥, хто д≥йсно маЇ природн≥ дан≥ дл¤ л≥кувань того чи ≥ншого т≥ла, але в своњй б≥льшост≥ вони не навчен≥ ≥ д≥ють УнавпомацкиФ, часто принос¤чи б≥льше шкоди, н≥ж корист≥. ќсобливо в випадках Умасового л≥куванн¤Ф, що нагадуЇ, наприклад, л≥куванн¤ асп≥рином вс≥х хвороб, що ≥снують. ƒ≥йсно комусь асп≥рин допоможе, але дл¤ б≥льшост≥ окр≥м шкоди н≥чого ≥ншого оч≥кувати не приходитьс¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

49. ƒобре це, чи погано, ¤кщо б ус≥ люди говорили на одн≥й мов≥?

ћова сп≥лкуванн¤ людини окреслюЇ середовище њњ ≥снуванн¤. якщо на ”крањн≥ не вод¤тьс¤ тигри, то без ≥нформац≥йних ≥ ≥нших стосунк≥в з сус≥дами, ми б н≥коли не вживали такого слова ≥ нав≥ть не було б необх≥дност≥ його винаходити. “ож р≥зноман≥тт¤ мов це перш за все р≥зноман≥тт¤ в умовах ≥ засобах ≥снуванн¤ та в св≥тогл¤дах, що складаютьс¤ в межах того чи ≥ншого етносу. –≥зноман≥тт¤ мов породжуЇ р≥зноман≥тт¤ культур, алгоритм≥в ( технолог≥й ) мисленн¤, м≥ркувань. «веденн¤ вс≥х мов до одноњ обов`¤зково викличе зб≥дненн¤ ≥ злитт¤ культур, спрощенн¤ моральних стосунк≥в, зменшить життЇздатн≥сть сусп≥льства до одного-Їдиного вар≥анту. Ќегативно такий процес позначитьс¤ ≥ на талановитост≥ людей, бо талант-це пошук, а шукати одним ≥нструментом р≥зн≥ реч≥ непросто, а ≥нод≥ й неможливо.
ўе одним негативним насл≥дком глобал≥зац≥њ мови буде те, що зникне спец≥ал≥зац≥¤ мов, культур ≥ технолог≥й мисленн¤.  ожний народ у земному сусп≥льств≥ виконуЇ функц≥њ под≥бн≥ до функц≥й р≥зних орган≥в Їдиного орган≥зму. ” одного народу краще виходить орган≥зац≥¤ виробництва, в других-розробка ≥ використанн¤ нових технолог≥й, в трет≥х - робота з ф≥нансами ≥ юриспруденц≥Їю, у четвертих-вчительство ≥ досл≥дженн¤, у п`¤того-виконанн¤ захисних функц≥й ≥ тому под≥бне. „и можете ви у¤вити орган≥зм з однаково аморфними органами?
ўе одна ц≥кава г≥потеза говорить про те, що кожний народ на планет≥ маЇ своЇ призначенн¤ ≥ свою задачу, дл¤ вир≥шенн¤ ¤коњ йому даЇтьс¤ мова. якщо ж народ втрачаЇ мову-то нащо в≥н п≥сл¤ цього здатний, х≥ба щоб викинули його на см≥тник ≥стор≥њ. “ож поки жива мова, живий ≥ народ, ≥ у нього Ї перспектива ≥ Ї майбутнЇ.

| «м≥ст | ¬ початок |

50. „ому люди р≥зних нац≥ональностей не можуть жити мирно?

ѕричина вс≥х конфл≥кт≥в у живому одна ≥ таж: з одного боку експанс≥¤ без обмежень Удо окрањн ќйкумениФ, з ≥ншого-обмежен≥сть ресурс≥в ≥ територ≥њ.  онфл≥ктують окрем≥ люди; коли ж вони об`Їднуютьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ позитивного результату-конфл≥ктують с≥м`њ, роди, племена, р≥зн≥ орган≥зац≥њ, народи, етноси. ¬ пр¤мому чи завуальованому вигл¤д≥ експанс≥¤ може ≥ти на ф≥зичному р≥вн≥ ( в≥йни ≥ протисто¤нн¤ ), на ≥нтелектуальному ( засилл¤ мови, ≥нформац≥йних засоб≥в ≥ поток≥в ) ≥ на духовному-через рел≥г≥йну експанс≥ю ≥ експанс≥ю морально-етичних норм. ѕ≥сл¤ захопленн¤ ф≥зичноњ, ≥нформац≥йноњ чи духовноњ територ≥њ нос≥њ того, що зазнало поразку, мають бути знищен≥, що ≥ в≥дбуваЇтьс¤ поступово ≥ невпинно, починаючи з генетичного виродженн¤ ≥ зак≥нчуючи духовним.  оли кажуть, що культура одн≥Їњ крањни збагачуЇ культуру ≥ншоњ-то це в≥дбуваЇтьс¤ лише п≥д час об`Їднанн¤ проти сп≥льного суперника. ќднак п≥сл¤ перемоги неминуче одна культура знищить ≥ншу, так само ¤к ≥ духовн≥сть. Ќ≥чийноњ, точн≥ше н≥ким не зайн¤тоњ територ≥њ на вс≥х планах бутт¤ не ≥снуЇ. ≤ нав≥ть коли найсильн≥ша в ¤комусь в≥дношенн≥ нац≥¤ поглине вс≥ ≥нш≥ (за звичай це не найрозумн≥ша ≥ тим б≥льше духовна нац≥¤), то ≥ тод≥ конфл≥ктн≥сть збережетьс¤. “≥льки ран≥ше њњ вектор був спр¤мований назовн≥, а тепер в≥н повертаЇтьс¤ всередину ≥ починаЇ руйнувати суперетнос, створений ≥з завойованих ≥ п≥дкорених народ≥в.
¬ цьому в≥дношенн≥ характерн≥ ознаки нового виду конфл≥ктност≥-тероризм. “епер уже не народи ≥ не держави воюють один з одним, а клани, ордени, маф≥њ, церкви, орган≥зован≥ групи людей за ¤коюсь ознакою в боротьб≥ за: грош≥, територ≥њ, владу, перспективу.

| «м≥ст | ¬ початок |

51. „и зб≥льшилась би тривал≥сть житт¤, ¤кби людина жила поза сусп≥льством?

« б≥олог≥њ в≥домий ц≥кавий закон: однокл≥тинн≥ орган≥зми, що ¤кимось чином оказались включеними в багатокл≥тинн≥ орган≥зми, живуть довше, ≥нод≥ ст≥льки ж, ск≥льки й сам орган≥зм. Ћюдина, що Ї кл≥тинкою людського сусп≥льства, теж живе довше, н≥ж њњ родич≥ в перв≥сному сусп≥льств≥. Ќезважаючи на б≥льшу ступ≥нь детерм≥нац≥њ в систем≥, система в≥дд¤чуЇ людин≥ покращенн¤м умов ≥ тривал≥стю житт¤.
ћожливо, що ц¤ тенденц≥¤ простежуЇтьс¤ на вс≥х р≥вн¤х орган≥зац≥њ розуму ≥ духу. Ѕоги живуть довше н≥ж люди, люди довше комах, комахи - ≥нфузор≥й.

| «м≥ст | ¬ початок |

52. як можна зробити ”крањну кращою?

—початку необх≥дно домовитись, що сл≥д розум≥ти п≥д словом УкращоюФ. « точки зору Уобивател¤Ф краще тод≥, коли Ї вдосталь чого њсти ≥ пити, коли можна жити на Ушироку ногуФ (помешканн¤, автомоб≥л≥, курорти, ¤к≥ завгодно задоволенн¤) ≥ при тому не працювати. “ак, ¤к живуть в розвинутих зах≥дних крањнах (правда там не просто працюють, а вм≥ють працювати розумно). якщо все буде йти за правилами зах≥дного сусп≥льства, то з часом зах≥дна система розповсюдить св≥й вплив ≥ на ”крањну, УпереваритьФ њњ ≥ ми станемо УщасливоюФ ф≥з≥олог≥чною крањною на зразок —Ўј. якщо ж ми захочемо бути схожими на так≥ крањни ¤к √ерман≥¤, Ўвец≥¤, Ўвейцар≥¤, то треба буде добавити дещо в осв≥т≥, в демократ≥њ, в св≥тогл¤д≥. ≤ тод≥ наше сусп≥льство буде вигл¤дати б≥льш-менш пристойно. јле в ц≥лому вектор виродженн¤ не зм≥нить свого напр¤мку, зменшатьс¤ лише темпи пад≥нн¤ в Упр≥рвуФ ≥ в Унебутт¤Ф.
ƒл¤ того, щоб зробити ”крањну кращою, щоб у нењ було ос¤йне майбутнЇ, необх≥дно њњ перебудувати таким чином, щоб про нас говорили не те, що у нас найкращ≥ чорноземи, а Ущо украњнц≥ найлюд¤н≥ш≥, найкращ≥ ≥ найрозумн≥ш≥Ф. ƒл¤ цього маЇмо:
- повернути самосв≥дом≥сть ≥ почутт¤ самовартост≥ через поверненн¤ знанн¤ власноњ ≥стор≥њ ≥ розум≥нн¤ м≥сц¤ ≥ рол≥ нашого народу в побудов≥ людського сусп≥льства III-го тис¤чол≥тт¤;
- розбудувати новий св≥тогл¤д, новий морально-етичний кодекс сусп≥льства майбутнього, що в≥дпов≥дав би зм≥нам ≥ стану планетарного сусп≥льства;
виховати нове покол≥нн¤ украњнц≥в високоњ духовност≥ ≥ високого розуму, що могли б бути прикладом дл¤ ≥нших народ≥в на шл¤ху сходженн¤ до √орнього, до ¬ишнього.

| «м≥ст | ¬ початок |

53. ўо таке Уг≥перборе¤Ф?

¬ переклад≥ з грецькоњ Уборе¤Ф несло ознаки суворост≥ п≥вноч≥ ≥ суворост≥ погоди (мороз≥в, сн≥гов≥њв, континентальност≥ кл≥мату), а слово Уг≥перФ Ц це значить над усе, УсуперФ, екстремальн≥сть. ≤ншими словами це екстремальн≥ п≥вн≥чн≥ територ≥њ. ” св≥домост≥ давн≥х грек≥в так≥ територ≥њ починались в≥д „орного мор¤ ≥ т¤гнулись на п≥вн≥ч. ¬ г≥перборењ мешкали ск≥фи ≥ багато ≥нших народ≥в, але знанн¤ грек≥в вищЇ територ≥њ нин≥шньоњ ”крањни не с¤гали, а тому г≥перборе¤ асоц≥ювалась спочатку з  ињвською –уссю, а нин≥ з ”крањною, Ѕ≥лоруссю ≥ –ос≥Їю.

| «м≥ст | ¬ початок |

54. Ўколи ≥ навчанн¤ необх≥дн≥ лише дл¤ здобутт¤ профес≥њ, чи ще дл¤ чогось?

ѕроцес навчанн¤ маЇ одну особлив≥сть: дл¤ того, щоб зрозум≥ти ц≥нн≥сть ≥ важлив≥сть навчанн¤, необх≥дно пройти курс школи, а ще краще ≥ вищу школу. ј до того, поки прийде те розум≥нн¤, дитина не розум≥Ї дл¤ чого вчитись ≥ чинить оп≥р (≥нод≥ шалений) тим, хто заставл¤Ї њњ вчитись. Ѕез знань людина не може визначитись з метою в житт≥ ≥ обрати профес≥ю, а без них в≥дсутн≥й стимул ≥ бажанн¤ вчитись. “ож з одного боку навчанн¤ д≥йсно необх≥дне дл¤ здобутт¤ профес≥њ, але це не найголовн≥ше в навчанн≥. Ќайважлив≥ше в навчанн≥ Ц це набути критичну дл¤ в≥льноњ думки сукупн≥сть знань.
ѕон¤тт¤ критичноњ маси використовуЇтьс¤ ¤к нижн¤ межа значенн¤ ¤когось параметру, при ¤кому не може об≥рватись ланцюгова реакц≥¤. Ќаприклад, при розпад≥ атому урану на два ≥нших елементи вид≥л¤Їтьс¤ два Ц три нейтрони (в залежност≥ в≥д ≥зотопу, що використовуЇтьс¤). якщо ц≥ нейтрони не прореагують з ≥ншими атомами урану ≥ не викличуть њх розпаду, а вилет¤ть за меж≥ шматка урану, то реакц≥¤ об≥рветьс¤. ўоб цього не в≥дбулось необх≥дно або зб≥льшувати масу, або ¤кось повертати нейтрони знову в уран, або ¤кось ущ≥льнити атоми, щоб нейтрон не зм≥г пролет≥ти мимо.
јналог≥чне пон¤тт¤ критичноњ маси можна в≥днести ≥ до к≥лькост≥ ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл¤ продовженн¤ ланцюговоњ реакц≥њ думки ≥ њњ УвибухуФ. ƒоки людина не дос¤гне тоњ критичноњ суми знань Ц год≥ чекати на результативн≥сть думки. як кажуть, думка влет≥ла в одно вухо, поблукала Ц поблукала, н≥кого ≥ н≥чого под≥бного до себе не зустр≥ла, тай й вилет≥ла в ≥нше. ƒл¤ того, щоб здобути ту критичну масу знань маЇмо все житт¤ вчитись, вчитись ≥ вчитись. ≤ нав≥ть дос¤гнувши њњ не маЇмо можливост≥ зупинитись, бо знанн¤ ¤к п≥ч, ¤ку перестають топити Ц зразу ж починаЇ холонути.
¬ажливо також не просто бути м≥шком дл¤ знань, а отримати добре орган≥зовану, бажано фундаментальну осв≥ту, побудовану на ≥нформац≥њ, що утворюЇ ¤дро р≥зних розд≥л≥в знань ≥ в своњй сукупност≥ даЇ сучасний св≥тогл¤д ≥ сучасне св≥тосприйн¤тт¤, ¤к основу дл¤ подальшого руху, пошуку, дос¤гнень.

| «м≥ст | ¬ початок |

55. „и завжди вчител≥ оц≥нюють д≥тей за њх знанн¤ми?

«вичайно н≥. «д≥бност≥ до навчанн¤, це лише частина зд≥бностей ≥ можливостей людини. ќдна людина швидко засвоюЇ матер≥ал, але так само швидко њх ≥ втрачаЇ, одна стараЇтьс¤ зрозум≥ти суть, ≥нша вчить все п≥др¤д, у одноњ виходить краще застосувати набуте, у ≥ншоњ теор≥¤ ≥ практика Ц дв≥ р≥зн≥ реч≥. ≤, нав≥ть, ¤кщо мова йде лише про засвоЇнн¤ матер≥алу, то ≥ тут одн≥й людин≥ легше сприйн¤ти ≥нформац≥ю з одного розд≥лу знань, ≥нш≥й з ≥ншого, бо у кожноњ людини р≥зне Упрограмне забезпеченн¤Ф в≥д народженн¤, р≥зн≥ УнабуткиФ в житт≥, р≥зне комунальне ≥ ≥нформац≥йне середовище д≥¤льност≥.
ќц≥нка вчителем дитини комплексна. «вичайно, кожен вчитель оц≥нюЇ наск≥льки дитина засвоњла матер≥ал ≥ наск≥льки вона готова до засвоЇнн¤ нового. јле в оц≥нц≥ завжди присутн¤ ≥ додаткова ≥нформац≥¤: про загальн≥ зд≥бност≥, про вплив оц≥нки, ¤к стимулу, на подальше навчанн¤, ≥ про те, що допомогло чи завадило отримати учню заслужену оц≥нку; про те, ¤к цей учень учивс¤ до цього. ƒуже велику роль в цьому в≥дношенн≥ в≥д≥граЇ досв≥д ≥ почутт¤ м≥ри вчител¤, бо вчитель з одного боку повинен стимулювати бажанн¤ вчитис¤, а з ≥ншого - не нашкодити цьому бажанню.
¬ ус¤кому раз≥ вчитель завжди маЇ памТ¤тати головну запов≥дь вихованн¤ дитини (¤к ≥ людини взагал≥): виставл¤ючи оц≥нку ти оц≥нюЇш знанн¤ дитини на даний момент, але ц¤ оц≥нка не повинна н≥¤ким чином принижувати г≥дн≥сть дитини.

| «м≥ст | ¬ початок |

56. як довго про≥снуЇ людство?

” вс¤кого процесу Ї початок, стаб≥льний пер≥од (виконанн¤ задач≥) ≥ завершенн¤, зак≥нченн¤. ” розвитку людства теж можна вид≥лити три стад≥њ: становленн¤, розвитку ≥ згасанн¤. Ќа ¤к≥й стад≥њ людство знаходитьс¤ нин≥ ? ÷е питанн¤ ц≥кавило ≥ ц≥кавить багатьох вчених. Ўукав в≥дпов≥дь на нього ≥ видатний вчений, творець ракетноњ техн≥ки ≈.  . ÷≥олковський. ¬≥домий його висл≥в про те, що «емл¤ лише колиска людства, Ущо з часом воно вийде за меж≥ планети ≥ колон≥зуЇ спочатку планети —он¤чноњ системи, а пот≥м ≥ косм≥чний прост≥рФ. ¬ ≥ншому випадку, за думкою ÷≥олковського, людство вступаЇ в завершальну фазу розвитку, бо воно повн≥стю заселило «емлю ≥ орган≥зувалось в планетарне сусп≥льство.
ўоб в≥дпов≥сти на питанн¤ про час ≥снуванн¤ людства, необх≥дно в≥дпов≥сти на ≥нше: яка роль Ћюдства у ¬сесв≥т≥ ?  оли б ми мали в≥дпов≥дь на останнЇ питанн¤, то хоча б наближено змогли б сказати на ¤кому етап≥ знаходимос¤ нин≥. ≤ все ж, нав≥ть у том випадку, коли ми н≥чого не можемо сказати про конкретн≥ задач≥ системи, де¤к≥ припущенн¤ з цього приводу можна висловити розгл¤даючи насл≥дки д≥¤льност≥ людства. якби на «емлю прилет≥ла ¤кась зор¤на експедиц≥¤, то перше, що вона б заф≥ксувала Ц безперервне зростанн¤ випром≥ненн¤ «емл≥ при незм≥нному потоц≥ енерг≥њ на нењ з —онц¤. ¬икористанн¤ людством енергетичних ресурс≥в зростаЇ з усе б≥льшим прискоренн¤м. ≤ перший висновок: на «емл≥ ≥снуЇ УприскорювачФ природних процес≥в. –озгл¤даючи «емлю з б≥льш близькоњ в≥дстан≥, можна пом≥тити зростанн¤ нест≥йких структур (безл≥ч буд≥вель, енергетичних ≥ транспортних мереж, поток≥в ≥нформац≥њ) при ¤вно виражен≥й штучн≥й деградац≥њ природних. «в≥дси другий висновок: на планет≥ ≥снуЇ щось таке, що призводить до швидкого зростанн¤ деградац≥њ планети. ќтримуючи ≥ перегл¤даючи ≥нформац≥йн≥ потоки з «емл≥ (особливо телепередач≥) представники позаземноњ цив≥л≥зац≥њ отримали б ще один прив≥д дл¤ роздум≥в: т≥ хто господарюЇ на «емл≥ Ї жорстокими УаморальнимиФ п≥дступними ≥стотами, бо вони весь час вбивають один одного, руйнують створене ≥ншими, знищують навколишнЇ середовище, ведуть себе аморально ≥ п≥дступно, а ц≥нност≥, що спов≥дуютьс¤ земними ≥стотами, звод¤тьс¤ до ф≥з≥олог≥чних. ƒо ¤кого б висновку пройшли астронавти? Ќа прекрасну планету напала ¤кась Утл¤Ф, що руйнуЇ ≥ знищуЇ все живе на «емл≥. “о ж необх≥дно триматись подал≥ в≥д ц≥Їњ планети, або терм≥ново допомогти њй вил≥куватись в≥д Улюдськоњ напаст≥Ф.
ѕерераховане Ї зовн≥шн≥ми про¤вами д≥¤льност≥ людства. јле водночас маЇмо дуже тривожн≥ тенденц≥њ в розвитку планетарного сусп≥льства, ¤кщо розгл¤дати його з середини:
- бурхливе зростанн¤ темп≥в розвитку людства; «а останн≥ дес¤тил≥тт¤ людство проходить шл¤х, ¤кий воно проходило в минулому за сотн≥ роки, а ще ран≥ше за тис¤ч≥ ≥ дес¤тки тис¤ч рок≥в. —кладаЇтьс¤ враженн¤ Уланцюговоњ реакц≥њФ, вибухового характеру процесу, або фазового переходу людства з одного стану бутт¤ в ≥нший;
- зм≥нюЇтьс¤, причому кардинально, св≥дом≥сть людства. якщо ран≥ше дитина виховувалас¤ в родин≥ ≥ в умовах живоњ оточуючоњ природи, то нин≥ основну ≥нформац≥ю вона отримуЇ з компТютерноњ мереж≥, обплетена, ¤к павутиною, штучними комун≥кац≥¤ми ≥ обТЇктами, навколишн≥й св≥т поступово починаЇ сприйматись механ≥чним, а люди, що живуть поруч, на р≥вн≥ к≥бер≥в, компТютер≥в, ракет; це вже не люди Ц це просто ≥нтелектуальн≥ шматки мТ¤са;
- на зм≥ну б≥опланетарному компТютеру приходить планетарна штучна компТютерна мережа. Ћюдина знищуючи б≥осферу немов би готуЇ УЌоЇв ковчегФ, щоб ур¤туватись при пад≥нн≥ ≥ руйнац≥њ живоњ оболонки планети. ¬с¤ здобута людством ≥нформац≥¤ скидаЇтьс¤ в У≤нтернетФ. ѕри тому, що не ≥снуЇ Їдиного ≥деолога розвитку ≥нформац≥йноњ сфери людства, складаЇтьс¤ враженн¤, що хтось ц≥леспр¤мовано веде людство у визначеному напр¤мку;
- швидкими темпами руйнуЇтьс¤ с≥мТ¤, ¤к кл≥тинка сусп≥льного орган≥зму, бо зруйнован≥ моральн≥, етичн≥ ≥ еколог≥чн≥ засади.  ап≥тал≥стична орган≥зац≥¤ сусп≥льства призвела до засилл¤ масовоњ культури, спотворила любов в с≥мТњ ≥ звела њњ до ф≥з≥олог≥чних статевих в≥дносин без моральних обмежень, призвела до втрати ц≥нностей с≥мТњ ≥ њњ руйнац≥њ;
- на раз≥ маЇмо ознаки виродженн¤ суперхристи¤нського суперетносу, найб≥льш ≥нтелектуально ≥ технолог≥чно розвинутоњ частини планетарного сусп≥льства, бо народжуван≥сть в крањнах ’ристи¤нського суперетносу менше в≥д смертност≥. ћабуть щось не так в кодекс≥ моральних ц≥нностей, за ¤кими побудоване зах≥дне сусп≥льство;
- при все кращому матер≥альному забезпеченн≥ все нижчими, тваринними стають запити людства в духовн≥й сфер≥; культивованого характеру набувають жорсток≥сть, насилл¤, збоченн¤, розпутство ≥ проституц≥¤, крим≥нал, що зафарбован≥ п≥д ≥ндив≥дуальн≥сть, п≥д захист прав окремоњ людини, Уп≥д демократ≥юФ;
- над «емлею нависла загроза глобальноњ еколог≥чноњ катастрофи. якщо тенденц≥њ в розвитку людства не зм≥н¤тьс¤, то дуже швидко «емл¤ нагадуватиме вињдене ¤йце з горами см≥тт¤ ≥ океанами помињв;
- при сторонньому погл¤д≥ процес, що в≥дбуваЇтьс¤ в сусп≥льств≥, нагадуЇ процес дозр≥ванн¤ ¤г≥д, сон¤х≥в ≥ тому под≥бного; сьогодн≥ все було зелене, а завтра вже посп≥ло. Ќемовби людство вступило в ¤кусь завершальну фазу свого ≥снуванн¤ на «емл≥;
ћожливо, що не все так страшно ≥ що все це звичайн≥ процеси в розвитку живого ≥ розумного ¬сесв≥ту, а можливо це прикмети планетарноњ катастрофи, що наближаЇтьс¤. “ак чи ≥накше, але маЇмо сказати: людство, а з ними ≥ планета, вступили в фазу нестаб≥льного розвитку, ¤ка може бути лише УфазовимФ переходом в ≥снуванн≥ людства, а можливо останньою фазою його ≥снуванн¤ взагал≥. ¬≥дносно тривалост≥ ц≥Їњ фази, њњ стаб≥л≥зац≥њ ≥ в≥дпов≥дно часу ≥снуванн¤ людства можна лише додати, що дуже багато залежить в≥д самого людства, в≥д усв≥домленн¤ кожною людиною насл≥дк≥в њњ житт¤ ≥ д≥¤льност≥, в≥д розум≥нн¤ проблем, що встали перед людством, готовност≥ ≥ бажанн¤ њх вир≥шувати.

| «м≥ст | ¬ початок |

57.  оли ”крањна наздожене розвинут≥ крањни?

Ўвидк≥сть ≥ час перебудови системи залежить в≥д можливостей самоњ системи ≥ впливу на нењ ≥з зовн≥. ƒо внутр≥шн≥х можливостей сл≥д в≥днести людськ≥ ≥ природн≥ ресурси, р≥вень технолог≥й, що використовуютьс¤, ≥ природн≥ ресурси. Ћюдськ≥ ресурси Ц це найслабк≥ша ланка в розвитку ”крањни. ”крањна Ї стар≥ючою ≥ вимираючою крањною. «а демограф≥чними оц≥нками зараз близько 60 в≥дсотк≥в всього населенн¤ складають люди пенс≥йного в≥ку. Ќаприк≥нц≥ 30Ц х рок≥в нас залишитьс¤... 15-17 м≥льйон≥в з нин≥шн≥х 47 (дес¤ть рок≥в тому нас було 52 м≥льйони), а до к≥нц¤ стор≥чч¤ Ц всього 3-5 м≥льйон≥в (за умов збереженн¤ нин≥шнього р≥вн¤ народжуваност≥).

| «м≥ст | ¬ початок |

58. яка максимальна к≥льк≥сть людей може жити на «емл≥?

ѕлоща земноњ кул≥ близько 500 м≥льйон≥в к≥лометр≥в. ƒв≥ третини поверхн≥ займають океани ≥ лише третину суша, значну частину суш≥ займають пустел≥, гори, льодовики, болота. Ѕ≥льш менш придатним дл¤ житт¤ людини Ї близько 80 м≥льйон≥в квадратних к≥лометр≥в. ≈колог≥чно прийн¤тна територ≥¤ на проживанн¤ людини складаЇ близько одного гектара, що на один квадратний к≥лометр складаЇ 100 чолов≥к, а дл¤ планети близько 8 м≥ль¤рд≥в. ≤ це без врахуванн¤ зелених зон, запов≥дних територ≥й, басейн≥в р≥к ≥ тому под≥бних територ≥й, ¤к≥ мають складати не менше 30%, що зменшуЇ допустиму к≥льк≥сть населенн¤ до 5 м≥ль¤рд≥в чолов≥к. “аким чином уже на цей час на «емл≥ проживаЇ б≥льше людей, н≥ж њх може мешкати без особливоњ шкоди дл¤ оточуючоњ природи.
ѕриведений розрахунок дуже наближений. “о ж ск≥льки людей все-таки може жити на «емл≥? ƒосв≥д св≥дчить, що нин≥шн¤ к≥льк≥сть людей в дек≥лька раз перевищуЇ еколог≥чно допустиму чисельн≥сть, чому п≥дтвердженн¤м Ї катастроф≥чна руйнац≥¤, неможлив≥сть саморегул¤ц≥њ ≥ Усамол≥куванн¤Ф оточуючоњ природи. якщо людство порозумн≥шаЇ ≥ в≥дпов≥дально в≥дноситиметьс¤ до вс≥х своњх д≥й, допомагатиме природ≥ в самов≥дновленн≥, п≥дтримуватиме життЇздатн≥сть б≥осфери, то на «емл≥ зможе жити ≥ нин≥шн¤ к≥льк≥сть людей. “а поки що на розумн≥сть людства розраховувати важко, ¤к ≥ на позитивн≥ зм≥ни в еколог≥чному стан≥ планети.
…мов≥рно, що в найближче дес¤тир≥чч¤ еколог≥чна ситуац≥¤ пог≥ршитьс¤ наст≥льки, що народонаселенн¤ почне швидко зменшуватись до р≥вн¤ близько одного м≥ль¤рда, де може стаб≥л≥зуватис¤. ’оча можливий ≥ г≥рший вар≥ант Ч самознищенн¤ людства шл¤хом нищенн¤ середовища власного ≥снуванн¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

59. „и може людина об≥йтись без сп≥лкуванн¤?

Ѕудова людини складна. ќдна ≥з найважлив≥ших њњ складових ≥нформац≥йне т≥ло (ментальне, Ут≥лоФ св≥домост≥). “ак само, ¤к ≥ б≥олог≥чне (ф≥зичне) т≥ло, ≥нформац≥йне потребуЇ ≥нформац≥йного живленн¤. «а в≥дсутност≥ зовн≥шнього потоку ≥нформац≥њ св≥дом≥сть спочатку Укрутитьс¤Ф за рахунок власних Узапас≥вФ, а п≥сл¤ њх Удеградац≥њФ починаЇ руйнуватись, розпадатись. «вичайно, ¤дро св≥домост≥ з архетип≥в (матриць, ейдос≥в) залишаЇтьс¤, розпадаЇтьс¤ перифер≥¤ ≥ ц≥льова ≥нформац≥¤ на вир≥шенн¤ конкретноњ на даний момент задач≥. –озпад ментальност≥ призводить до ф≥зичного ≥ духовного розпаду особистост≥.
ќдною ≥з складових ≥нформац≥йних поток≥в Ї сп≥лкуванн¤. —п≥лкуванн¤ не лише обм≥н ≥нформац≥Їю, це й моделюванн¤ реальност≥, це безперервна гра в життЇв≥ ситуац≥њ. ѕри на¤вност≥ ≥нших можливостей отримувати ≥нформац≥ю можна об≥йтись ≥ без сп≥лкуванн¤, але наск≥льки б≥дн≥ше в ус≥х в≥дношенн¤х стане наше житт¤.

| «м≥ст | ¬ початок |

60. як стати комун≥кабельною людиною?

—к≥льки б не розпов≥дали людин≥, ¤к плавати, плавати вона не навчитьс¤ . ƒл¤ цього необх≥дно зайти в воду ≥ спробувати. —початку буде виходити не дуже вдало, та з кожним разом, з набутт¤м навичок, справи п≥дуть все краще ≥ краще. ≤ так в кожн≥й справ≥: щоб засвоњти ¤к≥сь ¤кост≥ необх≥дно засвоњти в≥дпов≥дн≥ технолог≥њ. —п≥лкуванн¤ людей не Ї виключенн¤м. ™ ц≥лий арсенал прийом≥в, за допомогою ¤ких ти можеш долучитис¤ до тоњ чи ≥ншоњ компан≥њ. ≤ перш за все маЇш походити на тих, з ким хочеш сп≥лкуватис¤ ( не бути б≥лою вороною). ƒл¤ того щоб бути своњм необх≥дно обзавестись в≥дпов≥дними ознаками ц≥Їњ групи, зграњ, колективу, маф≥њ, до ¤ких в≥днос¤тьс¤ стиль од¤гу, стиль повед≥нки, наб≥р мовних Упарол≥вФ, наб≥р правил повед≥нки (морального кодексу даного обТЇднанн¤). ¬ новий колектив приход¤ть з Уп≥дн¤тими вгору рукамиФ ≥ Увил¤ючи хвостомФ, щоб ус≥ бачили, що ти ≥деш з найкращими нам≥рами, що ти визнаЇш правила гри ≥ л≥дера (ватажка) групи, ≥ готовий йому п≥дкор¤тись (рангов≥сть зграњ). ѕ≥сл¤ того, ¤к тебе прийн¤ли в УзграюФ визначаЇтьс¤ рангов≥сть ≥ м≥сце в груп≥. ќсь тут важливо бути корисним дл¤ ≥нших, ≥ перш за все дл¤ вожд¤. ¬ пригод≥ можуть знадобитись ≥ розум, ≥ сила, ≥ ум≥нн¤ знаходити сп≥льну мову в УзграњФ, бажанн¤ допомогти ≥ншому.
якщо ж мова йде не про колектив, а про випадков≥ зустр≥ч≥, то тут в нагод≥ стаЇ наб≥р нейтральних фраз, що визначають область ≥нтерес≥в ≥ думок сп≥врозмовника, а дал≥ необх≥дно п≥дтримувати розмову в межах компетенц≥њ ≥ зац≥кавленост≥. ј ¤кщо ви ще поц≥кавитесь про справи сп≥врозмовника, про Ухобб≥Ф, то взагал≥ станете своЇю людиною.
Ќе б≥йтесь висловлювати думку ≥, нав≥ть, ¤кщо вона не зовс≥м вдала, але слугуЇ ≥нтересам колективу, то буде сприйматись позитивно. ”ч≥тьс¤ вести себе в колектив≥, розмовл¤ти з ним, переймайте краще з прикладу друз≥в, батьк≥в, знайомих. јле завжди памТ¤тайте: чи в колектив≥, чи поза ним завжди маЇмо залишатись людьми, а не перетворюватись в тварину з хижоњ зграњ.

| «м≥ст | ¬ початок |

61. „ому на сход≥ розвинута народна медицина, а у нас н≥?

«араз поширений под≥л медицини на народну ≥ оф≥ц≥йну. «вичайно под≥л цей умовний. ќф≥ц≥йна медицина вийшла з народноњ, але в де¤к≥й м≥р≥ дистанц≥ювалась в≥д нењ, бо в народн≥й медицин≥ багато такого, що народна не може по¤снити на баз≥ сучасних знань ≥ у¤влень про людину. ¬ той же час народна медицина, користуючись досв≥дом тис¤чол≥ть, часто ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льш ефективною, н≥ж оф≥ц≥йна, особливо в випадках порушень в робот≥ св≥домост≥ ≥ в духовних, псих≥чних зламах. ƒо народноњ медицини звертаютьс¤ в пошуках останньоњ над≥њ, найчаст≥ше тод≥, коли визнана медицина н≥чим допомогти не може. ÷≥Їю обставиною користуЇтьс¤ безл≥ч шарлатан≥в п≥д вигл¤дом ц≥лител≥в, екстрасенс≥в, гадалок, провидц≥в. ƒ≥йсних знавц≥в народноњ медицини залишилос¤ мало, бо досв≥д тис¤чол≥ть в крањнах заходу перервавс¤ усп≥хами фармаколог≥њ, а на теренах –ад¤нського —оюзу боротьбою з Умракоб≥самиФ та Упоп≥вщиноюФ. ≤ коли в ”крањну повернувс¤ час Укап≥тал≥стичноњ медициниФ, що ¤вл¤Ї собою галузь ≥ндустр≥њ зароб≥тк≥в на здоровТњ людини, багато людей звернули погл¤ди туди, де знанн¤ народноњ медицини ще збереглись. «вичайно, ц¤ обставина не говорить, що на ”крањн≥ не було народноњ медицини, чи вона не була розвинута. ” кожного народу св≥й досв≥д, св≥й арсенал м≥сцевих л≥к≥в, ¤к≥ й необх≥дно застосовувати саме тут; бо м≥сцева людина Ї частиною м≥сцевоњ природи, а чуж≥ рослини обовТ¤зково матимуть поб≥чну д≥ю, особливо на ≥мунну систему. «араз, коли народна медицина визнана оф≥ц≥йно, бажано не допустити њњ компрометац≥њ псевдол≥кар¤ми, а в≥дновити ≥ розвинути в повному обс¤з≥ знань ≥ досв≥ду наших пращур≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

62. „ому –им, √рец≥¤, ™гипет ≥ ≥нш≥ крањни були передовими, а пот≥м втратили свою роль?

≤стор≥¤ людстваЧ це ≥стор≥¤ окремих держав, що посл≥довно виходили в авангард розвитку планетарного сусп≥льства: Ўумер≥¤, ™гипет, √рец≥¤, –им, ¬≥зант≥¤, ‘ранц≥¤, јнгл≥¤, √ерман≥¤. —початку ≥стор≥¤ тис¤чол≥ть, пот≥м стол≥ть ≥ нарешт≥ дес¤тир≥ч. япон≥¤, не встигши вийти в л≥дери, тут же втратила своњ позиц≥њ.
ƒ≥йсно, чому крањни вийшовши в л≥дери, не затримуютьс¤ там? √оловною причиною в цих випадках виступаЇ самозаспокоЇн≥сть. Ќарод доклавши ст≥лькох зусиль дл¤ дос¤гненн¤ бажаного починаЇ пожинати плоди здобутого, пос≥¤ного ≥ поњдати њх. Ќастав час споживанн¤. ј в цей час ≥нш≥ крањни, спогл¤даючи на л≥дера, чимдуж працюють, посп≥шають ≥ вириваютьс¤ вперед. «вичайно не все так просто. „асто крањна дос¤гнувши л≥дерства витратила на це вс≥ своњ ресурси ≥ зразу ж втрачаЇ набуте, в≥дкочуючись в другий ешелон. ¬ ≥нших випадках Уворогам-суперникамФ не даЇ спати надбане сус≥дом. Ќав≥що йти ≥ працювати, коли можна просто захопити, забрати, завоювати? ј ще виснаженн¤ природних ресурс≥в, зм≥на кл≥матичних умов, еп≥дем≥њ, зм≥на ≥деолог≥њ, св≥тогл¤ду.
ќдин ≥сторичний висновок незм≥нний: хто вийшов в л≥дери маЇ знати, що це на час.

| «м≥ст | ¬ початок |

63. ўо таке маф≥¤?

—усп≥льство (б≥олог≥чна попул¤ц≥¤) н≥коли не буваЇ однор≥дним. ¬оно под≥л¤Їтьс¤ не багато р≥зних обТЇднань за р≥зними ознаками ≥ задачами, що вир≥шуютьс¤ т≥Їю чи ≥ншою групою. Ќайменше з таких обТЇднань с≥мТ¤, де чолов≥к ≥ ж≥нка доповнюють один одного за можливост¤ми ≥ зд≥бност¤ми, зб≥льшують власну життЇздатн≥сть ≥ вир≥шують задачу в≥дтворенн¤ сусп≥льства, продовженн¤ роду. ѕо ц≥й же ознац≥ формуютьс¤ б≥льш≥ групи родин, в ¤к≥ вход¤ть к≥лька с≥мей п≥д нагл¤дом або стар≥йшини роду, або патр≥архаФ Ц того, хто дав початок вс≥й родин≥.
ќбТЇднанн¤ може в≥дбуватись за профес≥йною ознакою, коли гуртом можна зробити те, що не п≥д силу одному. “аких обТЇднань може бути ст≥льки ж, ск≥льки вид≥в зан¤ть у людства: л≥кар≥, вчител≥, фермери, металурги шахтар≥, художники... «а розрахунками вони можуть бути дуже великими, а тому нест≥йкими ≥ часто розпадаютьс¤ на невелик≥ обТЇднанн¤, що конкурують за територ≥Їю в сусп≥льств≥ ≥ п≥д сонцем. ќбТЇднуютьс¤ так≥ профес≥йн≥ групки в профес≥йн≥ союзи з тим, щоб вибороти додатков≥ п≥льги в сусп≥льств≥ по в≥дношенню до ≥нших профес≥йних союз≥в та державних ≥нститут≥в.
ƒо державних ≥нститут≥в в≥днос¤ть арм≥ю, суди, пол≥ц≥ю, налоговик≥в, таможн≥, служби безпеки, територ≥альн≥ ≥ галузев≥ адм≥н≥страц≥њ. “аможн≥, служби безпеки, територ≥альн≥ ≥ галузев≥ адм≥н≥страц≥њ, вс≥ державн≥ ≥нститути створюютьс¤ (¤к писав ще давньогрецький ф≥лософ ѕлатон) виключно дл¤ захисту Увладу маючихФ в≥д власного народу, бо (за словами того ж ѕлатона) жодна арм≥¤ ще не захистила св≥й народ в≥д зовн≥шнього ворога, доки сам народ не п≥дн≥мавс¤ не св≥й захист. ƒержавн≥ ≥нститути своЇю задачею мають регул¤ц≥ю взаЇмов≥дносин м≥ж людьми в даному державному обТЇднанн≥, виписуванн¤ правил ≥ норм повед≥нки (моральн≥ кодекси), звичайно з користю дл¤ себе (щоб гарно њлось ≥ пилось), захист ≥нтерес≥в один одного ≥ ≥нтерес≥в Ум≥шк≥в з грошимаФ. √оловна задача при цьому Уне переборщитиФ, бо коли оббираЇш р¤дових член≥в сусп≥льства, ¤к≥ годують ≥ себе ≥ тебе, маЇш не об≥брати б≥льше н≥ж дозвол¤Ї життЇздатн≥сть народу. ўоб Ук≥ньФ, ¤кий тебе годуЇ, не впав знесилений ≥ не здох, бо хто тебе буде годувати пот≥м?
ћехан≥змами регул¤ц≥њ взаЇмов≥дносин м≥ж державними ≥нститутами ≥ народом Ї ринок (грош≥) ≥ профес≥йн≥ союзи. ƒ≥¤ч≥ останн≥х найчаст≥ше теж перебираютьс¤ п≥д Укришу владиФ ≥ служать не ст≥льки профес≥йному обТЇднанню, ск≥льки власним ≥нтересам ≥ ≥нтересам влади. „асто це не подобаЇтьс¤ роб≥тникам галуз≥ ≥ коли терп≥ти не стаЇ сил одних профес≥йних л≥дер≥в виган¤ють ≥ обирають нових, ¤к≥ йдуть знову старою стежкою (конфл≥кт з владою може дорого об≥йтись, треба ¤кось мирити обидв≥ сторони).
ƒержава найб≥льше обТЇднанн¤ (≥з сталих) ≥ маЇ функц≥ю захисту ≥ агрес≥њ по в≥дношенню до сус≥дн≥х народ≥в. Ќе було б сус≥д≥в, не потр≥бна була б ≥ держава. Ѕувають ≥ тимчасов≥ союзи к≥лькох держав проти одн≥Їњ, чи к≥лькох ≥нших. “ак≥ союзи створюютьс¤ з т≥Їю ж метою: захисту ≥ агрес≥њ (в ус≥х област¤х д≥¤льност≥ людства, не обовТ¤зково територ≥альних).
ќсоблив≥стю б≥льшост≥ союз≥в Ї те, що п≥сл¤ дос¤гненн¤ перемоги вони розпадаютьс¤ ≥ починаЇтьс¤ боротьба в середин≥ самого союзу. ¬с≥ обТЇднанн¤ людей створюютьс¤ виключно дл¤ захисту в≥д зовн≥шнього агресора, або дл¤ захопленн¤ Учужоњ територ≥њФ, а тому не ст≥йк≥ за своЇю природою.
ѕри розпод≥л≥ влади ≥ м≥сц¤ б≥л¤ Удержавного коритаФ не вс≥м бажаючим достаЇтьс¤ УбажанеФ. ≤ тод≥ утворюютьс¤ групи людей, ¤к≥ теж хочуть, але не можуть законним шл¤хом оббирати тих, хто працюЇ. “ак утворюютьс¤ Укрим≥нальн≥ групиФ, банди, маф≥њ; групи, що ≥гнорують закони влади ≥ шл¤хом насилл¤ перерозпод≥л¤ють частину багатства, створеного народом на свою користь. “ак≥ угрупуванн¤ п≥дривають авторитет влади, поњдають те, що мало д≥статись влад≥. ¬лада миритись з цим не може ≥ створюЇ дл¤ порушник≥в тюрми, концтабори, карн≥ зони, де УперевиховуЇ У законно неслухн¤них. ўоб грабувати УбезпечноФ, Ц в угрупуванн≥ необх≥дно мати представник≥в влади, особливо тих, у кого дуже гарний апетит ≥ хто не доњдаЇ з Удержавного коритаФ. “ак зТ¤вл¤ютьс¤ законн≥ Уклани ≥ маф≥њФ, ордени ≥ парт≥њ, ¤к≥ п≥д гаслами боротьби за ≥нтереси народу бажають перерозпод≥лу державного продукту на свою користь. “ак≥ обТЇднанн¤ найстрашн≥ш≥ дл¤ влади ≥ тому њх необх≥дно або знищити в першу чергу (вони страшн≥ш≥ карних злочинц≥в, бо останн≥ не претендують на УкоритоФ), або вз¤ти њх п≥д св≥й контроль, поставивши Уна чол≥Ф власних представник≥в.
ўе кращ≥й вар≥ант дл¤ влади Ц сам≥й орган≥зувати своњ парт≥њ, клани, маф≥њ. Ќаприклад, орган≥зуЇмо дв≥ (три, не б≥льше) парт≥њ, ¤к≥ ≥м≥тують боротьбу м≥ж собою, але њд¤ть з одного корита ≥ служать тим, хто при влад≥ ≥ при Ум≥шках з грошимаФ. якщо ж всупереч правилам гри виникають ≥ обТЇднанн¤ неп≥дконтрольн≥ влад≥, тактика зм≥нюЇтьс¤ на протилежну: ≥н≥ц≥юЇтьс¤ створенн¤ ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ парт≥й, щоб УчубилисьФ м≥ж собою ≥ не загрожували влад≥. ¬ цьому випадку влада користуЇтьс¤ правилом: розд≥л¤й ≥ володарюй. ’очеш перемогти Ц розд≥ли народ, парт≥ю, ≥нше обТЇднанн¤ зсередини ≥ застав њх УбитиФ один одного, а пот≥м приходь ≥ в≥дновлюй Усправедлив≥стьФ.
ѕо в≥дношенню до працюючих, до народу вс¤ка влада Ї УпаразитомФ, з ¤ким необх≥дно миритис¤, бо хтось маЇ створювати ≥ орган≥зовувати сусп≥льство, щоб воно не руйнувало ≥ не вбивало само себе (згадайте Ц людина за б≥олог≥чною природою хижак). јле ще б≥льшими паразитами Ї клани ≥ маф≥њ, бо вони кровопивц≥ без обмежень (на в≥дм≥ну в≥д влади) ≥ нагадують ракову пухлину в орган≥зм≥ сусп≥льства. ћаф≥њ ≥ клани найчаст≥ше гинуть разом з державою. јбо трансформуЇтьс¤ держава (перебудова з тим, щоб знищити клани ≥ маф≥њ, правда пот≥м виникнуть нов≥ ≥ так без к≥нц¤), або њњ захопл¤ть ≥нш≥ держави, знищать м≥сцев≥ клани ≥ розповсюд¤ть вплив своњх власних клан≥в ≥ маф≥й.
ѕрочитавши написане, можна подумати, що ситуац≥¤ безнад≥йна, що завжди Ї паразити Ц експлуататори ≥ народ, ¤кого експлуатують тримаючи за Увол≥вФ. ¬ д≥йсност≥ сусп≥льство це Їдиний, живий орган≥зм, в ¤кому влада маЇ ст≥льки, ск≥льки дозвол¤Ї њй сам народ. ¬≥дносини м≥ж владою ≥ народом Ц це в ус≥х випадках компром≥с, межа ≥ р≥вень ¤кого залежить в≥д осв≥ченост≥ ≥ духовност≥ сусп≥льства в ц≥лому. „им осв≥чен≥ше ≥ духовн≥ше сусп≥льство, тим важче на ньому паразитувати, а тому в ус≥ часи влада бажаЇ в м≥ру УтемногоФ населенн¤, пок≥рного ≥ смирного. « ≥ншого боку такий народ не конкурентно здатний по в≥дношенню до ≥нших народ≥в, тож ≥ тут маЇ бути компром≥с. ƒ≥йсно в≥льним (в межах взагал≥ можливого) може бути лише високоосв≥чений ≥ високодуховний народ, до чого, в першу чергу, маЇмо прагнути ≥ ми, украњнц≥ - русич≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

64. „и може людство жити без в≥йн?

¬ боротьб≥ за Ум≥сце п≥д сонцемФ на обмежен≥й територ≥ально планет≥ з обмеженими природними ресурсами пост≥йно йде Унеоголошена в≥йнаФ м≥ж окремими людьми, групами людей, парт≥¤ми, кланами, маф≥¤ми, м≥ж державами ≥ етносами. ƒуже показовою в цьому в≥дношенн≥ Ї пТЇса рос≥йського письменника ќстровського У¬овки ≥ в≥вц≥Ф, коли людина Ц вовк по в≥дношенню до людини - в≥вц≥ через мить стаЇ в≥вцею дл¤ ≥ншого вовка; коли в залежност≥ в≥д ситуац≥њ людина може стати агресором ≥ захисником водночас. ¬≥йна Ц це заз≥ханн¤ на волод≥нн¤ ≥ншого, або ≥нших з одного боку ≥ захист в≥д заз≥хань з ≥ншого. ¬≥йна ф≥зична Ц це останн≥й акорд в≥йни ≥нтелектуальноњ, ф≥нансовоњ (точн≥ше економ≥чноњ), духовноњ, в≥нець протисто¤нн¤. —аме ф≥зичну в≥йну люди ≥ сприймають ¤к в≥йну. ¬ той же час, ¤к уже говорилось, в≥йни велик≥ ≥ маленьк≥, р≥зн≥ за зм≥стом ≥ масштабом течуть безперервно. ≤ в ус≥х в≥йнах хтось терпить поразку, а хтось перемагаЇ, щось руйнуЇтьс¤ ≥ щось, або хтось гине.
« поширенн¤м процесу глобал≥зац≥њ, з обТЇднанн¤м вс≥х економ≥к в Їдину планетарну з Їдиними законами функц≥онуванн¤ ≥ Їдиними транспортними, енергетичними ≥ ≥нформац≥йними комун≥кац≥¤ми, ймов≥рн≥сть масштабних ф≥зичних в≥йн падаЇ до нул¤. ўе на початку ’’ стор≥чч¤ американський президент ƒжефр≥с сказав: час гармат пройшов, настаЇ час долара. “е, чого не могли зробити гармати, може зробити долар, заволод≥вши економ≥кою, мовою ≥ культурою ≥ншоњ держави ≥ знищуючи њх. ≤ вже не потр≥бно н≥кого вбивати ≥ н≥чого руйнувати, держава добров≥льно здаЇтьс¤ в полон ≥ншоњ економ≥ки ≥ ≥ншоњ культури, стаючи псевдо незалежним додатком до структури держави Ц агресора ≥ ≥снуючи до тих п≥р, поки агресор Уне переваритьФ њњ ≥ не розчинить в соб≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

65. „и може одна Ћюдина любити ≥ ненавид≥ти водночас?

 азав ще Ћев “олстой: ми любимо людей за добро, ¤ке њм робимо, ≥ ненавидимо за зло, що њм спричин¤Їмо. ћи можемо робити людин≥ добро, щоб привТ¤зати, приворожити, зат¤гнути в своњ справи, своЇ житт¤, в своњ над≥њ ≥ спод≥ванн¤; а щоб це в≥дбулось ≥нод≥ необх≥дно зруйнувати ¤к≥сь њњ стосунки, над≥њ, справи... ќсь тут в нагод≥ стають ≥ брехн¤, ≥ в≥роломство, ≥ п≥дступн≥сть... «а перше Ц ми любимо, за друге Ц ненавидимо ≥ того, ради кого це робимо, а часто ≥ себе... ЅуваЇ ≥ так, що людина полюбила ≥ншу, а та не в≥дпов≥даЇ взаЇмн≥стю, любить не тебе. ≤ це сприймаЇтьс¤ ¤к зрада, а за зраду Ц ненависть. “ож часто ≥ любов ≥ ненависть ход¤ть р¤дом, рука повз руку. Ћюди давно пом≥тили цю особлив≥сть людських стосунк≥в ≥ виразили њх в присл≥вТњ Дв≥д любов≥ до ненавист≥ один крокФ ≥ навпаки. ј ще Ц чи знали б ми що таке ненависть, ¤кби не знали, що таке любов?

| «м≥ст | ¬ початок |

66. „и говорили велик≥ провидц≥ ≥ пророки що-небудь про майбутнЇ ”крањни?

¬≥домий у св≥т≥ в≥щун Ќострадамус у катрен≥ XCV, центур≥њ ≤≤≤ говорить: «акон ћора (кап≥талу) поступово згасне, пот≥м прийде ≥нший, набагато спокуслив≥ший. Ѕорисфен першим прийде встановити своњми талантами ≥ мовою цей спокусливий закон... ¬ жовтн≥ м≥с¤ц≥ (1917 р≥к) буде зд≥йснено такий великий переворот, що подумають немов би сила т¤ж≥нн¤ «емл≥ втратила св≥й природний напр¤мок. ≤ зануритьс¤ «емл¤ в пост≥йний морок; цьому передуватимуть весн¤н≥ под≥њ, а пот≥м настануть надзвичайн≥ перем≥ни, зм≥на царств, велике потр¤с≥нн¤, розмноженн¤ нового ¬сесв≥ту .. ≥ буде це продовжуватись лише 73 роки ≥ 7 м≥с¤ц≥в (до 1991 року?) ... ј пот≥м пустить паростки та (крањна), ¤ка так довго була безпл≥дною, починаючи з пТ¤тидес¤того градусу широти ( ињв), ≥ ¤ка оновить всю ’ристи¤нську церкву. ≤ буде встановлено великий мир, союз ≥ злагода... јле до того крањни, м≥ста ≥ села, корол≥вства ≥ пров≥нц≥њ з≥йдуть з свого звичного шл¤ху, щоб стати в≥льними, але ще глибше завТ¤знуть в рабств≥ ≥ будуть в тайн≥ незадоволен≥ своЇю волеюФ.
«ауваженн¤: г≥рше ф≥зичного рабства може бути лише духовне, коли одна крањна завд¤ки технолог≥чним, ≥нформац≥йним ≥ економ≥чним можливост¤м, не порушуючи кордон≥в, знищуЇ ≥ншу ментально ≥ духовно, зам≥нюючи мову, культуру ≥ нав≥ть св≥дом≥сть на власн≥. —аме под≥бн≥ ¤вища ми ≥ спостер≥гаЇмо зараз на територ≥њ ”крањни, де хоч ≥ руський, але болгарсько-угорсько-татарський д≥алект (рос≥йська мова) вит≥сн¤Ї ≥ знищуЇ руську мову (¤ка нин≥ називаЇтьс¤ украњнською), а в культур≥ ≥ в ментальност≥ дом≥нуЇ зах≥дна культура (американська) розтл≥нн¤, розбещеност≥, розпусти ≥ руйнац≥њ.
ѕарацельс, знаменитий л≥кар ≥ в≥щун говорив, що Д...¬ т≥й крањн≥ ск≥ф≥в, про ¤ку н≥хто н≥коли не думав, ¤к про крањну, може в≥дбутись щось визначне. Ќад приниженими ≥ в≥дторгнутими зас¤Ї ¬еликий ’рест. ÷е маЇ в≥дбутись через 500 рок≥в п≥сл¤ моЇњ смерт≥ (2041 р≥к)... «ас¤Ї Ѕожественне —в≥тло з √ори крањни √≥перборењ ≥ його побачать вс≥ жител≥ «емл≥Ф.
ѕрим≥тка: —к≥ф≥¤ ≥ √≥перборе¤ в≥днос¤тьс¤ до територ≥њ ”крањни, бо на час житт¤ Ќастродамуса ≥ ѕарацельса –ос≥ю в ™вроп≥ знала ¤к ћосков≥ю, або “артар≥ю (“атар≥ю). Д√ороюФ в ≥сторичн≥й л≥тератур≥ називали Д ињвськ≥ гориФ. ¬ ¬елесов≥й книз≥ сказано Дп≥шли до √ори, до  иЇваФ.
–анью Ќеро в Д¬≥чн≥й книз≥Ф в≥щуЇ: Д¬ к≥нц≥ ’’ стол≥тт¤ весь св≥т буде поклон¤тись —атан≥. Ѕагато б≥лих людей будуть спокушен≥ ≥ звабл¤тьс¤ ц≥Їю рел≥г≥Їю. √оловним центром збоченн¤ буде крањна “артар≥¤.
«ауваженн¤. ’оч мова ≥ йде про –ос≥ю, але насл≥дки в≥дчуЇ ≥ ”крањна, дол¤ ¤коњ ще довго буде т≥сно повТ¤зана з –ос≥Їю.
¬ передбаченн≥ ‘ат≥ми в≥д Ѕожоњ ћатер≥, що ¤вилась д≥вчинц≥ на початку ’’ стор≥чч¤, подан≥ под≥њ св≥товоњ в≥йни 1914-1917р.р., передбачуЇтьс¤ виникненн¤ в –ос≥њ ≥мпер≥њ зла, ¤ка згодом розпадаЇтьс¤ ≥ спов≥щаЇтьс¤ про те, що Двих≥д планетарного сусп≥льства до новоњ формац≥њ очолить ”крањнаФ.
¬ де¤ких передбаченн¤х говоритьс¤ про те, що ДЌовий ™русалимФ виникне на територ≥њ, ¤ка н≥коли не була п≥д водою. Ќа цю роль може претендувати територ≥¤ центральноњ ”крањни (¬≥нниччина,  ≥ровоградщина, ∆итомирщина, „еркащина, ѕолтавщина) де завд¤ки Дне затопленнюФ на прот¤з≥ сотень м≥льйон≥в рок≥в утворились найпотужн≥ш≥ нашаруванн¤ чорнозему. “им паче, що саме в „еркаськ≥й област≥ в район≥ “рип≥лл¤ вже знаходивс¤ один з найпотужн≥ших духовних центр≥в планети в минулому (IV Ц VIII тис. до н.е.).
≤снують ≥ ≥нш≥ пророцтва, але й приведен≥ подають над≥ю на те, що в майбутньому нашого народу не все так безрад≥сно, ¤к складаютьс¤ тенденц≥њ розвитку на нин≥шн≥й день.

| «м≥ст | ¬ початок |

67. –озкаж≥ть про пТ¤ть простих запитань семи античних мудрец≥в.

—≥м античних мудрец≥в свого часу задали пТ¤ть простих запитань:
- що найважлив≥ше в св≥т≥?
- що найтрудн≥ше в св≥т≥?
- що найлегше в св≥т≥?
- що найприЇмн≥ше в св≥т≥?
- що найважче в св≥т≥?
‘алес ћ≥летський, Ѕ≥ант ѕриентський, ѕ≥ттак ћитиленський,  леобул Ћ≥ндський, ѕер≥андр  оринфський, ’≥лон ≥з —парти ≥ —алон јф≥нський в≥дпов≥ли:
- найважлив≥ше Ц почутт¤ м≥ри в усьому;
- найтрудн≥ше п≥знати себе;
- найлегше давати поради;
- найприЇмн≥ше отримувати прибуток (незароблене);
- найважче змиритись з невдачею.
- –озкаж≥ть про пТ¤ть простих запитань семи античних мудрец≥в.
—≥м античних мудрец≥в свого часу задали пТ¤ть простих запитань:
- що найважлив≥ше в св≥т≥?
- що найтрудн≥ше в св≥т≥?
- що найлегше в св≥т≥?
- що найприЇмн≥ше в св≥т≥?
- що найважче в св≥т≥?
‘алес ћ≥летський, Ѕ≥ант ѕриентський, ѕ≥ттак ћитиленський,  леобул Ћ≥ндський, ѕер≥андр  оринфський, ’≥лон ≥з —парти ≥ —алон јф≥нський в≥дпов≥ли:
- найважлив≥ше Ц почутт¤ м≥ри в усьому;
- найтрудн≥ше п≥знати себе;
- найлегше давати поради;
- найприЇмн≥ше отримувати прибуток (незароблене);
- найважче змиритись з невдачею.

| «м≥ст | ¬ початок |

68. „и повинна людина бути патр≥отом?

” прийн¤тому розум≥нн≥ Упатр≥отФ це людина, що гордитьс¤ своЇю батьк≥вщиною, мовою, культурою, приналежн≥стю до того чи ≥ншого народу, соц≥альноњ групи, парт≥њ та тому под≥бного. ≤ не лише приналежить, а й захищаЇ т≥ ц≥нност≥, ¤кими пишаЇтьс¤. «вичайно, пишатись добре тод≥, коли Ї чим, коли те, що ти захищаЇш, Ї кращим, сильн≥шим, виграшним по в≥дношенню до ≥ншого, чи ≥нших. ј ¤кщо н≥? ќсь тод≥ багато людей готов≥ Упереб≥гтиФ, зрадити своњх, щоб стати часткою того, чим можна УпишатисьФ. “им б≥льше, що те, що зараз сильн≥ше, багатше, розповсюджен≥ше, маЇ ≥ б≥льш≥ на даний момент умови життЇздатност≥ на майбутнЇ, а це забезпечен≥сть сьогодн≥, а може ≥ завтра. ¬ сусп≥льств≥ таке д≥йство квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к УзрадаФ, або, просто, ¤к аморальний вчинок. ѕо в≥дношенню до родини, що тебе народила, до Ѕатьк≥вщини, що тебе виховала, це д≥йсно зрада, бо на тебе покладались над≥њ продовженн¤ –оду, майбутнього Ѕатьк≥вщини, спод≥ванн¤, що ти будеш њњ буд≥вничим ≥ захисником. ј ти вс≥х кинув ≥ поб≥г туди, де глибше ≥ повн≥ше УкоритоФ... „и можна пор≥вн¤ти свою стареньку ≥ хвору матусю з усп≥шною, гарною ≥ здоровою сус≥дкою? “о може кинути њњ та й перебратись в УсиночкиФ до сус≥дки? ј ск≥льки тих, хто Усоромитьс¤Ф своњх р≥дних, хто Усоромитьс¤Ф р≥дноњ мови, р≥дноњ п≥сн≥, р≥дних звичањв..., хто за коп≥йку готовий продати не те що Ѕатьк≥вщину, а й р≥дну неньку... ¬ нев≥гластв≥ своЇму ≥ бездуховност≥ своњй це лише Усм≥тт¤Ф власного народу, пофарбоване в кольори чужоњ мови ≥ чужоњ культури. Ѕо не розум≥ють, що не маЇ майбутнього у верби на дубов≥, а карасев≥ Ц в пов≥тр≥.
«вичайно, людина сама робить св≥й виб≥р бути чи не бути патр≥отом, але було б дуже добре, ¤кби вона ще й усв≥домлювала глибинну суть свого вибору.

| «м≥ст | ¬ початок |

69. „ому люди, що обТЇднались в групу, зам≥сть допомоги один одному вимагають виконувати ¤к≥сь обовТ¤зки? „ому чолов≥ки б≥льше допомагають один одному?

ќбТЇднуючись в групу люди складають своњ можливост≥ в Їдине ц≥ле заради дос¤гненн¤ загального дл¤ вс≥х усп≥ху. якщо ж можливост≥ у вс≥х приблизно однаков≥, то дл¤ вир≥шенн¤ задач≥ необх≥дно перерозпод≥лити функц≥њ, спец≥ал≥зувати кожного. ≤ тут кожному достаЇтьс¤ найчаст≥ше те, на що в≥н заслуговуЇ. –озпод≥л функц≥й ≥ обовТ¤зк≥в в≥дбуваЇтьс¤ спочатку ≥ перерозпод≥л¤Їтьс¤ лише в випадку, коли хтось не справл¤Їтьс¤ з покладеними на нього задачами. ѕри цьому на того, хто т¤гне (добре справл¤Їтьс¤) навантажують ще б≥льше.
якщо в групу приходить новенький, то в≥н ще маЇ завоювати Ум≥сце п≥д сонцемФ, бо добров≥льно свого м≥сц¤ н≥хто не в≥ддасть, окр≥м самого нижчого. “ож УновенькомуФ ≥ приходитьс¤ починати з самого низу; звичайно за умови, ¤кщо в≥н себе не про¤вить ¤кимось чином в≥дразу. ѕричому так, щоб вс¤ група погодилась з в≥дпов≥дним м≥сцем ц≥Їњ особи в ≥Їрарх≥њ.
—усп≥льство побудовано з кл≥тинок - Ус≥мейФ, а в с≥мТњ в≥дпов≥дальним за њњ добробут ≥ виживанн¤ Ї чолов≥к. „олов≥к може краще виконати поставлену задачу обТЇднавшись в групу з ≥ншими (гуртом ≥ батька легше бити), а тому серед чолов≥к≥в б≥льше розвинута спец≥ал≥зац≥¤ ≥ спец≥ал≥зована взаЇмодопомога.

| «м≥ст | ¬ початок |

70. „ому у талановитих д≥тей немаЇ грошей на навчанн¤ ≥ навпаки?

—права не в талановитост≥, а в стимул≥ дос¤гненн¤ мети. ѕри р≥вних природних даних у одноњ дитини уже багато чого Ї ≥ навчанн¤ окр≥м додаткового навантаженн¤ мало чого њй додаЇ до того, що вона вже маЇ. ј друга Ц н≥чого не маЇ, ≥ ¤кщо не буде вчитись, то н≥чого ≥ не буде мати. “алант природн≥й Ц це лише фундамент, на ¤кому будуЇтьс¤ особист≥сть. ј сама будова Ц це зовн≥шн≥ можливост≥ ≥ власна прац¤. «вичайно можна довго т¤гати цеглу на пТ¤тий поверх власноруч, а можна зробити це миттЇво краном за на¤вност≥ крану ≥ грошей, щоб за нього заплатити. ј тому у д≥тей, що не мають грошей можливост≥ дос¤гненн¤ мети набагато менш≥. «ате у них Ї великий стимул, на в≥дм≥ну в≥д тих, у кого грош≥. ≤ перше не лише компенсуЇ друге, але в б≥льшост≥ випадк≥в допомагаЇ дос¤гнути кращого результату. як кажуть: Фўе нев≥домо, що краще в навчанн≥: мати грош≥ чи велике бажанн¤.Ф

| «м≥ст | ¬ початок |

71. „ому д≥т¤м важко знаходити сп≥льну мову з батьками?

—п≥льна мова Ц це сп≥льн≥ ≥нтереси ≥ сп≥льн≥ можливост≥. ƒ≥ти т≥льки-но вступають в доросле житт¤, а батьки цей етап уже пройшли. ≤ чим старш≥ батьки, тим дальше вони в≥д проблем своњх д≥тей. ћожливост≥ д≥тей обмежен≥, а батьки не посп≥шають њм надати своњ, бо у них ≥нш≥ ≥нтереси. ј тому сп≥льну мову батьки ≥ д≥ти знаход¤ть лише тод≥, коли њх щось обТЇднуЇ, ¤кась сп≥льна задача, причому не навТ¤зана силою, бо останнЇ, навпаки, може лише поглибити пр≥рву нерозум≥нн¤. ƒл¤ дитини дуже важливим Ї пошук д≥Ївих моделей забезпеченн¤ своЇњ життЇздатност≥ в сусп≥льств≥. ≤ так≥ модел≥ вона бере де т≥льки може: на вулиц≥, в клас≥, по телебаченню, з книг. ј найб≥льше в≥д тих, хто т≥льки що користувавс¤ под≥бними технолог≥¤ми, в≥д трохи старших за себе. ≤ не завжди ц≥ модел≥ в≥дпов≥дають моральним запов≥д¤м, бо под≥литись готов≥, перш за все, т≥, хто уже обТЇднавс¤ в вуличн≥ зграњ. «розум≥ло, що так≥ Умодел≥ ≥ технолог≥њФ р≥дко подобаютьс¤ батькам. ƒл¤ порозум≥нн¤ м≥ж д≥тьми ≥ дорослими першим необх≥дно завжди памТ¤тати, що батьки завжди бажають своњй дитин≥ лише добра ≥ першими готов≥ прийти на допомогу ≥ на пор¤тунок; а батькам не забувати про дит¤ч≥ проблеми ≥ шукати ц≥кав≥ дл¤ себе ≥ д≥тей загальн≥ справи, що обТЇднували б с≥мТю в Їдине ц≥ле.

| «м≥ст | ¬ початок |

72. „ому д≥ти часто схож≥ на д≥дус≥в та бабусь б≥льше, н≥ж на батьк≥в?

ƒл¤ покращенн¤ можливост≥ пристосуванн¤ до зм≥н в навколишньому середовищ≥ ≥ виживанн¤ в ньому природа живого подбала про те, щоб щось УновенькеФ переходило в≥д ж≥ночоњ стат≥ до чолов≥чоњ ≥ навпаки. ј тому в с≥м'њ найчаст≥ше сини б≥льше схож≥ на матусь, а доньки на батьк≥в. «ате в наступному покол≥нн≥ р≥вновага в≥дновлюЇтьс¤: у доньок народжуютьс¤ онуки схож≥ на д≥дус≥в, а в син≥в онучки схож≥ на бабусь. «вичайно, в цьому процес≥ велику роль в≥д≥грають ≥ ≥нш≥ фактори, а тому однозначно говорити про це ¤вище, ¤к загальну законом≥рн≥сть, не можна. “им не менше така тенденц≥¤ д≥йсно ≥снуЇ ≥ люди њњ давно пом≥тили.

| «м≥ст | ¬ початок |

73. „ому так гр¤зно в парках ≥ н≥хто не нагл¤даЇ за рослинами?

ўе в≥домий письменник ≥ гуман≥ст  ороленко сказав: що в душ≥ людини, те ≥ навколо нењ. √р¤зь ≥ см≥тт¤ в парках Ц це гр¤зь ≥ см≥тт¤ в сусп≥льн≥й св≥домост≥, що складаЇтьс¤ ≥з св≥домост≥ тих, хто гул¤Ї в цих парках ≥ ходить через них. ÷е результат вихованн¤ ≥ результат приказки У¤блуко в≥д ¤блун≥ далеко не в≥дкотитьс¤Ф, У¤к≥ батьки, так≥ ≥ д≥тиФ.
ѕ≥сл¤ ¬≥тчизн¤ноњ ¬≥йни в р≥зних бараках одного й того ж концтабору (а њх було безл≥ч) мешкали полонен≥ н≥мц≥ ≥ засуджен≥ справедливо ≥ несправедливо громад¤ни –ад¤нського —оюзу. ” перших навколо були клумби, чистота ≥ пор¤док, у других Ц гр¤зь, см≥тт¤ ≥ УтуалетФ.
“ож доти, поки ми не виховаЇмо молоде покол≥нн¤ в прагненн≥ до чистоти, краси, пор¤дку, не буде в парках н≥чого окр≥м того, що бачать наш≥ оч≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

74. „и у вс≥х випадках необх≥дно доводити свою правоту, висловлювати власн≥ думки?

–озум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж под≥њ в учасник≥в ц≥Їњ под≥њ завжди буде в≥др≥зн¤тись.  ожен ≥з нас сприймаЇ оточуючий ¬сесв≥т через власну св≥дом≥сть, а вона у вс≥х р≥зна. «розум≥ло, що двоЇ людей будуть говорити про одне ≥ теж, але п≥д р≥зними кутами зору, сперечатись, доводити свою правоту ≥ в≥дстоювати њњ, хоча достатньо лише висловити свою думку. ¬се ≥нше практично н≥чого не додасть н≥ опоненту, н≥ тоб≥. якщо щось ≥ маЇ вагу, так це слухач≥-судд≥, що можуть винести з суперечки своЇ судженн¤.
≤нша справа, коли тебе у чомусь звинувачують. ¬ цьому випадку необх≥дно обовТ¤зково довести до зац≥кавлених ос≥б аргументи на свою користь з тим, щоб зн¤ти звинуваченн¤.
¬≥дносно висловлюванн¤ власних думок, то тут маЇ д≥¤ти правило доц≥льност≥. якщо тво¤ думка н≥кого не ц≥кавить, то висловлюючи њњ можна добитись лише двох ефект≥в: ф≥зичного тр¤с≥нн¤ пов≥тр¤ ≥ п≥дозр≥лоњ уваги Уа хто тебе просить сунути н≥с не в своњ справи?Ф. “ож доц≥льно висловлювати власн≥ думки з того чи ≥ншого приводу лише в раз≥, коли вони ц≥кавл¤ть сп≥врозмовника, чи слухач≥в.

| «м≥ст | ¬ початок |

75. „ому люди до одних в≥днос¤тьс¤ добре, до ≥нших погано, а трет≥х взагал≥ не пом≥чають?

¬≥дносини м≥ж людьми визначаютьс¤ з одного боку ф≥зичним ≥снуванн¤м, з ≥ншого, р≥внем њх ≥нтелекту ≥ духовност≥. ‘≥зичне ≥снуванн¤ прот≥каЇ п≥д гаслами Узнищ, або хоча б нейтрал≥зуй конкурентаФ, що викликаЇ протисто¤нн¤ м≥ж окремими особами, групами людей ≥ народами. Ќа цьому шл¤ху Упротисто¤нн¤Ф ефективн≥ше при обТЇднанн≥ в групи заради дос¤гненн¤ сп≥льного ≥нтересу. “ак зТ¤вл¤ютьс¤ тимчасов≥ друз≥ по робот≥ ≥ дозв≥ллю. якщо мета дос¤гнута Ц де ≥ дружба под≥лась. –озгл¤нут≥ в≥дносини - це р≥вень б≥олог≥чного житт¤ сусп≥льства.
ѕри високому розвитку духовност≥ людей починають обТЇднувати р≥зн≥ аспекти духовного житт¤: творчост≥, сп≥вучаст≥, жертовност≥, сп≥льних справ не заради корист≥, а заради миру, добра, любов≥, краси ≥ гармон≥њ. јле ≥ тут духовн≥сть буваЇ двохполюсною, ≥ тому насл≥дки духовного житт¤ теж можуть бути р≥зн≥ (згадайте вогнища ≥нкв≥зиц≥њ ≥ духовно-рел≥г≥йн≥ протисто¤нн¤ народ≥в). ј тому ≥ в духовному житт≥ зТ¤вл¤ютьс¤ друз≥ ≥ вороги.
ќсоблива роль ≥ в ф≥зичному ≥снуванн≥, ≥ в духовному житт≥ належить ≥нтелекту. —ам по соб≥ ≥нтелект нейтральний ≥ Ї лише ≥нструментом. ≤нтелект без духовност≥ стаЇ страшним ≥нструментом в протисто¤нн≥ ф≥зичному. ¬ духовн≥й сфер≥ в≥н Ї могутн≥м засобом сходженн¤ в ƒус≥, але може стати жахливим, ¤кщо слугуЇ духовност≥ розтл≥нн¤ ≥ руйнац≥њ. ƒосить гл¤нути на насл≥дки Удуховноњ творчост≥Ф ел≥ти зах≥дноњ культури. ј про що сп≥ваЇ –ос≥¤? ѕро житт¤ ≥ почутт¤ карного св≥ту, про дружбу ≥ в≥рн≥сть злочинц≥в, про ейфор≥ю наркоман≥в. ƒо ¤кого житт¤ закликаЇ к≥но ≥ телесв≥т «аходу? —упергероњ, що вбивають, вбивають ≥ вбивають п≥д гаслами добра, любов≥, справедливост≥. јле результат Ц жорсток≥сть ≥ безмежне насилл¤, теж саме розтл≥нн¤, проституц≥¤ душ≥ ≥ т≥ла, руйнац≥¤ всього св¤того. “ож згадаЇмо слова ≤.’риста: Уне по словах (≥ не по нам≥рах), а по справах њх п≥знаЇте њхФ.
ќкр≥м друз≥в ≥ ворог≥в маЇмо ще ≥ третю множину Ц людей н≥¤ких, тих, з ¤кими н≥коли не перетинаютьс¤ наш≥ шл¤хи, або не перетинаютьс¤ ≥нтереси. —еред останн≥х Ї т≥, що випадають з житт¤ сусп≥льства взагал≥. ѕро таких людей говор¤ть: н≥ риба, н≥ мТ¤со. “ретю множину на в≥дм≥ну в≥д друз≥в ≥ ворог≥в ми р≥дко пом≥чаЇмо ≥ в≥дносимось до них так, немов би вони ≥ Ї, ≥ немаЇ њхЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

76. ўо важлив≥ше: навчанн¤, чи в≥дношенн¤ до тебе твоњх друз≥в?

Ќавчанн¤ це те, що принесе своњ плоди через ¤кийсь час, ≥нод≥ через роки ≥ дес¤тил≥тт¤. ј людина живе тут ≥ зараз, ≥ кожноњ мит≥ маЇ вир≥шувати безл≥ч задач ≥ проблем нин≥шнього дн¤. ¬ сусп≥льному житт≥ одному вир≥шити њх дуже важко, набагато прост≥ше ≥ легше зробити це маючи друз≥в, ≥ сп≥льник≥в у вир≥шенн≥ загальних дл¤ даноњ групи задач. јле у УгрупиФ Ї ≥ ≥нш≥ задач≥, що найчаст≥ше не Ї задачами навчанн¤, ≥ Ї неформально розпод≥лен≥ рол≥, а тому маЇш або виконувати призначену тоб≥ роль, або тебе викинуть з групи, та ще можуть ≥ познущатисьЕ ўо ж робити? ∆иттЇвих ситуац≥й дуже багато ≥ загальних правил њх вир≥шенн¤ не ≥снуЇ. “а все ж спробуйте знайти таких друз≥в, ¤ким було б ц≥каво навчатись, ≥ обТЇднайте њх. Ќе чекайте, що це зробить ≥нший, бо в≥н теж зайн¤тий уроками, гуртками, домашн≥ми турботамиЕ

| «м≥ст | ¬ початок |

77. як повернути найкращого друга?

якщо друг п≥шов в≥д вас, значить у нього зТ¤вились ≥нш≥ задач≥ ≥ ≥нш≥ ≥нтереси, що в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ваших, але сп≥льн≥ з кимсь другим.  оли друг кидав вас, то вже тод≥ в≥ддав перевагу новому ≥ не варто спод≥ватись, що в≥н передумаЇ. ≤ ¤кщо ви хочете повернути його, то необх≥дно або йти за ним, або запропонувати ц≥каву перспективу, нову сп≥льну мету. Ќайкращий друг може покинути вас ≥ в ≥ншому випадку: коли ви, сам≥ того не пом≥чаючи, зм≥нили своњ пр≥оритети, а друг залишивс¤ де був ≥ не бажаЇ зм≥нювати своњ. ¬ цьому випадку або ви повернетесь назад, або повернути друга вам не вдастьс¤.
™ ще одна ситуац≥¤, коли друг Ї коханою людиною. ≤ ¤кщо такий друг п≥шов в≥д вас, то ситуац≥ю практично вже зм≥нити неможливо. —права в тому, що кожна молода людина шукаЇ УпринцаФ чи УпринцесуФ, але н≥чого не бажаЇ робити, щоб сам≥й хоча б в ¤к≥йсь м≥р≥ стати ≥деалом: УпринцомФ чи УпринцесоюФ. ј в тому стан≥, в ¤кому тебе покинули, практично немаЇ н≥¤ких шанс≥в знову зац≥кавити кохану людину своЇю особою. ƒл¤ цього необх≥дно зм≥нитись самому, стати ≥ншим, але це так важко ≥ так не хочетьс¤.  раще попереживати, посумувати та й знайти потому б≥льш сп≥взвучний вар≥ант.

| «м≥ст | ¬ початок |

78. „и необх≥дн≥ людин≥ кумири? яким маЇ бути кумир?

 умир Ц це людина, ¤ку насл≥дують, на ¤ку р≥вн¤ютьс¤, ¤ка Ї прикладом в житт≥. ¬ своЇму житт≥ ми р≥дко створюЇмо власн≥ стереотипи повед≥нки, бо сусп≥льство маЇ жити за загальними дл¤ вс≥х, ≥накше воно стане нест≥йким ≥ може зруйнуватись (вс≥м знайома ситуац≥¤: хто в л≥с, а хто по дрова). « ≥ншого боку сусп≥льство весь час розвиваЇтьс¤ ≥ весь час необх≥дно корегувати уже ≥снуюч≥ стереотипи ≥ модел≥ стосунк≥в м≥ж людьми в р≥зних життЇвих ситуац≥¤х. ѕри цьому зм≥ни теж мають бути сп≥льними дл¤ вс≥х. —аме дл¤ налаштуванн¤ сусп≥льства Уна одну нотуФ ≥ служать Укамертони-кумириФ (¤к ведучий ≥нструмент в оркестр≥). «розум≥ло, що кумири необх≥дн≥, ≥ ¤кщо њх немаЇ, то сусп≥льство створюЇ њх штучно, зб≥льшуючи те що потр≥бно Уз мухи до слонаФ ≥ замовчуючи, або зменшуючи те, що УнегативнеФ, ≥нод≥ в≥д Услона до мухиФ. “ак створюютьс¤ суперобрази богатир≥в, героњв, пророк≥в, учених, ≥нших усп≥шних особистостей. ј щоб люди знали, що Ї що, ≥ хто Ї хто, паралельно аналог≥чним чином створюютьс¤ ≥ УантигероњФ, хоча праобразами ≥ тих ≥ ≥нших слугують найчаст≥ше звичайн≥ люди, над≥лен≥ ¤коюсь привабливою рисою чи особлив≥стю.  умира вибираЇ ≥ створюЇ сусп≥льство, ≥ риси кумира-це, перш за все, те, що хоче бачити в ньому переважна б≥льш≥сть. ѕри в≥дсутност≥ гостроњ потреби в Уконкретних геро¤хФ, кумир≥в можна створювати штучно ≥ УпрограмуватиФ Ц Узомб≥юватиФ ними сусп≥льство, заробл¤ючи на цьому грош≥, пол≥тичн≥ та ≥нш≥ козир≥.
«ауваженн¤: —казане не в≥дноситьс¤ до знакових особистостей, призначенн¤ ¤ких в зм≥н≥ напр¤мк≥в розвитку народ≥в ≥ людства ≥ ¤ких людство р≥дко сприймало в ¤кост≥ кумир≥в за житт¤, бо њх слова ≥ д≥њ спр¤мован≥ на зм≥ни, а кому хочетьс¤ щось м≥н¤ти чи перебудовувати?

| «м≥ст | ¬ початок |

79. яка верс≥¤ походженн¤ украњнськоњ символ≥ки найв≥рог≥дн≥ша?

—к≥льки ≥снуЇ ф≥зичних обТЇкт≥в ≥ процес≥в Ц ст≥льки ж ≥снуЇ в≥дпов≥даючих њм ≥нформац≥йних символ≥в: в≥д букв (символ≥в звук≥в) ≥ ≥Їрогл≥ф≥в (символ≥в обТЇкт≥в, ситуац≥й, под≥й) до символ≥в загальнолюдськоњ св≥домост≥ (наприклад, хреста, п≥вм≥с¤ц¤, з≥рки та тому под≥бне). —еред множини символ≥в взагал≥ ≥снуЇ п≥дмножина символ≥в, що характеризують т≥ чи ≥нш≥ особливост≥ даного народу (чи крањни), його ф≥зичну, ментальну ≥ духовну сутност≥. Ќа сьогодн≥ в ”крањн≥ використовуЇтьс¤ два символи: трисил (оф≥ц≥йно тризуб), або, що теж саме, триглав, трислав; ≥ жовто-блакитний ст¤г.  ≥льк≥сть тлумачень цих символ≥в майже дор≥внюЇ к≥лькост≥ досл≥дник≥в цього питанн¤. ўоб зрозум≥ти д≥йсну суть цих символ≥в, необх≥дно повернутись до часу њх походженн¤. Ќайдавн≥ш≥ зображенн¤ УтрисилаФ можна в≥днести, за верс≥Їю ѕлатона (давньогрецького ф≥лософа), до час≥в легендарноњ јтлантиди, в ¤к≥й бог ѕосейдон зображавс¤ з трисилом в руках, а також до знайдених на ѕодн≥пров¢њ (на к≥стц≥ ≥ на іудзику) час≥в “рип≥льськоњ культури (5 Ц 4 тис. д. н. е.). —утн≥сть УтрисилаФ вит≥каЇ з ¬≥дичноњ в≥ри наших пращур≥в, де в≥н означав триЇдину сутн≥сть Ѕога, ¬сесв≥ту ≥ людини, а саме: матер≥альну, ментальну ≥ духовну. ÷е символ “роњц≥ Ц найб≥льшого ≥ найдавн≥шого св¤та на –ус≥, а нин≥ Ц в ”крањн≥. ∆овто-блакитний ст¤г Ц це символ двох стих≥й, що народжують житт¤ у ¬сесв≥т≥: сон¤чного пром≥нн¤ ≥ води. «а ѕлатоном ц≥ кольори були переважаючими в т≥й же загибл≥й за 11542 р. д. н. е. јтлантиди. Ѕ≥льш детально про походженн¤ ≥ зм≥ст нац≥ональноњ символ≥ки можна прочитати в книз≥ У–усьФ (в верс≥њ автора за ¬≥дичною традиц≥Їю).

| «м≥ст | ¬ початок |

80. ўо таке Ув≥чн≥ книгиФ ≥ ¤к≥ книги до них в≥днос¤тьс¤?

Ѕудова ¬сесв≥ту ≥Їрарх≥чна. Ќа початку твор≥нн¤ ¬сесв≥ту “ворець вибираЇ, задаЇ ≥ використовуЇ принципи ≥ закони , ¤к≥ не може порушити н≥хто. ¬≥н же створюЇ, народжуЇ, добудовуЇ (все це синон≥ми розростанн¤ ¬≥чного ƒерева житт¤) бог≥в нижчоњ ступен≥, ¤к≥ в свою чергу, в межах уже своњх можливостей ≥ своЇњ Утеритор≥њФ задають додатков≥ закони ≥ створюють бог≥в ще нижчого рангу дл¤ вт≥ленн¤ цих закон≥в в житт¤. ≤ так аж до тих, кого називаЇмо людьми. ∆оден з бог≥в не може порушити жодного з закон≥в, що задан≥ вище сто¤чими богами, але може дещо зм≥нювати з власних.
¬ житт≥ сусп≥льства д≥ють т≥ ж сам≥ законом≥рност≥. ∆итт¤ людини триваЇ к≥лька дес¤тир≥ч. Ќа цей в≥к мають бути розрахован≥ ≥ закони њњ житт¤,, бо ≥ншим покол≥нн¤м знадобл¤тьс¤ ≥нш≥ закони. ∆итт¤ етносу визначаЇтьс¤ довшим пер≥одом: в≥д к≥лькох сотень рок≥в до к≥лькох тис¤ч. Ќа цей пер≥од даютьс¤ ≥ закони бутт¤ етносу. ¬≥дпов≥дне зведенн¤ закон≥в сусп≥льного житт¤ етносу даЇтьс¤ пророками (–амою, Ѕуддою,  онфуц≥Їм, ћойсеЇм, √ермесом, ћуххамедом, та ≥ншими батьками етносу) ≥ збер≥гаЇтьс¤ воно у вигл¤д≥ св¤щенних, або в≥чних книг (јвести, Ѕ≥бл≥њ,  орану, ћахабхарати, –икв≥д та њм под≥бним). ¬с≥ етноси поЇднуютьс¤ в людство, над ¤ким панують своњ боги ≥ своњ закони. ƒо найб≥льш в≥домих ƒухотворц≥в Ћюдства в≥днос¤тьс¤ (≥з в≥домих) ќд≥н (бог-лицар ор≥йських народ≥в), ќр≥й (јр≥й Ц бог словТ¤нських народ≥в),  р≥шна ≥ ’ристос. ÷ей под≥л умовний, бо кожна з цих ¬еличних ѕостатей будучи “ворцем в окремому етнос≥ впливала на розвиток людства взагал≥. ƒо в≥чних книг людства необх≥дно в≥днести –икв≥ди, ћахабхарату, јвесту,  оран, Ѕ≥бл≥ю, Уƒз≥анФ, ¬елесову книгу, У”ра-Ћ≥нда-ЅукФ, У нигу ѕерем≥нФ, У нигу ћертвихФ, Ѕхаватг≥ту ≥де¤к≥ ≥нш≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

81. ¬ прес≥ ≥ по телебаченню коментар≥ р≥зних людей про стан сусп≥льства часто не т≥льки не сп≥впадають, але й бувають повн≥стю протилежними. як роз≥братись де правда?

ƒл¤ того щоб роз≥братис¤ де правда, необх≥дно в≥дпов≥сти на ≥нше питанн¤: кому це виг≥дно? Ѕ≥льш-менш наближену до ≥стини в≥дпов≥дь можна отримати, ¤кщо маЇмо хоча б найпрост≥ш≥ у¤вленн¤ про будову сусп≥льства, в ¤кому мешкаЇмо.
—учасне сусп≥льство побудоване за ДдержавнимФ принципом, зг≥дно з ¤ким держава Ї системним утворенн¤м, що допомагаЇ одному чи к≥льком народам виживати в конкурентн≥й боротьб≥ за м≥сце п≥д —онцем, а з ≥ншого боку Ї органом насилл¤ меншост≥ над б≥льш≥стю, або влади над народом. —вого часу давньогрецький мислитель ѕлатон п≥дкреслював, що, незалежно в≥д назви устрою держави, влада створюЇ одн≥ й т≥ ж державн≥ ≥нститути (арм≥ю, суди, пол≥ц≥ю, розв≥дку, ф≥нансов≥ ≥нститути й тому под≥бне) дл¤ свого захисту в≥д б≥льшост≥ (в≥д народу) та дл¤ його експлуатац≥њ. ўоб отримати хоча б де¤к≥ у¤вленн¤ про владу ≥ владн≥ структури варто розгл¤нути невеличкий пол≥тичний словник.

¬лада Ц це здатн≥сть ≥ можлив≥сть впливати на життЇд≥¤льн≥сть людей за допомогою р≥зних чинник≥в: ≥ в≥йськових, пол≥тичних, рел≥г≥йних, економ≥чних, карно-правових, етичних, моральних ≥ тому под≥бних. ќдним ≥з особливо д≥Ївих чинник≥в Ї прививка сусп≥льству страху перед зовн≥шн≥ми загрозами: ворогами, еп≥дем≥¤ми, природними катастрофами, божою карою.

«нар¤дд¤м влади Ї пол≥тична система, що включаЇ в себе вс≥ державн≥ та сусп≥льн≥ ≥нститути. ¬ боротьб≥ за владу переможцем практично завжди Ї влада, а переможеним Ц народ. ¬лада через державн≥ ≥нститути зд≥йснюЇ диктат правл¤чоњ верх≥вки над сусп≥льством, а тому державн≥ ≥нститути н≥де ≥ н≥коли не служили народу ≥ не захищали його в≥д владних структур. «а словами того ж ѕлатона: Д... жодна арм≥¤ в св≥т≥ ще не захистила св≥й народ в≥д зовн≥шнього ворога доки сам народ не п≥д≥ймавс¤ на св≥й захист. Ѕо функц≥¤ арм≥њ, ¤к ≥ суд≥в, ≥ пол≥ц≥њ спр¤мована не на захист народу, а на захист влади в≥д власного народуФ. ј тому дуже влучно говорить в Ѕ≥бл≥њ ≈кл≥з≥аст: Д¤ бачив м≥сце суду, а там неправдаФ. —уд виносить справедливе р≥шенн¤ лише в випадку, коли воно не маЇ в≥дношенн¤ до владних структур, або коли несправедливий вирок може вплинути на ≥снуванн¤ самого суду (≥нстинкт самозбереженн¤).

ѕредставництво у влад≥ народу Ц це обман.  оли говор¤ть, що народ зд≥йснюЇ владн≥ функц≥њ через парламенти Ц це теж саме, що говорити на чорне Ц б≥ле. ѕарламенти н≥коли не були владою народу, бо туди влада ДпропускаЇФ лише своњх. ¬ибори до парламенту Ї технолог≥¤ми обдурюванн¤ народу з Їдиною метою збереженн¤ влади владними структурами.
ќдною з найважлив≥ших складових пол≥тичноњ системи Ї парт≥њ. ѕарт≥¤ Ц це група людей, обТЇднаних сп≥льними ≥нтересами або сп≥льною метою. ∆одна парт≥¤ не Ї демократичним знар¤дд¤м, бо це групове кастове утворенн¤ дл¤ зд≥йсненн¤ програм захопленн¤ влади (або дл¤ продовженн¤ терм≥ну њњ ≥снуванн¤). ¬ задач≥ парт≥њ входить збереженн¤ ≥снуючоњ системи розпод≥лу сусп≥льного продукту (багатства), або зм≥на систем перерозпод≥лу цього продукту на свою користь.  ≥нцевий результат д≥њ правл¤чоњ парт≥њ Ц диктатура.

¬ м≥жпарт≥йн≥й боротьб≥ вс≥ засоби ≥ технолог≥њ дозволен≥, а тому немаЇ мови взагал≥ про народ.  оли мова йде про парт≥њ виробник≥в (робочих ≥ сел¤н), то це знову лише прикритт¤ дл¤ орган≥зованоњ групи хижак≥в, що п≥д Дод¤гомФ народност≥ рвутьс¤ до влади.  ожна така парт≥¤ маЇ владне ¤дро ≥ р¤дових служител≥в, що пов≥рили гаслу Дщаст¤ дл¤ всього народуФ.
ћ≥жпарт≥йна боротьба така ж брудна ≥ негативна, ¤к ≥ м≥жкланова.  ожна парт≥¤ в боротьб≥ за владу використовуЇ ≥нтереси ¤когось прошарку населенн¤, або класу.  лас Ц це прошарок населенн¤, що в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших м≥сцем ≥ роллю в ≥Їрарх≥њ сусп≥льства, також в≥дношенн¤м до засоб≥в виробництва (за часткою отримуваного сусп≥льного продукту).
явл¤ючись виразником ≥нтерес≥в класу парт≥њ зд≥йснюють диктатуру меншост≥ над б≥льш≥стю. ¬ид диктатури залежить в≥д форм власност≥ над матер≥альним базисом сусп≥льства, до ¤кого в≥днос¤тьс¤ природн≥ ресурси (предмет прац≥), засоби виробництва та продукт виробництва.  ерувати сусп≥льством та паразитувати на ньому можна привласнюючи ¤к весь його матер≥альний базис, так ≥ окрем≥ його складов≥.

«м≥на влади призводить лише до матер≥ального перерозпод≥лу ≥ зам≥ни одного УдраконаФ ≥ншим. ѕри цьому вс≥ учасники ц≥Їњ д≥њ завжди Ї виразниками ф≥лософ≥њ трамваю: т≥ хто чекаЇ черги, щоб њхати, кричать : Дчого не проход¤ть, вс≥м њхати требаФ, а т≥ що т≥льки но поставили хоча б одну ногу в трамвай, уже кричать: Дкуди вони л≥зуть, тут ≥ так дихати немаЇ чимФ. Ѕо т≥льки но людина ДнањласьФ, ¤к вона в≥дразу забуваЇ, що годину назад була ДголоднаФ. ѕрезидент, ¤кий учора був розд¤гнутий ≥ голодний, с≥вши в ДмерседесФ миттЇво забуваЇ про б≥дних ≥ голодних. ¬≥днин≥ в≥н виразник класу Дмерседес≥вФ.
ƒл¤ збереженн¤ влади правл¤ча верх≥вка створюЇ закони, ¤к≥ Ї законами пол≥тичних систем ( на в≥дм≥ну в≥д закон≥в сусп≥льства, що по своњй сут≥ Ї етн≥чним, морально-етичним етн≥чним кодексом, до ¤кого вход¤ть звичањ, правила повед≥нки, стосунки в с≥мТњ ≥ товариств≥, культов≥ ≥ рел≥г≥йн≥ обмеженн¤ тощо).

ќсновним законом пол≥тичноњ влади Ї конституц≥¤ (закон, що не зм≥нюЇтьс¤ доти, доки ≥снуЇ дана пол≥тична система).  онституц≥¤ юридично закр≥плюЇ м≥сце людини в ≥Їрарх≥њ сусп≥льства, њњ права ≥ обовТ¤зки, в≥дношенн¤ до матер≥ального базису (права власност≥) та розпод≥л нац≥онального продукту м≥ж складовими сусп≥льства.
 онституц≥¤ Ц це механ≥зм керуванн¤ сусп≥льством. ¬она Ї пол≥тичним законом ≥, ¤к вс≥ пол≥тичн≥ закони, тимчасова, на в≥дм≥ну в≥д сусп≥льних закон≥в, що ≥снують впродовж ≥снуванн¤ етносу (в≥д к≥лькох стол≥ть до к≥лькох тис¤ч рок≥в).

ѕол≥тичн≥ закони практично завжди обмежують ≥ карають, ≥ дуже р≥дко заохочують. ¬они спр¤мован≥ не на розбудову сусп≥льства, а на збереженн¤ ≥снуючоњ пол≥тичноњ (владноњ) системи. Ќайстрашн≥ший злочинець (≥ ворог) ≥снуючоњ пол≥тичноњ системи не вбивц¤ ≥ не злод≥й, а той, хто бажаЇ зм≥нити ≥снуючу систему Ц пол≥тичний супротивник, а тому боротьба з ним смертельна ≥ безжал≥сна. ƒобров≥льно в≥д владного УкоритаФ н≥хто не йде. «м≥на влади зд≥йснюЇтьс¤ не сусп≥льством, а орган≥зованими групами, ¤к≥ беруть на себе ≥н≥ц≥ативу ≥ см≥лив≥сть через насилл¤ ≥ революц≥ю виразити волю сусп≥льства, використовуючи народ у власних ≥нтересах. ѕри цьому одне знар¤дд¤ влади зам≥нюЇтьс¤ ≥ншим, влада ж залишаЇтьс¤.

—усп≥льн≥ закони обТЇднують людей в етноси ≥ народи. ≈тнос Ц це генетично, мовно ≥ рел≥г≥йно поЇднана сукупн≥сть людей, що проживаЇ на одн≥й територ≥њ, користуютьс¤ одними ≥ тими ж моральними ≥ етичними нормами ≥ маЇ Їдине пост≥йне джерело ≥снуванн¤. ѕон¤тт¤ народу Ї дещо ширшим ≥ включаЇ в себе сукупн≥сть вс≥х людей, що мешкають на територ≥њ даноњ держави. ƒержава Ц це тимчасове, штучне, пол≥тичне, економ≥чне, воЇнне утворенн¤ ≥ Ї знар¤дд¤м задоволенн¤ запит≥в владноњ частини сусп≥льства. ƒержава може бути нац≥ональною та багатонац≥ональною ≥, в≥дпов≥дно, б≥льш ст≥йкою чи менше ст≥йкою (≥мпер≥Їю, що ≥снуЇ доти доки ≥снуЇ загальна мета чи загальний ≥нтерес). ƒержаву формують внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥ чинники, до ¤ких в першу чергу належать економ≥чн≥, рел≥г≥йн≥, пол≥тичн≥, воЇнн≥.

ѕор¤д з пон¤тт¤м етносу часто використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ нац≥њ. ѕ≥д нац≥Їю розум≥ють сукупн≥сть людей на дан≥й територ≥њ з одн≥Їю мовою, рел≥г≥Їю, мораллю, етикою, ≥стор≥Їю, генетикою, культурною спадщиною ≥ Їдиною долею. якщо плем¤ Ц це велика с≥мТ¤, то нац≥¤ Ц це велике племТ¤. ѕлемТ¤ будуЇтьс¤ на м≥жс≥мейних звТ¤зках, нац≥¤ Ц на м≥жплем≥нних ≥ м≥цн≥сть цих звТ¤зк≥в зменшуЇтьс¤ в≥д с≥мТњ до людства в ц≥лому. ¬≥дпов≥дно людина веде себе по р≥зному в с≥мТњ, в товариств≥, в сусп≥льств≥, користуючись власним, с≥мейним, плем≥нним (або клановим), нац≥ональним ≥ загальнолюдським кодексами.  ожна структура сусп≥льства Ї виразником ≥нтерес≥в конкретних сп≥льнот ≥ одночасно соц≥альною школою ≥ соц≥альним захистом њњ член≥в.

«агальн≥ потреби звТ¤зують людей в товариства, громади, парт≥њ, класи, народи. «агальн≥ засади ≥снуванн¤ утворюють нац≥ю. ќсновою збереженн¤ ≥ ст≥йкост≥ нац≥њ Ї нац≥ональна самосв≥дом≥сть. Ѕез нац≥ональноњ самосв≥домост≥ нац≥њ приречен≥ на загибель. ƒом≥нуюча нац≥¤ в держав≥ втративши нац≥ональну самосв≥дом≥сть перетворюЇтьс¤ на р≥дн≥й ж земл≥ в нацменшину, приречену на виродженн¤. Ќац≥ональна самосв≥дом≥сть може п≥дсилюватись рел≥г≥йно (¤кщо це власна в≥ра) ≥ руйнуватись, ¤кщо рел≥г≥¤ навТ¤зана ззовн≥ ≥ Ї частиною самосв≥домост≥ ≥ншоњ нац≥њ. ј тому ≥сторично кожна нац≥¤ повинна мати свою рел≥г≥ю. Ќев≥дпов≥дн≥сть нац≥ональноњ самосв≥домост≥ ≥ рел≥г≥њ Ї причиною ≥ джерелом пост≥йних конфл≥кт≥в вс≥х народ≥в у вс≥ часи. Ќа одн≥й ≥ т≥й же територ≥њ нер≥дко мешкають р≥зн≥ нац≥њ. ѕо в≥дношенню до кор≥нноњ нац≥њ вони можуть бути дом≥нуючими ≥ нац≥¤ми-меншинами. ¬ладн≥ функц≥њ в держав≥ не обовТ¤зково належать кор≥нн≥й чи найб≥льш≥й нац≥њ. „асто владн≥ функц≥њ зд≥йснюЇ одна з нац≥ональних меншин, користуючись своњм положенн¤м в структур≥ ≥ в ≥Їрарх≥њ сусп≥льства. Ќайчаст≥ше це т≥, хто тримаЇ в своњх руках ф≥нансов≥ потоки та засоби масовоњ ≥нформац≥њ.

‘≥нансов≥ (економ≥чн≥) важел≥ знаход¤тьс¤ в руках тих груп людей (парт≥й, клан≥в, маф≥озних груп, нацменшин), що захопили право власноњ над матер≥альним базисом ≥ пол≥тично њх узаконили. ѕри цьому завжди використовуютьс¤ одн≥ й т≥ ж стандартн≥ прийоми поневоленн¤ народу:

-необх≥дно знищити ≥нтелектуально-духовну ел≥ту сусп≥льства ≥ зам≥нити њњ своњми представниками. «а в≥дсутност≥ власноњ правл¤чоњ ел≥ти народ перетворюЇтьс¤ в табун УовецьФ, що йде за Увожаком-козломФ;
- розд≥л¤й ≥ володарюй. Ќатрави брата на брата, частину сусп≥льства на ≥ншу, сх≥д на зах≥д ≥, поки народ Дчубитьс¤Ф можеш робити з ним, що хочеш;
- використовуй незадоволен≥ низи нац≥њ проти њњ влади, але так, щоб сам народ разом з владою знищив ≥ свою ≥нтелектуально-духовну ел≥ту ≥ тод≥ цей народ перетворитьс¤ на додаток до нацменшини, що захопила владу;
- руйнуй нац≥ональну самосв≥дом≥сть ≥ тод≥ т≥, хто складав дану нац≥ю, стають Дсм≥тт¤м ≥стор≥њФ (за висловом ≈. анта) або ДпридаткомФ правл¤чоњ нацменшини. ¬ажливими елементами руйнац≥њ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ Ї руйнац≥¤ мови, руйнац≥¤ нац≥ональних в≥рувань, знищенн¤ нац≥онального м≥фу (≥стор≥њ, билин, легенд, героњв, св¤тих, пророк≥в тощо);
- зроби все можливе дл¤ того, щоб не допустити народ до сучасних соц≥альних технолог≥й з тим, щоб знову не виросла його нова ел≥та;
- використовуючи власн≥ засоби ≥нформац≥њ (≥ знищуючи супротивн≥ нац≥ональн≥) навТ¤зуй своњ стереотипи ≥ св≥й св≥тогл¤д, зомб≥юючи вс≥ верстви кор≥нного населенн¤.

Ќадзвичайно важлива роль в Дзомбуванн≥Ф сусп≥льства належить засобам ≥нформац≥њ. “ак само, ¤к компан≥њ, що виробл¤ють алкогольн≥ напоњ ≥ цигарки дбають не про здоровТ¤ нац≥њ, а про прибутки, так ≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ несуть не правду народу, а корисливу ≥нформац≥ю в≥д тих Дхто замовл¤Ї музикуФ, хто волод≥Ї засобами ≥нформац≥њ.
¬лучно з цього приводу сказав  .ћаркс: Фне ≥снуЇ злочину, на ¤кий би не п≥шов кап≥тал≥ст заради прибуткуФ.

–уш≥Їм функц≥онуванн¤ сусп≥льства Ї потреби людини. «адоволенн¤ потреб людини Ц головна задача виробництва. ∆итло, засоби ≥снуванн¤, транспортн≥ засоби, засоби життЇзабезпеченн¤, засоби дос¤гненн¤ життЇвого р≥вн¤ в≥дпов≥дного сусп≥льному середовищу, продовженн¤ роду ≥ в≥дтворенн¤ сусп≥льства даного р≥вн¤, п≥дтримка зовн≥шнього середовища в належному стан≥, сусп≥льний захист Цвсе це складов≥ попиту людства. ƒл¤ задоволенн¤ попиту людина маЇ або працювати сама, або експлуатувати ≥нших. “≥, хто привласнив право на ресурси, на засоби виробництва ≥ на продукт виробництва, експлуатуЇ найманих прац≥вник≥в. Ќайман≥ прац≥вники Ц р≥зновид раб≥в, кр≥посних, наймит≥в, що ≥снують при вс≥х формах власност≥ ≥ в ус≥х формах пол≥тичних систем. Ќайманий прац≥вник Ц це той, хто продаЇ частину свого часу, частину своњх зд≥бностей, талану, своЇ т≥ло ≥ його можливост≥ ≥ншим за частку сусп≥льного продукту. ¬ той же час, кожен член сусп≥льства Ї ДнаймитомФ, складовою кл≥тинкою сусп≥льного орган≥зму, ≥ питанн¤ лише в тому наск≥льки та, чи ≥нша людина отримуЇ те, на що заслуговуЇ. якщо одна людина отримуЇ б≥льше н≥ж њй потр≥бно, то ≥нша не доотримуЇ. Ќакопиченн¤ багатства одною людиною призводить до зубож≥нн¤ ≥ншоњ ≥ Ї пос¤ганн¤м на запити ц≥Їњ людини.

≈ксплуатац≥¤ людини людиною характерна дл¤ вс≥х час≥в ≥ легше розгл¤даЇтьс¤ п≥д р≥зними кутами перерозпод≥лу сусп≥льного продукту та права власност≥.

ѕрим≥тка: ¬се сказане в≥дноситьс¤ до р≥вн¤ матер≥альноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, до р≥вн¤ б≥олог≥чного ≥снуванн¤. јле у ¬сесв≥т≥ не ≥снуЇ н≥чого наперед поганого ≥ н≥чого гарного, н≥чого доброго ≥ н≥чого злого. ¬се ≥снуюче сприймаЇтьс¤ через людську св≥дом≥сть ≥ набуваЇ позитивного ≥ негативного в≥дт≥нк≥в по в≥дношенню до людини. ј тому в залежност≥ в≥д конкретних обставин все в орган≥зац≥њ сусп≥льства може в≥д≥гравати ¤к позитивну, так ≥ негативну роль. ™диним критер≥Їм, що надаЇ можлив≥сть оц≥нки того чи ≥ншого сусп≥льного ¤вища, Ї правило: живи так, щоб не нашкодити розумному живому ¬сесв≥ту; щоб житт¤ продовжувалось, набуваючи все б≥льше рис добра, любов≥, ≥нтелектуальност≥ ≥ духовност≥. ≤ тод≥ те, що сприймаЇтьс¤ негативно, може стати в велик≥й нагод≥ в позитивнову сенс≥ при вир≥шенн≥ планетарних ≥ косм≥чних задач майбутнього людства.

? ƒобро ≥ зло можуть сприйматись через усп≥х ≥ невдачу. “а знову таки, ¤к сказав мудрець: Ќе заздри усп≥ху ≥ не жалкуй про невдачу, бо ти не знаЇш, що Ї усп≥х чи невдача в масштаб≥ душ≥. Ќ≥що не називай н≥ б≥дою, н≥ рад≥стю, доки не станеш св≥дком насл≥дк≥в цього. „и Ї б≥дою смерть, що вр¤тувала тис¤ч≥ житт≥в ≥ чи Ї рад≥стю житт¤, що породжуЇ горе?

| «м≥ст | ¬ початок |

82. „ому на вулиц¤х ст≥льки бездомних д≥тей?

Ќин≥ в ”крањн≥ середн¤ народжуван≥сть близько одноњ дитини на с≥мТю. —усп≥льство повол≥, але невпинно вимираЇ (маЇтьс¤ на уваз≥ народ ”крањни). ¬итоки ц≥Їњ страшноњ хвороби приход¤тьс¤ на 60-70-т≥ роки минулого стор≥чч¤, коли почалас¤ руйнац≥¤ основноњ складовоњ сусп≥льства с≥мТњ. ѕ≥сл¤ розпаду –ад¤нськоњ ≥мпер≥њ, коли ”крањна вступила в тривалу фазу перебудови, багато з закон≥в сусп≥льного житт¤, сусп≥льноњ морал≥ або перестали д≥¤ти або значно ослабли.  риза ви¤вилас¤ наст≥льки глибокою, що в ДновомуФ сусп≥льств≥ втратило ц≥нн≥сть найважлив≥ше дл¤ його майбутнього Ц д≥ти. “очн≥ше не в УновомуФ, а в умираючому старому, бо нове, нажаль, ще не народилос¤. —таре ж, вражене алкогол≥змом, наркоман≥Їю, хворобами соц≥ального походженн¤ (туберкульоз, —Ќ≤ƒ, ≥нш≥), не здатне не те що на в≥дтворенн¤ майбутнього, а нав≥ть на п≥дтримку власного ≥снуванн¤. ” багатьох, кого можна назвати Усм≥тт¤мФ сусп≥льства, людське наст≥льки зруйновано, що њм власн≥ д≥ти не потр≥бн≥. Ѕо про них необх≥дно турбуватись, вчити, виховувати. ≤ це в той час коли розпад власноњ особистост≥ уже давно за критичною межею. ј тому ≥ спостер≥гаЇмо парадокс, ¤кий по сут≥ Ї виразом одного: д≥тей все менше, та ≥ т≥ н≥кому не потр≥бн≥, н≥ батькам, н≥ держав≥.

| «м≥ст | ¬ початок |

83. ƒе живуть украњнц≥ ≥ ¤к вони там опинилис¤?

≤сторично достов≥рна територ≥¤ розселенн¤ наших пращур≥в знаходилась в басейнах р≥чок ƒн≥пра, ƒн≥стра, ƒунаю, ƒону ≥  убан≥, а словТ¤н взагал≥ ще й по «ах≥дн≥й ƒвин≥, ¬≥сл≥, ќдеру, на Ѕалканах (—ерб≥¤, ’орват≥¤, Ѕосн≥¤ ≥ √ерцоговина, ћакедон≥¤, —ловен≥¤, „орногор≥¤). ѕ≥д натиском кочовик≥в були залишен≥ територ≥њ  убан≥, ƒону,  риму, значна частина л≥вобережж¤ ƒн≥пра. “а починаючи з 15-го стор≥чч¤ украњнц≥ знову почали засел¤ти ц≥ земл≥ ≥ наприк≥нц≥ 19-го стор≥чч¤ украњнською мовою розмовл¤ло населенн¤ нин≥шньоњ територ≥ально, ”крањни, а також б≥льша частина  убан≥ ≥ –остовськоњ област≥ (куди переселились козаки з ƒн≥пра ≥ т≥кали в≥д панщини наш≥ родич≥), а також п≥вденна частина √омельщини ≥ Ѕр¤нщини,  урськоњ област≥, майже повн≥стю Ѕ≥лгородська ≥ ¬оронежська област≥, частина —аратовськоњ. ¬с≥ перерахован≥ територ≥њ за час≥в –ад¤нського —оюзу були в≥докремлен≥ в≥д ”крањни ≥ насильно передан≥ до складу –ос≥йськоњ федерац≥њ, де за часи –ад¤нського —оюзу практично повн≥стю Друсиф≥кувалисьФ. ќстаннЇ визначенн¤ не зовс≥м в≥рне, бо руси Ц це ≥ Ї украњнц≥, а рос≥¤ни, що говор¤ть на болгарсько-угро-ф≥нсько-татарському д≥алект≥ руськоњ мови, це близько ста народ≥в ≥ народностей, що Дпереварен≥Ф в Їдиному казан≥ «олотоњ ќрди, а пот≥м њњ наступниц≥ Ц –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ в рос≥¤н, серед ¤ких дом≥нують тюркськ≥ народи (в простонародд≥ Ц татари), що нин≥ говор¤ть руською мовою.
¬ к≥нц≥ ’≤’, на початку ’’ стор≥ч значна частина украњнц≥в в пошуках кращоњ дол≥ почала розсел¤тись по всьому св≥ту. ѓхали туди, де були звичн≥ дл¤ наших земл¤к≥в чорноземи: на п≥вдень  анади (б≥льше м≥льйона чолов≥к) ≥ на п≥вн≥ч —Ўј (~ 700000 чолов≥к), в јргентину ≥ Ѕразил≥ю, в јвстрал≥ю,  азахстан, јлтай ≥ в јмурську область. «а р≥зними оц≥нками зараз за кордоном проживаЇ в≥д 20 до 30 м≥льйон≥в украњнц≥в, ¤к≥ в б≥льшост≥ Дасим≥лювалисьФ тамтешн≥ми культурами ≥ практично втратили нац≥ональну ≥дентиф≥кац≥ю.
–озр≥зн¤ють чотири хвил≥ м≥грац≥њ украњнц≥в за кордон: к≥нець ’≤’ Ц початок ’’ стор≥ч, часи громад¤нськоњ в≥йни ≥ роки п≥сл¤ нењ, перед ¬≥тчизн¤ною в≥йною ≥ наприк≥нц≥, та нин≥шню (зараз в пошуках зароб≥тку за межами ”крањни вештаЇтьс¤ в≥д пТ¤ти до семи м≥льйон≥в чолов≥к, б≥льш≥сть ¤ких, швид